Після аграрної реформи в руках великих власників в Королівстві Польському опинилося 56, 5 % всієї землі. Наряду з концентрацією землі в латифундіях, які зростали за рахунок дрібних селянських володінь, відбувалася і парцеляція фільварків. Це відображало процес проникнення капіталізму в поміщицький фільварок, що вів до адаптації в нових умовах або до розорення. Так, за 40 років після реформи 1864 р. загальна площа фільварків в Королівстві Польському зменшилася на 14 %, але 61,4 % всієї землі як і раніше знаходилося в руках поміщиків.[33]

В Королівстві Польському на початку ХХ ст.. зберегли лише 31,4 % лісових сервітутів і 41,2 % пасовиськ. Втрата угідь ставила селян в скрутне становище. Якщо ж селяни отримували землі в обмін на сервітути, то і це не зупиняло процесу селянського обезземелення та дріблення селянських господарств. З 1864 до 1889 р. в Королівстві Польському кількість дрібних господарств (від 1,5 до 7,5 га) швидко збільшувалася.

В 1901 р. в Королівстві землі не мали майже ¼ мешканців села. Після реформи домінували середні господарства, але до кінця 80-х рр.. було вже біля 40 тис. господарств розміром більше 20 га.

Сільське господарство залишалося переважаючою галуззю польської економіки до кінця ХІХ ст. В Королівстві Польському з ним пов’язано більш ніж 2/3 жителів.

В Королівстві на кінець ХІХ ст.. проживало 9,4 млн. чол., з них 2 млн. – у місті, а у 1909 р. там проживало вже 2/3 населення. Міське населення поповнювалося за рахунок притоку з села. Йшло також переміщення з однієї частини Польщі в іншу, а також по всій території Німецької, Російської, Австро – Угорської імперій та за їх межі. В масовій еміграції на Захід, що розвернулася з кінця ХІХ ст.. брало участь населення всіх частин Польщі. 1 млн. чол.. виїхало з Королівства Польського в 1900 – 1914 рр. В загальній кількості еміграція на заробітки ті міграція в міста охопила у другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст. більше ніж 9 млн. чол.

Всі ці явища були пов’язані як з капіталістичною перебудовою польського села, так і з розвитком промислового виробництва.

В Королівстві Польському промисловий переворот здійснений був спочатку в текстильному виробництві (60 – 70 рр.), а потім в металургії та кам’яновугільній галузі. В цих та інших галузях переважало фабрично – заводське виробництво. Росту текстильної промисловості сприяла наявність великого ринку збуту в російських губерніях та на Сході, куди вивозилося 75 – 80 % загального об’єму текстильної продукції Королівства.[34]

У 1885 р. текстильна та інші галузі легкої промисловості забезпечували більше 50 % вартості всієї промислової продукції Королівства. Тоді ж почало рости видобування кам’яного вугілля і металургія в Сосновецько – Домбровецькому районі. Центром металообробки був Варшавський промисловий район. На початку ХХ ст. промислове виробництво в Королівстві зменшилося на 35 % у зв’язку з кризою 1900 – 1903 рр., російсько – японською війною та революцією 1905 р., наступною економічною депресією, а також дискримінаційним курсом царизму по відношенню до польської промисловості

Загалом же мемуаристи одностайно стверджують про те, що у сприйнятті росіянина Королівство Польське разом з Варшавою було чимось на зразок заграниці. Свідомість руської людини фіксувало в житті “російської Польщі” перш за все риси її несхожості з російською дійсністю: свобода селян, невідомі Росії правові норми кодексу Наполеона і навіть Органічного статуту, в якому було задекларовано загальнодоступність жителям Королівства усіх місць та почестей без різниці майна або звання.

Висновки

Отже, з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що виникнення на початку ХІХ ст.. Герцогства Варшавського та Королівства Польського призвело до його інтернаціоналізації з боку Європейського співтовариства. Велику активність в цьому проявили Росія, Австрія, Пруссія, Франція. Кожна з цих країн намагалися вирішити питання, а саме питання загарбання щойно поділених польських земель на свою користь.

Зокрема це йдеться про Францію на чолі з Наполеоном Бонапартом, який під час своїх завойовницьких воєн не обминув і Польщу та про Росію, яка після поразки того ж Наполеона включила до складу своєї території землі, що входили колись до складу Герцогства Варшавського і утворила нове Королівство Польське.

Як завжди ведеться, на початку два державотворці проявляли хист до великих перетворень на території ново підкорених земель, але потім ситуація змінилася. Наполеон зробив з Герцогства Варшавського залежну від Франції маріонеткову державу і призначення Герцогства можна було порівняти з розмінною монетою в дипломатичних переговорах європейських держав.

Епіграма того часу так характеризувала положення нової залежної від Франції держави: „ Князівство Варшавське, монета Прусська, армія польська, король саксонський, кодекс французький.

Уряд Росії, використовуючи зникнення Польщі як незалежної окремої держави, намагалося утвердити своє лідируюче становище в цьому регіоні. З цією метою Імператор Олександр І навіть прийняв Конституцію.

Відбулася нечувана річ: Росія, по суті, прийняттям цієї Конституції санкціонувала створення в межах своєї державності ще одне конституційне утворення, хай і обумовлене словами про традиції Російської імперії.

Проблемою тогочасної Польщі зацікавилися європейські країни, тим більше, що Австрія і Пруссія вже були наділені певними польськими територіями після поділів Речі Посполитої.

Отже, можна сказати, що тогочасна польська територія стала одним з головних об’єктів міжнародної зовнішньої політики європейських країн. А участь польського народу, що і в такому становищі продовжував боротися за національну ідею та плекати надії на майбутню державну незалежність Польщі, ставало гіршим і нестерпним. Тому частими були прояви національно – визвольного руху, який приніс слабкі зміни у життя польського населення.