Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ, б КЛАС

ЖИТТЯ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ

Первісні землероби і скотарі

Близько 13 тис. років тому клімат потеплішав і умови існування людей знову змінилися. Великих тварин стало менше. Натомість з'явилися менші і прудкі звірі, полювання на яких було складнішим. Тому в цей час з'явився лук, стріла з якого летіла далі і точніше, ніж кинутий рукою спис. Було винайдено і кам'яну сокиру, що являла собою прив'язане до палки жилами тварин ручне рубило. Люди опанували ріки, озера й моря, будуючи із зв'язаних стволів дерев'яні плоти. Пізніше — човни. Помітивши, що насіння диких злаків, упавши в пухку землю, проростають, утворюючи колосся, люди почали сіяти їх самі. Так із збиральництва виникло землеробство. Воно краще від збиральництва забезпечувало рід їжею. Найдавніші поселення землеробів виникли в Передній Азії 10 тис. років тому. Першими сіль­ськогосподарськими рослинам були пшениця та ячмінь.

Почалося одомашнення тварин. Першим було приручено собаку, який допома­гав людям у полюванні та охороняв їхнє житло. З луком і собакою людина стала полювати успішніше. Коли у роду було вдосталь м'яса, мисливці не вбивали всіх спійманих тварин, залишаючи живими козенят, поросят, ягнят та інших молодих тварин. Так люди приручили і навчилися розводити свиней, овець, кіз, корів. Так із мисливства виникло тваринництво. Це сталося приблизно водночас із пе­реходом від збиральництва до землеробства.

Землероби жили на одному місці, поблизу своїх полів. Перехід до осілості сприяв розвитку ремесел — виготовленню різних виробів. Люди значно вдосконалили обробку каменю: близько 7 тис. років тому вони навчилися свердлити та шліфувати ка-•З міння, почали виробляти глиняний посуд, обпечений на вогні. Це дозволило пере-^ йти до споживання вареної їжі. З льону та вовни почали ткати тканину, а з неї ?Е шили одяг, легший, ніж із шкур.

5 Перехід до землеробства і скотарства показав, що цілому роду було не під силу їй розчищати ділянки під поля та оберігати великі стада худоби. Тому роди почали ш об'єднуватися в племена. Все плем'я розмовляло однією мовою і мало спільні звичаїОправами племені управляла рада старійшин: вона розподіляла між родами і(!ця для полювання, випасу худоби та землеробства, розв'язувала суперечки між родичами. Для вирішення особливо важливих справ старійшини скликали збори ш'Іх дорослих членів племені.

Культура та релігійні уявлення первісних людей

Із розвитком знарядь праці та збільшенням її продуктивності у стародавніх шодей з'явився вільний час для спостереження за навколишнім світом та спроб його відтворити. Первісні митці зображували те, що для них було найважливі­шим, здебільшого тварин, на яких полювали. Для малювання використовували іолу або природну.фарбу (охру), розчинену у воді. Із кісток і рогів вирізали фі-іурки людей і тварин.

Неспроможність пояснити явища природи призвела до появи релігійних уявлень. Люди обожнювали вітер, сонце, грозу, ріки, ліси тощо, вважаючи, що ними керують надприродні сили — духи і боги, які часто зображувались у вигляді ідолів, висічених іі дерева або каменю. Аби заручитися прихильністю ідолів, їм приносили жертви.

З нерозуміння таких явищ, як сон і смерть, виникла віра в душу, що нібито живе в тілі людини і після смерті покидає тіло, переселяючись у потойбічний світ. Кважалося, що душа може й повернутися в тіло померлого. Тому небіжчикам клали н домовину їжу, предмети вжитку, зброю, прикраси та інші предмети.

Розклад родових общин

Приблизно 7 тис. років тому первісні люди навчились обробляти метали, пер­шими з яких стали свинець, олово, мідь, золото і срібло. Пізніше був винайде­ний міцний сплав міді з оловом — бронза, з якої робилися сокири, ножі, наконе­чники списів, стріл тощо. Винайдення рала, в яке впрягали биків або коней, дозволило нбільшити орні площі та врожайність сільськогосподарських культур. Удоскона­лення існуючих та винайдення нових знарядь дало змогу істотно підвищити про­дуктивність праці. Це зумовило розклад родових общин на окремі сім'ї, які і без допомоги роду почали справлятися з обробітком землі. Родові общини перетвори- 'ш ііися на сусідські, що складалися не тільки з родичів, а й з представників інших §• сусідніх племен. Кожна сім'я виробляла більше продуктів, ніж було необхідно для с^ її існування. Спочатку на знак поваги люди віддавали частину надлишків вож- £5 дям і старійшинам. З часом, укріпивши свою владу і почавши передавати її у 5 спадок, самі вожді стали забирати надлишки продуктів в особисту власність, ш накопичуючи багатства. Так вони перетворилися на знатних людей. Рядові члени ш племен чинили опір новим порядкам. Аби захистити свої багатства від однопле- ^ мінців та чужинців, знать організовувала воїнські загони.

 

Ознаки держави

 

Органи влади		Територія — частина		Закони — обов'язкові
і управління —		землі, відділена		для всіх жителів
відділені від		кордонами; місце		держави правила
населення, але		постійного		поведінки,
виступають від імені		проживання		встановлені
всього суспільства		населення		органами влади

 

Племена воювали між собою за територію та воєнну здобич. Наявність надіті* шків продуктів дозволила не вбивати полонених, а використовувати їх у господарстві як робочу силу {рабів), що виробляла більше, ніж споживала. Рабів також тре *-ба було тримати в покорі. Так з'явилася нерівність між знатними та незнатними" людьми, вільними і рабами, багатими і бідними. Знать встановлювала вигідні їй закони, спочатку усні, зміцнюючи свою владу над племенами. Дедалі рідше скли­калися загальні збори. Знатні люди керували племенами на власний розсуд. Так створювалися передумови для виникнення держави.

З появою держав почалося руйнування первісного ладу. Формувався новий спосіб життя — рабовласницький лад.

ДАВНІЙ СХІД

ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

ДЕРЖАВИ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Держава шумерів

У долині великих рік Євфрату і Тигру знаходиться країна Месопотамія. Як і Ніл, Тигр і Євфрат влітку розливаються, залишаючи після паводку на берегах родючий мул. Тут такий само спекотний клімат, як у Єгипті. У Південній Месопотамії у листопаді-грудні йдуть дощі, перетворюючи країну на болото, у заростях очерету багато комах, змій, диких звірів та птахів.

У V тисячолітті до н. є. у південній Месопотамії з'явилися племена шумерів. Працею багатьох поколінь були осушені болоть, і ці землі стали придатними для землеробства.

З тих самих причин, що і в Єгипті, у Месопотамії на початку III тис. до н. є. виникло кілька державних утворень. Кожна держава складалася з міста і навко­лишніх поселень. У місті жив правитель, який мав сильну владу. Населення обкладалося великими податками.

 

Давньовавилонсьне царство

Держави Південної Месопотамії вели між собою виснажливі війни. Через це зменшилася кількість держав у цьому регіоні, оскільки одні держави захопили інші. Об'єднати всю Месопотамію вдалося царям Вавипона. Царі Вавилона під­корили всю Месопотамію, яка стала називатися Вавилонією. Найвищої могутнос­ті Вавилонія досягла під час правління царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. є.).

Для підтримання порядку у своїй державі Хаммурапі наказав скласти закони. Ці закони були висічені на стовпі з чорного базальту.

Закони оголошували владу царя безмежною, а власність — недоторканною. Вони захищали владу і майно багатих, знатних людей. Посягання на їхнє життя та власність каралося стратою. За матеріальні збитки вільним общинникам передбачалося від­шкодування (віл за вола, раб за раба), за каліцтво — «око за око», тобто за­вдання нападнику такого ж каліцтва або штраф. Встановлювалася відповідаль­ність за образу — більша, якщо стосувалося знатної людини. Селяни мали відповідати за греблю, що прилягала до їхніх будинків, визначалися правила роботи ремісни­ків. Закони захищали права боржників, забороняючи перетворювати їх за борги на рабів. Вони мусили відпрацювати борг протягом трьох років. Великими пра­вами наділявся батько сім'ї. Він навіть мав право безкарно вбивати дружину і дітей. Суворі покарання передбачалися за порушення законів рабами.

При царях — наступниках Хаммурапі могутність Вавилону значно зменшилась.' Близько 1500 р. до н. є. Вавилонське царство було завойоване кочовими племе­нами і повернуло собі незалежність тільки наприкінці VII ст. до н. є.

 

Ассирія

У VIII—VII ст. до н. є. наймогутнішою державою Передньої Азії стала Асси­рія зі столицею містом Ніневія на березі Тигру. Військо ассирійських царів було великим і добре озброєним, у ньому панувала сувора дисципліна. Царі Ассирії завоювали всю Месопотамію, Сирію, Фінікію та на деякий час — Єгипетське цар­ство.

Перемогам ассирійців сприяло й те, що вони першими почали виробляти залі­зо і озброїли своїх воїнів невідомою раніше залізною зброєю. Однак безперервні війни підірвали сили Ассирії. Наприкінці VII ст. до н. є. її вороги об'єдналися проти неї. Головним її ворогом стало Вавилонське царство, яке на той час знову переживало період піднесення. 612 р. до н. є. столиця Ассирії місто Ніневія була взята штурмом і зруйнована. Через кілька років Ассирійське царство загинуло.

 

ДЕРЖАВИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

Фінікія

У давнину на східному узбережжі Середземного моря знаходилася країна Фіні­кія, її географічне положення було дуже вигідним — на перехресті караванних та морських шляхів, які з'єднували багато країн. Фінікійські поселення перетвори­лись на багаті торгові міста, найбільшими з яких були Тір, Сідон і Бібл. Зав­дяки наявності кедрових і дубових лісів фінікійці були забезпечені деревом для будування кораблів. На зламі II—І тисячоліть до н. є. вони вважалися кращими суднобудівниками та мореплавцями. Вони плавали по всьому Середземному морю і виходили в Атлантичний океан.

Фінікійські купці вели широку торгівлю. Одним із важливих предметів фінікій­ської торгівлі були раби. Фінікійці не тільки купували рабів, але й хитрістю ви­крадали людей у прибережних поселеннях та захоплювали полонених, займаючись морським розбоєм.

У чужих землях фінікійські мореплавці заснували багато поселень, або колоній, їхні сліди знаходять навіть в Іспанії. Відомою фінікійською колонією було місто Кар­фаген на півночі Африки (сучасний Туніс).

Фінікійські купці вели торгові записи. Але для цього незручно було користу­ватися ні ієрогліфами, ні клинописом. Тому на основі єгипетського скоропису, був створений алфавіт. Він був дуже простий і складався з 22 знаків-літер; голосні звуки при письмі пропускалися.

Фінікійські міста недовго зберігали незалежність.

 

ДАВНЯ ІНДІЯ

Держава Мауріїв

У середині І тисячоліття до н. є. відбулися значні зміни у господарському житті країни. До цього часу основна частина долини Гангу була освоєна. У сільському господарстві широко використовувалося штучне зрошування. Розвивались торгівля і лихварство; зростали і багатіли міста. Все це диктувало необхідність у ство­ренні єдиної держави.

У V ст. до н. є. під час тривалої боротьби між невеликими державами поси­лилася держава Магадха. Вона поширила своє панування на території між Ган­гом та Гімалаями. В кінці IV ст. до н. є, вся Північна і значна частина Південної Індії були об'єднані під владою царя Чандрагупти. Він заснував династію Ма­уріїв. Цар керував країною, спираючись на чиновників та військову верхівку, утримання яких було покладено на плечі селян-общинників, ремісників і рабів. Рабами були не тільки чужоземці-полонені, а й боржники. Найбільшого підне­сення держава Мауріїв набула під час правління царя Ашоки (273—236 рр. до н. є.). Він приєднав до своєї країни декілька сусідніх областей. А після смерті царя Ашоки його держава розпалася на кілька незалежних областей.

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ, б КЛАС

ЖИТТЯ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ

Первісні збирачі та мисливці

Перші люди з'явилися понад мільйон років тому. Вчені знайшли кістки первісної людини у Східній Африці та Азії. Предками давніх людей були людиноподібні мавпи, що жили на Землі понад 5 млн років тому.

2—1,5 млн років тому предки людини навчилися ходити на двох ногах без до­помоги рук і робити примітивні кам'яні знаряддя праці. 500—100 тис. років тому змінилася зовнішність людей: лоб став вищий, зникли валики над очима, з'яви­лося підборіддя, змінилася рука — розвинувся віддалений від інших великий па­лець. Предки людини почали виготовляти знаряддя праці. Вчені назвали їх «лю­дина вміла». Першими знаряддями праці таких людей був загострений камінь, палка-копачка та дрючок. Саме вміння робити знаряддя праці стало відрізняти людину від тварин. Основна діяльність людей полягала у здобутті їжі. Вони за­ймалися збиральництвом та мисливством.

Давні люди могли жити тільки в теплому кліматі, де можна було обходитися без одягу й житла. Але життя їх було вкрай небезпечним. Не завжди вдавалося знайти достатньо їжі, постійно існувала загроза з боку диких тварин.

Маючи недосконалі знаряддя праці, давні люди не могли жити поодинці: вони б вимерли з голоду або загинули у боротьбі з хижаками. Тому жили групами, спільно добували собі їжу та боронилися від звірів. Такі групи об'єднували кілька десят­ків людей, іноді — більше двох-трьох: більша кількість людей не могла прогодува­тися в одній місцевості. Ці колективи не були постійними. Люди сходились і роз­ходились, нагадуючи цим стадо тварин. Колектив найдавніших людей називають людським стадом.

У процесі праці змінювався не тільки зовнішній вигляд людини, а розвивали­ся також і розумові здібності. Спілкування людей між собою за допомогою нечле­нороздільних звуків поступово перетворювалося на мову, якою з покоління в по­коління передавався накопичений досвід. Удосконалювались і знаряддя праці. Кілька сотень років тому почали виготовлятись знаряддя зручнішої форми — ручні ру­била, матеріалом для яких найчастіше служив кремінь. Із каменю виготовлялись також скребла, ножі, пізніше з'явився спис з кам'яним наконечником, із кісток тварин робили голки й шила, а також гарпуни. Оскільки головні знаряддя праці були кам'яні, то цей час, що тривав 2 млн років, називають кам'яним віком.

Близько мільйона років тому люди навчилися користуватись вогнем.

                                                                    Користування вогнем

 

Запечена, більш якісна їжа

Світло вночі

Захист від холоду

Захист від диких звірів, які боялися вогню

 

Маючи вогонь і досконаліші знаряддя праці, люди могли жити не тільки се­ред щедрої південної природи. Поступово вони заселили більшу частину Африки, Азію, Європу, пізніше проникли до Америки й Австралії.

Близько 100 тис. років тому на землі почалося різке похолодання. З півночі сунув льодовик, що зайняв значну частину Європи і Азії. Саме в цей період з'яв­илися неандертальці — люди, що були невисокі на зріст, мали низький лоб, мо­гутні щелепи, коротку й сильну шию, сутулі плечі. Вони полювали на великих звірів (мамонтів, диких коней, бізонів та ін.), заганяючи їх у штучні (вкриті ями) або природні (наприклад, урвища, яри) пастки.

Мисливство давало неандертальцям не тільки їжу. Із шкур вони шили теплий одяг, нитками для якого служили сухожилля тварин. Першими житлами людей були печери, що захищали їх від дощу, снігу й вітру. На рівнинах люди будува­ли житла з кісток мамонтів, жердин, обтягнутих шкурами тварин.

Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасних людей. У науці вона дістала назву людина розумна.

Спільна діяльність з'єднувала людей, що призвело до перетворення людського стада на постійні колективи родичів (людей, що походили від одного предка). Та­кий колектив називався родом. У ньому було кілька десятків людей. На чолі родів стояли старійшини — найбільш досвідчені родичі, яких особливо поважали.

Порядок життя, за якого люди об'єднувались у стадо або родову общину, нази­вають первіснообщинним ладом. При первіснообщинному ладі давні люди жили невеликими колективами, спільно працювали і мали спільне майно.