Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Дослідники пропонують взагалі відмовитися від традиційного жанрового поділу ліричних творів і перейти до їх ідейно-тематичної класифікації. За такими принципами лірика поділяється на громадянську (або політичну), філософську, пейзажну, любовну (або інтимну).
У творах громадянської (політичної) лірики йдеться про події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються патріотичні почуття, любов до Батьківщини («Заповіт» Т. Шевченка, «Заспів» П. Куліша, «В вигнанні дні течуть, як сльози» О. Олеся, «Любіть Україну» В. Сосюри, «Старенька жінко, Магда чи Луїза» Л. Костенко). У філософській поезії порушуються проблеми буття людини та суспільства («Похорон друга» П. Тичини, «Ну як це можна пояснити» І. Муратов, «Ти знаєш, що ти — людина?» В. Симоненка, «Як добре те, що смерті не боюсь я» В. Стуса). Пейзажна лірика передає роздуми й почуття поета, викликані картинами та явищами природи («Озеро» Я. Щоголева, «Гаї шумлять» П. Тичини, «Важкі вітри не випили роси» А. Малишка). Інтимна лірика виражає переживання героя, пов'язані з його особистим життям («Зів'яле листя» І. Франка, «О, панно Інно...» П. Тичини, «Так ніхто не кохав» В. Сосюри, «Я марно вчив граматику кохання» В. Стуса).
Ліричний герой – один із засобів вираження ліричного. Це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. Часто це – сам поет. «Ліричний герой» — це образ, що виникає в уявi читача пiд враженням висловлених у творi почуттiв, переживань, роздумiв. Лiричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості. Ліричний герой — поняття суб'єктивне.
Драматичні твори в їх історичному розвитку. Трагедія і комедія, їх різновиди. Драма (шкільна драма, інтермедія, вертеп, комічна опера, водевіль).
7. Специфіка творів мішаної групи (балада, ліро-епічна поема, драматична поема, співомовка)..
Визначення і класифікація образів художньої літератури.
Відмінність образності в широкому і вузькому (тропи) розумінні.
Віршорядок. Поняття про стопу.
Вчення про катарсис та засоби його творення в літературі. Найвідоміші теорії тлумачення катарсису.
Головні наукові напрями в європейському літературознавстві XIX ст. Біографічний метод. Культурно-історична школа. Порівняльно-історичний метод. Психологічна школа.
Епос, лірика, драма – роди художньої літератури та фольклору ; їх походження й розвиток.
Поняття про жанр. Жанрова система епосу.
Поняття про жанр. Жанрова система лірики.
Поняття про жанр. Жанрова система драми.
Засоби образності й виразності поетичного синтаксису :
Композиція. Типи композиційної організації твору
Зв’язок композиції з предметною деталізацією.
20. Зв’язок курсу "Вступ до літературознавства" з наступними спецкурсами, спецсемінарами та розширеним курсом "Теорія літератури".
Звукові емфатичні повтори та їх види: алітерація, асонанс, анафора, епіфора, дисонанс, звуконаслідування (ономатопейне та звукописне).
Зумовленість сюжету життєвим матеріалом, покладеним в основу твору.
Ідея – внутрішня духовна сутність твору.
Інакомовність (переносність, коннотативність) її походження, психологічні підвалини, види.
Інтонаційне звучання художнього тексту. Синтаксична і фразова фоніка, тривалість, темп, павзація, ритм та інші елементи просодії мови.
Поняття про клавзулу, види клавзул.
Віршований метр, розмір, метроряд, корпус метро ряду.
Класифікація тропів.
Класифікація фігур.
Класицизм як напрямок європейської художньої культури, тенденції його розвитку, особливості функціонування в українській літературі.
Класичний реалізм (позитивізм) як провідний напрямок європейської художньої культури середини XIX ст. Утвердження класичного реалізму в українській літературі. Композиція літературного твору як вираження його змісту / групування образів, прийоми зображення характерів, описи, ліричні відступи/.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 228.