Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного.

Підозрюваний - це особа, котру затримали по підозрі у вчиненні злочину або до якого застосовані запобіжні заходи до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваного[2].

Обвинувачуваний - це особа, щодо якої є достатньо доказів, котрі вказують на вчинення злочину, і на цій підставі слідчим винесена постанова про притягнення його як обвинувачуваного[3].

Після передачі в суд обвинувального називають підсудним, а після винесення вироку - засудженим або виправданим.

Право зазначених осіб на захист включає, як право захищатися від підозри або обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових відношень. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах проходження кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють слідчі органи, прокурор, суспільний обвинувач, а також потерпілий громадянин -- позивач і його представники. Це - сторона обвинувачення.

Функцію захисту від підозри й обвинувачення виконує підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний і засуджений, їхній захисник, суспільний захисник, а також громадянин відповідач і його представник. Це - сторона захисту.

Порушення права на захист завжди означає вагоме порушення вимог кримінально-процесуального кодексу і є однієї з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання котрих дозволяє їм особисто захищатися від підозри або обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника (адвоката); покладає на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов'язок до першого допиту особи роз'яснити йому його право мати захисника. Скласти про це протокол, надати можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охорону його особистих і майнових прав[4].

Закон визнає участь захисника при проведенні дізнання, попереднього слідства й у розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції обов'язковим, крім випадків добровільної відмови особи від захисника[5], причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не можлива[6]. Це відбувається в справах:

1. осіб, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

2. осіб, котрі через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 

3. осіб, котрі не володіють мовою, на якій ведеться судочинство;

4. коли санкція статті, по якій кваліфікується злочин, передбачає страту;

5. при проведенні справи про застосування примусових мір медичного характеру.

Закон передбачає участь захисника в справі за згодою і по призначенню. По загальним правилам захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі в стадії попереднього розслідування і у всіх судових стадіях кримінального процесу, включаючи стадію виконання вироку.

У трьох випадках захисник допускається до участі в справі і пред'явлення обвинувачення:

1. у випадку затримки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення - із моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанову про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин із моменту затримки;

2. у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами в стані неврівноваженості, а також про злочини осіб, які занедужали психічним розладом після вчинення злочину, - із моменту одержання доказів про психічний розлад;

3. у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, - із моменту ознайомлення неповнолітнього і його батьків або осіб, які їх замінюють, із постановою про закриття справи і з матеріалами справи. У випадку розміщення неповнолітнього в приймач-розподільник - не пізніше 24 годин із моменту розміщення[7].

Закон містить перелік обставин, які виключають участь у справі особи як захисника. Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брала участь як слідчий, особа яка проводила дізнання, прокурор, суспільний обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач (відповідач), свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат знаходиться в родинних відношеннях[8]. При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Повноваження адвоката на участь у процесі повинно бути підтверджено відповідним свідченням, а також ордером про наявність угоди або доручення на участь у справі.

Одним із найбільш діючих засобів, які дозволяють адвокату виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заява клопотань. З їхньою допомогою він доводить до відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність обвинувачення, обгрунтованості кваліфікації, доцільності прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката - це письмове або усне його звертання до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність по доведенню і прийняттю рішення в справі, про вчинення цими особами дій, які входять у їхню компетенцію, спрямовану на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або заміну запобіжного заходу, про закриття справи і т.д.

Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що приймають участь у розслідуванні і розгляді справи[9]. Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, котрий, на його думку заподіюють шкоду законним інтересам його клієнта.

З моменту допуску до участі в справі в стадії попереднього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при допиті підозрюваного, пред'явленні обвинувачення, задавати питання учасникам справи. Після завершення попереднього слідства адвокат має право разом з обвинувачуваним або самому ознайомитися з усіма матеріалами справи.

При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинувачуваним, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати з ним питання про заяву клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення слідчого і прокурора[10].

Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

 Потерпілим признається особа, котрій злочином заподіяний моральний, фізичний або майновий збиток[11]. Цивільним позивачем признається громадянин, підприємство або організація, котрі понесли матеріальний збиток від злочину і пред'явили при виробництві в кримінальній справі до обвинувачуваного або до осіб, котра несе матеріальну відповідальність за його дії, гражданський позов, тобто вимогу про відшкодування збитків[12], котрий розглядається судом разом з кримінальною справою[13]. Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни або інші особи, а також підприємства, організації і організації, котра у силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинувачуваного[14].

Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особу, котра проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, одержують процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі і право, мати представника.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді і суду, а також на вирок або рішення суду і постанови судді[15].

РОЗДІЛ III