Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Розділ 1. Теоретичні основи та розвиток аудиторської діяльності в Україні
Суть, мета, завдання та схема процесу аудиту в Україні
Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio – той, хто вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори потрібні й незацікавленій стороні – суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб’єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.
Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.
Основними завданнями аудиту є:
1) перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
2) виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
3) реальність визначення фінансових результатів;
4) оцінка ефективності внутрішнього контролю;
5) надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.
На сьогодні, певний досвід проведення аудиту в Україні уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб’єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб’єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.
Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації.
Схема аудиту подана в Додатку А.
Кількість сертифікатів аудиторів, виданих аудиторською палатою України
| Видано сертифікатів | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 |
| Серія “А” | 136 | 552 | 727 | 172 | 302 | 468 | 379 | 555 |
| Серія “Б” | 1 | 19 | 45 | 14 | 13 | 53 | 31 | 0 |
| Серія “АБ” | 25 | 3 | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| В с ь о г о | 162 | 574 | 776 | 186 | 315 | 521 | 410 | 555 |
| Діяло сертифікатів на 31.12.2003р. | ||||||||
| Серія “А” | 170 | 722 | 1449 | 1621 | 1923 | 2373 | 2725 | 3262 |
| Серія “Б” | 1 | 20 | 65 | 79 | 92 | 145 | 175 | 175 |
| Серія “АБ” | 25 | 27 | 30 | 30 | 30 | 30 | 30 | 30 |
| В с ь о г о | 196 | 769 | 1544 | 1730 | 2045 | 2548 | 2930 | 3467 |
Таблиця 2
Результати ліцензування
| Видано ліцензій | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 |
| Юридичним особам | 411 | 656 | 363 | 115 | 410 | 494 | 138 |
| Фізичним особам | 50 | 91 | 61 | 26 | 58 | 83 | 74 |
| В с ь о г о | 461 | 747 | 424 | 141 | 468 | 577 | 212 |
У цілому по Україні на сьогодні легалізованих аудиторських фірм налічується 1351, а приватних підприємців аудиторів – 273, що становить 1624 суб’єкта незалежного аудиту для країни, де функціонує 209,5 тисяч господарювання. Отже, на один аудиторський сертифікат припадає по 60, а на одного суб’єкту аудиту – по 129 бухгалтерських балансів та інших форм фінансової звітності.
Про що свідчать ці дані? Насамперед про реакцію аудиторського загалу на наступ на його інтереси з боку законодавчої влади. Так, після спроб у 1995-1996 рр. скасувати аудит взагалі, і зокрема обов’язковий аудит, а також після того, як було значно звужено дію ст. 10 Закону “Про аудиторську діяльність” і у полі обов’язкового аудиту практично залишилися тільки інституціональні інвестори, чисельність аудиторів різко скоротилася. Однак почав, хоча і з національними обмеженнями і особливостями, але неухильно розвиватися ринок цінних паперів. Завдяки рішенню Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України 30000 річних звітів господарських товариств стали предметом обов’язкового аудита звітності. Це сприяло збільшенню кількості незалежних аудитів.
Отже, перше. Вчора аудиту: невизначеність обов’язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового підвищення кваліфікації, розпорошення аудиторів по різних професійних об’єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію з 1999 року Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики України. Усе це є певними ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.
Друге. Сьогодні. А сьогодні маємо паростки зростання конкуренції з іноземними аудиторськими фірмами. Не можна не зазначити про намагання розподілити аудиторів по галузях діяльності. Тут лідирує НБУ, який намагається монополізувати регулювання аудиту в банківській сфері. Мінфін робить спробу монополізувати аудит страхових компаній під маркою винятковості підвищення кваліфікації аудиторів у власному навчальному центрі. Верховна Рада приймає Закон “Про фінансові послуги”, у зв’язку з чим виникає реальна можливість появи двох-трьох національних аудиторських реєстрів з відповідним підвищенням кваліфікації та видачею свідоцтв (“прихована сертифікація”). Зростає кількість бажаючих покерувати аудиторською діяльністю. І все це здійснюється під гаслом підвищення якості аудиту.
А чи існує проблема якості? Мабуть, слід визнати, що проблема якості аудиту існує. Але вона існує в контексті збереження незалежності самого аудиту. Аудиторська спільнота сьогодні стоїть перед таким бентежним фактом – аудитор реально знаходиться між молотом (ДПА, Прокуратура, МВС) та ковадлом (потребами платоспроможного замовника), при чому за останнім аудитор не бачить очікувань від нього суспільством. На сьогодні перекладено українською мовою Міжнародні стандарти аудиту; АПУ прийнято рішення про обов’язкове, з січня 2002 р., щорічне підвищення кваліфікуючого аудитора як умову подовження дії його сертифікації. Отже, аудит в Україні перебуває в стадії певного розвитку і далеко не вмер, як вважають непрофесіонали. При цьому якість роботи повинна відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень. Навіть певне порушення вимог чинного законодавства свідчить, що аудит уже сприйнято суспільством. Необхідно лише розвинути та підвищити його суспільне значення.
Є зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора їх цікавили винятково перевірка з огляду на її обов’язковість та штрафи за неподання аудиторського висновку, і частково – стан бухгалтерського обліку, то сьогодні, за спостереженнями КРК АПУ, аудит звітності ВАТ залишається основним замовленням. Є тенденція до зростання таких замовлень, як оцінка фінансового стану підприємства, консультації з поліпшення діяльності управлінського персоналу. Про те все ще спостерігається “анти фіскальний” характер замовлень – усі побоюються відповідальності за порушення податкового законодавства. А це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково підтверджуючий.
Третє. А що завтра? Вектори розвитку професії та ринку аудиту в Україні розходяться за напрямами. Якщо національний ринок аудиту повинен розвиватися в ширину, що передбачає поширення аудиту на розпаювання земель, приватизацію та корпоратизацію, діяльність неприбуткових та політичних (громадських) об’єднаннь, транснаціональних компаній, то професійно аудит повинен зосередитися на підвищенні професіоналізму і, як результат – на якості та повноті задоволення потреб суспільства в аудиторських послугах. Аудиторська палата України свого часу прийняла рішення про необхідність удосконалення системи сертифікації майбутніх аудиторів. Окремі пропозиції з цього питання ввійшли в проект нової редакції Закону України “Про аудиторську діяльність”. АПУ розробляє концепцію підготовки до сертифікації, яка передбачає тестування на ПЕОМ, вирішення ситуаційного завдання та написання стислого аудиторського висновку, а також співбесіду з екзаменаційною комісією. Скасування ліцензування аудиту і введення в дію Положення про реєстр суб’єктів аудиторської діяльності в Україні (затверджене рішенням аудиторської палати України від 31.10.2000 р. протокол № 95) передбачає обов’язкове підвищення кваліфікації практикуючих аудиторів як однієї з умов наявності їх в реєстрі (подовження дії сертифіката), для чого АПУ розробляється спеціальне Положення. Отже, сучасний аудитор повинен постійно вчитися та актуалізувати знання, якщо він прагне працювати в цій сфері.
Одночасно назріла потреба у створенні в Україні спеціальної контролюючої інституції, яка б на постійній основі здійснювала перевірку додержання всіма суб’єктами аудиту вимог Національних або Міжнародних нормативів, Кодексу професійної етики, якості послуг та робіт, які надаються замовникам.
Проте якщо ми хочемо конкурувати з іноземними аудиторами, то одним із завдань українських аудиторів є ширше та ефективніше застосування ННА. З огляду на відповідність часу та місця, слід найскоріше розробляти науково-практичний коментар до ННА. При цьому у вказаних розробках необхідно чітко визначитися з тлумаченням як П(С)БО, так і ННА, а також привести усю термінологію в обліку та в фінансовому контролі до єдиної семантичної бази. І дійсно, професіонали обліку та аудиту – як іноземні, так і вітчизняні – повинні говорити однією мовою. При цьому має бути забезпечено єдине тлумачення і розуміння професійних дефініцій.
Крім того, необхідне наукове забезпечення аудиторської практики. Отже, розуміння проблеми є, залишається її вирішити. Без науково-методичного забезпечення професійного незалежного аудиту сама професія не матиме історичної перспективи, а перероджуватиметься в централізований фіскальний контроль.
Доцільно страхувати і аудиторські ризики – це не тільки збільшить довіру клієнтів, а й певним чином нормалізує вартість робіт та послуг аудиторів.
І останнє. В українського аудиту є історичний шанс привчити (або навчити) співвітчизників, особливо підприємців, до того, що існує незалежна високопрофесійна думка кваліфікованих та чесних фахівців, які піклуються про захист прав теперішнього та майбутнього добробуту кожного, хто в цій країні вважає себе чесним та повноправним власником набутого матеріального, фінансового або інтелектуального капіталу. Для цього слід усім разом (без винятку) стати до плідної співпраці і спочатку вкласти свої доробки у загальну справу і тільки після цього отримувати вигоди.
Аудит потребує широкої реклами насамперед серед потенційних замовників, з одного боку, та серед громадськості – з іншого. Аудиторська спільнота має постійно роз’яснювати, що аудит – це не тільки підтвердження звітності за вимогами ДКЦПФРУ. Це і контрольно-правове супроводження діяльності, і консультування з питань правового та договірного забезпечення, і розробка системи внутрішнього аудиту, і бізнес-планування, і науково-методичні розробки з питань економіки, управління та права, і робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації тощо).
Висновки
Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки, які підсумовують викладений матеріал щодо аудиторської діяльності в Україні.
Сьогодні у світовій практиці потреба в аудиторських послугах досить велика. Аудит знайшов широке застосування на урядовому рівні, у фінансових інститутах та в підприємницькому середовищі.
Аудит існує лише одинадцять років, та за цей короткий термін часу зроблено не так вже й мало. Саме в наш час, ми можемо з упевненістю сказати, що аудит є незалежним. Хоча сам по собі він не має значного впливу на виробничо-господарську діяльність підприємства, виконувана інформаційна експертиза дає змогу знизити підприємницький ризик, оскільки отримана в ході аудиту інформація дає можливість прийняти більш правильне, економічно доцільне рішення як у внутрішній діяльності самого підприємства, так і з боку потенційних інвесторів та ділових партнерів.
В роботі я розглянула такі основні питання як:
1) розвиток аудиту, його суть, мету та завдання;
2) функції та принципи встановлення внутрішнього, зовнішнього, операційного, фінансового, добровільного та обов’язкового видів аудиту на підприємствах України;
3) проблемні питання та переваги аудиту, перспективи розвиту деяких з видів аудиту, вимоги до аудиторського висновку.
Провівши дослідження, я можу сказати, що потрібно від імені держави наділити аудиторські фірми визначеними повноваженнями, тобто наділити їх обов’язками створення на підприємстві системи управління прибутком через систему управління виробничими витратами, основану на інформаційному потоці, отриманому в процесі аудиту. Така система має бути побудована за принципом розвитку обліку ресурсів і витрат за номенклатурою, у часі, у просторі і, нарешті, з новим кадровим забезпеченням.
Саме такий підхід, на мою думку, дасть змогу зсередини ознайомитися з усіма проблемами, що заважають успішному розвитку, і вжити відповідних заходів, спрямованих на підвищення ефективності підприємств.
Функціонування служби аудиту на підприємстві, за умов додержання вказаних вимог щодо її організації, є необхідною гарантією запобігання необґрунтованим діям працівників підприємства, зниження ризику прийняття неправильних і неефективних управлінських рішень.
На закінчення слід зазначити, що процес удосконалення форм і методів проведення аудиту відбувається безперервно, враховуючи зміни в економічному житті держави та її підприємств. Він збагачується дослідженнями й розробками вчених і практиків як країн традиційно ринкової економіки, так і країн, що розвиваються.
Ось чому, я вважаю, що проведення якісного аудиту на підприємствах України сприятиме поліпшенню діяльності окремих господарських одиниць і держави в цілому.
Список використаних джерел
1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року
№ 3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 року № 81-95-ВР, від 20 лютого 1996 року № 54-96-ВР.
2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV // Нове діло. 2000. – № 15 (34).
3. Закон України “Про внесення змін до статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” від 15 січня 1998 року № 19/98-ВР // Урядовий кур’єр. – 1998.
4. Білоусов А. Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 2, ст. 54-58.
5. Білуха М. Бухгалтерська наука України в ХХІ столітті. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2001, № 2, ст. 21 та ст. 25.
6. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.: Вища школа, 1994. – ст. 286.
7. Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутрішній аудит. Організація та методика проведення. – М. 2000, ст. 192.
8. Величко О. Вимоги до аудиторського висновку. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2004, № 4, ст. 49-50.
9. Драгун Л., Вініченко О. Основні напрямки розвитку функцій аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 3, ст. 59-62.
10. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. – К.: Основа, 1999. – ст. 274.
11. Нетикша О. Операційний аудит: поняття, функції, практика здійснення на підприємствах України. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 5, ст. 48-52.
12. Нетикша О. Організація процесу внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 8, ст. 39-42.
13. Нетикша О. Організація процесу внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2002, № 9, ст. 47-52.
14. Нетикша О. Основні елементи внутрішнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2004, № 4, ст. 20-22.
15. Редько О. Генезис аудиту в Україні – між вчора та завтра. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 4, ст. 22-28.
16. Редько О. Особливості професійної незалежності аудиту в Україні. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, 2003, № 5, ст. 48-53.
17. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – ст. 190-192.
18. Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висновок. / Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. - № 10. – ст. 7-12.
19. Сопко В.В. Бухгалтерський облік.: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – ст. 574-578.
20. Усач Б.Ф. Аудит. / Навчальний посібник. Знання –Прес. – К.: 2002, ст. 11-12 та ст. 17-18.
Додатки
Розділ 1. Теоретичні основи та розвиток аудиторської діяльності в Україні
Дата: 2019-05-29, просмотров: 283.