Ядерною зброєю називаються боєприпаси, дія яких базується на використанні внутріядерної енергії, що виділяється при ланцюгових ядерних реакціях.

До ядерних боєприпасів належать: бойові частини ракет і торпед, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, глибинні бомби і міни, оснащені ядерним зарядом. Засобами доставки і носіями ядерних боєприпасів є балістичні і крилаті ракети, літаки, артилерія, підводні човни і надводні кораблі.

Міцність (величину) ядерного боєприпасу прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом - масою простої вибухової речовини - тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєприпасу. Тротиловий еквівалент вимірюється в тоннах, кілотоннах або мегатоннах (т, кт, мт). За міцністю ядерні боєприпаси поділяються на зовсім малі (менше 1 кг), малі (1-10 кт), середні (ΙΟΙ 00 кт) і дуже великі (більше 1000 кт).

Вибухи ядерних боєприпасів можуть проводитись у повітрі на різних висотах, на поверхні землі (води), а також під землею (водою),

Ядерна зброя мас наступні фактори ураження: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація» радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс.

Ударна хвиля - головний фактор ураження ядерного вибуху, на її утворення витрачається 45-50% енергії ядерного вибуху.

Повітряна ударна хвиля — це зона сильно стиснутого повітря, яке розповсюджується на всі сторони від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Передня границя хвилі називається фронтом.

Головними параметрами ударної хвилі, які визначають її дії ураження, є: надлишковий тиск ∆Р_ф; швидкісний натиск ∆Р_шв; тривалість дії ударної хвилі t _ухв

Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі (ΔΡ_ф) - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі (Р_ф) і атмосферним тиском (Р₀)

Одиницею фізичної величини надлишкового тиску в системі СІ є Па (кПа).

Швидкісний натиск (ΔР_шв) - це динамічні навантаження, які утворюються потоком повітря. Вимірюється в Па (кПа). Швидкісний натиск залежить від щільності повітря, швидкості повітряних мас і пов'язаної із надлишковим тиском ударної хвилі. Руйнівні дії швидкісного натиску помітні в місцях із надлишковим тиском більше 50 кПа, де швидкість пересування повітря - більше 100 м/с.

Тривалість дії ударної хвилі (t_у.хв.) — це час дії надлишкового тиску і залежить в основному від міцності ядерного вибуху і вимірюється в секундах.

На розповсюдження ударної хвилі, її руйнівну дію і дію ураження можуть вплинути рельєф місцевості і лісові масиви в районі вибуху.

На людей ударна хвиля може подіяти прямо: надлишковим тиском, швидкісним натиском і додатково уламками будинків, споруд, скла, каменів і т.д.

Організм людини здатний витримати поступове підвищення надлишкового тиску до 200-300 кПа, але не може протистояти раптовому його підвищенню і отримує при цьому травми різного ступеня: легкі - при надлишковому тиску 20-40 кПа (забої, вивихи, загальна контузія), лікування 7-15 днів. Середні - при надлишковому тиску 40-60 кПа (контузія всього організму, пошкодження слуху, сильні вивихи рук, ніг), лікування до 2-х місяців. Важкі - при надлишковому тиску 60-100 кПа (сильна контузія всього організму, важкі переломи рук, ніг), лікування до 3-х місяців, можливим є смертельний наслідок. Дуже важкі - при надлишковому тиску більше 100 кПа. Травми дуже загрозливі і з більшості випадків призводять до смерті.

Головними засобами захисту людей від дії ураження ударної хвилі є захисні споруди, заглиблені сховища. Можна використати ще і нерівності на місцевості.

Світлове випромінювання - це електромагнітні випромінювання в ультрафіолетовій, видимій і інфрачервоній частині спектру. Джерелом світлового випромінювання є світлова поверхня (вогняна куля), яка складається з розпечених продуктів вибуху і повітря. З цієї поверхні випромінюється велика кількість променевої енергії за короткий час, унаслідок чого виникає швидке нагрівання предметів, що опромінюються, обвуглення або загорання матеріалів і опіки живих тканин. На долю світлового випромінювання припадає 30-40% всієї енергії вибуху.

Головними параметрами, які характеризують ураження світлового випромінювання, є: світловий Імпульс (І_св) і тривалість світлового імпульсу t_св.

Світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка падає на 1 м³ освітленої поверхні, перпендикулярна до напряму випромінювання за весь час, поки поверхня вибуху світиться (час існування вогняної кулі) У системі СІ світловий імпульс вимірюється в кДж/м².

Тривалість світлового імпульсу залежить від міцності боєзаряду і визначається за формулою:

 (сек.)

На світловий імпульс впливають: тип ядерного вибуху, якість атмосфери та ін. фактори.

У людей І тварин світлове випромінювання викликає опіки і ураження очей різного ступеню: опіки першого ступеня - при світловому імпульсі 100-200 кДж/м². Це поверхневе ураження шкіри (почервоніння, припухлість, болючість), працездатність не втрачається. Опіки другого ступеня - при світловому імпульсі 200-400 кДж/м². На шкірі міхурі, наповнені рідиною, вимагає лікування. Опіки третього ступеня - при світловому імпульсі 400-60U кДж/ м². Повністю мертвіє і руйнується шкіра на всю товщину і утворюються виразки. Необхідним є тривале лікування. Опіки четвертого ступеня - при світловому імпульсі більше 600 кДж/м². Це омертвіння підшкірної клітковини, м'язів і кісток. Тривале лікування, можливий смертельний наслідок.

Ураження очей може бути трьох типів: тимчасове осліплення - 1-5 хв. у день і до 30 хв. вночі; опіки очного дна; опіки рогівки і повік.

Основними засобами захисту від світлового випромінювання є сховища і укриття.

Проникаюча радіація - це гамма і нейтронний потік із зони ядерного вибуху. Джерелом проникаючої радіації є ланцюгова реакція і розпад радіоактивних продуктів, які утворюються внаслідок ядерної реакції. На проникаючу радіацію припадає 5-15% енергії вибуху. Окрім гамма-променів і нейтронів є ще альфа і бета-промені, які мають слабку проникливу властивість, але є загрозливими при попаданні всередину організму або на шкіру (особливо очі).

Гамма випромінювання - це електромагнітні промені, які розповсюджуються зі швидкістю 300000 км/с, володіють великою проникливою властивістю і є важливим фактором дії уражень іонізуючих випромінювань. Нейтронне випромінювання має сильну дію ураження при зовнішньому опромінюванні.

Основними засобами захисту від проникаючої радіації є використання сховищ, протирадіаційних укриттів, підвалів і т.д.

Радіоактивне зараження - це забруднення поверхні землі, атмосфери, водойм і різних предметів радіоактивними речовинами, які випали із хмари ядерного вибуху.

Джерелом радіоактивного зараження є продукти ланцюгової ядерної реакції, частина ядерного заряду, що не прореагувала, а також наведена радіоактивність в землі під дією нейтронів.

Масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості залежать від міцності ядерного вибуху, метеоумов, типу ґрунту і рослинності. Найбільше зараження виникає при наземних і неглибоких підземних вибухах, внаслідок чого утворюється сильна хмара Із радіоактивних продуктів, що пересувається вітром. Частина радіоактивних речовин - на поверхні землі в районі вибуху, а велика частина випадає в міру просування хмари, внаслідок чого утворюється радіоактивний слід, який характеризується довжиною і шириною.

Ступінь зараження на сліду хмари ядерного вибуху неоднаковий. Він поступово зменшується в міру віддалення від центру вибуху і до бокових меж від осі сліду.

За ступенем загрози для людей і тварин на слід хмари виділяють декілька зон радіоактивного зараження. Для характеристики зон визначено рівні радіації, які може отримати людина за час повного розпаду радіоактивних речовин. Як правило, рівні радіації на межі зони приводять до одного часу - на 1 год. після вибуху.

Зони радіоактивного зараження характеризуються наступними параметрами:

- зона помірного зараження - рівень радіації на зовнішній межі на 1 год. після вибуху дорівнює 8 р/г. За площею вона рівна 78-80% площі всього радіоактивного сліду.

- зона сильного зараження - рівень радіації 80 р/г, площа дорівнює 10-12%.

- зона загрозливого зараження - рівень радіації дорівнює 240 р/г.

- зона надзвичайно загрозливого зараження - рівень радіації дорівнює 800 р/г.

Характерною особливістю радіоактивного зараження є спад рівня радіації з часом внаслідок розпаду радіоактивних речовин. При семикратному збільшенні часу після вибуху рівень радіації зменшується в 10 разів. Основними засобами захисту є сховища, укриття й індивідуальні засоби.

Електромагнітний імпульс - це сильні перемінні електромагнітні поля, які виникають внаслідок дії гамма-променів на атоми навколишнього середовища і утворення потоку електронів та плюсових іонів. Він діє на дротові та кабельні лінії електропередач і зв'язку, збільшує в них напругу, внаслідок чого пробивається ізоляція, пошкоджуються вхідні елементи апаратури, вигоряють плавкі вставки, а також уражуються люди, які обслуговують ці засоби. Тривалість уражуючої дії ЕМІ - декілька мілісекунд.

При ядерному вибухові на місцевості утворюється вогнище ядерного ураження - територія, в межах якої виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування і пошкодження будинків та споруд.

Межа вогнища ядерного ураження проходить через точки на місцевості, де надлишковий тиск у фронті ударної хвилі дорівнює 10 кПа.

У залежності від характеру руйнувань і величини рятівних робіт вогнище ядерного ураження ділиться на зони: зона повних руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті повітряної ударної хвилі 50 кПа і більше. У цій зоні повністю руйнуються житлові і промислові будинки, споруди, а також протирадіаційні укриття і частини сховищ, розташованих в районі епіцентру вибуху, утворюються суцільні завали. Руйнуються або пошкоджуються підземні комунально-енергетичні лінії, конструкції, що загорілися від світлового випромінювання, розкидаються і засипаються уламками зруйнованих будинків, внаслідок мого виникає сильне задимлення.

Зона сильних руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі від 50 до 30 кПа. У цій зоні сильно руйнуються промислові споруди і житлові будинки, сховища і комунально-енергетичні лінії, як правило, зберігаються, але внаслідок руйнувань будинків утворюються місцеві і суцільні завали. Від світлового випромінювання виникають сильні пожежі.

Зона середніх руйнувань утворюється при надлишковому тиску у фронті ударної хвилі від 30 до 20 кПа. У районі цієї зони будинки і споруди дістають середні руйнування, дерев'яні будівлі повністю руйнуються, внаслідок чого утворюються окремі завали і сильні пожежі.

Зона слабких руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі від 20 до 10 кПа. У цій зоні будинки і споруди дістають слабкі руйнування, виникають окремі пожежі.

Радіус зони вогнища ядерного ураження залежить від сили вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості та інших факторів. Площу вогнища ядерного ураження для рівнинної місцевості приблизно можна прийняти за площу кола і вирахувати за формулою:

де R - відстань (радіус) від центра вибуху до границі вогнища ураження - до точки з надлишковим тиском 10 кПа.

Вогнище ядерного ураження характеризується складною пожежною ситуацією. Тут виділяють три основні зони пожежі: окремі, суцільні, а також пожежі у завалах.

Зона окремих пожеж охоплює район, у якому вони виникають в окремих будинках та спорудах і є розосередженими. Зона окремих пожеж характеризується такими світловими імпульсами: на зовнішній межі 100-200 кДж/м², на внутрішній - 400-600 кДж/м².

Зона суцільних пожеж - це територія, де під дією світлового імпульсу виникають пожежі більш, ніж у 50% будинків та споруд і за 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель, розташованих у даному районі. Внаслідок того виникає суцільна пожежа, при якій вогнем охоплюється більше 90% будинків. Зона характеризується світловим імпульсом 400-600 кДж/м² і більше. Можливим є вогняний шторм - особливий вид суцільного вогню на значній території (1,5-2 км²) Стовп вогню підіймається на висоту 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.

Зона пожежі в завалах розповсюджується на інші території ядерного ураження. Для цієї зони характерними є сильні задимлення і тривале (до кількох діб) горіння в завалах, інтенсивні виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.

У зонах задимлення виникає загроза отруєння людей як у сховищах, так і на поверхні землі.

Причиною загибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдихання продуктів згоряння, нагрітих до 60 °С, навіть при незначному вмісті вуглекислого газу, як правило, призводить до смертельних випадків.

У даний час для ураження людей можуть використовуватись нейтронні боєприпаси.

Нейтронні боєприпаси являють собою малогабаритні термоядерні заряди міцністю не більше 10 кт, у яких основна доля енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію, а кількість енергії, яка отримується внаслідок ділення важких ядер в детонаторі, мінімальна, але достатня для початку реакції синтезу. Факторами ураження вибуху нейтронного боєприпасу є:

- ударна хвиля;

- світлове випромінювання;

- проникаюча радіація;

- радіоактивне забруднення місцевості.

Головним фактором ураження нейтронного боєприпасу є проникаюча радіація, на яку витрачається до 30% міцності боєприпасу.

Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу характеризується утворенням зони ураження проникаючої радіації, яка викликає масове ураження людей і сільськогосподарських тварин.

Радіус ураження людей нейтронним потоком перевищує радіус дії ураження ударної хвилі і світлового випромінювання майже в чотири рази.

Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу умовно можна розділити на зони: комбінованих, вкрай важких, важких, середніх і легких радіаційних уражень,

Зона комбінованого ураження - це територія, в межах якої люди уражаються як проникаючою радіацією, так і іншими факторами ураження. Її особливістю є сильна наведена радіоактивність у ґрунті, матеріалах, техніці і спорудах. У цій зоні незахищені люди можуть отримати дозу опромінення, яка викликає захворювання променевою хворобою дуже важкого ступеня. У зоні важких радіаційних уражень люди захворіють променевою хворобою --ІІІ, в зоні середніх радіаційних уражень - ІІ і в зоні легких радіаційних уражень - І ступеня.

Основний засіб захисту від нейтронних боєприпасів — використання захисних споруд.

Поведінка і дії населення у вогнищі ядерного ураження залежить від того, де перебували люди в момент ядерного вибуху: в сховищах (укриттях) чи ні.

Сховища (укриття) є ефективними засобами захисту від усіх факторів ураження ядерної зброї і від наслідків, що виникають від її застосування. Необхідно тільки ретельно виконувати правила перебування у них і вимоги комендантів (старших) та інших осіб, які відповідають за підтримання порядку в захисних спорудах.

Засоби індивідуального захисту органів дихання при перебуванні у сховищі необхідно постійно мати підготовленими для використання у будь-який момент.

При виході із сховища на забруднену територію треба одягнути засоби індивідуального захисту і розпитати коменданта (старшого) захисної споруди про напрям найбільш безпечного руху, а також про місце розташування медичних формувань і пунктів обмивання поряд із шляхами руху.

При перебуванні під час ядерного вибуху на відкритій місцевості необхідно з метою захисту використати найближчі природні укриття. Якщо їх немає, то треба повернутись до вибуху спиною, лягти на землю лицем вниз, руки заховати під себе; через 15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно одягнути протигаз, респіратор або інші засоби захисту органів дихання, можна навіть закрити рот і ніс хустинкою, шарфиком або щільним матеріалом з метою запобігання попаданню всередину організму радіоактивних речовин, дії ураження яких можуть тривати довго; потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, і вийти із вогнища ураження або заховатися у найближчій захисній споруді.

При виході із вогнища ураження необхідно враховувати, що внаслідок ядерного вибуху з'явились зруйновані будинки, лінії комунального господарства, які можуть обвалюватись навіть через деякий час після вибуху. Тому підходити до споруд необхідно з найменш загрозливого боку. Рухатись потрібно серединою вулиці.

З метою запобігання нещасних випадків не можна чіпати електропроводи, потрібно бути обережними у місцях можливої загазованості.

Напрям руху слід вибирати, беручи до уваги знаки обгородження, що розставляються розвідкою цивільної оборони -в бік зменшення рівня радіації. Рухаючись забрудненою територією, потрібно намагатись не підіймати пилу, в дощову погоду обходити калюжі.

Рухаючись із вогнища ураження, допомагайте людям, які потрапили в завали і отримали травми. Необхідно надати їм першу медичну допомогу. Розбираючи уламки, перш за все звільніть голову і груди людини, що потерпіла.

У населених пунктах велику загрозу для людей нестимуть пожежі. З ними потрібно боротися, правильно діяти при їх гасінні, щоб не отримати ушкоджень.

Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якнайшвидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку.