Розвиток господарства та встановлення рабовласницького ладу спряло швид­кому розвиткові культури: писемності, наукових знань, мистецтва.

Писемність у Єгипті виникла у вигляді ієрогліфів — знаків-малюнків, що иображували слово або склад, яких було близько 750. Основним матеріалом дляписьма був папірус, з якого склеювали листки. Писали на ньому загостреними паличками, які умочували в чорнило. Один листок підклеювали до іншого, утво­рюючи сувій. Єгиптяни були обізнані з арифметикою, геометрією, з астрономією (вони розробили досить точний календар, за яким рік поділявся на 365 днів і 12 місяців), медициною.

У Давньому Єгипті існували школи, де вчилися тільки хлопчики. їх навчали письма та арифметики.

Єгиптяни були дуже релігійним народом. Вони вірили, що природою та жит­тям людей керують боги, яких часто зображували у вигляді людей, але з голова­ми тварин. Одним із головних богів Єгипту вважався бог сонця Ра (Амон-Ра, Атон), котрий на золотому човні линув по небу, спускаючись під землю на захо­ді. Бог Нілу (Хапі), що жив далеко на півдні, лив із глечиків воду і, сильно нахиливши їх, спричиняв розливи ріки. Бог Осіріс відав царством мертвих, а його брат Сет, якого зображували з рудим волоссям і червоними очима та голо­вою віслюка, символізував пустелю з її гарячими вітрами та розпеченим піском.

Єгиптяни вірили у загробне життя, вважаючи, що душа продовжує жити, якщо зберегти тіло померлого, в яке вона час від часу повертається. Тому вони робили мумії померлих, занурюючи трупи в спеціальний бальзамуючий розчин.

Житлами богів вважалися храми; там стояли їхні статуї, яким приносили дари. При храмах були «слуги богів» — жерці, які мали виняткове право спіл­куватися з богами і розпоряджалися храмовими багатствами.

Єгиптяни створили багато видатних архітектурних споруд. Пам'ятками архі­тектури III тисячоліття до н. є. є знамениті єгипетські піраміди. Це були гроб­ниці найдавніших царів Єгипту. Вони височать на західному березі Нілу поблизу давньої єгипетської столиці Мемфіса. Найвища з них — піраміда Хуфу (Хе-опса), збудована близько 2800 р. до н. є. Вона складається з понад двох мільйо­нів кам'яних глиб масою більше двох тон кожна. Висота піраміди Хеопса — 147 м.

У II тисячолітті до н. є. в Єгипті будували величезні кам'яні храми. Особли­во багато їх було в Фівах. У XIII ст. до н. є. на честь бога Амона-Ра спорудже­ний Карнацький храм. Він мав 134 товсті колони, наверху деяких з них могли поміститися 100 людей. Верхівки колон зроблені у вигляді пучків папірусу і кві­тів лотоса. Храми вирубувались також у скелях.

Високої майстерності досягли єгиптяни у скульптурі, яка також служила ре­лігійним цілям. Скульптурне зображення вважалося «двійником» померлої люди­ни, який нібито продовжував жити після її смерті.

На стінах єгипетських гробниць знайдено багато малюнків. Єгипетський ма­люнок відрізняється від сучасного тим, що при зображенні людини обличчя ма­лювалося в профіль, а очі анфас і плечі розгорнутими.

На малюнках збереглися зображення людей з музичними інструментами: арфою, флейтою, барабаном та ін. Музика звучала у палацах фараонів, на храмових бо­гослужіннях, у військових походах тощо.

Високого рівня досягла в Давньому Єгипті літературна творчість. До теперішнього часу збереглися міфи (фантастичні розповіді про богів), повісті про подоро- і жі та пригоди.

ДЕРЖАВИ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Держава шумерів

У долині великих рік Євфрату і Тигру знаходиться країна Месопотамія. Як і Ніл, Тигр і Євфрат влітку розливаються, залишаючи після паводку на берегах родючий мул. Тут такий само спекотний клімат, як у Єгипті. У Південній Месопотамії у листопаді-грудні йдуть дощі, перетворюючи країну на болото, у заростях очерету багато комах, змій, диких звірів та птахів.

У V тисячолітті до н. є. у південній Месопотамії з'явилися племена шумерів. Працею багатьох поколінь були осушені болоть, і ці землі стали придатними для землеробства.

З тих самих причин, що і в Єгипті, у Месопотамії на початку III тис. до н. є. виникло кілька державних утворень. Кожна держава складалася з міста і навко­лишніх поселень. У місті жив правитель, який мав сильну владу. Населення обкладалося великими податками.

Давньовавилонсьне царство

Держави Південної Месопотамії вели між собою виснажливі війни. Через це зменшилася кількість держав у цьому регіоні, оскільки одні держави захопили інші. Об'єднати всю Месопотамію вдалося царям Вавипона. Царі Вавилона під­корили всю Месопотамію, яка стала називатися Вавилонією. Найвищої могутнос­ті Вавилонія досягла під час правління царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. є.).

Для підтримання порядку у своїй державі Хаммурапі наказав скласти закони. Ці закони були висічені на стовпі з чорного базальту.

Закони оголошували владу царя безмежною, а власність — недоторканною. Вони захищали владу і майно багатих, знатних людей. Посягання на їхнє життя та власність каралося стратою. За матеріальні збитки вільним общинникам передбачалося від­шкодування (віл за вола, раб за раба), за каліцтво — «око за око», тобто за­вдання нападнику такого ж каліцтва або штраф. Встановлювалася відповідаль­ність за образу — більша, якщо стосувалося знатної людини. Селяни мали відповідати за греблю, що прилягала до їхніх будинків, визначалися правила роботи ремісни­ків. Закони захищали права боржників, забороняючи перетворювати їх за борги на рабів. Вони мусили відпрацювати борг протягом трьох років. Великими пра­вами наділявся батько сім'ї. Він навіть мав право безкарно вбивати дружину і дітей. Суворі покарання передбачалися за порушення законів рабами.

При царях — наступниках Хаммурапі могутність Вавилону значно зменшилась.' Близько 1500 р. до н. є. Вавилонське царство було завойоване кочовими племе­нами і повернуло собі незалежність тільки наприкінці VII ст. до н. є.

Ассирія

У VIII—VII ст. до н. є. наймогутнішою державою Передньої Азії стала Асси­рія зі столицею містом Ніневія на березі Тигру. Військо ассирійських царів було великим і добре озброєним, у ньому панувала сувора дисципліна. Царі Ассирії завоювали всю Месопотамію, Сирію, Фінікію та на деякий час — Єгипетське цар­ство.

Перемогам ассирійців сприяло й те, що вони першими почали виробляти залі­зо і озброїли своїх воїнів невідомою раніше залізною зброєю. Однак безперервні війни підірвали сили Ассирії. Наприкінці VII ст. до н. є. її вороги об'єдналися проти неї. Головним її ворогом стало Вавилонське царство, яке на той час знову переживало період піднесення. 612 р. до н. є. столиця Ассирії місто Ніневія була взята штурмом і зруйнована. Через кілька років Ассирійське царство загинуло.