Вступ
За нинішніх умов трансформації суспільства на нову парадигму виховання передусім визначають національні і загальнолюдські вартості, діалогічність культурних цінностей.У зв'язку з цим у педагогічній теорії і практиці яскраво виділяються дві тенденції: розвиток національної свідомості особистості й формування її планетарного світогляду. Конедлідуючим фактором цих тенденцій виступають національно-культурні традиції, високоморальний зміст яких не допускає асиміляції національного чи його відгородження.Тому національно-культурні традиції є реальними детермінантами навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи. Засвоєння традицій як повсякчасну трансляцію соціокультурного досвіду забезпечення виховання в школі, що потребує спеціального організованого,цілеспрямованого процесу. Без кого неможливо сформувати підростаюче покоління, яке покликане не лише правильно сприймати соціально-економічні перетворення в крані, а й стати соціально - активною силою.
Сьогодні школа, вчителі початкової ланки освіти покликані відповісти на запитання,як підготувати молодшого школяра до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві,при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей,що склалася в українського народу.
Тому виховання традиціях вкрай актуальне комплексне завдання. Воно потребує науково обґрунтованого підходу, розвиток якого криється передусім у розбудові всього навчально-виховного процесу на національно-культурних традиціях українського народу. Досвід переконує,що без знання своєї історії, культури,свого родоводу, традицій народу і сім'ї неможливо виховувати підростаюче покоління країни.
Не випадково,що одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу в державній національній програмі„Освіта („Україна XXI століття,, ) визначено „утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, добра, краси, працелюбності, інших добро чинностей[3]. Такі принципи завжди були притаманні українському народу, ними пронизана вся система його національно-культурних цінностей.
У національно-культурних традиціях вбачали загальнолюдські цінності, розглядаючи національні здобутки українського народу як складову золотого фонду вселюдської культури Б.Грінченко, М.Костомаров, П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Т.Шевченко та інші прогресивні представники українського народу. Г.Ващенко, О.Духнович, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський підкреслювали, що педагогічний вплив національно-культурних традицій на формування особистості дитини неперевершений.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки окремі аспекти виховання учнів загальноосвітніх шкіл на національних культурних традиціях українського народу розглядались у дослідженнях А.Бойко, Р.Дзвінки,О.Дубасенюк, П.Ігнатенко, В.Кузя, Ю.Руденко, М.Стельмаховича, В.Струманського, В.Попружного, Г.Шевченко. Однак педагогічний потенціал національно-культурних традицій у початковій школі остаточно не розкриті.
Зазначимо, що національно-культурні традиції є природним стимулюючим фактором шкільного навчально-виховного процесу. Можливості його важко переоцінити,якщо співвіднести із сучасними завданнями гармонійного розвитку молодших школярів в умовах гуманізації початкової освіти.
Актуальність і недостатній рівень визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження.
Об'єкт дослідження - процес використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні учнів початкових класів.
Предмет дослідження - педагогічні умови використання національно -культурних традицій у вихованні молодших школярів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально спробувати педагогічні умови та методику використання національно -культурних традицій українського народу у початковій ланці освіти.
Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання національно-культурних традицій у вихованні молодших школярів буде ефективним за умов:
- доступностість;
- емоційність;
- враховування вікових та індивідуальних особливостей дітей
- зв'язок з життям
- комплексний підхід до виховання національними традиціями.
Практична значущість дослідження полягає у з'ясуванні методичних орієнтирів щодо використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні молодших школярів.Матеріали і результати дослідження можуть бути використанні у навчально-виховному процесі початкової ланки освіти.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були встановлені такі завдання:
♦ вивчити стан проблеми у педагогічній теорії і шкільній практиці;
♦ визначити педагогічні умови, що забезпечать ефективність використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні молодших школярів;
♦ розробити експериментальну методику виховання молодших школярів використанням національно-культурних традицій;
♦ зробити кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження.
Основні методи дослідження:
- аналіз літературних джерел;
- вивчення шкільної документації;
- вивчення та аналіз масового педагогічного досвіду;
- бесіда;
- спостереження;
- інтерв'ювання;
- анкетування;
- педагогічний експеримент.
Базою дослідження виступала Бродівська загальноосвітня середня школа - ІІІ ступенів №4 Львівської області. В експерименті приймали участь 70 учнів початкових класів. Структура дипломної роботи: вступ, два розділи, сім параграфів, висновки, список використаних джерел, додатки.
Висновки
Проведене дослідження показало, що використання національних традицій у виховному процесі правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв’язання проблеми вдосконалення виховання у сучасних умовах початкової школи.
У здійсненому дослідженні було визначено стан проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці, у, їх педагогічний зміст, виховання на основі національних традицій українського народу. Було визначено шляхи використання українських традицій у навчально-виховному процесі.
У дослідженні визначено, що основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання молодших школярів засобами національних традицій:
- зв'язок виховання учнів початкових класів засобами національних традицій із життям;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;
- емоційність виховання;
- комплексний підхід до використання українських традицій у виховання молодших школярів;
- доступність національних традицій.
Дуже важливим фактором при використанні українських національних традицій у вихованні учнів початкових класів були такі методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.
Дослідження показало, що основними критеріями вихованості засобами національних традицій є :
- любов до Батьківщини;
- гуманність;
- чесність;
- позитивне ставлення до праці;
- любов до прекрасного.
Поглиблене вивчення аспектів навчально-виховного процесу у початковій школі показало, що реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку молодших школярів.
Якісний і кількісний аналіз матеріалів підсумкового зрізу засвідчив, що в експериментальному класі високий рівень вихованості сформовано у 31 % учнів, середній – 67 %, та низький – 2 %. Тоді як у школярів контрольних класів у розподілі за рівнями сформованості досліджуваної якості, змін майже н6 відбулося.
Результати теоретико-експериментального дослідження дали можливість визначити наступні методичні рекомендації:
- комплексно використовувати українські народні традиції у вихованні молодших школярів;
- брати до уваги регіональні особливості національних традицій у вихованні учнів;
- в процесі виховної роботи використовувати як традиційні, так і нетрадиційні форми виховної роботи;
- залучати до виховної роботи батьків.
Дослідження підтвердило гіпотезу, що використання національно-культурних традицій у вихованні молодших школярів буде ефективним за певних умов.
Дане дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшому вивченню підлягають аспекти дослідження як дослідження феномену духовності школярів засобами національних традицій; українські народні традиції в естетичному вихованні учнів початкових класів.
Додаток А
Загадки
1. Відгадай загадочку: кинув її в грядочку,
нехай моя загадка лежить до весни.
2. Чашечка медку закопана в льодку
до нового медку.
3. Сидить дід над водою з червоною бородою,
хто йде - не мине, за борідку ущипне.
4. В лісі на орісі червона плахта висить.
5. Залізний ніс в землю вріс;
риє, копає, проти сонця сяє.
6. Їду-їду по синьому залізу,
гляну назад-Неживі люди лежать.
7. Цвіте синьо, лист зелений,
Квітник прикрашає,
Хоч мороз усе побив, Його не займає.
8. Квітка я ніжна,низенька,дрібна
як запахну - приходить весна.
9. Дерево трішить,баран берещить,
кінь потягає,чоловік помагає.
10. Цвіту травневою порою,
А знайдеш мене у затінку лісовому,
На стебельці,як намистинки вряд,
Квіти духм'яні висять.
11.Загадаю загадку,
перекину через хатку.
Пішла загадка в поход,
А вернулась через год.
Додаток Б
Українські народні ігри
А ми просо сіяли, сіяли
Дівчаток і хлопчиків розподіляється на дві групи, що стають у два ряди (один проти одного), взявшись за руки. Перший ряд наближається до другого і співає: «А ми просо сіяли, сіяли». Повторюючи ці слова вдруге — відступає назад (надалі кожен рядок пісні повторюється двічі). Після того як одна з команд викликала дівчинку, та має роз'єднати руки. Якщо їй вдасться це зробити, вона забирає з команди одного гравця. Коли ж ні, то залишається в «полоні». Гра продовжується.
— А ми просо сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем.
— А чим же вам витоптать, витоптать?
— А ми коні випустим, випустим.
— А ми коні займемо, займемо.
— А ми коні викупим, викупим.
— А чим же вам викупить, викупить?
— А ми дамо сто гривень, сто гривень.
— Нам не треба й тисячі, і тисячі.
— А чого ж вам потрібно, потрібно?
— А нам треба дівчинка, дівчинка.
— А котра ж вам дівчинка, дівчинка?
— А нам треба Ганнуся, Ганнуся.
— Відчиняйте ворота, ворота.
— В нашім полку прибуло, прибуло.
— А в нашім вибуло, вибуло.
— В нашім полку скачеться, скачеться.
— А у нашім плачеться, плачеться.
— В нашім полку меду п'ють, меду п'ють.
— А у нашім сльози ллють, сльози ллють.
Бузьки
Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі.
Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами».
Учитель забирає одне «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одній нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі — виходить з гри.
Дід
Запрошується хлопець, що гратиме роль «діда». На відстані 10 м від хатинки «діда» — стоять гравці, які починають його дражнити:
Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх,
Ось такий дідище,
Ось такий старище,
Ось такий окатий,
Ось такий вусатий,
Такий бородатий,
Ось такий плечистий
Тьху його, нечистий!
Після цих слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.
Діти і вовк
На одному боці залу (майданчика) стоять діти. Посередині залу сидить «вовк».
Вчитель говорить:
Діти в лісі гуляють, Ходять, бігають, стрибають, Комариків відганяють.
Діти розходяться, бігають, підстрибують, імітують «комариків».
Вчитель продовжує:
Діти, діти, поспішайте, Вовк за деревом — тікайте! Діти біжать за визначені межі, лінії, а «вовк» ловить їх.
Додаток В
Прислів'я і приказки
1.За один раз не зітнеш дерева враз.
2.Зрубав дерево-посади два.
3.Без верби і калини нема України.
4. Вітали, а здоров'я не питали.
5.Для проханого гостя багато треба,а несподіваний гість,що не постав, то їсть.
6. Батьки берегли дочку до вінця, ачоловіку берегти її до кінця.
7.Навчай дитину молодості,щоб спочив на старості.
8. Від меча рана загоїться,а від лихого слова- ніколи.
9. Як не вмієш,то й не берися.
10 Ніколи не кажи:"Не вмію ",а завжди говори:"Навчуся".
11. Птицю пізнати по пір'ю,а людину по мові.
12.Де багато крику,там мало правди.
13. Свого не цурайтесь і чужому научайтесь.
14.На чужому коні далеко не заїдеш.
15. Що край, то інший звичай.
Вступ
За нинішніх умов трансформації суспільства на нову парадигму виховання передусім визначають національні і загальнолюдські вартості, діалогічність культурних цінностей.У зв'язку з цим у педагогічній теорії і практиці яскраво виділяються дві тенденції: розвиток національної свідомості особистості й формування її планетарного світогляду. Конедлідуючим фактором цих тенденцій виступають національно-культурні традиції, високоморальний зміст яких не допускає асиміляції національного чи його відгородження.Тому національно-культурні традиції є реальними детермінантами навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи. Засвоєння традицій як повсякчасну трансляцію соціокультурного досвіду забезпечення виховання в школі, що потребує спеціального організованого,цілеспрямованого процесу. Без кого неможливо сформувати підростаюче покоління, яке покликане не лише правильно сприймати соціально-економічні перетворення в крані, а й стати соціально - активною силою.
Сьогодні школа, вчителі початкової ланки освіти покликані відповісти на запитання,як підготувати молодшого школяра до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві,при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей,що склалася в українського народу.
Тому виховання традиціях вкрай актуальне комплексне завдання. Воно потребує науково обґрунтованого підходу, розвиток якого криється передусім у розбудові всього навчально-виховного процесу на національно-культурних традиціях українського народу. Досвід переконує,що без знання своєї історії, культури,свого родоводу, традицій народу і сім'ї неможливо виховувати підростаюче покоління країни.
Не випадково,що одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу в державній національній програмі„Освіта („Україна XXI століття,, ) визначено „утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, добра, краси, працелюбності, інших добро чинностей[3]. Такі принципи завжди були притаманні українському народу, ними пронизана вся система його національно-культурних цінностей.
У національно-культурних традиціях вбачали загальнолюдські цінності, розглядаючи національні здобутки українського народу як складову золотого фонду вселюдської культури Б.Грінченко, М.Костомаров, П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Т.Шевченко та інші прогресивні представники українського народу. Г.Ващенко, О.Духнович, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський підкреслювали, що педагогічний вплив національно-культурних традицій на формування особистості дитини неперевершений.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки окремі аспекти виховання учнів загальноосвітніх шкіл на національних культурних традиціях українського народу розглядались у дослідженнях А.Бойко, Р.Дзвінки,О.Дубасенюк, П.Ігнатенко, В.Кузя, Ю.Руденко, М.Стельмаховича, В.Струманського, В.Попружного, Г.Шевченко. Однак педагогічний потенціал національно-культурних традицій у початковій школі остаточно не розкриті.
Зазначимо, що національно-культурні традиції є природним стимулюючим фактором шкільного навчально-виховного процесу. Можливості його важко переоцінити,якщо співвіднести із сучасними завданнями гармонійного розвитку молодших школярів в умовах гуманізації початкової освіти.
Актуальність і недостатній рівень визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження.
Об'єкт дослідження - процес використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні учнів початкових класів.
Предмет дослідження - педагогічні умови використання національно -культурних традицій у вихованні молодших школярів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально спробувати педагогічні умови та методику використання національно -культурних традицій українського народу у початковій ланці освіти.
Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання національно-культурних традицій у вихованні молодших школярів буде ефективним за умов:
- доступностість;
- емоційність;
- враховування вікових та індивідуальних особливостей дітей
- зв'язок з життям
- комплексний підхід до виховання національними традиціями.
Практична значущість дослідження полягає у з'ясуванні методичних орієнтирів щодо використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні молодших школярів.Матеріали і результати дослідження можуть бути використанні у навчально-виховному процесі початкової ланки освіти.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були встановлені такі завдання:
♦ вивчити стан проблеми у педагогічній теорії і шкільній практиці;
♦ визначити педагогічні умови, що забезпечать ефективність використання національно-культурних традицій українського народу у вихованні молодших школярів;
♦ розробити експериментальну методику виховання молодших школярів використанням національно-культурних традицій;
♦ зробити кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження.
Основні методи дослідження:
- аналіз літературних джерел;
- вивчення шкільної документації;
- вивчення та аналіз масового педагогічного досвіду;
- бесіда;
- спостереження;
- інтерв'ювання;
- анкетування;
- педагогічний експеримент.
Базою дослідження виступала Бродівська загальноосвітня середня школа - ІІІ ступенів №4 Львівської області. В експерименті приймали участь 70 учнів початкових класів. Структура дипломної роботи: вступ, два розділи, сім параграфів, висновки, список використаних джерел, додатки.
РОЗДІЛ І. СТАН ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ І ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ
Дата: 2019-05-29, просмотров: 243.
