Найкращим відображенням особливостей обліку основних засобів на підприємстві є облік між головним підприємством та філією. Розглянемо його детальніше.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 996-XIV) підприємство може самостійно виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Ведення бухгалтерського обліку відокремленими підрозділами здійснюється відповідно до єдиної облікової політики головного підприємства, затвердженої в установленому порядку наказом керівника.

При розробці облікової політики підприємства, що має відокремлені підрозділи, доцільно передбачити порядок ведення обліку в підрозділах, а також порядок і строки передачі первинних документів або звітів до головного підприємства.

Порядок взаємодії між головним підприємством й відокремленим підрозділом залежить від того, виділено підрозділ на окремий баланс чи ні.

Під окремим балансом розуміють систему показників (обчислюються та заповнюються підрозділом підприємства), які відображають його фінансово-майновий стан на звітну дату для потреб управління підприємством.

Виділення відокремленого підрозділу (філії) на окремий баланс визначається установчими документами головного підприємства, у тому числі його статутом та положенням про філію.

У разі якщо відокремлений підрозділ не виділяється на окремий баланс, то облік господарських операцій такого відокремленого підрозділу здійснюється головним підприємством. Для зручності підприємство може вводити до синтетичних рахунків окремі субрахунки для обліку інформації про операції, що здійснені в конкретному підрозділі.

Якщо відокремлений підрозділ (філія) виділяється підприємством на окремий баланс, дані первинних документів про господарські операції, а також про господарські операції, що відповідно до законодавства підлягають відображенню на окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи, яка згідно з Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) має самостійний баланс.

Для відображення розрахунків головного підприємства з його філіями, іншими виділеними на окремий баланс підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, передбачено субрахунок 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зі змінами та доповненнями), на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс: за взаємним відпуском матеріальних цінностей; за реалізацією продукції, робіт, послуг; за передачею витрат загально управлінської діяльності; за виплатою заробітної плати працівникам цих господарств та іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) до іншого, виділеного на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», а їх одержання – зворотною кореспонденцією цих рахунків. Сальдо за цим рахунком відображається в окремому балансі філії в пасиві, а головного підприємства – в активі. При цьому сальдо за субрахунком 683 при складанні загального балансу підприємства – юридичної особи має дорівнювати нулю.

Передача головним підприємством об'єкта основних засобів на баланс філії відображається за кредитом рахунків 10 «Основні засоби» і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Філією зазначену операцію буде відображено так: Кт 683 Дт 10.

Повернення філією об'єкта основних засобів відображається записом за кредитом рахунків 10 «Основні засоби» і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». У бухгалтерському обліку головного підприємства зазначену операцію буде відображено зворотним записом.

При передачі та поверненні об'єкта основних засобів потрібно враховувати таке.

Порядок організації бухгалтерського обліку основних засобів визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (за текстом – ПБО 7), та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Методичні рекомендації № 561). Відповідно до п. 33 ПБО 7 об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Головне підприємство вилучає зі складу активів (списує з відповідного субрахунку рахунку 10 «Основні засоби») об'єкт основних засобів, що передається, та, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття такого об'єкта, припиняє нараховувати амортизацію.

Водночас філія, отримавши об'єкт основних засобів, включає його до складу активів (відповідний субрахунок рахунку 10) і, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання об'єкта основних засобів, нараховує амортизацію. Пунктом 26 Методичних рекомендацій № 561 визначено, що нарахування амортизації проводиться щомісяця підприємством, на балансі якого відображено вартість об'єкта основних засобів. Тобто надалі філія продовжуватиме нараховувати амортизацію за методом, який передбачено у наказі про облікову політику головного підприємства.

Нарахування амортизації об'єктів основних засобів відображається філією за кредитом рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» і дебетом рахунків обліку витрат (83 «Амортизація» та/або дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»). Облік нарахування та використання амортизаційних відрахувань здійснюється на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування». Роз'яснення з цього приводу надано в листі Мінфіну України «Щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з оренди цілісного майнового комплексу» від 06.09.2005 р. № 31-04200-20-16/18941.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій № 561 господарські операції з придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами.

Передача та повернення об'єкта основних засобів здійснюються на підставі розпорядчого документа (наказу) керівника головного підприємства. Крім того, складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1), на підставі якого вносяться відмітки до Інвентарної картки обліку основних засобів (форма № ОЗ-6).

Приклад. Головним підприємством створено філію, виділену на окремий баланс. Для виконання поставлених перед філією цілей, відповідно до Положення про філію, головне підприємство передало їй на баланс основні засоби строком на два роки первісною вартістю 30000 грн. При цьому за даними бухгалтерського обліку зараховано знос на дату передачі – 5000 грн., залишкова (балансова) вартість основного засобу – 25000 грн.

Філія прийняла основні засоби та після закінчення строку використання повернула їх головному підприємству. При цьому філією за два роки використання основних засобів зараховано знос 10000 грн. (наведені суми є умовними).

Розглянемо, якими записами відображаються ці операції в бухгалтерському обліку головного підприємства та його філії (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1

Після закінчення кожного звітного періоду відокремлені підрозділи, виділені на окремий баланс, мають подати головному підприємству бухгалтерську звітність, підсумки якої включаються до загального фінансового звіту головного підприємства (юридичної особи).

Доречно нагадати, що обов'язок щодо перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства покладено на головного бухгалтера або особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку головного підприємства (п. 7 ст. 8 Закону № 996-XIV).

Податковий облік операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією. Податок на прибуток. Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) до платників податку на прибуток віднесено філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (за текстом – філії), зазначених у пп. 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами Закону № 334/94-ВР та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

При цьому філії є платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням незалежно від того, чи сплачує така філія податок на прибуток самостійно або консолідовано. Однак при консолідованій сплаті відповідальність за сплату податку, у тому числі сплату штрафних санкцій за невиконання, несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі зобов'язань зі сплати податку, покладається на головне підприємство.

Належність філії та головного підприємства – юридичної особи до однієї адміністративно-територіальної одиниці визначається відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями). При цьому під адміністративно-територіальною одиницею згідно зі ст. 1 цього Закону, слід мати на увазі область, район, місто, район у місті, селище, село.

Якщо філія та юридична особа розташовані на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, то така філія не вважається окремим платником податку на прибуток, а розглядається як єдиний платник податку на прибуток разом з головним підприємством, а її валові доходи, витрати та амортизаційні відрахування відображаються у складі показників декларації платника податку, якому така філія підпорядкована.

Проте незважаючи на те, чи є філія самостійним платником податку на прибуток, вартість такого об'єкта у разі одержання об'єкта основних фондів від головного підприємства не включається до валового доходу філії, оскільки ця операція здійснюється у межах однієї юридичної особи.

А відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Також не матиме наслідків в податковому обліку головного підприємства операція повернення переданого філії майна, наприклад, у зв'язку з її ліквідацією за рішенням засновників.

Водночас статус філії як платника податку впливає на її право зменшувати скоригований валовий прибуток на суму амортизаційних нарахувань, нарахованих на одержані від головного підприємства об'єкти основних фондів.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Крім того, відповідно до пп. 8.1.2 цього пункту амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Отже, філія, яка є самостійним платником податку на прибуток, не має права здійснювати амортизаційні нарахування на одержаний від головного підприємства об'єкт основних фондів і зменшувати на їх суму скоригований прибуток, оскільки цією філією не було пронесено витрат на придбання або виготовлення такого об'єкта.

Щодо можливості філії віднести до складу валових витрат понесені нею витрати на ремонт переданого головним підприємством об'єкта основних фондів у розмірі 10 %, то слід зазначити таке.

Згідно з нормами пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платникам податку надано право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2 – 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Враховуючи зазначене, філія, яка є самостійним платником податку на прибуток і не здійснює амортизаційні нарахування на отриманий від головного підприємства об'єкт основних фондів, не може скористатися нормою пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Податок на додану вартість. З метою обкладання ПДВ операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією зазначимо, що філії не є окремими платниками ПДВ.

Зокрема, п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 168/97-ВР) визначено коло осіб, які можуть бути зареєстровані як платники ПДВ згідно зі ст. 2 цього Закону. Оскільки філії відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) не є юридичними особами, а також не є суб'єктами господарювання, вони не підпадають під визначення платників ПДВ і не можуть бути зареєстровані платниками цього податку.

Роз'яснення з цього питання надавалися ДПА України у листах «Щодо надання роз'яснення окремих питань, які виникають при скасуванні реєстрації філій як платників податку на додану вартість» від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517,«Щодо внесення змін до листа ДПА України від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517» від 31.12.2008 р. № 27539/7/16-1517,«Про надання роз'яснення» від 06.04.2009 р. № 7124/7/16-1517.

У цьому разі податковий облік операцій з поставки філіями товарів (послуг) та подання податкової звітності з ПДВ ведеться підприємством – платником ПДВ, до складу якого входять такі філії.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 (зі змінами та доповненнями), передбачено можливість делегувати філіям право виписки податкової накладної, якщо вони самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводить розрахунки з постачальниками/споживачами. Для цього платник податку повинен присвоїти окремий код (номер, шифр) кожній філії та кожному структурному підрозділу, про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника ПДВ. Відповідальність за недотримання вимог цього Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник ПДВ.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику – код (номер, шифр).

Щодо операцій з передачі основних фондів між головним підприємством та філією цього підприємства, то така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки вона проводиться в межах балансу одного суб'єкта господарювання і зміни права власності не відбувається (враховуючи визначення терміна «поставка товарів» згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР), і тому податкові зобов'язання з ПДВ за зазначеною операцією не нараховуються.

У регістрах податкового обліку з ПДВ така операція не відображатиметься.