НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ЦЕНТР ОДЕСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ
 |
КУРСОВА РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ: СУДИ ТА ОРГАНИ ПРАВООХОРОНИ
АДВОКАТУРА
Студента І курсу
ЧИГИРИНА ОЛЕКСІЯ
Науковий керівник
Кандидат історичних наук,
доцент. БАБАК Т.С.
КІРОВОГРАД - 1998.
Зміст
Вступ
Розділ І Організація сучасної адвокатури 3
Принципи і гарантії адвокатської діяльності. 4
Організаційні форми діяльності адвокатури. 4
Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки. 5
Дисциплінарна відповідальність адвоката. 6
РОЗДІЛ II Адвокат у кримінальному процесі. 7
Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного. 8
Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. 8
РОЗДІЛ III Представництво адвоката в цивільному
Процесі 11
Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі. 13
Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції. 13
Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. 14
Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання. 14
Висновки. 15
Організація сучасної адвокатури України.
Принципи і гарантії адвокатської діяльності.
Відповідно до Закону України “про Адвокатуру України” адвокатура є добровільним фаховим суспільним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та захищати законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційність.
Закон про адвокатуру окремо закріплює норми, котрі стосуються гарантій адвокатської діяльності. Їй встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката відомостей, котрі складають адвокатську таємницю. По цих питаннях вони не можуть допитуватися як свідки.
Не припускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката в справі.
Кримінальна справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами.
Адвокатом може бути:
1. громадянин України, котрий має вищу юридичну освіту,
2. стаж роботи юриста або помічника адвоката не менше двох років,
3. який здав кваліфікаційні іспити, одержав посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю,
4. прийняв Присягу адвоката України.
Для визначення рівня професійних знань осіб, котрі мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарної.
Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних органів юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.
При Раді Міністрів створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Спілки адвокатів.
При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змісту :
П Р И С Я Г А
Адвоката України
Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.
Адвокат ___________________________ (прізвище та ініціали) " "____________ 19 року
Тільки після цього він буде вважатися справжнім адвокатом[1].
Організаційні форми діяльності адвокатури.
Особа, котра одержала посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкривати свої адвокатські бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, котрі діють у відповідності із Законом про адвокатуру і зі своїми статутами.
Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на принципах: добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності. Вони реєструються в Мінюсті, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання посвідчення.
Адвокати України виконують за Законом такі функції:
1. дають консультації і роз'яснення по юридичним питанням,
2. усні і письмові довідки щодо законодавства;
3. складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
4. свідчать копії документів у справах, котрі вони ведуть;
5. здійснюють представництво в суді, інших державних органах;
6. надають юридичну допомогу підприємствам, об’єднанням, організаціям;
7. здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
8. виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання і попереднього слідства.
Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки.
До фахових прав адвоката Закон відносить:
1. представництво, захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб по їхньому дорученню у всіх органах, об’єднаннях, організаціях;
2. збір відомостей про факти, котрі можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.
Закон надає право адвокату мати помічника.
У відповідності із Законом адвокати користуються правом на відпустку і на усі види допомоги по державному страхуванню. Щодо розміру внесків у нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, котра займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на його праці.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У випадку участі останнього в кримінальній справі по призначенню і при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.
Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення, внесена плата повертається громадянину або юридичній особі цілком або частково, а при виникненні суперечки - за рішенням суду.
Якщо підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний визнає свою провину у вчиненні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний узгодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного недопустима. Адвокат не може визнати доведену провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, які змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень і інших відомостей, отриманих адвокатом під час здійснення професійних. обов'язків.
РОЗДІЛ III
Висновок
Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:
а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;
б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;
в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;
г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.
При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:
1. максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;
2. максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;
3. відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.
Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.
Список літератури та джерел
Мережа Internet:
1. www.rada.kiev.ua
2. www.liga.kiev.ua
3. www.zd.net
Інша література:
1. Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.
2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.
3. Закон України “Про атестаційну комісію”.
4. Кримінально Процесуальний Кодекс України.
5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.
6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.
7. С.В. Бородина ”Процесуальные акты предварительного расследования». – М. – «Юридическая литература». – 1978.
8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул “Основи галузевого законодавства”. – Кіровоград. – 1998.
9. «Нравственные основы защиты». – М.1978 «Этика» №5
10. «Слово адвокату». -- М. «Юридическая литература» 1968г.
11. Борщевский М.Ю. «Бизнес – адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.
12. Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.
13. “Юридический энциклопедический словарь» - М. 1987
14. Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976
15. А.Д. Бойко «Этика профессиональной защиты по уголовным делам» – М. 1978
ДОДАТКИ.
ДОДАТОК 1.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про адвокатуру
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 9, ст.62 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2888-12 від 19.12.92, ВВР 1993, N 9, ст.63 )
Стаття 1. Адвокатура України та її завдання
Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України (888-09 )сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Стаття 2. Адвокат
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво пр0о право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Стаття 8. Помічник адвоката
Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього. Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в частині другій статті 2 цього Закону.
Адвоката України
Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі. Адвокат ___________________________ (прізвище та ініціали) "___"____________ 19 року
Арешт
(у карному судочинстві)
- найбільш суворий запобіжний захід, що являє собою примусову ізоляцію обвинувачуваного (підозрюваного) шляхом ув’язнення його в спеціальне місце , що охороняється. Те ж саме, що взяти під варту.
Друга інстанція
- колегія з трьох судів вищестоячого суду, зобов'язана в передбачених законом випадках при надходженні протесту прокурора або скарги іншої сторони перевірити законність і обгрунтованість судового рішення, що не вступило в законну силу; у карному судочинстві для приношення таких протестів і скарг установлений 7-добовий термін із дня винесення вироку, визначення, постанови суду.
Слідчий
- співробітник органів дізнання, уповноважений робити розслідування кримінальної справи, як правило, опер уповноважений органів внутрішніх справ.
Законний представник
- батько, усиновитель, опікун, попечитель обвинувачуваного (підозрюваного); повноваження законного представника не потребують спеціального визнання - достатньо пред’явити документ, що підтверджує родинні відношення із сином (дочкою), факт усиновлення (удочеріння), опіки або піклування.
Інкримінувати
- поставити в провину.
Касаційна інстанція
- те ж, що "друга інстанція".
Наглядова інстанція
- складається з органів , що судить вищестоящий суд, що розглядає протести прокурорів, голів судів на вироки, визначення, постанови суду, що вступили в законну силу.
Обвинувачуваний
- особа, у відношенні якого винесена постанова органа карного переслідування про притягнення його до справи в якості обвинувачуваного; на різних етапах виробництва обвинувачуваний може іменуватися "підсудним", "засудженим", "виправданим".
Визначення
- усяке, крім вироку, винесене колегіально , рішення суду першої інстанції, а також рішення суду другої інстанції.
Орган дізнання
- міліція, органи безпеки, прикордонної охорони, митні і податкові органи, а також інші органи і посадові особи.
Органи карного переслідування
- особа, що робить дізнання, орган дізнання, слідчий, прокурор.
Підозрюваний
- особа, затримана по підозрі у вчиненні злочину, а також особа, до якоi застосований запобіжний захід до пред'явлення й обвинувачення; максимальний термін перебування особи в положенні підозрюваного - 10 доби.
Постанова
- рішення особи, що робить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також рішення президій судів.
Вирок
- рішення суду першої інстанції по питанню про вину або невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання.
Прокурор
- посадова особа прокуратури, що має повноваження відповідно до законодавства про прокуратуру і Конституції; у більш широкому змісті - прокурор, його заступники і помічники; на долю заарештованого впливають щонайменше 2 прокурора.
Санкція
- дозвіл на взяття під варту або застосування іншої міри процесуального примусу, що дається прокурором, як правило, у виглядi короткого напису на постанові слідчого: "Взяття під варту (обшук і т.д.) санкціоную. Дата. Підпис. Гербова печатка".
Слідчий
- посадова особа прокуратури, органів внутрішніх справ або СБУ, що проводить по кримінальних справах попереднє слідство.
Слідчий ізолятор
- місце утримання в умовах ізоляції осіб, у відношенні яких, у виглядi запобіжного заходу, обрано взяття під варту.
Сторона
- органи й особи, на засадах змагальності здійснюючі в карному судочинстві карне переслідування (особа, що робить дізнання, орган дізнання, слідчий, прокурор) або захист (обвинувачуваний (підозрюваний), його захисник і законний представник).
Суд
- орган влади, що розглядає карні і цивільні справи відповідно до правил підсудності і підвідомчості; крім судів загальної юрисдикції, є арбітражні суди і Конституційний Суд .
Суд другої інстанції
- те ж, що "друга інстанція".
Судовий розгляд
- процедура розгляду по сутності кримінальної справи судом першої інстанції.
Суд першої інстанції
- суд, що має право ухвалити вирок у справі.
Суддя
- посадова особа судової влади, призначена на посаду для здійснення правосуддя по карних і цивільних справах.
[1] ст 15 ЗУ “Про адвокатуру”
[2] ч. 1 ст. 43-1 КПК
[3] ч. 1 ст. 43 КПК
[4] ст. 21 КПК
[5] ст. 45 КПК
[6] ч. 3 ст. 46 КПК
[7] ч. 2, 3, 5, ст. 44 КПК
[8] ч. 2 ст. 7 Закону “про адвокатуру”
[9] ст. 54 КПК
[10] ст. 219 КПК
[11] ч. 1 ст. 49 КПК
[12] ч. 1 ст. 50 КПК
[13] ч. 1 ст. 28 КПК
[14] ч. 1 ст. 51 КПК
[15] ч. 3 ст. 49 КПК
[16] (ст. 110 - 117)
[17] ст. 112-115 ЦПК.
[18] ст. 289, 292 ЦПК
[19] ст. 296 ЦПК
[20] (ст. 121 ЦПК)
[21] (ст. 115 ЦПК)
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ЦЕНТР ОДЕСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ
| |
КУРСОВА РОБОТА
Дата: 2019-05-28, просмотров: 211.
