З метою визначення основних тенденцій використання національних традицій у вихованні учнів початкових класів, ми проаналізували масовий педагогічний досвід.

Загальновідомо, що педагогічний досвід – це сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Педагогічний досвід виростає з-поміж маси позитивного, має діалектичну природу, і забезпечує високу результативність на основі сумлінного виконання відповідних обов’язків.

З-поміж різних видів педагогічного досвіду нас цікавив масовий досвід з проблеми, який є характерний для основної маси вчителів початкових класів.

Початкова школа повинна виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Як уже було доведено, ефективним засобом цієї роботи виступають національні традиції, які мають потужні виховні можливості, які мають потужні виховні можливості.

Вивчення масового педагогічного досвіду дає підстави стверджувати, що ця робота здійснюється вчителем початкових класів в різних напрямках: на уроках, факультативах, у роботі гуртків, у процесі суспільно корисної праці, під час проведення різноманітних позакласних виховних заходів.

Так, вчителі початкових класів Самайлик Г.М. (місто Полтава) та Шульга А.В. (місто Переяслав – Хмельницький) майстерно використовують на уроках українські народні звичаї, традиції, обряди та символіку.

Вчителі переконані, дітей треба навчити не просто споглядати, а й бачити навколишнє, помічати поруч дивне й загадкове, приховане, використовуючи при цьому народний календар. Беручи активну участь у підготовці та відзначенні свят, звичаїв і обрядів народного календар, учні проймаються глибокими патріотичними почуттями, життєстверджуючим оптимізмом, почуттям господаря рідної землі. При цьому вони успішно оволодівають трудовими уміннями і навичками, народною мораллю, естетикою, побутовою культурою, нормами поведінки.

Педагог Шульга А.М. з приходом на уроках читання використовує тексти про цю пору року. На першому такому уроці вчитель ознайомлює дітей із народним звичаєм зустрічати весну величальними піснями – веснянками (гаївками, ягілками, маївками). Після розповіді про зустріч весни на Україні, вчитель пропонує дітям провести зиму і зустріти весну. Тут же на уроці й опудало, яке зробили з соломи хлопці, зодягли його в старе лахміття як символ зими. Потім діти виходять на подвір’я: дівчатка водять хоровід, хлопчики за шкалою спалюють опудало – ознаку того, що весна остаточно перемогла зиму, а потім розсівають довкола попіл.

Вчитель початкових класів Салюлілик Г.М. на уроках природознавство щомісяця ознайомлює учнів з усіма святами, які тісно пов’язані із працею людей, народними повір’ями. Ці народні традиції найкращий матеріал для розвитку мовлення, для пошукової роботи дітей, їх активності, зацікавленості на уроці.

Всі уроки мови тісно пов’язані з народною творчістю, традиціями, уведеними в план уроку – мандрівки. При вивченні букви «ка» звуків [к], [к′], був складений такий план мандрівки:

розчитування;

поговоримо;

зустріч з новим звуком;

ознайомлення з буквою «ка»;

за букварем;

заспіваємо;

одвічні вкраїнські символи;

робота над твором;

сюрприз.

Діти мали змогу ознайомитися з одвічнмими символами: калина, коровай, домовик, сопілка, калинова колиска, рушник, бо в кожному з цих слів є вивчений звук. Галина Миколаївна пропонує дітям калинову пісню, що нагадує про рідну матусю:

Люлі, люлі, мій синочку,

Зроблю тобі колисочку,

Мальовані брильця

Срібні колокільця.

Та новую колисоньку

Повішу на калиноньку.

На уроці дівчата прихорошують коровай колосками і калиною і співають пісню:

А у нас в селі нова новина,

Зацвіла у лузі калина,

Не так так у лузі, як на селі,

А в молодої на столі.

Досвід вчителя початкових класів Миро ненко О. М. (місто Чернігів) зацікавив нас з точки зору тематики та форм проведення виховної роботи з використанням народних традицій, звичаїв та обрядів. В арсеналі вчителя: гра – подорож «За Ярилом услід» («Пори року»), естетична бесіда «Шануй свого батька, матір свою», свято «Роде наш красний, роде наш прекрасний», «Хліб усьому голова», театралізоване свято «Козацька берегиня», «Пісня – душа народу», спортивно – розважальне свято «Козацькі забави» тощо.

Вивчаючи педагогічний досвід з вищезазначеної проблеми нашу увагу привернула діяльність клубів «Краяни», «Українська світлиця», «Куточок народознавства», що на Івано – Франківщині. Клуби – місця проведення традиційних народних свят, фестивалів, виставок і конкурсів, учасниками яких є не тільки діти, але й батьки, односельці. Крім того учасники клубів здійснюють фольклорно – пошукову діяльність. З уст старожилів вони записують перлини народної творчості, оформили альбоми «Українські народні пісні», «Ігри», «Українські народні казки», «Народні звичаї давнини», «Сучасні звичаї та обряди».

Діти – учасники клубів - активні помічники у проведені таких народних сімейних свят як: обжинки, врожаю, День села, Івана Купала, Різдва та інше.

Окрім клубів, великі виховні можливості використання національних звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів, атрибутів – символів має гурткова робота. На Тернопільщині функціонують гуртки «Чумачата» «Соняшник», «Українська національна іграшка», «Веселка», «Народний танок», «Юний народознавець», «Юні писанкарі», «Струмочок», «Джерельце», «Вишиванки» тощо.

У багатьох школах нашого регіону святкують День матері – Природи, День матері, День батька, відмічають щедрий вечір, Водохрещу, День Миколая, Івана Купала, Свят – Вечір, Свято першої борозни, Свято Лади, свято Спаса, свято Врожаю.

Вчителі початкових класів ЗОШ № 17 м. Тернопіль переконані, що важливе місце у вихованні молодших школярів займають родинні традиції. Діти активно вивчають родовід і по батьковій і по материнській лінії. Дізнаючись про своє генетичне дерево, учень відчуває себе причетним до певного народу, відчуває себе впевненіше. Все це виховує в дітей гордість, гідність, прагнення не осоромити, а зберегти і примножити честь свого родоводу. По класах проходять родинні свята, сімейні вогники як от: « Мати – берегиня роду», «Вклонися батькам своїм», «Шануй батька і неньку», «Бабуся рідненька», «Мій дідусь», «Міцна сім’я – опора України». Їх мета - виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого народу.

Отже, аналіз масового педагогічного досвіду з проблеми дає підстави стверджувати, що педагоги початкової ланки освіти використовують українські народні традиції у вихованні учнів. Однак, цей матеріал використовується ще не достатньо через значний педагогічний потенціал, який закладений у ньому.