Однією з найболючіших проблем області є стан питних вод. Саме цей фактор серйозно впливає на здоров’я населення області, зокрема, на сольовий баланс системи травлення, появу злоякісних пухлин, порушує діяльність кровотворної, сечостатевої й інших систем людини.

Треба мати на увазі, що вода з високою мінералізацією по існуючому ДСТУ 2874-82 «Вода питна», не можуть використовуватись як питні. Така вода має обмежене використання для різних цілей. Але ситуація в області показує повальне нехтування державними стандартами в цій сфері. Дані Півленно-

Української гідрогеологічної партії показують, що особливо гостро стоїть проблема мінералізації питної води на території північних та південно-східних районів. Тут мінералізація підземних вод пересічно 1.5-3,0г/л. Але у південно східній частині Великоолександрівського, південній частині Бориславського, у центральній частині Бєлозерського, Нижньосірогозького, Горностаївського районів, західній частині територій, що підпорядкована Херсонській міській раді ситуація не гірша – тут мінералізація більше 3,0 г/л. а в окремих свердловинах мінералізація досягає 7,0 г/л. Найкращі підземні води з мінералізацією до 1г/л розповсюджені на обмеженій території Цюрупинського, Голопристанського, а також на більшості територій Садовського та Каланчацького районів, в місті Нова Каховка.

Що стосується ситуації з підземними та питними водами окремих міст, то, наприклад, на території Бориславського водозабору спостерігається збільшення загальної жорсткості води з 7,7 до 11 мг-екв/л, мінералізації з 0,4-0,7 до 1,1-1,3 г/л, вміст нітратів – від слідів до 44-46 мг/л.

По 6 свердловинам в 2000 році мінералізація води коливалась в межах 3,8-4,2 г/л. у воді більшості свердловин спостерігаються високі концентрації нітратів. Аналогічна ситуація спостерігається в деяких свердловинах селища Степановка.

Більш ніж на третині водопроводів області виявлені порушення санітарних норм та правил, біля 20% артезіанських свердловин не мають зон огородження зон суворого режиму, більше 30% водонапірних башт протікають, більша частина водопровідних мереж амортизована. В багатьох населених пунктах у зв’язку з незадовільним станом насосно-силового обладнання відмічаються часті перебої у подачі населенню питної води.

Найбільш тяжке становище з водопостачанням склалось у Бериславському, Високопільському, Горностаївському, Генічеському районах, де забруднена бактеріями кожна 5-10 проба води. Стабільне погіршення якості води відмічається на території Іванівського, Генічеського (території, що примикають до Запорізької області), східної частини Каховського, Горностаївського і Білозерського районів. Інтенсивна експлуатація водних ресурсів сприяє перетіканню мінералізованих вод із суміжних водоносних горизонтів.

На даний момент водопостачання міста проводиться Водоканалом з Верхньо-Сарматського водоносного горизонту 153 свердловинами. Подається та розподіляється вода шістьма насосними станціями водопроводу. Добова подача для міста – 120-130 тис.м³ води/доба. З них, 55 свердловин подають близько 58 тис.м³/добу з відхиленням від ГОСТ по сольовому складу (вживання цієї води дозволено Мінздравом та Гостстандартом України). В місті в літній, пекучій період відчувається дефіцит питної води, яка досягає 30-40 тис.м³/добу. Із 153 свердловин  111мають 100% зношення та експлуатуються на 10-15, а деякі й на 20 років понад нормативного терміну експлуатації.

Контроль якості води проводиться акредитованою лабораторією Водоканалу по графіку, затвердженому Міською санепідемстанцією. З практичного досвіду тампонування свердловин, що дають неякісну воду, та свердлування в безпосередній близькості від нових свердловин, встановлено, що якість води знову просвердлених свердловин  відповідає ГОСТ. Виходячи з цього, потрібно свердловини,що дають воду з відхиленням від ГОСТ, за тампонувати та просвердлити нові.

М. Херсон розташоване на правому березі Дніпра. Історично склалося, що питну воду беруть із артезіанських свердловин, які розташовані на території самого міста. У останні роки у місті все більше зростає дефіцит питної води та погіршилась її якість.

Свердловин на території Херсону близько 400, але тільки 146 належать Міськводоканалу – організації, яка постачає питну воду херсонцям. Інші свердловини належать різним підприємствам, які споживають цю воду безконтрольно. Ця основна причина того, що виснажується водоносний пласт, з якого відбирається вода.

Другою причиною є безконтрольність водоспоживання господарств,які використовують воду із мережі водопостачання міста.

Це привело до того, що херсонці скаржились на неякісну питну воду.

В 1990-1994 рр. комісія депутатів Міськради з екології вивчила стан питної води у місті. Виявилось, що з 1980 р. питна вода у водопостачальній мережі міста мала значно більшу мінералізацію, ніж передбачено Держстандартом. Міські організації одержали спеціальний дозвіл Мінздраву України на вживання цієї води.

Ще однією особливістю водопостачальної мережі Херсону є те, що у різних районах міста вода неоднакова. Це пояснюється тим, що є свердловини локально приєднані до окремих будинків і не з’єднані з міською мережею. У таких свердловинах вода має добрий смак, не має перевищення по мінералізації та твердості. Крім того, у таких свердловинах відсутнє хлорування води.

Однією з причин дефіциту питної води є вкрай зношена водна мережа міста. Таким чином, м. Херсон забезпечується артезіанською питною водою, яка є біохімічно чистою – у ній відсутні бактерії, але її нераціонально використовують, втрачають при транспортуванні у загальну мережу водопостачання.

Питна вода у більшості районів Херсону має підвищену мінералізацію, твердість, погіршені смакові якості. Це хибно впливає на стан здоров’я херсонців, адже за даними Всесвітньої організації здоров’я (ВООЗ) 80% захворювань виникають через низьку якість води.[18]