Безагрегатні методи знезараження води:

–  Знезараження води ультрафіолетовим промінням. Ультрафіолетове проміння впливає на білкові молекули і ферменти цитоплазми клітин. Знезараженню ультрафіолетовим промінням краще за все піддається очищена прозора вода, колірність якої не перевищує 20°, оскільки завислі та колоїдні частинки розсіюють світло і заважають проникненню ультрафіолетового проміння.

Джерелами ультрафіолетового проміння є ртутні лампи, виготовлені з кварцового скла (оскільки звичайне скло не пропускає ультрафіолетову радіацію). Під дією електричного струму ртутні пари дають яскраве зеленувато-біле світло, багате на ультрафіолетове проміння. Існують два основні види апаратів для опромінення: апарати із зануреними і незануреними джерелами ультрафіолетових променів.

Знезараження опроміненням не вимагає додавання у воду хімічних реагентів, не змінює фізико-хімічних властивостей домішок і не впливає на смакові якості води.

Але використання методу обмежується високою вартістю обробки води й відсутністю післядії. Короткочасність знезаражуючого ефекту виключає застосування методу, якщо існує небезпека повторного зараження води.

– Знезараження води ультразвуковими хвилями. Єдиної теорії, яка б пояснювала досконалу бактерицидну дію ультразвуку, на даний час немає. Найбільш вірогідною є гіпотеза, що пояснює дію ультразвуку на бактерії у воді явищем кавітації, тобто утворенням у рідині порожнини та бульбашок, миттєве «закривання» яких підвищує тиск до десятків тисяч атмосфер. До сьогоднішнього часу дослідження ультразвукових хвиль з метою використання їх в практиці на вітчизняних водопроводах не вийшло із стадії експериментів. За кордоном існують промислові установки.

– Термічне знезараження. Термічний метод знезараження застосовується для невеликих об'ємів води. Цим методом користуються в побутових умовах, в санаторіях, в лікарнях, на суднах, у потягах. Знезараження досягається 5-10 хвилинним кип'ятінням. Термічний метод знезараження води не знайшов застосування навіть на малих водопроводах через його високу вартість, пов'язану з великими витратами палива, та через малу продуктивність установок.

Утворення токсичних хлорорганічних сполук при хлоруванні води. За певних умов при обробці води активним хлором можуть утворюватися небезпечні для здоров'я людини речовини, зокрема:

– хлороформ (має канцерогенну активність);

–  дихлорбромметан, хлоридбромметан, трибромметан (мають мутагенні властивості);

–  2,4,6-трихлорфенол, 2-хлорфенол, дихлорацетонітрил, хлорпіридин, поліхлоровані біфеніли (є імунотоксичними та канцерогенними).

Гранично-допустимі концентрації таких токсичних сполук, як тригалогенметани (ТГМ), у національних і міжнародних стандартах якості питної води коливаються в широких межах (від 1 до 100 мкг/л), оскільки це питання ще мало вивчено. Так, стандарти ЄЕС вимагають вилучення ТГМ до 1 мкг/л, рекомендації ВООЗ - до 10-30 мкг/л, стандарт США - до 100 мкг/л, а рекомендації нашого Міністерства охорони здоров'я - до 60 мкг/л.

В результаті проведених за останні 10 років досліджень було встановлено, що у воді можуть бути присутніми токсичні леткі галогенорганічні сполуки (ЛГС). Це в основному сполуки, що відносяться до групи ТГМ: хлороформ, дихлорбромметан, дибромхлорметан, бромоформ та інші, які мають канцерогенну і мутагенну активність.

Медиками виявлено взаємозв'язок між кількістю онкологічних захворювань і споживанням населенням хлорованої води, яка містила галогенорганічні сполуки.

У концепції поліпшення якості питної води в Україні, яку було створено згідно з прийнятою Урядом в 1991 р. науково-соціальною програмою «Питна вода», передбачено розробку і впровадження сучасних технологій отримання якісної питної води з використанням N₂, H₂O₂, що виключає застосування хлору в технології очистки і запобігає утворенню високотоксичних хлорорганічних сполук.

Але в найближчий час, як вважає ряд учених (зокрема, О.В. Сліпченко, Л.А. Кульський, Є.С. Мацкевич, 1990), за умов масового централізованого водопостачання відмовитися від знезараження води методом хлорування буде складно з економічних і технологічних причин.

Висновки

1. Однією екологічних проблем області є стан питних вод. Саме цей фактор серйозно впливає на здоров’я населення області, зокрема, на сольовий баланс системи травлення, появу злоякісних пухлин, порушує діяльність кровотворної, сечостатевої й інших систем організму людини.

Нераціональна експлуатація свердловин та тотальне зрошення Херсонської області привело до того, що ці горизонти насичуються водами інших водоносних горизонтів. Головним наслідком такого процесу є збільшення мінералізації питних вод.

Дані Південноукраїнської гідрогеологічної партії показують, що особливо гостро стоїть проблема мінералізації питної води на території північних та південно-східних районів.

Найкращі підземні води розповсюджені на обмеженій території Цюрупинського, Голопристанського, а також на більшості територій Садовського та Каланчацького районів, в місті Нова Каховка.

Найбільш тяжке становище з водопостачанням склалось у Бериславському, Високопільському, Горностаївському, Генічеському районах, де забруднена бактеріями кожна 5-10 проба води. Стабільне погіршення якості води відмічається на території Іванівського, Генічеського (території, що примикають до Запорізької області), східної частини Каховського, Горностаївського і Білозерського районів.

2. Більшість свердловин Херсону об’єднані у загальну мережу. Очищення води проводиться методом хлорування: газоподібним Cl, або ж речовинами, що містять активний Cl: хлорне вапно, хлорит, діоксид хлору.

Для зменшення агресивності дії Cl можна запропонувати хлорування з амонізацією, що знижує окислювально-відновлювальний потенціал системи «природна вода-хлор». Зв’язаний хлор (хлораміни), що при цьому утворюється, має менші властивості, ніж вільний хлор, внаслідок чого концентрація хлорорганічних сполук у воді значно зменшується. Через це поліпшуються органолептичні властивості води.

Вміст хлору в воді при хлоруванні з амонізацією знижується від 0,33-0,36 мг/дм³ до 0,02-0,05 мг/дм³.

При застосуванні амонізації зменшились дози хлору, наприклад, уже в червні 2000р. доза хлору на первинному хлоруванні знизилась від 6,5 мг/дм³ до 4 мг/дм³ .

Можна також використовувати метод флокуляції води. У холодний період року, коли коагуляція ускладнена, для досягнення відповідності показників якості потрібно значно збільшувати дози коагулянту, що призводить до зростання залишкового алюмінію у питній воді, який токсичним елементом.

Для вирішення цієї проблеми використовують флокулянти, які посилюють процес коагуляції при зниженні доз коагулянту. Цей процес веде до зменшення кольоровості води питної води від 20-18 до 15-10 градусів, а залишкового алюмінію, в середньому, від 0,24 мг/дм³  до 0,09 мг/дм³

Тому використання такої води супроводжується захворюваннями.

Список використаної літератури:

1. Общая химия .М.К.Стругацкий и Б.П.Надеинский// 2-е изд. М: - 1959. – 340с.

2. Общая химия./ Н.Л.Глинка.// Изд. „Химия” – 1978. – 718с.

3.Посібник для вступників ло вищих навчальних закладів./Хомченко Г.Л.// Пер. З рос. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 480с.  

4. Наукова стаття Волкової С.А.

5. Науково-практичний журнал « Вода та водоочисні технології».// № 3, К:. – вересень 2003.—120 с.

6. Наддніпрянська правда./ № 21 за 20.05.04.

7. Використання і охорона підземних вод// Яковенко П.І./ К.: Урожай 1986. 104с.

8. Экспедиция по исследованию качества воды в Украине. Грант № ОС-003695-127000. Киев. 2000. – 41с.

9. Экологическая геология Украины. Справочное пособие. – К.: Наукова думка, 1993. – 408 с.

10.  Інформаційний звіт по режиму підземних вод, оцінці їх стану, Державного обліку вод по Херсонській області за станом на 1.01.2001р., Херсон,2001.

11.  Гідрохімія України./ Горев Л.М., Пелешенко В.К.,Хільчевський В.К.// К.: Вища школа, 1995. – 307с.

12.  Гигиеничечкая оценка современних способов обеззараживания питьевой води / Авчинников А.В.// Гигиена и санитария. – 2001.-- № 2. – С.11-20.

13.  Дезинфекция питьевой воды: проблемы и решения/ Бахир В.М. // Питьевая вода. – 2003.- №1 С.13-20

14.  Современное состояние проблемы обеззараживания води/ Гончарук В.В.// Химия и технология воды. – 1998. – Т.20, № 2 – С.190-213.

15.  Хлорирование воды как фактор повышенной опасности для здоровья населения/ Красовский Г. Н., Егорова Н.А.// Гигиена и анитария. – 2003. № 1. – С.17-21.

16.  Технология обеззараживания води./ Малышев С.А.//  Вода і очисні технології. – 2002. № !. – С.47-49.

17.   Екологія Херсонської області/ Бойко М.Ф./ 2003 – 17-21, 88-91.

18.   Популярная медицинская енциклопедия. БМЭ, -- 1963.- С.14-16.

19.   Концерн «Природа»// Вода і водоочисні технології. – 2001. - № 2.-45с.