На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися в суд за захистом їхніх прав. Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби - позовна заява, у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин - скарга і заява, а при окремому виробництві - заява.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі й у відповідності з визначеним ст. 137 ЦПК утриманням. Суддя, до якого надійшла заява, вирішує питання про його прийняття. Відмова в прийнятті оформляється мотивованою постановою. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий одержує права й обов'язки процесуального представника.

При оформлених повноваженнях по веденню справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 і іншими статтями ЦПК, а також спеціальні засоби - заперечення позову і зустрічний позов.

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Касаційні оскарження і перевірка судових рішень і постанов, які не набрали сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують шляхом подачі касаційної скарги в письмовому виді за формою, передбаченої законом[18].

Цивільно-процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається в письмовому виді, вільного змісту і державним митом не оподатковується[19]. Але заява представника про приєднання співучасника або третьої особи до касаційної скарги рахується такою, коли по правових основах і правових наслідках сходиться з касаційною скаргою. Приєднання до касаційної скарги реалізується подачею заяви в суд першої або касаційної інстанції.

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити в процес у справі, брати участь у судовому засіданні, здійснювати іншу процесуальну діяльність.

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання.

 Право на порушення судового виконання у відповідності зі ст. 356 ЦПК мають прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб[20], а також уповноважені ними представники, коли в їхніх повноваженнях передбачене право на пред'явлення виконавчого документа до стягнення[21]. Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; учинення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів із дотриманням правил про підсудність.

Висновок

Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:

 а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;

б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;

в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;

г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.  

При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:

1. максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;

2. максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;

3. відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.

 Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Список літератури та джерел

Мережа Internet:

1. www.rada.kiev.ua

2. www.liga.kiev.ua

3. www.zd.net

Інша література:

1. Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.

3. Закон України “Про атестаційну комісію”.

4. Кримінально Процесуальний Кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.

7. С.В. Бородина ”Процесуальные акты предварительного расследования». – М. – «Юридическая литература». – 1978.

8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул “Основи галузевого законодавства”. – Кіровоград. – 1998.

9. «Нравственные основы защиты». – М.1978 «Этика» №5

10. «Слово адвокату». -- М. «Юридическая литература» 1968г.

11. Борщевский М.Ю. «Бизнес – адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.

12. Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.  

13. “Юридический энциклопедический словарь» - М. 1987

14. Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976

15. А.Д. Бойко «Этика профессиональной защиты по уголовным делам» – М. 1978

ДОДАТКИ.

ДОДАТОК 1.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про адвокатуру

 ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 9, ст.62 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2888-12 від 19.12.92, ВВР 1993, N 9, ст.63 )

Стаття 1. Адвокатура України та її завдання

 Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України (888-09 )сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Стаття 2. Адвокат

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво пр0о право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.