Міжбюджетні відносини є невід'ємною частиною бюджетного процесу. Через цей механізм центральні, регіональні та місцеві органи влади реалізують свої повноваження з дотриманням вимог незалежності бюджетної політики від вищестоящого керівництва, але за обов'язкової умови соціальної спрямованості бюджетної політики усіх рівнів.

Головними механізмами міжбюджетних відносин є відрахування в регіональні бюджети (від основних загальнодержавних податків) і міжбюджетні трансферти. Під основними загальнодержавними податками маємо на увазі податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток підприємств (ППП), прибутковий податок з громадян (ППГ) і акцизний збір (АКЦ). Як відомо , бюджетна система кожної країни представляє сукупність усіх бюджетів; вона функціонує як єдине ціле, на певних організаційних засадах, що визначаються державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Між бюджетами різних ланок і видів обов’язково виникають різноманітні взаємозв’язки, які зумовлені:

1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;

2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;

3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв’язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

В основу формування показників міжбюджетних відносин держави і територій до проекту Закону України “ Про Державний бюджет України на 2010 рік ” були покладені вимоги Бюджетного кодексу України та іншого базового законодавства України завдання бюджетної політики наступного року, визначенні постановами Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2010 р. N 315 “ Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2011 рік ” та Верховної Ради України від 4 червня 2010 р. № 2318 “ Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік ”, іншими програмними документами, що визначають бюджетну політику у наступному році.

Збереження соціальної спрямованості бюджету, підтримання позитивної динаміки зростання реальних доходів населення, включаючи зростання реальної заробітної плати і пенсій, у поєднанні з покращенням соціально-економічного розвитку регіонів – є основною характеристикою бюджетної політики наступного року.

Тому, побудова міжбюджетних відносин на наступний рік ґрунтується на нормативного чинного законодавства із застосуванням нових якісних підходів у наповненні бюджетів усіх рівнів та реалізації видаткових повноважень. Основними складовими міжбюджетних відносин є:

Ø розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;

Ø надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т. б. здійснення бюджетного регулювання;

Ø забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

Ø здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету. Частина доходів може передаватись у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і обов’язкових платежів, які справляються на певній території або у вигляді дотацій і субвенцій.

Найбільшого розповсюдження набув метод відсоткових відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Сутність його полягає у наступному. Для цілей бюджетного регулювання всі доходи бюджетів поділяються на дві групи:

1) закріплені, які повністю надходять у той чи інший бюджет;

2) регулюючі, які діляться у певному співвідношенні між бюджетами різних рівнів.

Наприклад, за Державним бюджетом України в останні роки закріплені: податок на додану вартість, мито, акцизний збір, поступлення коштів від державних внутрішніх та зовнішніх позик тощо.

За місцевими бюджетами закріплені такі доходи:

Ø місцеві податки і збори;

Ø податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ø податок на промисел;

Ø державне мито;

Ø плата за торговий патент;

Ø надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

Ø кошти від муніципальних позик тощо.

Звичайно, що поступлення від закріплених доходів недостатньо для фінансування видатків місцевих бюджетів, і тому для їх збалансування використовуються регулюючі доходи. До них належать такі, які достатньо у великих сумах, а також рівномірно в часі і по території надходять у бюджети. В останні роки це: податок на прибуток підприємств, акцизний збір з вироблених в Україні товарів, прибутковий податок з громадян. До 1997 р. основним регулюючим податком був податок на додану вартість.

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів визначаються Верховною Радою України у щорічних Законах про Державний бюджет України. При визначенні конкретного розміру відрахувань враховуються показники, які характеризують економічний, соціальний, природний та екологічний стан відповідних територій.

Звичайно, що використання індивідуальних нормативів, особливо по такому регулюючому доходу, як ПДВ давало можливість збалансувати місцеві бюджети з мінімальним використанням дотацій. Але, слід пам’ятати, що індивідуальні нормативи відрахувань ставлять місцеві бюджети різних територій в нерівні умови стосовно фінансування покладених на них видатків. В умовах ринку перевага повинна віддаватись єдиним та груповим нормативам.

Крім використання методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів збалансування місцевих бюджетів може здійснюватися шляхом надання із державного бюджету допомоги у певній визначеній сумі. Такі виплати одержали назву офіційних трансфертів. Термін “ офіційні трансферти ” запроваджений у вітчизняну практику разом із введенням у 1996 р. нової бюджетної класифікації.

Всі бюджетні трансферти, згідно даного документу, поділяються на дві групи в залежності від цільового спрямування коштів:

1) поточні;

2) капітальні.

До поточних офіційних трансфертів належать грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при недостатності доходних джерел, т.б. метою надання поточних офіційних трансфертів є збалансування даних бюджетів.

На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.

В залежності від джерел одержання офіційні трансферти поділяються на:

ü офіційні трансферти від органів державного управління;

ü офіційні трансферти одержані із-за кордону;

ü офіційні трансферти з недержавних джерел.

Найбільш розповсюдженими видами бюджетних трансфертів є дотації і субвенції. В 2010 році у складі видатків місцевого бюджету Черняхівського району передбачені дотації селищним та сільським радам в розмірі 9 030 608 грн. а також додаткова дотація в розмірі 40 000 грн. (див. додаток 9). Також передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям і т.д. в сумі 19995,1 тис грн. та дотації вирівнювання, що надаються з державного бюджету в сумі 56 млн. грн.