Організація внутрішнього аудиту є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. На жаль, на сьогодні в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду аудиту. Так, у Законі України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. (із змінами і доповненнями) внутрішній аудит взагалі не згадується. У Національному нормативі аудиту 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства і ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” йдеться загалом про систему внутрішнього контролю підприємства, насамперед у контексті її оцінки з позиції зовнішніх аудиторів, оскільки національні нормативи аудиту поширюються тільки на зовнішній аудит, а не на внутрішній.[4, ст. 54]

Певним кроком уперед на шляху розвитку внутрішнього аудиту в Україні є Положення про організацію внутрішнього аудиту у комерційних банках України від 20.03.1998 р. № 114. Хоча це Положення враховує різні аспекти організації внутрішнього аудиту конкретно в банках, воно певною мірою може бути використане при розробці аналогічного положення для підприємств. Особливість організації внутрішнього аудиту полягає в тому, що він може здійснюватися одночасно зі здійсненням господарської операції або слідом за нею, що дає змогу вчасно знайти недоліки в роботі підприємства і вжити заходів, спрямованих на їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль створює передумови для виявлення і мобілізації прихованих резервів підприємства, організує систему оперативного управлінського обліку, створює умови, що забезпечують планування раціональних витрат ресурсів підприємства, суттєво впливає на організацію й підвищення ефективності виробництва, посилення режиму економії. Грамотно побудована система внутрішнього контролю дає змогу не тільки знайти недоліки в роботі підприємства, а й вчасно вжити заходів до їх усунення. До того ж витрати на організацію та проведення внутрішньогосподарського контролю відносно невеликі. Це витрати на залучення фахівців, що працюють безпосередньо на самому підприємстві.

1. В Україні внутрішній аудит не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсязі необхідна інформація про методику створення, роль, функції, об’єкти, прийоми і способи внутрішнього аудиту. В економічній літературі підкреслюється позитивний досвід і потреба у застосуванні внутрішнього аудиту: “насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит..., оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту” [1].

Під внутрішнім аудитом необхідно розуміти організовану на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентовану внутрішніми документами систему контролю за додержанням встановленого порядку здійснення бухгалтерського обліку і надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. Внутрішній аудит не є одним із видів внутрішньогосподарського контролю у чистому виді, тобто: “внутрішній аудит... не підмінює внутрішньогосподарський контроль”2.

Організацію внутрішньогосподарського контролю покладено на керівника підприємства відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. (із змінами і доповненнями). Головний бухгалтер нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують здійснення обліку і складання звітності, тому він також здійснює функції контролю на підприємстві особисто і через працівників бухгалтерії.

Одним із основних завдань внутрішнього аудиту є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.

Основна ознака, за якою внутрішній аудит відрізняють від зовнішнього, полягає в тому, що він залежний, тобто підпорядкований тій формі, де він провадиться. Об’єктивність внутрішнього аудиту забезпечується ступенем його незалежності в організаційній структурі управлінням підприємством. Внутрішній аудит підпорядковується і зобов’язаний подавати звіти тільки керівництву або власникам, які призначили його, і не залежить від керівники філій підприємств, органів внутрішнього контролю, що перевіряється. Зарубіжний досвід свідчить, “ чим вищий рівень керівництва, перед яким має звітувати внутрішня аудиторська група, тим ефективнішою є її діяльність”3.

Функції внутрішнього аудиту мають визначатися керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки діяльності підприємства, системи управління підприємством, що склалася, а також від стану внутрішнього контролю.

Типові функції внутрішнього аудиту можуть охоплювати:

1. перевірку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розробку рекомендацій щодо поліпшення цих систем;

2. перевірку бухгалтерської й оперативної інформації;

3. перевірку додержання законів та інших нормативних актів;

4. перевірку діяльності різних ланок управління підприємством;

5. оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю;

6. перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна підприємства;

7. оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;

8. розробку і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління.

Класифікація методичних прийомів внутрішнього аудиту:

1. загальнонаукові:

1) аналіз;

2) синтез;

3) індукція;

4) дедукція;

5) спостереження;

6) порівняння.

2. документальні:

1) зустрічна перевірка документів;

2) аналогія;

3) логічне осмислення операції;

4) експертні оцінки (експертиза) документів;

5) статистичні методи;

6) економіко-математичні методи;

7) моделювання.

3. фактичні:

1) інвентаризація;

2) обстеження;

3) спостереження;

4) лабораторний аналіз;

5) контрольний запуск матеріалів у виробництво;

6) контрольний обмір виконаних робіт.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту можна визначити як сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських операцій для оцінки діяльності підприємств загалом. Ці прийоми будуть подібними незалежно від особливостей підприємства, оскільки вони різноманітні тп їх застосування обумовлюється не тільки об’єктами аудиту, а й професійним рівнем і практичним досвідом працівників аудиторської служби підприємства.

Основними об’єктами внутрішнього аудиту е такі:

1) ведення бухгалтерського обліку;

2) достовірність звітності;

3) здійснення податкового обліку;

4) структура управління підприємством;

5) система внутрішньогосподарського контролю;

6) стан активів підприємства;

7) якість роботи економічних і технічних служб;

8) фінансова стійкість і платоспроможність;

9) інші процеси господарської діяльності підприємства.

Отже, функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві є надійною гарантією запобігання необґрунтованим і незаконним діям працівників підприємства, зниження ризику прийняття неправильних і неефективних управлінських рішень.