Бактеріологічна (біологічна) зброя - це боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження яких засновані на використанні хворобоутворюючих властивостей мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Бактеріологічна зброя призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин і продуктів.

Основу бактеріологічної збро"І складають біологічні засоби - спеціально відібрані патогенні, хворобоутворюючі мікроорганізми і токсини, здатні викликати у людей, тварин і рослин масові важкі захворювання.

Хворобоутворюючі мікроорганізми - збуджувачі інфекційних хвороб людини і тварини в залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей діляться на класи: бактерії (чуми, холери, сибірської язви); віруси (натуральної віспи, жовтої лихоманки); рікетсії (сипного тифу, п'ятнистої лихоманки); гриби (бластимікоз, гістоплазмоз).

Бактеріальні засоби можуть застосовуватись: аерозольним шляхом - розпилення бактеріальних засобів у повітрі силою вибуху вибухової речовини біологічного боєприпасу і з допомогою розпилюючих засобів; трансмісійним - використання біологічних носіїв захворювань (пацюків, мишей, бліх, комарів); диверсійним - ураження місць загального користування (водойми, водяні джерела, пункти харчування).

Боєприпаси і бойові пристрої, призначені для застосування біологічних засобів, називаються біологічними боєприпасами. Це можуть бути авіаційні бомби, касети, пристрої для розпилювання, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні пристрої для диверсійного застосування бактеріологічних засобів.

Бактеріологічна зброя може застосовуватись як самостійно, так і разом з іншими видами зброї масового ураження. Найбільш характерними об'єктами для ураження бактеріологічною зброєю можуть бути великі політико-адміністративні і військово-промислові центри, райони, транспортні вузли, великі райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських рослин.

Внаслідок застосування бактеріологічної зброї утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, всередині якої можуть виникнути одно або декілька вогнищ зараження. Вогнищем бактеріального зараження називають міста, інші населені пункти, об'єкти народного господарства і території, заражені бактеріальними засобами І які є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.

Своєчасність і ефективність вживання заходів захисту від бактеріологічних засобів, які складають основу дії ураження бактеріологічної зброї, будуть визначатись тим, наскільки добре вивчені ознаки бактеріологічного нападу. При спостереженні можна помітити: у місцях вибухів бактеріальних боєприпасів наявність крапель рідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах і різних предметах, або при вибуху - утворення легкої хмари диму (туману); за літаком, що пролітає, з'являються полоси, які поступово осідають і розсіюються; скупчення комах і гризунів, найбільш загрозливих носіїв бактеріальних засобів; виникнення масових захворювань серед людей і сільськогосподарських тварин, також масовий падіж худоби.

Виявивши хоча б одну із цих ознак, необхідно негайно одягнути протигаз (респіратор, протипилеву тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку), по можливості засоби захисту шкіри і повідомити в найближчий орган управління цивільної оборони або медичний заклад. З метою захисту від бактеріологічних засобів проводяться протиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи.

Приготування і вживання їжі повинно виключати можливість її зараження бактеріологічними засобами; різні види посуду необхідно мити дезинфікуючими розчинами або кип'ятити.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань за розпорядженням начальника цивільної оборони району і міста, а також об'єкта народного господарства застосовуються такі запобіжні заходи, як карантин і обсервація.

Карантин вводиться при явному встановленні факту застосування бактеріологічної зброї і головним чином у тих випадках, коли збудники хвороб, які були застосовані, належать до особливо загрозливих (чума, холера та інші). Карантинний режим - це повна ізоляція вогнища зараження від навколишнього населення, він має на меті не допустити розповсюдження інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах зони карантину вистзеїляється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. У населених пунктах і на об'єктах, де був встановлений карантин, організується місцева комендантська служба, проводиться охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів,

Із цього району вихід людей, вивід тварин і вивіз речей забороняється, дозволяється тільки вихід спеціальних формувань і видів транспорту.

Заняття у школі та інших навчальних закладах відміняються, проводяться заходи по роззосередженню населення, профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи, санітарна обробка, дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Якщо встановлений вид забрудника не належить до групи особливо загрозливих, вводиться обсервація, яка має на меті проведення медичного нагляду за вогнищем ураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-заборонні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ухилятися від ліків, які запобігають захворюванню.