За допомогою якісних реакцій та хроматографії з використанням водних, водно-спиртових, хлороформних, етилацетатних, бутанольних екстрактів у траві, коренях та плодах розторопші встановлено наявність вуглеводів, амінокислот, пектинових та дубильних речовин, органічних та гідроксикоричних кислот, кумаринів, флавоноїдів, сапонінів, бетаїну, флаволігнанів, речовин лактонової природи, антоціанів, хлорофілів, каротиноїдів.

Для вивчення якісного складу ліпофільних фракцій з трави, коренів та плодів розторопші методом тривимірної скануючої спектрофлуориметрії в ультрафіолетовому та видимому діапазонах спектру отримали тривимірні спектри флуоресценції (рис. 1.).

Так, для олії з плодів та ліпофільного комплексу з трави розторопші плямистої характерні піки в областях λехс - 270-З00 нм λem - 300-400 нм, що характерні для випромінення простих фенольних сполук, а також деяких ліпідів та фосфоліпідів. Серія піків в області збудження флуоресценції λехс від 300 до 700 нм та випромінення λem - 650-750 нм характерна для суміші хлорофілів А та Б. Як витікає з порівняння тривимірних спектрів, для олії з плодів розторопші вміст простих фенольних сполук, деяких ліпідів та фосфоліпідів набагато більший, ніж вміст хлорофілів. Для ліпофільного комплексу з трави розторопші спостерігається протилежне співвідношення вмісту компонентів, які мають флуоресценцію.

Крім того, у спектрі ліпофільного комплексу з трави та коренів розторопші спостерігається група піків в області λехс - 320-400, λem - 400-500 нм, характерних для випромінювання агліконів флавонолів. В тримвиірних спектрах олії з плодів розторопші ця група піків відсутня.

Для виділення БАР і розділення їх на індивідуальні компоненти використовували методи рідинно-рідинної екстракції, колонкової адсорбційної хроматографії на силікагелі та поліаміді, препаративної хроматографії на папері і в тонкому шарі сорбенту.

З коренів, трави та плодів розторопші в індивідуальному стані виділено 26 речовин. На основі фізико-хімічних властивостей вихідних речовин та продуктів їх хімічних перетворень, даних УФ-, ІЧ-, ПМР спектроскопії, порівняння з вірогідними зразками встановлено їх структуру: простий фенол - арбутин; гідроксикоричні кислоти - кавова кислота, хлорогенова кислота; флавони – космосіїн, апігенін, апігенін-7-О-β-глюкуронід, лютеолін, цинарозид; флавоноли – кемпферол, кверцетин, мірицетин; глікозиди кемпферолу – кемпферол-7-О-рамнозид, популін; глікозиди кверцетину – рутин; флаволігнани – силібін, силіхристин, силідіанін, 2,3-дегідросилібін; флаван – таксифолін; антоціани – дельфінідин-3-О-глюкозид, мальвідин-3-О-глюкозид, ціанідин-3-О-глюкозид; сесквітерпенові лактони – алантолактон та ізоалантолактон; стероїди – β-ситостерин; органічні кислоти – кислота оксалатна.

Деякі фізико-хімічні властивості цих речовин наведено у таблиці 1. Арбутин, кислота оксалатна, алантолактон, ізоалантолактон, дельфінідин-3-О-глюкозид, мальвідин-3-О-глюкозид, ціанідин-3-О-глюкозид виділені вперше з сировини, що вивчалася.

Структуру виділених речовин встановлювали за допомогою фізичних, хімічних та фізико-хімічних методів аналізу.

Похідні простих фенолів. Речовину 1.1 за результатами якісних реакцій з кислотою сульфаніловою діазотованою, о-фталевим ангідридом віднесено до фенолів. При хроматографуванні аглікону речовини 1.1 у системі розчинників хлороформ-метанол (8:2) у порівнянні з вірогідним зразком гідрохінону за величиною Rf та забарвленням плям після обробки натрію гідроксидом і кислотою сульфаніловою діазотованою було підтверджено їх ідентичність. Співвідношення аглікону та цукрового залишку було 1:2,5. Проба змішування аглікону зі зразком гідрохінону не давала депресії температури плавлення. При хроматографуванні вуглеводного компоненту і D-глюкози на основі порівняння величин Rf було доведено їх ідентичність. Отже, речовину 1.1 за результатами проведених досліджень було ідентифіковано як гідрохінон-О-β-D-глюкопіранозид (арбутин) (табл. 1).

Гідроксикоричні кислоти. Речовини 1.2-1.3 за результатами якісних реакцій, даними хроматографічної поведінки, УФ- та ІЧ-спектрів віднесено до гідроксикоричних кислот.

В продуктах лужної деструкції речовини 1.2. (кавова кислота) і 1.3. (хлорогенова кислота) знайдено 3,4-дигідроксибензойну (пірокатехову) кислоту. Порівняння фізико-хімічних властивостей речовини 1.2. і кавової кислоти вказало на їх ідентичність. Лужний гідроліз речовини 1.3. призводив до утворення еквімолекулярних кількостей кавової і D-хінної кислот. Місце приєднання кавової кислоти до D-хінної встановлено лактонізацією речовини 1.3.

На підставі проведених досліджень і результатів порівняння з вірогідними зразками речовини 1.2., 1.3. відповідно були ідентифіковані з 3,4-дигідроксикоричною (кавовою), 5-О-кофеїл- D-хінною (хлорогеновою) кислотою (табл. 1).

Таблиця 1