Епос – (від гр. «слово, розповідь»)

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Літературні роди та жанри.

Епос – (від гр. «слово, розповідь»)

Основні особливості епосу:

* розповідь про події як такі, що вже відбулися;

* зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мови тощо;

* описи різних видів;

* рівний («епічний») тон викладу;

* менш інтенсивне, ніж у ліриці використання образотворчих засобів;

* прозова форма (крім байки).

Оповідання та повість.

І в оповіданні, і у повісті змальовуються події та образи людей; основний спосіб викладу – розповідь; матеріал викладається у прозовій формі. Відрізняються одне від одного обсягом матеріалу та ступенем докладності зображення.

Оповідання бере свій початок від народних переказів про події і виникло дуже давно. Оповідання за кількістю посідають перше місце серед епічних творів.

Повість виникла в літературі східнослов,янських народів і лише в ХІХ ст. перейшла в деякі західноєвропейські країни. Термін цей походить відс лова “повідати” і в різні епохи мав неоднаковий зміст. Місце повісті між оповіданням і романом визначається як широтою охоплення життя і ступенем докладності зображення його, так і обсягом.

Роман – розповідь про важливі і складні суспільні процеси, багатогранно і у розвитку зображена значна кількість персонажів.

Роман-епопея – розповідь про події всенародного значення, створення сильних характерів, зображення життя не одного, а кількох поколінь, масштабність.

Нарис – художньо-публіцистичний жанр на актуальну тему сучасності, в якому розповідається про справжні події (часто на документальній основі).

Новела – розповідь про незвичайну подію зі стрімким розвитком сюжету, із різкими зламами.

Лірика – зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів.

Основні особливості лірики:

вираження почуттів і роздумів, викликаних зовнішніми обставинами;

елементи розповіді, описи;

висока образність і емоційність;

інтенсивне використання образотворчих засобів;

стислість викладу;

віршова форма;

малий обсяг.

Ліричний герой – один із засобів вираження ліричного. Це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. Часто це – сам поет.

Ода (гр. “пісня”) – урочистий твір уславлення, писаний на честь якоїсь видатної особи чи події, виражаються почуття поваги, захоплення.

Гімн (гр. “урочиста пісня”) – урочиста пісня, що стала символом державної єдності. Для гімна характерний піднесений або гнівний тон, що передає глибоку схвильованість.

Послання – це ніби відкритий лист, адресований одній особі чи групі людей, однак призначений для широкого кола читачів, бо в такому листі автор розглядає якісь важливі питання моралі або суспільного життя (І.Вишенський).

Елегія – (гр. “скарга”) – ліричний вірш, пройнятий сумним настроєм.

Епіграма (гр. “напис”) – невеличкий вірш, який висміює яку-небудь особу.

Романс (іт. “романський”) – це невеличкий ліричний вірш любовного змісту, призначений для вокального виконання.

Тематичний поділ ліричних творів:

філософська (роздуми про сенс людського життя);

громадянська (суспільно-політична) (розуміння поетом сучасного йому життя і ставлення до нього);

пейзажна (ставлення до природи, описи природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героя);

інтимна (любовна) (почуття і переживання, пов,язані з особистим життям людини).

Ліро-епічні жанри

Особливості :

сполучає елементи епосу: сюжетність; характеристика дійових осіб; розповідь; описи.

лірики: відтворення почуттів і роздумів героя; ліричний герой; віршова форма;

Поема – віршована повість або оповідання з напруженим динамічним розвитком подій, характери розкриваються досить повно, широта охоплення життєвих явищ – від однієї до великої кількості подій. В європейських літературах Х ІІ – Х ІІІ ст., у тому числі й російській, поема була епічною. Сентименталісти внесли в неї елементи лірики (ввели ліричні відступи, поглибили відтворення внутрішнього світу героїв тощо), внаслідок чого поема набрала ліро-епічного характеру. Наявність ліричного героя – визначальна ознака ліро-епосу.

Різновиди поеми:

бурлескно-травестійна (І.Котляревський “Енеїда”) – зміст твору серйозного, нерідко героїчного характеру, викладається у жартівливій формі, вульгарно, грубо;

героїко-романтична (Т.Шевченко “Гайдамаки”) – розв,язується соціальний конфлікт; відтворюються важливі події історії або сучасного життя; тон викладу піднесений;

соціально-побутова (Т.Шевченко “Катерина”)

сатирична (Т.Шевченко “Сон”).

Балада – зображення героїчної або фантастичної (переважно – трагічної) події з життя головного героя; висока ліричність; нетривалий час дії; небагато дійових осіб (2 –3); наявність героїчних або фантастичних персонажів; стислість розповіді; віршова форма; обсяг переважно малий. Балада виникла в італійському фольклорі, як пісенька до танцю (з іт. “танцювати”); у літературу введена романтиками.

Трагедія.

Особливості трагедії:

зображення глибоких трагічних суперечностей суспільного або побутового життя;

побудова сюжету на гострому зіткненні протилежних соціальних устроїв, суспільних тенденцій, політичних поглядів або моральних переконань;

динамічне розгортання подій, що викликає напруження всіх духовних сил конфліктуючих сторін;

наявність трагедійного героя – людини великих пристрастей, сильної волі, високих поривань, героїчного складу характеру;

трагічне завершення дії, сповнене високої патетики;

діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;

прозова форма (рідше – віршова);

обсяг середній.

Генологія (грецьк. genos — рід і logos — вчення) — розділ у теорії літератури, присвячений дослідженню літературних жанрів (родів, видів). Термін Г. запропонований французьким ученим П.Ван Тіжем в 30-ті XX ст. і був впроваджений у літературознавчу науку багатьох країн. В українському літературознавстві Г. відповідає термін "теорія літературних родів і жанрів". Г. — наука, котра своїми коренями сягає "Поетики" Аристотеля і є однією з найдавніших галузей теорії літератури.

Ліро-епічні жанри

Особливості :

сполучає елементи епосу: сюжетність; характеристика дійових осіб; розповідь; описи.

лірики: відтворення почуттів і роздумів героя; ліричний герой; віршова форма;

Різновиди поеми:

соціально-побутова (Т.Шевченко “Катерина”)

сатирична (Т.Шевченко “Сон”).

БарокоXVII–XVIII ст.

- Нахил до ускладненої форми

- Повертається теоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), але зберігається й антропоцентризм (але тепер людина трактується як найдосконаліше творіння бога)

- Релігійне забарвлення всіх сфер культури, як у добу Середньовіччя

- Знову помітне посилення ролі церкви та держави

- Поєднання краси духовної і фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської

- Зберігається увага до природи, яка тепер трактується як шлях пізнання досконалості й благості Творця

- Висока оригінальність.

- Перенасиченість стилістичними прикрасами (метафорами, гіперболами, антитезами)

- Динамізм, рухливість, вигадливість

- Пишнота, мальовничість

- Контрасти світла і тіні

- Деякі особливості українського бароко:

- Значна перевага духовних (релігійних) складників над світськими

- Сприяння держави (Гетьманщини і Запорозької Січі) розвиткові культури, тому — «козацьке бароко»

- Античноміфологічні образи

- Мова барокової української літератури принципово

Елементи бароко в стилі І.Вишенського (довгі періоди, нагромадження паралелелізмів, сміливі антитези, неймовірне скупчення формальних прикрас). М.Смотрицький, Петро Могила, І.Величковський, С.Яворський, І.Мазепа, Ф.Прокопович, С.Величко, автор літопису Самовидця. Повною перемогою бароко стало утворення Києво-Могилянської академії. Найяскравішим представником українського бароко є Г. Сковорода

Класифікація тропів.

Класифікація фігур.

Класичний реалізм (позитивізм) як провідний напрямок європейської художньої культури середини XIX ст. Утвердження класичного реалізму в українській літературі. Композиція літературного твору як вираження його змісту / групування образів, прийоми зображення характерів, описи, ліричні відступи/.

Поетична фонетика.

59. Поняття "поетика" і "мистецтво" в трактуванні Аристотеля.