Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Для аналізу й оцінки особистості використовується психогеометричний метод, розроблений спеціалістом із соціально-психологічної підготовки менеджерів С'юзеном Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К.К.Платоновим, та ін.
Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильністьдо лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність! воля, цілеспрямованість тощо. Діловитість насамперед проявляється у здатності знаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, шо виникають і самим коротким шляхом досягають мети.
У керівника мусять бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей.
Керівник повинен демонструвати самостійність в роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службових обов'язків без втручання зверху.
[з самостійністю тісно пов'язана ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність тільки тоді правомірна, якщо керівник розв'язує назрілі питання без вказівок і порад зверху, не чекає покращання загальної економічної ситуації в країні, а завзято шукає нетрадиційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.
Сучасний менеджер повинен мати фундаментальні знання з макро- і мікроекономіки, наукового менеджменту, теорії розпорядництва і лідерства, соціології, психології та права, інформаційної технології і комп'ютерної техніки.
Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є передумовою того, щоб менеджер володів:
1) мистецтвом керівництва, навичками роботи з людьми;
2) політичною культурою;
3) комплексним системним підходом до роботи;
4) здібністю генерувати ідеї, трансформувати їх у практичній дії;
5) творчою уявою, сучасним економічним мисленням;
6) комп'ютерною грамотністю;
7) правильним стилем життя роботи, культурою спілкування;
Іноземними мовами, насамперед англійською.
У процесі професійної діяльності і постійного самовдосконалення менеджер розвиває управлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:
· мислити масштабно, вирішувати стратегічні проблеми;діагнозувати організаційну систему, інтерпретувати ситуацію і робити правильні висновки;
· оперативно приймати і реалізовувати нестандартні рішення;
· спрацьовуватися з людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести за собою очолюваний колектив;
· раціонально організовувати свою працю і працю підлеглих, забезпечувати високу трудову дисципліну;
· об'єктивно підбирати, оцінювати, розставляти кадри;
· забезпечувати самоорганізацію трудового колективу, створювати сприятливий психологічний мікроклімат;
· орієнтуватися в людях, розуміти їх характери, здібності і психологічний стан;
· встановлювати ділові відносини з іншими керівниками;
· володіти собою в будь-якій ситуації;
· вміти вести розмову, бути красномовним, виразно, переконливо, аргументовано проводити переговори, мати почуття гумору.
Перераховані основні вимоги до умінь менеджера є трансформованими знаннями, які втілюються при здійсненні конкретних управлінських операцій: правильно планувати роботу, аналізувати ситуацію, проводити нараду, видавати розпорядження та ін.
У свою чергу уміння, доведені до рівня автоматизму (частково існують на підсвідомому рівні), називаються навичками. Навички забезпечують ефективність типових, часто повторюваних дій і знаходять свій вираз у веденні ділових переговорів з контрагентами, спілкуванні з підлеглими, користуванні комп'ютерною технікою та ін. Досвідчений керівник відрізняється під початківця саме наявністю та ступенем розвитку навичок.
На практиці ефективність управлінської діяльності залежить, з одного боку, від досвіду і якості менеджера, а з іншого — від його здібностей. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн стверджував, що в процесі реалізації якихось здібностей набуваються знання, уміння та навички. Отже, розвинуті здібності є обов'язковою рисою сучасного менеджера. Здібності — це індивідуально-психологічні особливості індивіда, його потенціал, шо є умовою успішного виконання завдань.
ЛЕКЦІЯ 2.
3. Принципи та норми службового етикету.
Етикетом називається сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків, Етикет тісно пов'язаний із життям суспільства. Етикет сприяв розвиткові культури. У етикеті кожного народу збережені форми шанування жінки, культ матері. Перед матір'ю оголювали голову, жінкам дарували квіти, виказували знаки уваги.
Дворяни Росії розглядали етикет як особливу знакову систему, яку вирізняла їх загальної маси росіян.
Етикет як феномен культури демократизувався з часом, а етикетні норми стали невід'ємним компонентом способу життя (в побуті, на роботі, у громадських місцях) вихованої людини.
Службовий етикет — це сукупність найдоцільнішіх правил поведінки людей у трудових колективах. Ці правила зумовлені найважливішими принципами загальнолюдської моралі й моральності.
Не секрет, що на роботі кожна людина є об'єктом уваги колег, відвідувачів, які звертають увагу на її привітання, уміння запитувати, слухати, виявляти пошану до інших тощо.
"У будь-якому дрібному, навіть незначному, непримітному вчинку вже виявляється наш характер: дурень і входить, і виходить, і сідає, і встає з місця, і мовчить, і посувається інакше, аніж розумна людина," — писав Ж. де Лабрюйєр .
Дотримання правил і вимог службового етикету є обов'язковим для всіх: і керівників, і підлеглих. Так, на службі люди зазвичай звертаються один до одного на "Ви", поводяться чемно, намагаються бути чемними і коректними.
На світських раундах, за правилами етикету, розмовляють про приємні і цікаві речі, не обговорюють особисте життя, зовнішність присутніх, ділові проблеми, намагаються усміхатися.
Етикет — це мова символів. Людина повинна використовувати його з метою краще взаємодіяти з іншими (колегами, партнерами).
Правила і вимоги службового етикету мають сприяти створенню здорового морально-психічного клімату і піднесенню настрою, підвищенню продуктивності праці. Учені радять:
керівникові:
• намагатися робити зауваження підлеглим віч-на-віч;
• навчитися заохочувати підлеглих;
• визнавати свої помилки;
• уміти карати;
• не сперечатися через дрібниці;
• бути доброзичливим, делікатним;
усім співробітникам:
— володіти загальною культурою;
— порядно ставитися до інших;
| — поважати людську гідність колег; — не лицемірити, не брехати; — бути ввічливими; — свої негаразди, прикрощі залишати за межами установи; — бути доброзичливими, сумлінними, шанобливими, тактовними, делікатними; — уміти висловлювати співчуття. Службовий етикет передбачає і правила поведінки з клієнтами та партнерами по бізнесу. Етикет службових взаємин зобов'язує: • бути ввічливим до всіх клієнтів (думка кожного клієнта впливає на імідж фірми, установи); • зустрічі починати вчасно; • на всі дзвінки і листи клієнтів вчасно давати відповіді; • прийняті рішення виконувати у зазначені терміни; • працівників бути в гарному і охайному одязі. Усе це сприятиме надійним і довготривалим взаєминам із клієнтами, зростанню прибутків фірми. Службовий етикет передбачає стосунки з іноземцями. Для ділового спілкування з ними потрібно добре знати звичаї, традиції країни, представником якої є ваш партнер, а також прийняті там правила етикету. Але слід пам'ятати, що одним із найважливіших принципів закордонного ділового етикету є підтримка чесних і шанобливих відносин із партнером . |
4. Науково обґрунтована організація робочого місця керівника (АРМ – автоматизоване робоче місце).
Термін "автоматизація" з'явився у пресі невдовзі після закінчення Другої світової війни Однак це слово не знайшло місця в словниках до кінця 50-х років. Цьому терміну було дане універсальне визначення: "автоматично контрольована дія машини, процесу або системи, особливо за допомогою контролюючих пристроїв". Ця характеристика охоплює автоматизацію як на промисловому підприємстві, так і в офісі.
Цей термін уперше був вжитий у 1947 році Д. Хардером з "Форд мотор компанії" на засіданні, присвяченому плануванню і обладнанню нового заводу. Після цього він відразу ж був визнаний як зручний для автоматичних пристроїв і став загальновживаним в автомобільній і металообробній промисловості. Далі цей термін став вживатися практично у всіх сферах виробництва, а щодо застосування цього слова у зв'язку з опрацюванням даних і канцелярською роботою, то перша людина, яка нібито вжила його, був Джон Діболд з компанії "Джон Діболд".
Сьогодні, завдяки інтенсивному розвитку комп'ютерних технологій, автоматизація виробництва та управління застосовується практично всюди, як у промисловій сфері, так і в офісах.
Введення автоматизації в офісах є процесом удосконалення промислової стандартизації з перенесенням місця дії з цеху в офіс.
У 1955 році як відзначав журнал "Dun's Review", в якому були опубліковані результати науково-технічного дослідження, менеджери офісів йшли "у напрямку електронної ери". Експерти виявили, що лише деякі компанії перейняли ефективні методи офісної роботи. Менше половини з них вимірювали продуктивність канцелярської роботи, 32 % мали програму контролю методів записів і форм, 25 % - програму вивчення методів офісної роботи лише 4 % застосовували схеми послідовності операцій.
Але починаючи з 1954 року відбувається різке зростання автоматизації офісної праці. Двісті великих обчислювальних машин і більше восьмисот середніх стали застосовуватися в комерційній справі. Наприкінці 1962 року використовувалося вже більше 11 тис. обчислювальних машин і було замовлено ще 7 тис. З інформації, опублікованої компанією "McKinsey", яка на початку 1961 року займалася дослідженням проблем застосування ЕОМ: "Фактично важко знайти велику корпорацію, що не має й не користується принаймні однією електронно-обчислювальною машиною", та "стає все важче знайти середню й малу корпорацію, що не має хоча б скромних власних ЕОМ або не користується час від часу послугами бюро електронно-обчислювальних машин".
Відношення офісного обладнання до робочої сили й продуктивності цього обладнання є показником ступеня автоматизації.
Автоматизація на заводі або на фабриці спричинює "контрольовані дія апарата або машини". Це значить, що для регулювання й контролю за діями машини використовуються різні електронні або механічні пристрої. Автоматизований завод учорашнього дня стає ще більш автоматизованим. На фабриці, де протягом тривалого часу всі роботи виконувалися машинами, на перше місце ставиться удосконалення обладнання або машин.
Навпаки, автоматизація в офісі залежить головним чином від контрольованої дії самої системи з опрацювання офісних документів, що називається комплексним опрацюванням інформації (КОІ). Для того щоб підвищити рівень автоматизації, необхідно провести ряд заходів щодо вдосконалення самих систем, тому що без попереднього аналізу й наведення порядку в системах і методах роботи перехід до автоматизації просто призвів би до прогресуючого безладдя й плутанини.
Прості визначення термінів, таких, як система - це "серія функцій, дій або операцій, що ведуть до бажаного результату", у той час як метод являє собою "дії системи в її деталях". Основна мета створення системи комплексної обробки інформації полягала в тому, щоб знайти ефективні й дешеві засоби або метод спрощення і контролю повторюваних канцелярських операцій. Це дуже схоже на використання так званих "процедур" у багатьох мовах програмування, коли та сама процедура може використовуватися в необмежену кількість разів. Використовуючи найкоротше визначення, комплексна обробка інформації є засобом "спрощення і ліквідації повторюваних канцелярських операцій, чинених вручну". Система комплексної обробки інформації в окремо взятій компанії має призначатися для задоволення спеціальних потреб цієї компанії, які у свою чергу визначать потребу в устаткуванні або різних комбінаціях використовуваного устаткування.
Комплексна обробка інформації в повному розумінні слова є тією головною ідеєю, що лежить в основі поняття систем і без якої автоматизація конторської праці й застосування технічних засобів для обробки даних були б неможливі. Безумовно, комплексна обробка не є досконалим процесом автоматизації, але є дуже важливим кроком у досягненні автоматичності. КОІ дає логічну основу для опрацювання потоку комерційних даних. Завдяки цьому з' являється можливість встановити в офісі ПЕОМ і "навантажити" машину цією роботою. Важливим висновком є те, що комплексна обробка інформації є першим кроком до автоматизації, без використання КОІ не можна було б досягнути справжньої автоматизації офісної роботи. Іншими словами, у конторській праці (обробці документів, підрахунку, розподілу прибутків тощо) використовуються повторювані операції, для яких може бути знайдений "загальний множник". При цьому такий процес можна автоматизувати.
Автоматизація в офісі не є синонімом обчислювальних машин або будь-якого типу швидкодіючого устаткування для опрацювання даних. Обчислювальна машина є собою механізмом або пристроєм, що дозволяє застосовувати методи комплексної обробки інформації в будь-якій компанії незалежно від складності й розмірів її операцій.
Нові досягнення в процесі опрацювання даних стали можливі лише завдяки двом технічним досягненням - комплексній обробці інформації та винаходу швидкодіючих електронно-обчислювальних машин. Ці грандіозні досягнення змусили відповідальних керівників (менеджерів) фірм приділяти більше уваги канцелярській роботі й тим витратам, які з нею пов' язані.
Отже, комплексна обробка інформації (КОІ) пов'язана як з автоматизацією конторської роботи, так і з опрацюванням даних за допомогою ЕОМ.
Комплексна обробка інформації - це ефективний спосіб одержання скоординованого й безперервного потоку важливих даних, необхідних керівництву для прийняття будь-яких рішень, контролю й планування.
Інше визначення розглядає комплексну обробку інформації "як процедуру, за допомогою якої інформація може бути зафіксована на магнітному або оптичному носії для того, щоб вона неодноразово могла відтворюватися повністю або частково на різних машинах, придатних для роботи з такими носіями інформації". Слід відзначити, що цей термін є найдавнішим. Він виник у комерційній термінології до винаходу обчислювальних машин, для позначення як ідеї, так і системи, заснованої на цій ідеї.
Опрацювання даних за допомогою ПЕОМ наголошує на важливому моменті - реальній економії часу й праці. Цей термін став широко вживаним лише після того як діловий світ почав застосовувати комп' ютери, тому що не можна здійснювати опрацювання даних за допомогою ЕОМ, не створивши комплексної системи, яка, у свою чергу, використовує необхідне обладнання, більшість компонентів якого є електронним.
Автоматизована обробка даних і обробка даних сучасними методами є більш широкими поняттями. Комерційні центри, які надають послуги, використовують первинні дані, або дані, внесені в який-небудь запом'ятовуючий пристрій. Це можуть бути накопичувачі на гнучких або жорстких магнітних чи оптичних дисках, в "чіпах" електронної пам'яті.
Електронно-обчислювальні машини були створені для того, щоб мінімізувати ручну працю та полегшити розумову. Мінімальна кількість ручної праці - ось одна з головних особливостей застосування ЕОМ. Але все-таки машина є машиною, і вона не може обробляти "сиру інформацію", у невідомому форматі. Тому якщо компанія планує купити й установити обчислювальну техніку, то відповідальний керівник повинен насамперед визначити, навіщо потрібна ця машина: попередньо спланувати вид завдань, що буде виконуватися за допомогою цього комп'ютера. Планування полягає у програмуванні машини - складання або придбання спеціалізованого пакета програм для роботи комп'ютера в даній галузі (у конкретній діяльності компанії).
Комп'ютери забезпечують можливість розв'язання широкого кола завдань різного типу на дуже високих швидкостях. Це дає можливість виконувати на ЕОМ операції, пов'язані з обробкою інформації та розрахунками варіантів планів у таких обсягах і в такі стислі строки, які при застосуванні іншої обчислювальної техніки неможливі. Тому ефективність впровадження ЕОМ полягає не тільки в економії праці у сфері управління, а й в оптимізації планування і вдосконаленні управління.
Впровадження автоматизованої системи управління має здійснюватися шляхом поетапної перебудови діючої системи з метою запобігання будь-яким порушенням поточної роботи управлінського апарату.
Застосування ПЕОМ для обробки економічної інформації та виконання розрахунків дає можливість у 1,5-2 рази знизити трудомісткість розрахункових операцій порівняно з ручною працею.
У разі якщо можливо централізувати лічильно-обчислювальні роботи, обсяг яких досить рівномірно розподіляється протягом місяця, доцільно створивати спеціалізоване бюро. Це значною мірою вивільняє від виконання технічної роботи спеціалістів, що виконують ці роботи.
Питання вибору типу електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для обчислювальних центрів тут не розглядаються, оскільки вони розв'язуються спеціалізованими науково-дослідними і проектними організаціями, які розробляють автоматизовані системи управління.
Дата: 2019-04-23, просмотров: 75.