Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
З метою визначення стану використання українських народних традицій у вихованні учнів початкових класів, нами був проведений констатуючий експеримент, який в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об’єктом дослідження виступали 60 учнів 3 класу Бродівської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів.
Провідними методами дослідження виступали:
- вивчення масового педагогічного досвіду;
- аналіз навчальної літератури;
- спостереження;
- бесіда;
- інтерв’ю;
- анкетування.
Такий підхід давав нам можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.
Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують національні традиції у вихованні учнів початкових класів та який виховний потенціал містить чинні навчальні програми для учнів 1-4 класів загальноосвітніх шкіл, та як впливає використання народознавчого матеріалу на вихованість школярів.
Задля цього нами була розроблена система роботи, що дозволила з’ясувати коло цікавлячи нас запитань. Нами було опитано 18 вчителів початкових класів Бродівської загальноосвітньої середньої школи Львівської області. З матеріалів інтерв’ювання випливає, що 6-ро з них стверджують доцільність використання у вихованні молодших школярів оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність виховного процесу; 8 вчителів вважають, що доцільно, але тільки фрагментарно використовувати народознавчий матеріал через відсутність інформації; троє педагогів не вважають пріоритетним використання народних традицій у вихованні молодших школярів, тому рідко використовують його у своїй педагогічній практиці.
Крім того нам вдалося з’ясувати причини, що утруднюють даний процес. Серед них поверхнева обізнаність самих вчителів з народознавчим матеріалом, незнання і невдале застосування основних педагогічних умов використання народних традицій у вихованні учнів початкових класів, невміння поєднати ці матеріали із загально навчальним.
Цілком логічно, що наступним кроком нашої експериментальної роботи був аналіз чинних для початкової школи програм.
Ознайомившись з програмою з читання, ми зауважим теми, які цікавлять нас в аспекті досліджуваної проблеми. Це – усна народна творчість. Малі фольклорні жанри: народні дитячі пісеньки, ігри, забави, лічильки, загадки, скоромовки, приказки, притчі, прислів’я, народні усмішки, казки, легенди, байки, народні пісні. Важливе місце приділяємо народним казкам про тварин, персонажам цих казок, їх вдачі. Народні соціально – побутові казки, які вивчають діти відображають народний побут, події із життя українського народу, його традиції.
Програма «Основи здоров’я для учнів початкових класів» представлена темами: «Народні традиції і здоров’я», «Народні традиції і харчування», «Літні, зимові, весняні та осінні ігри та розваги».
У програмі: «Трудове виховання» ми помітили теми: «Різдвяні свята у творчості дітям», «Макетування предметів хатнього інтер’єру», «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», «Українські витинанки», «Художня вишивка в українському побуті», «Робота з рослинними матеріалами», «Квіткова символіка», «Вишивання і в’язання як види української народної творчості», «Традиційні весняні свята з використанням рослинних декорацій», «Конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси, рушники), «краса і корисність цілющого зілля народної медицини». Використання лікарських і декоративних рослин у побуті. Підготовка і проведення спільно із збиранням лікарських трав, виготовлення дидактичної гри «Народна аптека».
У програмі «Я і Україна» знаходимо теми: «Забавки, ігри, повчальні казки», «Сімейні свята», «Рослини», «Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець)», «Значення води для рослин, тварин, людини», «Жива і мертва вода в казанах», «Як хліб на стіл прийшов». «Бережливе ставлення до хліба», «Як виник одяг», «Стародавні дитячі іграшки, ігри та забави». «Державні, народні і релігійні свята»: День незалежності, Свято Миколая, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень. «Календарно - обрядові свята», «Про родовід», «Традиційна сімейна мораль українців», «Збереження національних особливостей у сучасному побуті, одязі, в їжі, проведенні свят», «Народна мудрість про природу, пори року», «Український побут, та звичаї у рідному краї», «Особливості народного костюму», «Народний календар», участь дітей в обрядових святах.
У програмі курсу «Образотворче мистецтво» приділяється увага таким темам: «Ознайомлення з народним мистецтвом наступного розпису, народним іменним посудом, народними традиціями писанкарства на Україні», «Ознайомлення з українським народним вбранням», «Зображення птахів, тварин та людей в ілюстраціях до казок», «Народне мистецтво витинанки», «Світ народної іграшки». Програма музика реалізується наступними темами: «Уукраїнські народні пісні, музичні інструменти». «Українські народні танці». Серед пісень розглядаються: колискові, календарно – обрядові, жниварські, (зажинкові, власне жниварські, обжинкові), колядки, щедрівки, коломийки, жартівливо – танцювальні пісні».
Отже, у вище назначених навчальних програмах передбачений народознавчий матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження виховної роботи в позакласній роботі.
Важливе місце в дослідженні даної проблеми мали місце спостереження виховних заходів.
Наведемо приклад спостереження окремих виховних заходів та прослідкуємо як використовується народознавчий матеріал у вихованні молодших школярів.
Метою проведення свята «Прийди, прийди, весна красна» було розширення знань дітей про весну, про народні свята, народні прикмети. Свято проводилось у класній кімнаті, прикрашеним вербою з котиками, весняними квітами. Свято супроводжувалося використанням приказок, прислів’їв, загадок, пісень про весну та її явище. Педагог звернувся до дітей: «Був у нашого народу дуже цікавий звичай». З нетерпінням люди чекали весну і вважали, що це птахи на свої крилах приносять весну, проганяють люту зиму з її морозами.
Люди випікали з тіста пташок, вибігали на подвір’я, весело стрибаючи, співали пісні:
«Вилети, люлю, горою,
Винеси літо з собою.
Цим випеченим пташкам люди давали назву жайворонки. Бо ці пташки раненько прокидаються, кружляють над полем і звеселяють працю хлібороба.
Свято закінчилося народною грою «Довга лоза».
Аналізуючи даний виховний захід зазначимо, що вчитель намагався оптимально використати українські народні традиції у вихованні учнів початкових класів. Однак, поза увагою залишилося використання закличок, примовок, та веснянок. Варто було взяти й регіональні особливості в цьому аспекті.
Цікавою була етична бесіда «Гостинність в нашому дому». Мета бесіди: розширити і поглибити знання дітей про хліб і картоплю, виховувати повагу до хліба і картоплі, гостинність. Бесіда характеризувалася динамічністю, яскравістю і логічністю. Вона проводилась у світлиці, яка представляла макет української хати. Серед народознавчих засобів – загадки:
Виріс у полі
На добрій землі,
Місце найкраще
Знайшов на столі.
Місили, місили,
Ліпили, ліпили,
А потім в окріп помістили.
приказки та прислів’я: без солі, без хліба немає обіда, коли хліб на возі, нема біди в дорозі, їмо бараболі і не знаємо долі;
бувальщину:
«Їхали одного разу мандрівники та й застала їх ніч. Голодні, замерзлі, вони почали рвати сухий бур’ян, щоб розпалити вогнище. Але одні кущі почали вириватися з маленькими грудочками. Не звернули увагу на них мандрівники. Кинули у вогонь. А зранку на попелищі вони побачили невеликі вуглики, які перетворилися в грудочки. Попробували. Смачно. Навибирали сирих грудочок, привезли додому і почали вирощувати. Так до нас на стіл прийшла картопля.
Звертається увага на страви з борошна та картоплі, які є традиційними для української кухні. Бесіда закінчилась частування хліба, калачів, вареників, печеної картоплі, дерунів. На наш погляд, вчителеві слід більш акцентувати увагу на українські народні обряди де використовують хліб, народний етикет.
Метою свята «Без верби й калини нема України», яке ми спостерігали було: ознайомити учнів із народною символікою – вербою і калиною, їх значенням. Виховувати інтерес і повагу до національних традицій, любов до праці на рідній землі. Класна кімната була прикрашена вишитими рушниками, серветками, китицями калини, букетами із вербовими котиками, плакатами із висловами про калину. Звучала легенда про калину, українські народні пісні. «Ой у лузі червона калина», «Ой у лузі калина стояла», загадки, приказки та прислів’я. згадувалося про лікувальні властивості ягід, використання у приготуванні смачних страв. Особливу увагу дітей викликала інформація про властивість верби тримати вологу, традицію прихорошувати дівчину котиками, наспівуючи веснянку.
Ой, вербе, вербе, вербице
Час тобі, вербице, розвиться!
Побажання українцям «Будь високим, як верба, а багатим, як земля», а також традицію вербної неділі.
Спостерігаючи за проведенням «Свята маминої світлиці», «Свята народних ремесел», «Свято фольклору, бесід», «Українська хата», «Про рушник», ігри – розваги: казкова пошта, ми звернули увагу на регіональні народні традиції, обрядовість народного календаря використовують фрагментарно.
Науковий фонд з проблеми, аналіз масового педагогічного досвіду та спостереження дали можливість визначити критерії та рівні вихованості на основі використання народних традицій.
До критеріїв вихованості віднесемо:
1. Любов до Батьківщини.
Знання традицій свого народу, дбайливе ставлення до народних надбань.
2. Гуманність.
Доброзичливе ставлення до ровесників, старших людей, турбота про них, допомога, чуйність.
3. Чесність.
Правдивість, щирість, виконання обов’язків.
4. Ставлення до праці.
Потреба і звичка до праці, сумлінність і старанність у праці, зацікавленість у позитивних результатах праці.
5. Любов до прекрасного.
Властивість помічати красу, бажання творити красу.
Відповідно до показників, ми визначили рівні вихованості.
Високий рівень – наявність усіх критерії.
Середній рівень – половина чи більша половина показників.
Низький – майже повна відсутність ознак.
Для того, щоб визначити рівень сформованості вихованості молодших школярів з використанням українських народних традицій, ми застосовували спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіду.
Наведемо приклад анкети.
1. Які обряди здійснювались у селі (місті) на свята?
2. Чи брали участь учні?
3. Які обрядові дійства виконували діти та дорослі?
4. Чи існували обряди під час робіт?
5. Як це робилося?
6. Чи хочеш ти брати у них участь?
Результати дослідження представлені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Рівні сформованості.
| Клас | Всього учнів | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень |
| 3-А | 31 | 19% | 28% | 53% |
| 3-Б | 29 | 17% | 29% | 54% |
Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 19% експериментального і 17% контрольного класів, середній – відповідно 28; та 29% і низький -53% і 54%. Як бачимо, у результатах констатуючого експерименту щодо контрольного та експериментального класів майже не існує істотної відмінності. Крім того, вищеподані результати вказують на те, що переважають діти з середнім та низьким рівнем вихованості у досліджуваному аспекті.
Результати проведеного констатуючого експерименту дозволили зробити наступні висновки:
- третьокласники необізнані достатньо з народознавчим матеріалом;
- вчителі не враховують педагогічні умови використання національних традицій у вихованні учнів початкових класів;
- недостатньо ознайомлені з методами та формами цієї роботи;
- високий рівень вихованості школярів визначаються не лише поєднанням виховання з основними народознавчим матеріалом, але й з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.
З метою підвищення якості виховання молодших школярів засобами народних традицій нами проводилися формувальний експеримент, як уже зазначалося у 3-А експериментальному та 3-Б контрольному класах Бродівської школи І-ІІІ ступенів Львівської області.
Експериментальне дослідження базувалося на дотриманні основних педагогічних умінь виховання з використанням народних традицій охарактеризованих нами у п. 2.1.
Завданнями експерименту було перевірити:
- вплив основних педагогічних умов на рівень вихованості учнів початкових класів у досліджуваному аспекті;
- ефективність комплексного використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів;
- усвідомлення школярами ролі екологічної культури у житті українського народу;
- оволодіння учнями основними правилами поведінки у навколишньому середовищі.
На даному етапі дослідно – експериментальної роботи ми використовували бесіду, спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування, гру, кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.
Експериментальна методика використання національних традицій у вихованні молодших школярів базувалася на оптимальному поєднанні методів прийомів, засобів та форм виховної роботи. Зупинимося на змістовому компоненті.
Учням експериментального класу наголошувалось, що народні звичаї тісно пов’язані з сільськогосподарською працею та побутом селянина з церковним календарем. Народ визначав день якогось святого для організації трудових справ чи способу життя.
Крім того, були визначені дні, які впливали на поведінку людини, на її моральне обличчя.
Існували звичаї, які притаманні кожній порі року. Зокрема, весна: веснянки, зустрічі птахів, прокладання першої борозни. Ми звертали увагу дітей, що ці звичаї, фольклорна обрядованість готують людям до сільськогосподарських робіт, утверджуються у свідомій і практичній діяльності, зокрема хліборобські традиції. Літо: Зелена неділя, проводи русалок, зажинки, обжинки. Ми наголошували, що ці традиції поетизують розквіт і красу нашого «зеленого дому» догляд за врожаєм. Осінь –це пора завершення сільськогосподарських робіт, турбота про збереження вирощуваного врожаю, що відображено у таких традиціях: свято врожаю, свято першої паляниці та інші.
Зимові звичаї спрямовані на прославлення життя, його вічне оновлення, утвердження. Це відзначення свята Миколая, Нового і старого Року і Різдва Христового.
Зазначимо, що в процесі ознайомлення дітей з цим народознавчим матеріалом, ми брали до уваги і регіональний варіант.
У зв’язку з цим, нами поводився цикл бесід : «Народний календар», «Місяцелік», «Релігійні та народні свята», «Українські обереги», «Звичаї та обряди весняного циклу календаря».
Для полегшення сприймання та запам’ятовування інформації, про українські народні традиції, нами був розроблений і застосований народознавчий словник-довідник, де учні фіксували короткий зміст, - та значення основних понять, наприклад, народний календар, церковний календар, обряд свято, церемонія, ритуали, оберіг, народні прикмети тощо. Це дало змогу активізувати пам'ять, увагу дітей, розвивати пізнавальну активність, інтерес та повагу до звичаїв та традицій українського народу, виховувати патріотичні почуття.
Крім того, у експериментальному класі ми використовували значно більший об’єм ігор та розваг («Сієм мак», «Кабаки», «Просо», «Ягілочка», «Ой вилися огірочки», «Подоляночка», «Ходить гарбуз по городу»), приказок, прислів’їв, загадок, закличок, примовлянок, народних прикмет, гаївок, які згідно зазначеної педагогічної умови ми застосовували комплексно.
Наведемо приклад.
Гра «Ой, вилися огірочки».
Діти побравшись за руки, простягаються вздовж та й в’ють танок: передня пара завертає до задньої, що піднімає вгору руки. Всі ідуть попід руки та в’ючись співають:
Ой вийтеся, огірочки,
Та в землі пуп’яночки.
Грай, жучку, грай
Тут тобі край.
Ходить жучок по чужині,
А жучина по деревині,
Грвй, жучку, грай –
Тут тобі край.
Дайте, хлопці, околота,
Повезем жучка до болота.
Грай, жучку, грай, -
Тут тобі край
Жучок плаче у болоті,
Дівки скачуть у золоті
Грай, жучку, грай –
Тут тобі край.
Чи ти, жучку, писка не маєш,
Що ти жучку, різко не граєш.
Грай, жучку, грай, -
Тут тобі край
Ці ігри найдавніші за походженням, колись були частиною весняного календарного обряду (осіннього, літнього), в яких і в словах і в пластиці рухів відтворюються елементи землеробської праці. У багатьох з них спостерігається наслідування трудових операцій дорослих, участь у них сприяє вихованню товаристськості, єдності, взаємодопомоги.
Веснянка «Куку, куку – чути в ліску».
«Куку, куку – чути в ліску.
Радо співаймо, радо вітаймо.
Ранню, ранню, ранню весну.
Куку, куку, пташко мила.
Ти нам кувала, правду сказала:
Щезла, щезла зима.
Куку, куку – голос гуде
Гажм, лісочком, бором, поточком.
Голос, голос, голос гуде.
Примовка «Ой вітре, вітроньку»
Ой вітре, вітроньку
Прижени хмароньоку,
Полий теплим дощиком,
встели землю килимком.
Прислів’я та приказки:
«Без праці нічого не зробиш»
«Відкладену роботу снігом замете»
«Правда кривду переможе»
«Вовків боятися – в ліс не ходити»
Робота по тлумаченню приказок і прислів’їв розвивала мислення дітей, сприяла їх моральному становищу.
Народні прикмети.
«Літо дощове – зима сніжна»
«Холодна весна – градобійне літо»
«Хмари пливуть проти вітру перед снігом»
«Грім у вересні – на тривалу осінь»
Організуючи спостереження, перевірили народну мудрість.
В процесі дослідно – експерементальної роботи ми залучили сім’ю.
Завдання для батьків.
1. Допомогти дітям скласти календар господарських справ на городі, вдома.
2. Вивчити з дітьми історію походження назв календарних місяців, днів тижнів на Україні.
3. Заохочувати школярів до практичної роботи у підготовці та проведенні сімейних свят та обрядів.
З метою посилення виховного процесу у початковій школі використанням українських народних традицій нами проводилися цікаві і змістовні заходи.
Свято «Крашана писанка»
Це свято проводилося з метою розширення та поглиблення знань дітей про народну традиційну символіку, виховання поваги до народних традицій та звичаїв, формування естетичних смаків.
Учні ознайомились із традицією святкування Великодня у різних регіонах України, звичаєм виготовлення писанки, крашанки, дряпинки та її символічне забарвлення.
Цікавим та емоційно насиченим відбулося свято зустрічі весни.
Свято зустрічі весни
Мета: Поглибити знання дітей про весняні явища в природі, їх особливості та прикмети. Розширити уявлення про звичаї українського народу навесні. Розвивати уяву, мислення, пам'ять, увагу. Виховувати інтерес до українського фольклору, вміння помічати красу навколишньої природи. Матеріал: веснянки, прикмети весни, вірші про весну.
Хід свята.
Ведуча. Кожна пора року має природні.особливості, свою красу. Жодна з них не оспівана так багато, весело і ніжно., як весна. Весна — це сонце і тепло, Весна — це радість усьому живому, ідо прокинулося від зимового сну. Весна — це зелен-цвіт і пахощі квітів, весна — це надія.
З давніх-давен за народним звичаєм до зустрічі весни готувалися і дорослі, і дітвора, Сьогодні ми також зустрічаємо красуню-весну,
(Вбігають хлопчики і дівчатка, одягнені в святковий національний одяг. В руках у них печиво в формі жайворонка).
Дівчинка. Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати! ;
3имочку в возочку, літечко в човночку!
(Діти стають шеренгу, наспівують):
Пташок викликаю з теплого краю:
— Летіть соловейки,
На нашу земельку.
Спішіть, ластівоньки,
Пасти коровоньки!
Хлопчик.
Гей, виходьте, дівчатка,
Та в сей день на вулицю
Весну-красну зустрічати,
Хороводи співати!
(Дівчатка стають в коло, ведуть хороводи, співають веснянку):
Весно,весно, весняночко
Прийди до нас, подоляночко,
Прийди до нас, теплом утіш,
А ти, сонечко, світи ясніш!
(На середину виходить дівчинка-весняночка. Вона заквітчана зеленню і першими весняними квітами. Дівчинка то присідає, то встає).
Дівчинка.
Весела, гарна, кучерява:
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сієї барви
І пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
Хлопчик.
Хто ти така, красуне дивна?
Весна.
А я Весна, Весна-царівна,
Куди я ступлю — сонце сяє,
Міста і села оживають
І землю-матір прославляють.
Дівчинка.
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ти нам, Весно, принесла?
Весна.
Принесла я вам літечко,
Щоб родило житечко,
Ще й червоні квіточки,
Щоб квітчались діточки...
Ведуча. Весна іде! В повітрі молодому далекий крик мандрівних журавлів вже розітнувсь: ключем вони додому у рідний край летять з чужих країв.
О, весно, йди! Всі ждуть тебе, кохана!
І небо жде, і жде земля приспана!
І ліс, і степ, і скована вода.
/Борис Грінченко/
Ось і прийшла до нас весна, а з нею і три брати-місяці. А як називаються весняні місяці, діти?
Діти. Березень, квітень, травень.
Ведуча. А що ви знаєте, діти, про місяць березень? Які ознаки ми спостерігаємо?
Діти. Сонце піднімається вище, гріє дужче, біжать струмки. Розквітають перші квіти — підсніжники, проліски. Прилітають птахи.
Дівчинка.
Весна війнула вже крилом,
Пташки співають голосно,
І на узліссі за селом
З'явились перші проліски.
Цвітуть, буяють щовесни
3-підснігу, хоч і рано ще,
Ці перші вісники весни,
Тепла, краси і радощів.
/Світлана Охріменко/
Ведуча. А які ж птахи прилітають з теплих країв?
Діти. Шпаки, журавлі, жайворонки.
Дівчинка.
Крую, крую, журавлі,
Як колесо на воді,
Колесо сі обертає,
Журав голову завертає.
Хлопчик.
Журавель, Журавель,
Колесом, колесом!
Зав'яжем тобі очі
Красним поясом, поясом.
Журавель, Журавель,
Кругом дороги!
Як не скажеш: "Цомагайбі", —
Зв'яжем тобі ноги.
Ведуча. Існує багато народних прикмет про зміну погоди, особливості пір року. А хто знає прикмети березня?
Діти.
1. Побачив шпака — знай: весна біля порога.
2. Сонце перед заходом червоне — на вітер.
3. Довгі бруньки на деревах — спізниться літо.
4. Хмари пливуть високо — буде гарна погода.
Ведуча. З ролу в рік ми з великим нетерпінням чекаєм весни. Ми рахуємо дні, виглядаємо, поки пташки на своїх крилах з далекого вирію принесуть нам -весну-красну. Ми чекаємо, коли весна прожене холод, устелить землю травичкою зеленою, уквітчає квітами, а пташки наповнять гаї та діброви своїм голосним веселим співом. Колись давно ще наші дідусі і бабусі веселими піснями закликали в гості чарівницю-весну. Виходили на пагорби за село і виводили веснянки. Згадаємо, діти, наші давні звичаї і зустрінемо весну-красну так, як її колись давно зустрічали.
Ведуча. Минув березень, а за ним —його брат квітень до нас іде.
Ходить квітень у плащі зеленім,
Бризкає фіалками з землі,
Сік солодкий капає із кленів
В голубій світанковій імлі.
Любий квітню, застели під ноги
Трав-рясних зелені килими.
Заквітчай нам райдужні дороги
Від весни, до самої зими.
Загрими високими громами,
Солов'їв розсип серед дібров,
Ти даруй нам сонце над полями,
Світлу радість, щастя і любов.
Ведуча. А що спостерігаємо ми у квітні?
Діти.
1. Сонце піднімається ще-вище, стає тепліше.
2. Трава зеленіє, цвітуть різні квіти.
3. Після сонячних днів настають похмурі, дощові дні.
4. Прилітають зозулі.
Дівчинка.
Ти, зозуленько сива,
Ти нас розвеселила:
Як почала кувати —
Повиходили з хати.
Ой, вийшла сестра з братом,
Ой, вийшла мати з татом.
Ой, вийшли усі дівоньки —
Виводять гаївоньки.
Ведуча. Був у нашого народу дуже цікавий звичай. З нетерпінням чекали люди весну і вважали, що це птахи на своїх крилах з далекого вирію приносять весну, проганяють люту зиму з її морозами. Люди випікали з тіста пташок, вибігали в двір, весело стрибали, підкидаючи їх вгору, співали пісні.
Вилети, люлю, горою,
Винеси літо з собою.
Цим випеченим пташкам дали назву жайворонки. Бо ці пташки раненько прокидаються, кружляють над полем і звеселяють працю орача, коли люди орють землю.
(Діти стають у дві шеренги і грають пісню-гру "Весняночко-паняночко).
1. Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
2. У садочку, на пеньочку, пряла на сорочку.
3. А ворони оснують, а сороки витчуть.
4. А білі лебеді, ще побілять на воді.
5. А лугові пташки пошиють сорочки. Ведуча. А хто знає прикмети квітня?
Діти. 1. Грім на початку квітня — буде тепле літо.
2. Якщо квітневий дощ починається невеликим краплинами, то ненадовго.
3. У квітні вітер з південного заходу — чекай тривалої негоди.
Ведуча. Так, діти, квітень —це не тільки тепло, сонце, це і дощові дні. А дощик потрібен для землі, для дерев, для майбутніх врожаїв. Давайте разом закличемо дощик!
Діти разом /або окремо/.
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив'янім-горщику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику.
Дівчинка.
Дощику, дощику,
Припусти, припусти,
На дорідні капусти,
На Галине зіллячко,
На наше подвір'ячко,
На весняні квіти,
На маленькі діти,
На високе жито,
Щоб нас звеселити!
Ведуча.
Ой, вже налив нам дощик водички!
Скрізь калюжі.
Пташки принишкли, замовкли.
Мабуть досить вже дощику.
Правда, діти?
Може вже і сонечку пора засвітити?
Дівчинка.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко.
Хлопчик.
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко,
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.
Ведуча.
Ось і травень.
Ясний травень
Празниково землю вбрав
В одяг свіжий та яскравий
Із рясних зелених трав.
/Наталя Забіла/
А що ж нам приніс з собою травень?
Діти.
1. Сонце світить високо в небі, стає вже зовсім тепло.
2. Цвітуть сади, квіти.
3. Тиха й світла ніч.
4. В травні гудуть джмелі й хрущі.
5. Співають солов'їв садах, жайворонки в полях.
Ведуча.
А давайте заспіваємо разом з жайворонком.
Жайворонок угору летить...
Діти разом:
Сонце ловити!
Сонце ловити!
Сонце ловити!
Жаворонок вниз летить
Ціп урвався!
Ціп урвався!
Ціп урвався!
Круці! Круці! Круці!
Ведуча. А які народні прикмети травня?
Діти. 1.
Веселка віщує зміну погоди: вечірня — обіцяє погожу днину, а ранкова — дощову.
2. Тиха й світла ніч без роси — наступного дня неодмінно знегодиться.
3. Пізня весна дарує гоже літо.
4. Соковито пахне м'ята — невдовзі збереться на дощ.
Ведуча. А чи знаєте, діти, українські загадки? Чи вмієте їх розгадувати? Давайте попробуємо!
Перший я приніс весну,
Пробудив усе від сну,
Заспіваю під вікном,
Бо зовуть мене...
/Шпаком/
Зелена, а не гай, біла, а не сніг, кучерява, та без волосся.
/Береза/
Білі горошини на зеленій стеблині.
/Конвалія/
Весною веселить, літом молодить, восени годує, зимою гріє.
/Ліс/
Навкруги вода, а з питвом біда.
/Море/
У чистому полі попутані коні, вузлики знати, ніяк розв'язати.
/Зорі/
Що росте весною вниз головою?
Які квіти першими зацвітають весною?
Які пташки першими повертаються з вирію?
Що ви можете сказати про весняний день?
Чому люди говорять, що весняний день рік годує?
Добре ви намагались відповідати. А тепер пора гаївку розпочинати.
Ой, ягіл, ягілочко.
Всі беруться за руки, ідуть по колу і співають. В середину вибирають дівчинку, що руками показує те, про що вони співають.
Ой, ягіл, ягілочко,
Ягілчина донька.
Устала ранесенько,
Умилась білесенько.
Панчошки поскидала,
Головоньку розчесала.
Візьмися, дівко, в боки,
Покажи свої скоки.
Тнися, калинонько, гнися,
"Дівчинонько, не журися.
З калинового цвіту
Вибирай собі квіту.
З калинового лугу
Вибирай собі другу,
З калинового плетю
Вибирай собі третю.
З калинового мосту,
Вибирай собі шосту,
З калинового лому,
Вибирай собі сьому.
З хрещатого барвінку,
Вибирай собі дівку.
Ведуча. Був-колись звичай: коли починались веснянки, то перший раз варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували в землю і прибивали кілком. Подивіться, як це: робиться; Дівчата тримають горщик каші і співають:
Закопали горщик каші,
Ще й кілком прибили,
Щоб на нашу вулицю
Парубки ходили.
Дівчинка.
Дівчатонька - вороб'ятонька, радьмося,
Та виходім на травичку — граймося!
ХОРОВОД "ПРОСО"
Діти стають у два ряди і по черзі співають:
1-й ряд: А ми просо сіяли,
Ой Дид, Ладо, сіяли, сіяли.
2-й ряд: А ми просо витопчем, витопчем,
Ой Дид, Ладо, витопчем, витопчем.
1-й ряд: А чим же вам витоптать, витоптать?
2-й ряд: А ми коні випустим, випустим.
1-й ряд: А ми коні переймем, переймем.
2-й ряд: Да чим же вам перейнять, перейнять?
1-й ряд: Шовковим неводом, неводом.
2-й ряд: А ми коні викупим, викупим.
1-й ряд: Ой, чим же вам викупить, викупить?
2-й ряд: А ми дамо сто рублів, сто рублів!
1-й ряд: Нетреба нами тисячі, тисячі.
2-й ряд: А ми дамо дівчину, дівчину.
1-й ряд: Ми дівчину візьмемо, візьмемо.
2-й ряд: А в нас полку убуде, убуде.
1-й ряд: А в нас полку прибуде, прибуде.
Хлопчик.
А ну ж бо, хлопці й дівчата, не зіваймо,
Та в іншу гру погуляймо.
ГРА "ДОВГА ЛОЗА"
В землю затикають кілька паличок, утворюючи "лабіринт", а потім, узявшись за руки, співаючи, ходять між палочками.
У довгої лози пасли хлопці кози,
А дівчата — козенята, та й померзли ноженята.
Ой, дівоньки гожі, кидайте ті кози,
В кривім танцю походжаймо,
Та ніженьки зігріваймо.
Ой, кривого танця, не виведу кінця,
Треба його виводити, кінець йому знаходити.
Ведуча.
Годі, годі, діти, гратись,
Ось весна - красна гуляє
І луги в квітки вбирає.
Ось дивіться: на галяві
Ведуть квіти танок жваво.
Співали, дівоньки, співали,
У решето пісні складали.
Та й поставили на вербі,
Де взялись горобці,
Звалили решето додолу —
Час вам, діточки, додому.
Всі співають:
Скільки б не співали, а кінчать пора,
Щастя і здоров'я зичить дітвора.
І в нас, і в вас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
Ведуча. Ось закінчилось наше свято весни. Та весна-красна іде по всій землі і прикрашає нашу землю квітами, ніжною зеленню. То ж бережіть природу, бережіть красу кожної квіточки, кожної рослинки, травинки та комашки. І буде наша земля квітучою і завжди прекрасною.
Учнів експериментального класу ми залучали також до імпровізованої подорожі «Зустріч по дорожках українських народних казок» організації толоки, зустрічі з місцевим народним умільцем.
Таке розмаїття виховних заходів як за змістом так і за формою дозволить виховати у дітей любов до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.
На прикінцевому етапі нашого експериментального дослідження, було проведення виявлення вихованості молодших школярів з використанням українських народних традицій.
Таблиця 2.2
Рівні вихованості учнів початкових класів на основі використання українських народних традицій.
| Класи | Всього учнів | Рівні вихованості | ||
| Високий | Середній | Низький | ||
| 3- А (експериментальний) 3-Б (контрольний) | 30 30 | 31% 9% | 67% 51% | 2% 40% |
Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 31 % експериментального та 9 % контрольного класів, середній – відповідно 67% і 51%, низький 2% і 40%. Як бачимо, рівень вихованості учнів експериментального класу значно вищий ніж контрольного, що доводить ефективність обраної нами експериментальної методики.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 228.