Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Відносна прогнозованість макроекономічних процесів, що спостерігається в Україні упродовж останніх років, створює умови для розширення діяльності банків у інвестиційній сфері. Вигідним об'єктом інвестування за таких умов можуть бути цінні папери першокласних емітентів із зростаючою позитивною курсовою різницею, що властиве для періоду фінансової стабілізації в країні, а також цінні папери, що випущені безпосередньо клієнтами банку, що дає оперативну інформацію про стан справ партнера та можливість впливати на перебіг подій у його бізнесі.
Зокрема, для невеликих і середніх банків, що складають переважну частину вітчизняної банківської системи, враховуючи певну обмеженість їх фінансових ресурсів, на нашу думку, прийнятною стратегією у сфері здійснення інвестицій може стати більш-менш рівномірний розподіл ресурсів між цінними паперами різної терміновості, за яким при надходженні часу погашення найбільш короткострокового інструменту вивільнені кошти спрямовувались у активи з приблизно аналогічним терміном повернення, що і щойно погашені. Підтримка таким чином рівномірної диверсифікації активів за термінами сприятиме як стабілізації прибутковості за рахунок довгострокових вкладень, так і збереженню ліквідності, що дають короткотермінові, а також підвищенню гнучкості фінансового механізму банківської установи: певна частина інвестованого капіталу весь час погашається, що дає можливість його реінвестування у нові активи.
На відміну від дивідендів, доходи і збитки від операцій з цінними паперами у більшості економічно розвинутих країн не виділяються як самостійні статті у фінансовій звітності банків. Причина полягає у тому, що вони розглядаються як важкопрогнозовані, будучи залежними від численних факторів, які лежать поза межами контролю з боку банку. Крім того, збитки від операцій з цінними паперами не завжди можна вважати власне збитками: термінова ліквідація інвестиційної позиції може бути викликана значним підвищенням доходності на на іншому сегменті ринку, що дасть можливість компенсувати втрати.
Сьогодні, внаслідок нерозвинутості фондового ринку України, частка високоліквідних активів банку, вкладених в цінні папери є досить незначною. Це посилює суперечність в діяльності банку, яка полягає у тому, що високоліквідні активи приносять незначні доходи (або взагалі їх не приносять). Одним із шляхів її вирішення є проведення банком операцій з обміну іноземної валюти, використовуючи залишки коштів в касі і на коррахунку, які одночасно можуть приносити банку прибуток у вигляді маржі між ціною покупки валюти та її продажу.
Якщо управління ризиками, пов’язаними з обміном валют, може здійснюватися за допомогою цінової політики банку, оскільки обсяг готівкових валютних операцій, порівняно з безготівковими, є набагато меншим, то купівля-продаж іноземних валют призводить до формування певної валютної позиції, що вимагає застосування банком відповідних заходів щодо управління валютним ризиком.
Одним із недоліків хеджування валютних ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів є значні витрати банку на комісійні та посередницькі послуги. На нашу думку, вибіркове хеджування (найбільш нестійких валют) можна розглядати як один із способів зниження загальних витрат банку. Також, думається, з метою уникнення витрат банку на хеджування ризиків у випадку, коли тенденції ринку залишаються стабільними або сприятливими, доцільним буде здійснювати хеджування ризиків тоді, коли відповідні ринкові показники (курси валют, процентні ставки) досягли наперед встановленого банківськими аналітиками певного граничного рівня [28, c. 46].
На жаль, на сьогоднішній день в Україні відсутній ефективно функціонуючий ринок фінансових деривативів, що, на тлі обмеженості можливостей українських банків щодо диверсифікації валют (спектр валют, з якими працюють вітчизняні банки, є дуже вузьким) поступово висуває на перший план серед засобів пом’якшення впливу на стабільність фінансового механізму банку коливань ринкової вартості його валютних активів і пасивів лімітування валютних операцій.
Ліміти валютних операцій можуть мати як часовий (скажімо, відкриття великих позицій на короткий проміжок часу) так і вартісний характер. Числові значення лімітів валютних позицій мають базуватися на оцінці потенційних втрат. Очевидно, ліміти за більш «рухливими» та менш ліквідними валютами мають бути меншими за ліміти за стійкими та ліквідними. Коли національна валюта схильна до значної девальвації, усі короткі позиції банку у стійких іноземних валютах мають бути суворо обмежені, рівно і як довгі позиції у валюті, що девальвує [11, c. 78].
При цьому, якщо валютні позиції відносно малі, прийнятним буде, на нашу думку, встановлення банком єдиного ліміту для групи валют у сукупності. У цьому випадку, валова відкрита валютна позиція банку може бути визначена двома способами. За наявності хаотичної, нестійкої кон’юнктури на валютному ринку, коли будь-які позиції у будь-яких валютах можуть призвести до збитків, найбільш доцільним буде обмеження валютної активності банку у певних валютах мінімальною позицією у найбільш нестійкій валюті. Із досягненням ринкової стабільності, для банку більш вигідним буде сумування абсолютних значень відкритих позицій у різних валютах, що розширюватиме його можливості щодо оперування валютними активами та отримання прибутку.
З метою підвищення ефективності хеджування валютних ризиків, в зарубіжній банківській практиці знайшов широке розповсюдження так званий метод «неттингу», який заключається в максимальному скороченні кількості валютних операцій, що компенсується їх укрупненням. По мірі централізації ризику, його рівень частково знімається з філій або підрозділів банку і переноситься на центральну ланку банківської установи, що володіє ширшим арсеналом засобів його хеджування.
Маніпулювання строками платежів в іноземних валютах, залежно від очікуваних коливань валютних курсів, дасть змогу закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їх курсу та довгі позиції – до зниження. Найпоширенішою формою подібної тактики є прискорення чи сповільнення погашення зобов’язань в іноземній валюті. Разом з тим, переважна більшість фінансових угод передбачає штрафні санкції при змінах термінів платежів, у зв’язку з чим доцільність застосування цих методів буде тоді, коли курсовий виграш перекриє суму нарахованих штрафів [22, c. 89].
Висновки
За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
Економічний прибуток — це різниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.
Балансовий прибуток банку — сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки від реалізованих операцій.
Існують наступні види банківського доходу: отримані відсотки; доходи і комісія з послуг; доходи від операцій з цінними паперами; доходи від інкасації грошового виторгу й перевезення цінностей; доходи від діяльності негоспрозрахункових підрозділів банку; доходи від операцій із золотом і дорогоцінними металами; доходи з операцій касового обслуговування Держбюджету і державного боргу; штрафи, пеня, отримані неустойки.
Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є: обсяг капіталу банку; рівень ефективності використання активів банку; мультиплікативний ефект капіталу; рентабельність доходу.
Одним із фундаментальних та узагальнюючих показників ефективності фінансово-комерційної діяльності банку є відношення прибутку банку до його капіталу. У кінцевому випадку, саме прибутковість власного капіталу господарюючого суб’єкту безпосередньо впливає на привабливість його акцій. Це, однак, не характерне для швидко зростаючого банку, який з метою забезпечення необхідної капітальної бази змушений здійснювати нові емісії, що зумовлює зниження доходу на капітал. Тому на протязі декількох років після розміщення нового випуску акцій прибутковість капіталу не може виконувати роль надійного індикатора ефективності функціонування банку.
Джерелом банківського прибутку є доходи, отримані в результаті створення і реалізації банком свого продукту. Сутність «технології» банківської діяльності полягає в тому, що комерційний банк частину власного капіталу і тимчасово вільних фінансових ресурсів, що акумулював у виді грошових коштів, передає суб'єктам господарювання, які відчувають потребу в додаткових коштах. Він робить це за певну плату.
Прибуток ВАТ “КБ “Надра Банк” складається з доходів від основної банківської діяльності (процентних та непроцентних доходів), комісійних доходів, доходів від торговельних операцій, інших банківських операційних доходів та небанківських операційних доходів.
За 2008 рік для ВАТ “КБ “Надра Банк” процентні доходи склали 785 тис. грн., з них: прямі 209 тис. грн., накладні 360 тис. грн., прибуток склав 216 тис. грн. Комісійні доходи склали за той самий період 825 тис. грн., з них: прямі 145 тис. грн., накладні 379 тис. грн., прибуток склав 301 тис. грн.
У 2008 році в порівнянні з 2005 роком загальна сума витрат ВАТ “КБ “Надра Банк” зросла на 110112,87 тис. грн., або на 28,20 % за рахунок збільшення процентних витрат на 31978,10 тис. грн., або на 30,64 % та витрат на утримання персоналу на 79369,50 тис. грн., або на 86,94%, та збільшенням комісійних витрат на 1188,71 тис. грн. або на 11,78 % при зменшенні відрахувань в резерви та списання безнадійних активів на 8784,52 тис. грн., що свідчить про поліпшення якості активних операцій, зменшення сумнівної та безнадійної заборгованості.
У західній практиці прибутковість капіталу базується на ринкових показниках і, як правило, знаходиться дещо вище за рівень безризикової процентної ставки, коливаючись в межах 6-8%, в той час як прибутковість активів – в рамках 1-2%. В українській практиці критеріальні рівні для вищезазначених показників поки що не встановлені, що в цілому відображає процес формування вітчизняного банківського сектору.
Крім того, істотне перевищення середнього значення відношення чистих активів до капіталу у великих банків, порівняно з середніми (10.2 проти 6.3), не дивлячись на лідерство останніх у прибутковості капіталу (0.15 у середніх проти 0.7 у крупних) дає всі підстави прогнозувати, що відрив у прибутковості капіталу між великими та середніми банками у майбутньому буде мати тенденцію до скорочення. Це можна пояснити тим, що в умовах загострення конкуренції на українському банківському ринку, для банків найбільш прийнятним шляхом розвитку буде не підвищення цін, а розширення масштабів операцій та нарощення прибуткових активів. Тому висока питома вага чистих активів у крупних банків потенційно сприятиме збільшенню їх прибутковості у перспективі.
На сучасному етапі можливості банків України щодо нарощення прибутковості активів та капіталу дещо обмежені, оскільки збільшення прибуткових активів повинно підкріплюватися адекватним розширенням ресурсної бази. В умовах низької довіри до банківської системи це питання ускладнюється тим, що останніми роками доходність банків України значною мірою забезпечувалась за рахунок інтересів вкладників.
Список використаних джерел
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" вiд 07.12.2000 № 2121-III зі зм. та доп. станом на № 532-V (532-16) від 22.12.2007 // ВВР, 2008, № 10, ст. 90.
2. Закон України “Про Національний банк України” вiд 20.05.1999 № 679-XIV зі змінами № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 //ВВР, 2007, № 9, № 10-11, ст. 96.
3. Алавердов А. Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке: Учебник. — М.: Маркет ДС, 2008. — 569 с.
4. Алєксєєв І.В., Ольшанська М.В. Банки як суб'єкти трансформаційного процесу "кооперування - інтеграція підприємств" // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. — С. 266-274.
5. Васюренко Л. В., Федосік І. М. Ресурси комерційного банку: Теоретичний та прикладний аналіз. — Х.: ПП Яковлєва, 2003. — 87 с.
6. Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків. — К.: Знання, 2007. — 463 с.
7. Волкова Н.И. Стратегия предпринимательской деятельности банков // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
8. Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. — 240 с.
9. Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності. — К.: КНЕУ, 2007. — 600 с.
10. Грушко В.І., Лаптев С.М., Любунь О.С. Банківський нагляд. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 264 с.
11. Давиденко Н.М. Концептуальна модель оцінки фінансового стану банківських установ // Актуальні проблеми економіки.- 2007.- № 9.- C.30-38.
12. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. — К.: Алерта, 2004. — 478 с.
13. Денисенко М. П., Кабанов В. Г., Худолій Л. М. Грошово-кредитна діяльність банків. — К.: Європейський ун-т, 2004. — 340 с.
14. Денісов С. В., Іващенко В. В., Краснобрижа Г. А., Невлюдов І. Ш., Новоселов С. П. Основи банківської справи. — Х.: ХНУРЕ, 2002. — 131 с.
15. Домрачев В. М. Міжнародні банківські розрахунки. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2008. — 88 с.
16. Дробязко А., Сушко В. Банки Украины. Обобщенный портрет по итогам 2005 года // Финансовые риски.- 2005.- № 4.- C.19-40.
17. Дударенко О.А. Банківські ресурси, їх складові та проблема акумуляції // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2007.- 336 c.
18. Єпіфанов А. О., Маслак Н. Г., Сало І. В. Операції комерційних банків. — Суми: Університетська книга, 2008. — 522 с.
19. Зайцева І.П. Сутність та значення основних бюджетів комерційного банку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- № 2.- C.82-88.
20. Зянько В. В., Коваль Н. О., Тептя О. В. Банківський менеджмент. — Вінниця: ВНТУ, 2008. — 127 с.
21. Зянько В. В., Тептя О. В. Банківська справа. — Вінниця: ВНТУ, 2004. — 114 с.
22. Калашнікова Т. В. Банківські операції.— Х.: ХНАУ, 2005. — 80с.
23. Калініченко О. Нові організаційні підходи до управління банком як джерело підвищення стійкості банку // Банківська справа.- 2007.- № 2.- C.83-90.
24. Кириченко О. А., Міщенко В. І., Щербань В. П., Яценюк А. П., Гіленко І. В. Банківський менеджмент. — К.: Знання, 2005. — 832 с.
25. Кирій Р.П. Особливості банківських послуг як об'єкта управління в конкурентному середовищі // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. — С. 397-403.
26. Коваленко В. В. Фінансовий моніторинг банків. — Суми: ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2005. — 120 с.
27. Колесников В. И., Черненко В. А., Мельникова С. А. Кредит и его основные формы. — СПб.: Издательство СПбГУЭФ, 2001. — 74 с.
28. Копилюк О. І, Кульчицька Н. С. Фінансовий менеджмент в банку. — Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. — 108 с.
29. Копилюк О.І., Музичка О.М. Теоретичні підходи до розкриття сутності банківських ресурсів // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- № 5.- C.18-22.
30. Костюченко О. А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці. — К.: А.С.К., 2007. — 624 с.
31. Кочетков В. М. Основи аналізу банківської діяльності. — К.: Видавництво Європейського університету, 2005. — 116 с.
32. Крухмаль О.В. Оцінка фінансової стійкості на підставі визначення критеріїв динамічної стабільності діяльності банку // Актуальні проблеми економіки.- 2007.- № 9.- C.43-51.
33. Кузьмін В. В., Андрейченко О. В. Банківські операції. — К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2007. — 418 с.
34. Лаврушин О. И., Афанасьева О. Н., Корниенко С. Л. Банковское дело: современная система кредитования. — М.: Кнорус, 2008. — 260 с.
35. Лаврушин О. И., Мамонова И. Д., Валенцева Н. И., Ширинская З. Г., Штайн Й. Х. Управление деятельностью коммерческого банка (Банковский менеджмент). — М.: Юристъ, 2005. — 687 с.
36. Лазепко І. М., Алексеєнко М. Д., Сивульський М. І. Банківські операції. — К.: Університет "Україна", 2008. — 328 с.
37. Латковська Т. А. Фінансово-правові питання формування центральних та державних банків в Україні, країнах центральноєвропейської та англосаксонської систем права. — О.: Юридична література, 2008. — 280 с.
38. Любунь О. С., Потійко Ю. А., Лаптєв С. М., Шевченко К. Є., Денисенко М. П. Система банківського менеджменту. — К., 2005. — 356 с.
39. Любунь О.С. Стратегічне планування та управління банківською діяльністю // Фінанси України.- 2005.- № 11.- C.81-87.
40. Мартюшев О.О. Організаційно-методологічне забезпечення стратегічного планування комерційного банку // Фінанси України.- 2005.- №10.- C.60-68.
41. Мещеряков А.А. Теоретико-практичні засади побудови фінансового менеджменту банку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- № 6.- C.53-57.
42. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 240 с.
43. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності. — К.: КНЕУ, 2003. — 347 с.
44. Пашута А. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України // Вісник Національного банку України.- 2007.- № 1.- C.44-48.
45. Петрук О. М. Банківська справа. — К.: Кондор, 2004. — 462 с.
46. Плісак Т. О. Облік та аналіз діяльності комерційного банку. — К.: КНТЕУ, 2003. — 520 с.
47. Подік С. М., Ігнатенко В. І. Банківська справа: теорія і практика. — К.: Фада, ЛТД, 2007. — 642 с.
48. Полозенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України.- 2007.- № 5.- C.91-95.
49. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.
50. Разуменко І.М. Проблеми та перспективи розвитку комерційних банків України на регіональному рівні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
51. Сало І. В., Криклій О. А. Фінансовий менеджмент банку. — Суми: Університетська книга, 2008. — 313 с.
52. Стечишин Т.Б. Вплив глобалізаційних процесів на розвиток банківської системи України// Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. — С. 301-309.
53. Сухарський B. C. Ощадно-банківська справа. - Тернопіль: Астон, 2003. - 464 с.
54. Тиркало Р. І., Гуцал І. С., Чайковський Я. І. Банківська справа. — Т.: Карт-бланш, 2001. — 314 с.
55. Токмакова І.А. , Краснов В.Г. Сутність і структура фінансового ринку // Фінанси України. – 2001. – № 12. – С. 112-120.
56. Фролов С. М. Банківська справа та основи митного регулювання в Україні: теорія та практика. — Суми: Університетська книга, 2004. — 367 с.
57. Череп А. В., Андросова О. Ф. Банківські операції. — К.: Кондор, 2008. — 407 c.
58. Черкасова С. В. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України. – 2003. – № 10. – С.130 - 134.
59. Шевцова О.Й., Артеменко Т.Ю. Складові стратегічного управління банком // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
60. Шелудько Н. М. Управління фінансовою стійкістю комерційних банків. — К.: Інститут економіки НАН України, 2002. — 228 с.
61. Штейн О.І. Стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг // Економіст.- 2007.- № 1.- C.44-48.
62. Шульга Н.П. Управління економічним капіталом банку // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип.1. — С. 299-305.
Додатки
Баланс банку
| АКТИВИ БАНКУ* | 01.01.2009 | ||
| Сума (тис. грн) | |||
|
|
| ||
| Кошти в НБУ та готівкові кошти банку | 422 482 | ||
| Цінні папери, що рефінансуються НБУ | 702 012 | ||
| Кошти в інших банках | 3 084 915 | ||
| Резерви під заборгованість інших банків | 0 | ||
| Резерви у відсотках до активу | 0.0 | ||
| Цінні папери у торговому портфелі банку | 1 076 631 | ||
| Цінні папери в портфелі банку на продаж | 162 | ||
| Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж | 412.0 | ||
| Резерви у відсотках до активу | 3.74 | ||
| Кредити, що надані | 24 391 894 | ||
| Резерви під заборгованість за кредитами | 1 522 659 | ||
| Резерви у відсотках до активу | 6.24 | ||
| Основні засоби | 1 728 823 | ||
| Нематеріальні активи | 4 443 | ||
| Нараховані доходи до отримання | 1 209 730 | ||
| Резерви під заборгованість за нарахованими доходами | 406 754 | ||
| Резерви у відсотках до активу | 77.52 | ||
| Інші активи | 961 846 | ||
| Резерви під інші активи | 35 360 | ||
| Резерви у відсотках до активу | 37.45 | ||
| Усього активів | 30 547 480 | ||
|
|
| ||
Усього активів
30 547 480
ПАСИВИ БАНКУ*
01.01.2009
Сума (тис. Грн)
Зобов’язання банку
Кошти банку
12 296 683
Кошти юридичних осіб
5 221 369
Кошти фізичних осіб
9 551 862
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
272
Боргові цінні папери, емітовані банком
0
Нараховані витрати, що мають бути сплачені
420 481
Відстрочені податкові зобов'язання
49 102
Інші зобов`язання
1 169 242
Усього зобов`язань
28 709 012
Капітал банку
Статутний капітал
390 363
Емісійні різниці
638 910
Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку
640 710
Резерви переоцінки основних засобів
142 186
Прибуток/Збиток минулих років
442
Прибуток/Збиток поточного року
25 857
Усього власного капіталу
1 838 469
Усього пасивів
30 547 480
Дата: 2019-07-24, просмотров: 200.