Розділ І. Соціально-економічне становище сучасного українського села

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Реферат

Дипломна робота: 95 с., 92 джерела.

Об’єкт дослідження: проблеми та перспективи соціальних перетворень в українському селі та земельні відносини.

Мета роботи: проаналізувати соціально-економічне становище сучасного українського села, визначити проблеми та перспективи земельних відносин на селі, а також соціальної сфери на селі.

На сучасному етапі формування соціально орієнтованої економіки європейського типу в Україні особливої актуальності набуває проблема соціально-економічного розвитку села. Із набуттям незалежності нашої держави вона є ключовою і набула особливої гостроти. Забезпечення функціонування та розвитку соціальної сфери є одним з головних завдань реформування аграрного сектору.

У сільській місцевості проживає близько третини населення України, зайнята п’ята частина працівників, сконцентровано майже чверть виробничих фондів. Тому невідкладним завданням на сучасному етапі є не тільки досягти рівня економічного розвитку провідних країн, але й значно підвищити життєвий рівень українського населення як основного елемента соціально-економічної системи будь-якої держави. Важливим напрямом діяльності в межах цих завдань є впровадження державної регіональної політики та пріоритет соціально-економічних питань у процесі державного управління на всіх рівнях.

Розглядаючи питання соціальних перетворень в українському селі ми, по-перше, звернули увагу на проблеми і недоліки, які існують на сучасному етапі в соціальн-економічніному становищі села, а також навели дані соціологічних досліджень, які охоплюють сучасне становище села виходячи з: віку респондентів, регіону мешкання та рівня освіти.

СОЦІОЛОГІЯ СЕЛА, ДОБРОБУТ, СОЦІАЛЬНА СФЕРА, ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, КАДАСТР, МІГРАЦІЯ, РОБІТНИЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ.

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі формування соціально орієнтованої економіки європейського типу в Україні особливої актуальності набуває проблема соціально-економічного розвитку села. Із набуттям незалежності нашої держави вона є ключовою і набула особливої гостроти. Забезпечення функціонування та розвитку соціальної сфери є одним з головних завдань реформування аграрного сектору.

Вперше про соціологію села зайшла мова у 1915 р. з появою монографії американського соціолога Чарльза Гелпіна "Соціальна анатомія сільського суспільства". Протягом кількох найближчих десятиліть сформувалася відносно розвинута теоретична база для досліджень соціальних процесів у селі [1; 54].

Вітчизняна соціально-політична думка традиційно була зорієнтована на сільські проблеми, вважала село джерелом національної ментальності, особливості якої різною мірою впливають на всі сфери життєдіяльності українського суспільства. Найцікавішими спостереженнями і роздумами збагатили українську соціологію наприкінці XIX - на початку XX ст.І. Франко, М. Грушевський, П. Христюк, О. Шумський, С. Подолинський. За радянських часів вона змушена була обслуговувати політичні інтереси влади, змінюючи напрям своїх пошуків залежно від політичних рішень, часто підганяючи під них результати досліджень [1; 86]. На сучасному етапі соціологія села зосереджує свій погляд на процесах, особливостях соціальної стратифікації в селі, соціальних наслідках впровадження нових технологій у сільськогосподарському виробництві.

На цьому тлі значно відстає від реальних процесів на селі сучасна українська соціологія. Даються взнаки передусім проблематика, інституціальна орієнтація, недостатня увага до процесів на мікро - та макрорівнях. Це значно знижує ефективність досліджень, а тим більше - ефективність управління соціальними процесами в селі, що є невиправданим з точки зору державних інтересів. Адже більшість аспектів життєдіяльності українського суспільства тісно пов'язана з селом, а значна кількість мешканців міст є вихідцями з села у першому чи другому поколіннях. Немало з них підтримує родинні зв'язки з селом, масовими є сезонні міграції міських жителів у село. Останнім часом селяни суттєво підтримують матеріальне становище міських родин. Перебої в роботі, зупинення підприємств, хронічні невиплати зарплат спричинюють аграризацію мешканців міст, багато з яких мають земельні наділи та помешкання, господарюють у сільській місцевості [2; 16]. Непоодинокими є випадки повернення в село його вихідців, які, пробувши певний час у місті, не змогли влаштувати там своє життя.

Об’єктом дипломної роботи соціум сучасного українського села.

Предмет - проблеми і перспективи соціальних перетворень в сучасному українському селі.

Мета дипломної роботи - проаналізувати основні напрямки соціальних перетворень в українському селі в контексті реформування системи соціально-економічних відносин у державі.

Завдання:

1. Визначити сутність сучасних соціальних перетворень на селі.

2. Встановити джерела підтримки добробуту сільських сімей за умов економічної кризи та джерела підтримки сільських сімей.

3. Проаналізувати роль місцевих громад у збереженні та розвитку установ соціальної сфери на селі та шляхів їх розвитку.

4. Охарактеризувати проблеми та перспективи земельних відносин на селі.

5. Встановити формат та спрямованість змін у трудових відносинах на селі та визначити і охарактеризувати їх напрямки.

6. Дослідити соціальні очікування селян від аграрної політики.

7. Описати особисті підсобні господарства як форму соціально-економічних відносин на селі, а також прослідити генезис цього питання в історичному розвитку.

8. Окреслити проблеми, роль та місце ОПГ за радянських часів, визначити здобутки та помилки.

9. Провести аналітичний огляд сучасних соціологічних досліджень ОПГ в українському селі.

Методи дослідження. Для повного та всебічного вивчення предмету дослідження, досягнення поставленої в роботі мети було використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).

Ці дослідницькі методи базуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються в аграрному секторі України в період переходу до ринкових відносин, проведення реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, функціонування різних форм землекористування.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що соціальні перетворення в сучасному українському селі носять суперечливий та неоднозначний характер і сприяють як виникненню нових, прогресивних форм соціальних відносин, так і призводять до локальної активізації архаїчних форм соціальної взаємодії.

Структура роботи. Роботу складають вступ, основна частина, до якої входять три розділи, що включають до себе 9 підрозділів, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний обсяг роботи 95 сторінок, список використаних джерел становить 92 найменувань.

Висновки

Виконав завдання дипломної роботи ми пропонуємо сквозні висновки, узагальнення з кожної частини роботи.

Звернемо увагу на те, що через звужений спектр можливостей працевлаштування та незадовільну якість середовища життєдіяльності відбувається інтенсивна міграція освіченої й конкурентоспроможної частини селян, погіршується забезпеченість працівниками агропромислових та інших підприємств і закладів, розташованих у сільській місцевості. Посилюється небажання молоді постійно проживати на селі.

Стрімке обмеження доступності й низька якість послуг соціальної сфери, виняткова важливість подолання цих проблем для реформування АПК та економіки взагалі, для поліпшення демографічної і суспільно-політичної ситуації, з одного боку, а також зміни вікової структури - з іншого, вимагають переглянути підходи до благоустрою систем розселення, вдосконалити організаційно-економічні засади задоволення матеріально-побутових і соціально-культурних потреб сільського населення.

Проаналізувавши джерела доходів сільських сімей, ми визначили основні групи матеріальної підтримки:

1) доходи сільських сімей формуються переважно за рахунок заробітної плати у грошовій формі;

2) пенсії;

3) заробіток за кордоном;

4) доходи від ведення особистих селянських господарств.

Важливість останніх у структурі доходів сільських сімей оцінюється селянами вище, ніж важливість заробітної плати і пенсії. Доходи від ведення ОСГ мають найбільше значення для тих, хто зайнятий тільки в ОСГ, безробітних і зайнятих тільки на сезонних роботах.

Все ще істотною є потреба у соціальному облаштуванні сільських населених пунктів і створенні належних умов для їх життєдіяльності, оскільки стан соціальної інфраструктури значною мірою впливає на самовідчуття сільського населення. Багато сільських населених пунктів не мають найнеобхіднішого: дитячих садків, шкіл, сфери послуг, спостерігаються транспортні проблеми і навіть перебої у постачанні хліба.

Дослідження виявляють, що взятий реформою курс на розвиток підсобних господарств населення вірний. Якби не було передачі землі підсобним господарствам, то спад виробництва в Україні був би ще відчутнішим.

По - друге особисті підсобні господарства є стабілізуючою формою господарювання. У сучасних умовах вони гальмують спад виробництва сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств і за умов безробіття стримують від різкого спаду рівень життя сільського населення, забезпечують додатковий заробіток до мізерних пенсій та оплати праці у громадському виробництві.

Отже, і надалі слід вживати заходи щодо створення необхідних умов для розвитку та розповсюдження особистих підсобних господарств. Саме такий підхід відповідає прагненням сучасних селян.

Розглядаючи питання урегулювання та реформування земельних відносин, можна побачити, що насамперед проблема не може бути вирішена без сучасної правової бази, відповідних законопроектів. Негайного вирішення потребують питання, які насамперед хвилюють рядових селян - проблеми передачі у спадок, оренду, приватизації.

Законодавство України надає агропромисловим товаровиробникам право вільного вибору форм власності і напрямків трудової і господарської діяльності, забезпечує умови для відродження і розвитку селянських (фермерських) господарств, особистих селянських господарств, створює умови раціонального використання і збереження селянами переданих їм у власність і наданих в користування земель, соціального їх захисту. Однак, як вже зазначалось, в правовому полі є багато прогалин та білих плям.

Несприйняття особистих підсобних господарств в якості системного фактору розвитку економіки країни, що з одного боку був продуктом радянських соціально-економічних перетворень, а з іншого - символізував їх недосконалість, було характерною ознакою поглядів більшості науковців, політиків і ідеологів радянських часів незалежно від конкретного періоду. Уявлення про ОПГ як про “анахронізм", що не має перспектив, чужорідне для соціалістичної економіки тіло, були широко розповсюджені не тільки в 1930-60-і, але навіть в 1960-80-і роки, коли начебто була доведена їх безпечність і навіть економічна корисність.

На основі сприйняття селянами державної аграрної політики, їхнього бачення розвитку сільських територій, сільських громад, сільського господарства можна визначити пріоритети державної політики сільського розвитку, а саме:

диверсифікація видів діяльності у сільській місцевості, створення нових джерел доходів поза сільськогосподарським виробництвом. Значний потенціал криється у створенні робочих місць у сфері послуг з огляду на нерозвиненість сфери послуг у сільській місцевості;

підтримка розвитку малого підприємництва у сільській місцевості через Український фонд підтримки підприємництва, регіональні програми розвитку малого підприємництва та інші механізми;

створення мережі сімейних ферм у сільській місцевості. Перетворення частини особистих селянських господарств на сучасні товарні ферми сприяло б розв'язанню проблеми зайнятості та доходів значної частини сільського населення;

розвиток дорадчої діяльності, створення обслуговуючих кооперативів, кредитних спілок у сільській місцевості;

поширення інформації щодо прав, можливостей і ризиків власників земельних часток у ході формування земельного ринку й іпотечного кредитування; розвиток системи досудового (третейського) вирішення спорів у сільській місцевості, що сприятиме захисту майнових прав селян;

сприяння збереженню і розвитку культурних традицій села;

захист довкілля і збереження природного середовища для майбутніх поколінь. Розвиток зеленого туризму;

підвищення якості життя у сільській місцевості, наближення побутових умов і сільської інфраструктури до міських;

підвищення спроможності органів місцевої влади. Широке залучення громадських організацій до виконання програм соціально-економічного розвитку, залучення сільських громад до вирішення проблем сільської місцевості.

Ефективна реалізація комплексної політики сільського розвитку неможлива лише в рамках державної аграрної політики. Ця сфера потребує тісного партнерства і скоординованих зусиль урядових структур, органів місцевого самоврядування, сільських громад, громадських організацій і приватного сектора. Саме на комплексний розвиток сільської місцевості поступово переміститься фокус аграрної політики після вступу України у СОТ і в ході європейської інтеграції.

Список використаних джерел

1. Гончарук О. Соціальні проблеми реформування аграрного сектора національної економіки // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001 - №4 - 45с.

2. Довжик Б. Трансформація сільської зайнятості в умовах аграрної реформи // Україна: аспекти праці. - 2003 - №3 - 78с.

3. Амбросов В.Я. Соціальна сфера села України: регіональний аспект (В.Я. Амбросов, І.В. Білокінь, І.Ф. Гнибіденко, О.Г. Булавка). - К.: НДУ. - 2003. - 605с.

4. Національна програма розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки (проект) // Економіка АПК. - 1999. - №6

5. Андрейцев В.І. Суверенній Україні - нову “Земельну Конституцію" (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Земельне та цивільне право України. - 1999. - №8.

6. Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №10.

7. Земельний кодекс України (в ред. від 18 грудня 1990 року) // Вісник України. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №10.

8. Земельний кодекс України (в редакції від 13 березня 1992 р) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №25.

9. Новаковський Л.Я. Концептуальні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. - 1997. - №1.

10. Постанова Верховної Ради України “Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №10.

11. Постанова Верховної Ради України “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №25.

12. Постанова Верховної Ради України “Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №25.

13. Семчик В.І. Соціально-правові гарантії земельної власності і землекористування // Землевпорядний вісник. - 1997. - №1.

14. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994р. // Бюлетень законодавства України. - 1997. - №6, - С.23-28.

15. Указ Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р. // Бюлетень законодавства України. - 1997. - №6.

16. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Харьков: Консум, 1998.

17. Онищенко О. та ін. Проблеми реформування відносин власності та

організаційних структур господарювання на селі // Економіка України. - №9. - 1998. - С.12.

18. Право собственности в Украине /Под ред. Шевченко Я.Н. - К.: Блиц - информ, 1996. - 320 с.

19. Федоров М. Трансформація земельних відносин в аграрній сфері // Економіка АПК. - № 4. - 1998. - С.12-17.

20. Шепотько Л. Село: сучасна політика і стратегія розвитку. - К., 1997. - 328 с.

21. Аграрне право України. За ред. Янчука В.З. - К., Юрінком., 1996.

22. Титова Н.І. Фермер і закон. - Львів. - 1996.

23. Титова Н.І. Фермерство в Україні. Основні правові засади. Питання та відповіді. - Львів. - 1998.

24. Герасимчук А.А. Соціологія: Навчальний посібник. - К.: Видавництво Європейського університету, 2003. - 245 с.

25. Лукашевич М.П. Соціологія: Загальний курс: Підручник. - К.: Каравела, 2006. - 407 с.

26. Пшеничнюк О.В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. - К.: Вид. Паливода А.В., 2005. - 169, с.

27. Сасіна Л.О. Соціологія: Навчальний посібник. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. - 206 с.

28. Соціологія: Підручник/ За ред. Володимира Пічі,. - 3-тє вид., стереотип. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 277 с.

29. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. - Львів, 1998. - 362 с.

30. Основи земельного права. - К., 1999. - 765с.

31. Правознавство. - К., 2000. - 367с.

32. Бірюков І. А, Ю.О. Заїка, В.М. Співак. Цивільне право України. - К., 2001. - 320с.

33. Цивільний Кодекс України. - К., 2003. - 189с.

34. Назаренко О.В. Визначення оптимального розміру сільськогосподарського землекористування на прикладі аграрних підприємств Сумської області // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (5-21 квітня 2005р). - Суми, 2005. - С.379 - 380.

35. Назаренко О.В. Оренда - економічний інструмент раціонального землекористування. - Суми: ВАТ „СОД", видавництво „Козацький вал", 2005. - 102с.

36. Назаренко О.В. Вплив орендних відносин на оптимізацію землекористування в аграрних підприємствах // Економіка АПК. - 2006. - № 1. - С.91-95.37. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України, 28 червня 1996 року - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

38. Земельний кодекс України, - Х.: ТОВ "Одісей", 2002. - 600 с.

39. Біленчук П.Д., Кравченко В.Д., Підмогильський М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. – 304 .40. Місцеве самоврядування: Монографія. - Кн.1. Організація роботи сільського селищного голови (А.О. Чемерис, П.І. Шевчук, П.Ф. Гураль; за зап. ред. А.О. Чемериса. - Львів: Ліга-Прес, 1999 - 320с.

41. Орендні відносини в Україні: Зб. нормат. актів. - О. - 65 К; Юрікон Інтер. 2001 - 400 с.

42. Про державний земельний кадастр. Закон України. - К.: Кондор, 2003 - 467с.

43. Науково-виробничий журнал "Землевпорядкування" №3 (7), Київ, 2002. - С.3-7,С.26-32.

44. Науково-виробничий журнал "Землевпорядкування" №1 (9), Київ, 2003. - С.61-65.

45. Ступень М.Г. Теоретичні основи Державного земельного кадастру, навчальний посібник. - Львів, 2003. - С.123

46. Гнаткович Д.Й. Земельный кадастр. Економика землепользования. - Львов: Высшая школа, 1986. - С.23-33

47. Лісовий кодекс України. Прийнятий 21.01.2001 // ВВРУ. - 2001. - №2.48. Даниленко А.С., Лихо груд М.Г., Основні засади запровадження в Україні кадастрової-інформаційної системи // Землевпорядний вісник. - 2003. - №1. - С. 22-27.

49. Добряк Д.С., Вагін Ю.М., Єршов В.Г., Методологічні основи автоматизації процесу реєстрації прав на земельні ділянки // Землевпорядний вісник. – 1998 р. №1 (2). - С.10-15.

50. Водний Кодекс України, прийнятий 06.06.1995 // ВВРУ. - №8. - 1995.

51. Кодекс України про адміністративні правопорушення із змінами і доповненнями. Прийнятий 11.07.1995 // ВВРУ. - 1995. - №9.

52. Егоренков П.Е. Природоохронные основы землеустройства - М: Агропромиздат, 1986. С. 32

53. Землевпорядний вісник. - К; Урожай, 1998. - №1. - С.29.

54. Земельный кадастр в сельськохозяйственных предприятиях. - Львов: ЛСИ 1975. 378с.

55. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі: Затверджена наказом Держкомзему України від 29.02.2002., №27,К.: Деркомзем України, 2002.

56. Іванух Р.А. Охорона і раціональне використання природо-ресурсного потенціалу сільського господарства. - К; Урожай; 1985. - 378с.

57. Казьмір П.Г., Мицай М.А. “ Важливі умови реалізації земельної реформи". Економіка АПК 1995. - К.: Урожай. - 1995. - 125с.

58. Магазинщиков Т.П. Земельный кадастр. - Львів: Світ, 1991. - 452с.

59. Земельна реформа в Україні. Проект “Аграрна політика для людського розвитку". - К., - 2004. - 40 с.

60. Земельна реформа в Україні у 2001 - 2002 роках. Звіт інформаційно-ресурсного центру “Реформування земельних відносин в Україні за 2001 - 2002 роки”. - К., 2003. - 160 с.

61. Земельне право України: Підручник / За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.

62. Управління земельними ресурсами. / За ред д. е. н., проф.В.Г. В’юна. - Миколаїв: МФ НаУКМА, 2002. - 316 с.

63. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. - Одеса: Астро-принт, 2000. 136 с.

64. Малинська Л.В. Еколого-економічна ефективність агролісомеліорації. // Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук - Полтава: Полтава, 1997. - С.219-223.

65. Малик М. Основні напрями реформування відносин власності в колгоспах України. // ЕУ. - 1993. - №12. - С.53-58.

66. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією С.В. Мочерного. Основи економічної теорії. - К.: "Академія", 1997. - С.261-272.66.

67. Москвін О, Проблеми і Альтернативи агрореформи. // ЕУ. - 1998. - № 1. - С.55-64.67. Михайленко О. Основи держави і права. - К.: Феміна - 1995. - 160 с.15.

68. Оуєн О.С. Охорона природних ресурсів /на рос. мові/ - М.: Колос - 1977.416 с.16.68.

69. Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері України. // ЕУ. 1993. - № 3. - С.13-23.17. Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері України. // ЕУ. - 1997. № 4. С.50-61.18.

70. Писаренко В.М., Куценко О.М. Екологічні основи раціонального природокористування в аграрному виробництві. - Навчальний посібник - К.: НМК ВО - 1992. - 200 с.

71. Рубан Ю. Методологічні та методичні питання створення концепції розвитку сільського господарства. // ЕУ. - 1994. - №1. - С.50-54.

72. Прейгер Д. Сільське господарство України: вчора, сьогодні, завтра. // ЕУ. - 1993. №12. - С.48-52.21. Статистичний щорічник України за 1995 рік. - К.: Техніка, 1996 р. - С. 203-204.

73. Янушевич В.М., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному секторі України. // Реформування економіки України. Київ, 1997. С.82-88.

74. Личное подсобное хозяйство в условиях агропромышленной интеграции. - М, 1988. - 170с.

75. Шмелев Г, Стексов Ю. Личные подсобные хозяйства // Экономические науки. - 1983. - №3

76. Белянов В.А. Личные подсобные хозяйства при социализме. - М, 1970. - 209с.

77. Косолапов Р.И. Актуальные вопросы концепции развитого социализма // Социологические исследования. - 1985. - №2

78. Островський В.Б. ЛПХ в условиях социализма // Актуальные проблемы агропромышленного комплекса. - Алма-Ата, 1985 - 250с.

79. Бестужев-Лада И.В. Социальное прогнозирование // Социальные аспекты современного экономического и научно-технического развития. - М, 1986 - 456с.

80. Волков И.М. Трудовой подвиг советского крестьянства в послевоенные годы: Колхозы СССР в 1946-1950 годах. - М, 1972 - 46с.

81. Шмелев Г. Индивидуальные формы ведения сельскохозяйственного производства // Вопросы экономики. - 1996. - №7

82. Янюк Е. Роль Особистих господарств колгоспників у системі колгоспного виробництва // Економіка Радянської України. - 1965. - №8

83. Михайлова Л.І. Особисті підсобні господарства населення: сутність, класифікація, ефективність // Економіка АПК. - 2001. - №7

84. Мельник Л.С. Подсобные хозяйства населения // Экономика АПК. - 1999. - №8

85. Бизнесс-информ. - 1995. - №43

86. Додонова М.В. Особисті підсобні господарства сільських жителів Криму: стан, перспективи розвитку // Автореф. Дис. Канд. екон. наук. - Сімферополь, 2000 - С6.

87. Сільське господарство України за 2000 рік: Статистичний щорічник. - К., 2001. С21.

88. Тимченко С.М. Українське село: проблеми етносоціальних змін 1959-89рр. - Запоріжжя, 1995

89. Попов Н. Мотивационные механизмы и стимулы труда в сельском хозяйстве // АПК: экономика и управление. - 1992. - №2

90. Могильний О.М. Деякі аспекти аграрної політики щодо приватного сектора // Економіка АПК. - 2000. - №8

91. Збарський В.К. Особисті селянські господарства в становленні малих форм господарювання // Економіка АПК. - 2004. - №1

92. Липчук В.В., Курило С.М. Перспективи розвитку особистих господарств населення Економіка АПК. - 2001. - №3

93. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М. Особистий сектор сільськогосподарського виробництва: стан, тенденції і перспективи // Економіка АПК. - 2002. - 213с.

Додаток А

Таблиця А.1. Регіони, де проводилось соціологічне дослідження

Назва регіону	Області, що включені до складу регіону	Кількість респондентів
Північно-Західний	Волинська, Рівненська	109
Галичина	Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська	253
Південно-Західний	Закарпатська, Чернівецька	132
Поділля	Вінницька, Хмельницька	165
Центр	Кіровоградська, Полтавська, Черкаська	180
Північ	Житомирська, Київська, Чернігівська	197
Північно-Східний	Сумська, Харківська	117
Південно-Східний	Дніпропетровська, Запорізька	109
Донбас	Донецька, Луганська	86
Південь	АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська	253

Таблиця А.2. Вікові групи респондентів. Вік % респондентів

18-28 років	18
29-39 років	19
40-55 років	25
56-60 років	6
61-99 років	32