Зміни в життєдіяльності людини в умовах введення ринкових механізмів господарювання роблять актуальною проблему формування економічного мислення. Визначення шляхів та засобів здійснення цього процесу передусім вимагає ретельного дослідження сутності категорії "економічне мислення".

Поняття "економічного мислення" вперше ввів у науковий обіг К. Маркс. У радянський період вперше звернувся до його аналізу академік Л. І. Абалкін. Формування економічного мислення він визначав як одну з передумов переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку, якісного поліпшення господарського механізму. Актуальність постановки проблеми на той час (середина 80-х років минулого століття) зумовлювали якісні зміни в житті соціалістичного суспільства, виникнення нових недостатньо вивчених явищ (інтенсифікація виробництва, введення госпрозрахунку).

Мислення - поняття містке. Кожна з наук, розглядаючи мислення, визначає його сутність залежно від предмета свого дослідження. Загалом є два підходи до його визначення [див. 7):

1) це процес опосередкованого й узагальненого відбиття в свідомості людей стану економічного життя у вигляді понять, в їх певній системі, логічному зв'язку [7 ];

2) це інтелектуальна властивість, здатність людини відбивати, осмислювати економічні явища й відносини, пізнавати їх сутність і зв'язки, засвоювати й зіставляти економічні поняття, категорії, теорії, вимоги економічних законів з реальністю і відповідним чином будувати свою діяльність.

Приймаючи останнє трактування, ми хочемо розглянути економічне мислення як предмет педагогічної науки.

Підходячи до проблеми формування економічного мислення з педагогічних позицій, ми певним чином змінюємо погляд на мислення, як на предмет психології й визначаємо його як внутрішню якість особистості, яка зумовлює її здатність осмислювати й засвоювати економічні знання, здобуті в результаті опосередкованого, узагальненого й адекватного відбиття дійсності, реалізувати у практичній діяльності. Ознака "економічне" надає терміну мислення своєрідного забарвлення, яке не тільки підкреслює його зміст, а й виражає стиль мислення, його спрямованість. Розвиток економічного мислення учнів передбачає не тільки застосування загальних норм правильного мислення до даного змістовного матеріалу, а й певну орієнтацію в осмисленні соціально-економічної дійсності, яка виникає на основі усвідомлення теоретичного змісту економічних явищ і реалізується в процесі практичної діяльності [11].

Наявність своєрідного мислення в економічній діяльності іноді викликає сумнів. Підставою для цього є неточне визначення його специфіки. Проте спроби виділити особливості економічного мислення існують. З урахуванням структури об'єкта соціального пізнання вчені вважають правомірним виділення економічного мислення як одного з видів суспільного мислення.

Об'єктом економічного мислення є економічне життя, економічні відносини, вся господарська практика в цілому. Причому суть економічних відносин виражає не лише виробничий процес, а й проблеми власності, розподілу, обліку і споживання. Тому дитина, яка ще не включилася у виробничі відносини, вже має певний рівень економічного мислення. Джерелом його формування є відносини споживання, економічна інформація, практична діяльність [7].

Суб'єктом економічного мислення є особистість. Таким чином, відштовхуючись від викладеного ми вважаємо, що основні риси економічного мислення такі: науковість, гнучкість, реалістичність, конструктивність, масштабність, орієнтація на досягнення високої ефективності, врахування вимог соціального характеру, оптимізм.

Проблема визначення специфіки економічного мислення залишається актуальною як у теорії, так і в практиці навчання. Педагогічна практика часом навіть випереджає теорію, й оскільки реальний досвід навчання насичено прагненням до розвитку економічного мислення, що знаходить відображення в педагогічному досвіді, наукових працях і методичній літературі. Разом з тим визначення основних рис економічного мислення, які виражають ставлення суб'єкта до об'єкта пізнання та своїх завдань, досить розмите.

Виділяють кілька поглядів на основні риси економічного мислення [див. 5; 7]:

■ гнучкість, динамічність та конструктивність, що формують реалістичний стиль економічного мислення.

■ науковість, реалістичність, критичність, націленість на науково-технічний процес, аналітичність.

■ творчість і розрахунок.

■ глибоку наукову обґрунтованість;

■ врахування вимог соціального характеру, екології, морально-психічних процесів;

■ реалістичність, конструктивність;

■ масштабність; гнучкість;

■ творчий новаторський підхід до розв'язання виробничих завдань;

■ націленість на прискорення, нову якість зростання та інтенсифікацію; почуття оптимізму, впевненості в завтрашньому дні.

Проаналізуємо основні риси економічного мислення.

1. Науковість. Сприйняття людьми економічних процесів і ставлення до цих процесів повинно базуватися на наукових знаннях про економіку, її закони, вплив на життя кожного.

2. Гнучкість - здатність орієнтуватися в будь-якій обстановці, вміння враховувати обставини, що виникають, нові явища та процеси в ході прийняття рішень та їх реалізації; вміння змінювати намічену програму діяльності й спокійно сприймати нові погляди та ідеї, своєчасно відмовлятися від застарілих, але поки що загальноприйнятих поглядів. Динамічність економіки, науково-технічного процесу, рухомість і мінливість структури виробництва й потреб суспільства вимагають гнучкої та динамічної психіки.

3. Реалістичність - здатність адекватно сприймати існуючі економічні відносини й відповідно діяти. Оцінка різноманітних господарських ситуацій повинна спиратись на теоретичні положення, що є основою практичних дій. Реалістичність проявляється в оцінюванні зробленого, розумінні процесів, що відбуваються і очікуються, в постановці поточних і перспективних завдань, розробленні планів тощо [10].

Не менш важливе значення має усвідомлення власної відповідальності за свій успіх у житті. Кожна дитина повинна усвідомити, що розраховувати треба лише на себе і що за зроблений вибір треба відповідати.

4. Конструктивність. Конструктивність включає вміння чітко визначати завдання, планувати діяльність, вибирати раціональніші способи й засоби досягнення мети, економити ресурси, доводити рішення до повного втілення, використовувати найдоцільніші форми й методи роботи, не зупинятися перед труднощами.

5. Масштабність - здатність заглядати в завтрашній день, передбачати віддалені результати своєї діяльності, а отже, своєчасно коригувати її, раціонально організовувати споживання, бачити шляхи економії в домашньому господарстві. Бачення перспектив допомагає приймати правильні рішення, зважено підходити до будування планів.

6. Орієнтація на досягнення високої ефективності передбачає ефективне використання ресурсів, поліпшення організації праці, вдосконалення технологічного процесу, впровадження досягнень техніки.

Проявом цієї риси є бачення нової функції знайомого об'єкту, створення оригінального способу розв'язання завдань, коли відомі інші тощо.

7. Врахування вимог соціального характеру - екології, морально-психічних процесів.

8. Оптимізм, упевненість у своїх силах і завтрашньому дні. Величезної шкоди завдає людині переоцінка труднощів і недооцінка власних можливостей [15].

Зіставлення економічного мислення тільки з нормами правильного й логічного мислення є неправомірним, оскільки знижує ефективність процесу його формування. В процесі економічного мислення використовують як загальні закони логіки, так і особливі предметно-економічні дії. Воно також передбачає переконаність в ефективності та цінності результатів використання цих способів діяльності. Зміст економічного матеріалу визначає використання тих чи інших ідей, установок, орієнтацій, а також реалізацію рис економічного мислення.