Не рідко ситуації складаються так, що представники податкових органів на місцях вимагають від підприємств надати ті чи інші документи, звіти, в тому числі фінансові, статистичні та ін. Наскільки обґрунтовані з погляду законодавства України такі вимоги ми сьогодні і розглянемо.

Прямого визначення фінансово-господарської діяльності в законодавстві України немає. Тому розглянемо окремі визначення фінансової і господарської діяльності.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства (на підставі П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" від 31.03.1999 № 87) [6, 117].

Господарська діяльність - це діяльність суб’єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначенність (на підставі ГК України від 16.01.2003 № 436-IV).

З наведених визначень виходить, що документами фінансово-господарської діяльності підприємства є документи, пов’язані з виготовленням і продажем продукції і товарів, наданням послуг, виконанням робіт, а також одержанням (здійсненням) оплати за них. Іншими словами, під такими документами варто розуміти первинні документи підприємства (рахунки-фактури, платіжні доручення, товарні, податкові і транспортні накладні і т.д.), на підставі яких здійснюється документування господарської і фінансової діяльності підприємства.

Фінансова звітність до документів фінансово-господарської діяльності підприємства не відноситься, тому що є накопичувальною (узагальнюючою), а не первинною документацією. Визначення фінансової звітності дане в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон "Про бухгалтерський облік") від 16.07.1999 р. № 996-ХІ у такий спосіб: фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період.

Права державної податкової служби (далі - органи ДПС) регулюються ст. 11 Закону "Про ДПС". Відповідно до п. 2 ст. 11 цього Закону органи ДПС мають право: одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій…копії документів про фінансово-господарську діяльність [9, 103].

Таким чином, прямої вказівки на право вимагати від підприємства фінансову звітність Закон "Про ДПС" не містить. Раніше (в редакції до 21.12.2000 р.) п. 5 ст. 11 цього Закону містив таку пряму вимогу: органам ДПС надавалося право зупиняти операції платників податків у банку у випадку ненадання органам ДПС бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків). Однак вже в редакції Закону "Про ДПС" після 21.12.2000 р. необхідність надання податковим органам бухгалтерської звітності виключена. Така зміна в Законі позбавляє органи ДПС можливості вимагати бухгалтерську звітність у безперечному порядку.

Закон "Про бухгалтерський облік" також не включає податкові органи до переліку користувачів бухгалтерської звітності. Так п. 1 ст. 14 зазначеного Закону формулює обов’язковість надання бухгалтерської (фінансової) звітності в такий спосіб: підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких, вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади й інших користувачів фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про державну статистику" від 17.09.1992 р. № 2614-XII (далі - Закон № 2614) передбачена обов’язковість надання бухгалтерської звітності органам статистики. Однак податкових органів і в цьому Законі немає. Більш того, ст. 21 Закону № 2614 містить украй тверді вимоги до органів статистики із забезпечення конфіденційності отриманої інформації: первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов’язаною зі збиранням і використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, що охороняється Законом і використовується винятково для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді [9, 33].

Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Статистична інформація, отримана органами держстатистики в процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об’єднаннями громадян, посадовими й іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента. Єдине виключення з наведеного правила сформульоване в ст. 22 Закону № 2614 у такий спосіб: cтатистична інформація, що дозволяє прямо чи опосередковано установити конкретного респондента чи визначити первинні дані щодо нього, може бути поширена за згодою цього респондента і відповідно до погоджених з ним умов, або якщо вона отримана із загальнодоступних джерел [8, 101].

Фінансова звітність підприємства може надаватися органам ДПС органами держстатистики лише за письмовою згодою і по добрій волі керівництва такого підприємства. У протилежному випадку, побоюватися фінансових санкцій з боку органів ДПС відносно підприємства не варто. Причому, якщо підприємство вже дало письмовий дозвіл, то воно вправі в будь-який момент відкликати (анулювати) такий дозвіл.