Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Особливості проведення занять з образотворчого мистецтва в учнів першого класу
Виконала: студентка групи П-32
Глава О.М.
Науковий керівник:
асистент кафедри образотворчого,
декоративно-прикладного мистецтва,
дизайну та методики їх викладання
Пацалюк І.І.
ТЕРНОПІЛЬ – 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи роботи з учнями першого класу
1.1 Вікові особливості першокласників
1.2 Адаптація дитини до школи
1.3 Основні види діяльності шестиліток
Розділ 2. Методика роботи на уроках образотворчого мистецтва
2.1 Методи та прийоми роботи з дітьми на уроках графічної та колористичної грамоти
2.2 Методи та прийоми роботи на уроках ліплення та декоративно-прикладного мистецтва
2.3 Використання бесід про мистецтво та творчість художників
Висновки
Додатки
Список використаних джерел
Вступ
За умов розбудови, демократизації та докорінної трансформації суспільства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, емоційної недорозвиненості людей і юнацтва, низького рівня креативності, виникає нагальна потреба пошуку нових та нетрадиційних форм роботи в процесі навчально-виховної діяльності та пошуку особливих засобів впливу на духовність особистості. Серед останніх у загальному русі за гуманізацію системи освіти поступово зростає роль образотворчого мистецтва.
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.
В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвиткові були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвиткових завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культурогенні процеси. З огляду на викладене мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як: розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.
Художня діяльність дитини починається ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить поріг школи. Більшість наших дітей відвідує дитячі садки, де заняття образотворчим мистецтвом є обов’язковим. Займаються образотворчістю дошкільнята і в сім’ї. Важливим є й те, що в позашкільних закладах створені навчальні групи з образотворчого мистецтва дітей 4-6 років, (на жаль їх відвідує незначна кількість дітей). Такий підхід є вкрай важливим, оскільки саме у цьому віці закладаються основи художньо-естетичних знань. На відміну від дошкільного періоду, де заняття образотворчим мистецтвом, у більшості випадків, були для дитини своєрідною грою, у школі вони є обов’язковими. На уроках образотворчого мистецтва діти малюють, вирізають з паперу, займаються аплікацією, ліпленням, паперопластикою та ін. Все це сприяє розвиткові творчих здібностей дитини, розширенню її знань та умінь в царині образотворчого мистецтва, формуванню таких духовних новоутворень як естетичний смак, естетичний світогляд, доброзичливе ставлення до прекрасного як у мистецтві, так і у житті.
Досвід роботи в загальноосвітніх школах доводить, що всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва. У початкових класах учні поступово набувають знань про мистецтво, його види та жанри, художні техніки, навчаються працювати різноманітними художніми матеріалами. Від того, як засвоять це молодші школярі, чи буде їм і надалі цікаво навчатись та творити в царині мистецтва залежить їхня подальша образотворчість. Тому дуже важливо зацікавити дітей мистецтвом, творчою та оцінною діяльністю. Найбільш оптимальним для цього є перший клас загальноосвітньої школи.
В педагогічній науці є чимало досліджень присвячених навчанню образотворчому мистецтву учнів шестирічного віку. Зокрема ця проблема висвітлена в працях Ш. Амонашвили, А. Валлон, Н. Гордуз, О.Дейч, Е. Коваленко, В. Котляр, Я. Коломинського, Л. Любарська, С. Коновець, Н. Кириченко, Д. Ельконіна, Є. Панько, В. Сухомлинського, Я. Чарнецького та інших.
Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед школою стоять важливі завдання: творчо розвинути дитину, сформувати естетичний смак, як виразник духовного розвитку особистості, зберегти в душі дитини прекрасне та щире ставлення до всього оточуючого – в житті, в мистецтві, в суспільних відносинах, в людських взаєминах. Реалізацію вищеназваних завдань слід починати якнайшвидше. Обмаль часу, відведеного для вивчення образотворчого мистецтва, обмежують безпосереднє наближення дитини до об’єктів образотворчої діяльності та зумовлюють необхідність систематичної та динамічної роботи вчителя з вказаного навчального предмету.
Зважаючи на актуальність даної проблеми ми обрали наступну тему нашого дипломного дослідження: «Особливості проведення занять з образотворчого мистецтва в учнів першого класу»
Об'єкт дослідження – урочна та позаурочна робота з образотворчого мистецтва у першому класі.
Предмет дослідження – особливості методики роботи з шестирічками у процесі вивчення образотворчого мистецтва.
Мета дослідження – визначити теоретичні та практичні аспекти вивчення образотворчого мистецтва у першому класі початкової школи, її особливості.
Згідно з метою та предметом дослідження було визначено такі завдання:
– на основі наукової літератури дослідити вікові особливості учнів першого класу;
– проаналізувати основні форми роботи з дітьми цього віку взагалі та роль і місце образотворчого мистецтва у навчально-виховному процесі
– конкретизувати методи та прийоми роботи з першокласниками на уроках образотворчого мистецтва та у позаурочній діяльності вчителя початкових класів.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, абстрагування, аналіз, синтез, конкретизація та інші.
Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
Адаптація дитини до школи
Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування на відміну від фізіологічної адаптації, яка відбувається мимовільно (реакція очей на зміну освітлення, реакція тіла на холодну чи гарячу воду та ін.). З соціально-психологічною адаптацією справи дещо інші, оскільки для того, щоб адаптуватися потрібно прикласти певні зусилля.
Співвідношення з середовищем до якого необхідно пристосуватися складніше. У цьому випадку не лише середовище впливає на особистість, але й вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію.
Саме тому адаптовуватись доводиться не лише дитині до класу, свого місця у школі, до вчителя, але й педагогам до нових учнів.
Перші дні дитини у школі є періодом соціально-психологічної адаптації до нових умов. Не усі діти успішно привикають до нових умов життєдіяльності. Психологи виділяють три рівні адаптації дітей до школи. Охарактеризуймо їх.
Високий рівень характеризує наступне: першокласник позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко та в повній мірі оволодіває програмовим матеріалом; розв’язує ускладнені завдання; уважно слухає вказівки та пояснення вчителя, виконує доручення без зовнішнього контролю; виявляє значний інтерес до самостійної навчальної діяльності, готовиться до усіх уроків; суспільні доручення виконує добросовісно та з задоволенням; має позитивний статус серед учнів класу.
Середній рівень можна визначити за такими критеріями: першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних емоцій; розуміє навчальний матеріал при умові його наочного та детального пояснення; засвоює основний зміст навчальної програми; самостійно розв’язує типові завдання; зосереджено та уважно виконує завдання, доручення, вказівки дорослих при наявності контролю; буває зосередженим лише тоді, коли зайнятий чимось цікавим для себе; готується до уроків та виконує домашні завдання майже завжди; суспільні доручення виконує добросовісно; дружить майже з усіма однокласниками.
Низький рівень ми можемо констатувати завдяки наступному: першокласник негативно чи індиферентно ставиться до школи; часто скаржиться на погане самопочуття; домінує поганий настрій; іноді порушує дисципліну; пояснений учителем матеріал засвоює фрагментарно; самостійна робота за підручником утруднена; при виконанні самостійної роботи не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, йому потрібен постійний контроль; систематичні нагадування та стимули як з боку вчителя, так і з боку батьків; зберігає працездатність і увагу при значних паузах для відпочинку; для сприйняття нового та розв’язування завдань за зразком потребує значної допомоги учителя та батьків; суспільні доручення виконує під контролем, без бажання, пасивний; близьких друзів не має; знає імена та прізвища лише частини однокласників.
Бачимо, що останні дві групи дітей потребують допомоги вчителя та батьків для того, щоб адаптуватися до школи, особливо це стосується останньої зі схарактеризованих груп дітей.
Які ж саме фактори соціального мікросередовища відіграють позитивну роль у адаптації дитини до умов шкільного навчання. Досліджуючи вказані проблеми шестилітніх школярів Я. Коломинський та Є. Панько схарактеризували ряд позитивних факторів на основі дослідження Г. Чуткіної, серед яких найбільш важливими можна назвати наступні: адекватна самооцінка власного становища , правильні методи виховання у сім’ї, відсутність у ній конфліктних ситуацій, позитивний статус дитини серед однолітків та ін.. біль наочно дане питання демонструє таблиця 1.
Таблиця 1
Позитивні фактори мікросфери
| Позитивні фактори соціальної мікросфери | % вибірки, що класифікує за вказаним фактором групу дітей з високим рівнем адаптації |
| Повна сім’я | 77,6 |
| Високий рівень освіти батька | 87,9 |
| Високий рівень освіти матері | 83,2 |
| Правильні методи виховання у сім’ї | 95,3 |
| Відсутність конфліктів через алкоголізм у сім’ї | 91,1 |
| Відсутність конфліктів у сім’ї | 94,4 |
| Позитивне ставлення до дитини вчителя підготовчого класу | 62,7 |
| Позитивне ставлення до дитини вчителя першого класу | 59,8 |
| Функціональна готовність дитини до школи | 86,9 |
| Позитивний статус дитини у групі до навчання у школі | 85,8 |
| Задоволення від спілкування з дорослими | 74,3 |
| Адекватне усвідомлення власного статусу у групі однолітків | 97,8 |
Вплив негативних факторів, за даними цього ж дослідження, має наступну градацію:
o неправильні методи виховання у сім’ї;
o функціональна неготовність дитини до школи;
o незадоволеність від спілкування з дорослими;
o неадекватне усвідомлення власного статусу у колективі;
o низький рівень освіти матері;
o негативне ставлення вчителя до дітей першого класу;
o конфліктні ситуації через алкоголізм у сім’ї;
o низький рівень освіти батька;
o конфліктні ситуації у сім’ї;
o негативне ставлення до дітей вчителя підготовчого класу;
o неповна сім’я[21, 19].
Результати дослідження педагогів та психологів доводять, що педагогічна корекція учнів які мають певні труднощі при оволодінні навчальною програмою відбувається в основному у процесі ігрової діяльності і її розвиваючий ефект значно кращий, ніж при додаткових заняттях з основних предметів.
Не менш важливу роль грає наступність методів роботи і педагогічного спілкування вихователів дошкільних закладів та вчителя початкової школи. Адаптація дитини до школи проходить не зовсім легко. Одним із негативних факторів несприятливої адаптації є різка зміна стилю спілкування педагога та учня. Навіть при позитивному ставленні до дітей вчитель досить часто використовує більш жорсткі, авторитарні методи педагогічного впливу. Такий спосіб спілкування сприймається дітьми як особисте неприйняття, що призводить до пасивності, подавляє ініціативу,самостійність, породжує невпевненість у собі (особливо у стисливих, замкнутих дітей).
Удосконалення роботи з дітьми шестирічного віку вимагає перегляду вчителями форм роботи з ними та форм педагогічного впливу. Назвемо ті форми, які виправдали себе на практиці та сприяють досягненню позитивних результатів:
1. Наради, семінари, конференції, педагогічні ради по обміну досвідом роботи з дітьми вихователів дитячих садків та педагогів початкової школи, які працюють з першокласниками.
2. Відвідування вчителями початкових класів дитячого садку, спостереження за організацією та керівництвом різноманітними видами діяльності дітей-дошкільників (ігровою, навчальною, трудовою, художньою, побутовою) та, відповідно, відвідування вихователями школи з наступним аналізом, обговоренням, обміном досвідом, повною характеристикою кожної дитини зокрема та групи (при умові, що у клас іде група дітей).
3. Встановлення зв’язків дитячого садку та школи може відбуватися і за умови спілкування школярів з вихованцями дитячих садочків: виховні заходи, різноманітні свята, спільні трудові справи, відвідування гуртків, творчі колективні роботи [21, 20].
На жаль не усі педагоги та вихователі використовують цей позитивний досвід, або використовують його лише частково.
Висновки
Навчання дітей шестирічного віку потребує врахування важливих психологічних закономірностей їх розвитку. Інтелектуальна сфера дитини цього віку потребує систематичного навчання. У школу приходить дитина, не лише фізично готова до навчання, але й психологічно. Фізична підготовка характеризується добре сформованою руховою сферою, гнучкістю, витривалістю, спритністю та ін.. Під час навчання у школі фона продовжує розвиватися, набуваючи ще й інших якостей. Щодо психологічної готовності, то її компонентами є інтелектуальна, особистісна та вольова готовність.
Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування до нових умов. Співвідношення з середовищем до якого необхідно пристосуватися досить складне, оскільки не лише середовище впливає на особистість, але й вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Для дітей шестирічного віку схарактеризовано три рівні адаптації до школи: високий, середній, низький. Останні дві групи дітей потребують допомоги вчителя та батьків. Цьому сприяють: адекватна самооцінка власного становища, правильні методи виховання у сім’ї, відсутність у ній конфліктних ситуацій, позитивний статус дитини серед однолітків, навчально-ігрова діяльність, відсутність авторитарних методів керівництва навчально-виховною діяльністю школярів.
Шестирічна дитина має у своєму репертуарі усі основні види людської діяльності – спілкування, гра, трудова діяльність, навчальна та ін.. основною дошкільною діяльністю є гра. Особливістю цього періоду її життя є зміна провідної діяльності, тобто гра поступово переходить у навчання. Важливе місце у житті дитини відводиться художній діяльності, особливо образотворчості.
Шестирічна дитина захоплюється різними іграми: рольовими, рухливими, дидактичними. Завдяки грі вона розвивається розумово, емоційно, фізично.
Метою художнього виховання засобами образотворчого мистецтва є розвиток у дітей високих естетичних ідеалів на основі особистісно-ціннісного ставлення до реального світу та творів мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і створення художніх образів, формування потреб і здібностей до творчої самореалізації у процесі художнього осмислення світу. Завданнями уроків образотворчого мистецтва є: формування емоційно-почуттєвої сфери дитини, вміння споглядати, сприймати та відтворювати побачене, почуте у власних роботах; набуття графічних знань, умінь та навичок, які забезпечать розуміння мови образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, естетичне ставлення до мистецтва та навколишнього світу.
Уроки образотворчого мистецтва – основний засіб отримання знань про мистецтво та культуру, розвитку творчих здібностей дитини, її естетичного світогляду. У початковій школі вони мають чітку градацію: урок малювання з натури, урок тематичного малювання, уроки-ліплення, уроки декоративно-прикладного мистецтва, уроки-бесіди. Для учнів шестирічного віку малювання з натури та уроки-бесіди у «чистому вигляді» не проводяться. Це пов’язано з їхніми психологічними особливостями. Окрім вищеназваних уроків, для розвитку уяви та фантазії дітей доцільно прилучати їх до конструювання. Вміння конструювати формуються на заняттях з паперопластики, в позаурочній діяльності.
Позакласна робота з образотворчого мистецтва налічує значну кількість різнопланових занять: гуртки, виставки, ранки та ін.. На жаль, у гуртках займається незначна кількість дітей шестирічного віку. Особливість гурткової роботи полягає у поглибленому вивченні образотворчого мистецтва, що забезпечує учням більш конкретні знання про мистецтво та красу навколишнього світу, дозволяє реалізувати власні творчі здібності, розвинути їх графічні, колористичні, композиційні уміння та навики.
Знання про мистецтво, художні техніки, відчуття кольору, зорове сприйняття, композиційна культура, художні здібності формуються у процесі практичної діяльності учнів. У першому класі діти отримують первинне уявлення про видовий поділ образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, знайомляться з основними та похідними кольорами, з хроматичною та ахроматичною гамою, вивчають розбіл та затемнення кольору тощо. Основною лінією програми є «Колір та форма», тобто діти повинні засвоїти, що все, що нас оточує має форму, колір і за допомогою різноманітних матеріалів це можна зобразити на листку паперу.
На уроках графічної та колористичної грамоти діти виконують предметні та сюжетні малюнки використовуючи різноманітні художні матеріали та техніки. Метою цих уроків є збагачення емоційно-почуттєвої сфери, дитини; розширення знань про видовий та жанровий поділ мистецтва, мову малюнка, тобто можливості вираження форми через колір, лінію, крапку, пляму; формування колористичних та композиційних умінь, умінь та навичок координувати дії ока та руки,збагачення естетичного досвіду.
Уроки декоративного малювання сприяють засвоєнню знань про основні виразні засоби жанрів декоративно-прикладного мистецтва таких як: стилізація, метр, ритм тощо, дають уявлення дітям про культуру народу, культурні традиції різних регіонів України. Уроки ліплення дають змогу усвідомити обсяжність пластичних форм, співвідношення частин та цілого, композиційні прив’язки скульптурних форм, в загальному скульптуру, як вид образотворчого мистецтва.
Важливими для формування знань про мистецтво, його виразні засоби, творчість майстрів, розвитку умінь сприймати, відчувати, виражати власну думку(оцінювати) є бесіди про мистецтво та робота над мистецькими творами. Співпраця вчителя та учнів, діалог – сприятиме вирішенню програмових вимог щодо умінь, знань та навичок, які повинні набути діти у процесі вивчення образотворчого мистецтва.
ДОДАТКИ
Додаток 1
УРОК
Тема. Багатство барв навколишнього світу. Практична робота «Барвистий калейдоскоп».
Мета:
1. Ознайомити учнів із колірною гамою природи на прикладах
пейзажного живопису, навчити їх бачити прекрасне в навколишній
дійсності, у творах мистецтва.
2. Розвивати сприйняття кольорів, образне мислення.
3. Виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи, почуття поваги до своїх робіт та робіт художників.
Обладнання: матеріали: гуаш, пензлі, папір, альбом з шаблонами; зоровий ряд: репродукції пейзажів Б. Щербакова «Зимовий ранок», «Повінь на Сороті», А. Куїнджі «Березовий гай», І. Левітана «Золота осінь», зображення лугових і польових квітів (мак, цикорій, кульбаба, льон); музичний ряд: 77. 7. Чайковський «Порироку»; літературний ряд: А. Лопатіна «Хто землю прикрашає», І. Суриков «Перший сніг», В. Бичко «Осінь», М. Сингаївський «Травневі усмішки», А. Костецький «Де літо живе».
Хід уроку
I. Організація уваги
V. Практична робота
Давайте намалюємо прекрасні квіти, які виросли на Землі із посмішок. Вони можуть бути подібними до справжніх, а можуть набувати незвичайних, фантастичних форм та відтінків. Спробуйте пофантазувати і вигадати квіти, що виросли в чарівній квітковій країні.
Учитель вивішує на дошці малюнок із зображенням лугових і польових квітів. Діти можуть фантазувати й малювати власні квіти. У процесі роботи рекомендовано користуватися таблицею квітів.
Учитель проводить поточний інструктаж та психологично підтримує учнів.
Підсумок уроку.
Загальна оцінка уроку, перегляд та оцінювання дитячих робіт.
Додаток 2
УРОК
Тема. Багатство барв навколишнього світу. Практична робота «Барвистий калейдоскоп».
Мета:
1. Ознайомити учнів із колірною гамою природи на прикладах
пейзажного живопису, навчити їх бачити прекрасне в навколишній
дійсності, у творах мистецтва.
2. Розвивати сприйняття кольорів, образне мислення.
3. Виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи, почуття поваги до своїх робіт та робіт художників.
Обладнання: матеріали: гуаш, пензлі, папір, альбом з шаблонами; зоровий ряд: репродукції пейзажів Б. Щербакова «Зимовий ранок», «Повінь на Сороті», А. Куїнджі «Березовий гай», І. Левітана «Золота осінь», зображення лугових і польових квітів (мак, цикорій, кульбаба, льон); музичний ряд: 77. 7. Чайковський «Порироку»; літературний ряд: А. Лопатіна «Хто землю прикрашає», І. Суриков «Перший сніг», В. Бичко «Осінь», М. Сингаївський «Травневіусмішки», А. Костецький «Де літо живе».
Хід уроку
I. Організація уваги
IV. Оголошення теми уроку
VI. Практична робота
Давайте допоможемо їжачкові скласти портрети його друзів, але замість геометричних фігур будемо використовувати сухе листя. Етапи виконання роботи.
1) Пригадайте, які тварини живуть у лісах вашого краю.
2) Визначіть, які геометричні фігури нагадують окремі частини тіла (вухо, хвіст, голову, тулуб, крила і т. д.).
3) Доберіть листочки, що відповідають цим формам.
4) Складіть і наклейте на аркуш паперу зображення звірів.
5) Доповніть роботу рамкою (за бажанням).
Тепер наш їжачок не сумуватиме всю зиму, у нього будуть портрети його друзів, з якими він зможе знову зустрітися навесні.
VII. Завершення уроку
Підбиття підсумків уроку (демонстрація кращих дитячих робіт). Завдання на наступний урок: принести кольоровий і білий папір, клей, ножиці, лінійку, олівці.
Додаток 3
УРОК
Тема. Поняття про декоративно-прикладне мистецтво (ДПМ) і дизайн. Мета:
1. Дати загальне уявлення про ДПМ і дизайн, ознайомити з його основними видами, матеріалами та інструментами деяких ремесел, засобами виразності.
2. Розвивати вміння знаходити й оцінювати елементи декору на виробах.
3. Виховувати дбайливе ставлення до творів ДПМ, повагу до праці. Обладнання: матеріали: кольорові олівці або фломастери; альбом з шаблонами; зоровий ряд: репродукції із зображенням вишивальниці, склодува, гончара, різьбяра по дереву (на вибір учителя), вироби майстрів.
Хід уроку
I. Організація класу
III. Оголошення теми уроку
V. Практична робота
Учні виконують завдання за власним вибором. Якщо вони мають альбом з шаблонами, то працюють відповідно до завдань, уміщених в альбомі.
VI. Завершення уроку
Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку, перегляд дитячих малюнків, демонстрація кращих робіт).
Завдання на наступний урок: провести спостереження за розмаїттям рослинних форм у живій природі (листя, квіти, ягоди, трави); визначити, які предмети у домі мають візерунок, орнамент. Завдання на наступний урок: принести гуаш, пензлі, папір.
Додаток 4
Фрагмент уроку 1
Розглянемо репродукцію картини В.І. Маковського “Побачення”. Брудний дім ремісника. На зустріч із сином прийшла мати.
- Що Ви можете сказати про цю жінку?
- Чому Ви говорите про її бідність?
- Як саме це виразив художник у картині?
- Чи є такою ж бідною її люба дитина? З чого це видно?
- Як Ви думаєте, художник хотів зобразити зустріч найрідніших людей, чи показати їхнє печальне життя?
- Завдяки якому колориту у творі мистецтва переданий печальний настрій?
- Задумайтаесь на хвильку і продовжіть сюжет, створений художником у розповіді про майбутнє матері та сина.
Фрагмент уроку 2
Розглянемо репродукцію твору художника О. Шовкуненка “Квіти”. Дивишся на картину і … сумний настрій зникає. Згадуєш найвеселіший і найкращий час – прекрасне, тепле літо-літечко. Зразу уявляєш – навколо цвітуть квіти. У центрі картини величезний букет квітів, що стоїть на столі у великій і широкій вазі. Всі предмети натюрморту написані широко, вільно, без зайвої деталізації. Цей твір сприймається як радісна колірна гармонія, побудована на поєднаннях яскравих колірних барв.
А зараз подивіться на репродукцію картини художниці К. Білокур “Квіти за тином”. Що спільного ви бачите у цих творах художників? Чим вони відрізняються? Які барви переважають у цій картині? Якими художніми засобами художниця виразила композицію твору?
Фрагмент уроку 3
Пригадайте, що означає термін “натюрморт”? Як Ви думаєте, натюрморт це лише зображення предметів, квітів? Звичайно ні. Натюрморт не є безсюжетним твором. Підбір предметів для натюрморту виражає смаки художника, його погляди, сприймання навколишнього світу.
Перед Вами репродукція картини “Квіти і плоди” художника І. Хруцкого. Його натюрморт написаний майстерно, кольорова гама поєднується в ньому з ілюзорним трактуванням форми предметів, старанно виписаною їх поверхнею. Бачимо, що у картині прописаний не лише передній план, але й передана глибина, завдяки чому ми розуміємо, що букет – круглий. З великої дині красиво та недбало звисає гроно винограду. За допомогою світлотіні автором картини досягнено відчуття їх об’ємності, округлості.
Розгляньте ще одну репродукцію твору іншого художника М. Дерегуса. На картині відтворені яскравий колір та різна форма осінніх фруктів, що лежать на столі. Картина своєрідна за кольоровим звучанням. Для того, щоб підкреслити форму кожного предмета, художник вводить певне освітлення. Завдяки цьому кожна кольорова пляма сприймається сукупно, дзвінко.
Ми побачили два натюрморти. У кожному з них художник по-своєму показав красу навколишньої природи, втілив свої задумки, своє світосприймання, викликав в нас певний настрій, спогад. Ми часто дивимось на предмети, що нас оточують, але не бачимо їхньої краси. Слід вчитися дивитися на світ очима художника і навіть у простому, звичайному бачити прекраснее.
На столі стоїть кошик із фруктами. Задуматесь на хвильку та уявіть собі свій “Осінній натюрморт”. Обґрунтуйте, чому саме ці фрукти Ви хотіли б намалювати. Як варто розмістити їх у на столі, а згодом зобразити на листку паперу. Які кольори Ви використаєте при написанні натюрморту.
Список використаних джерел
1. Амонашвили Ш. В школу с шести лет. – М.: Педагогика, 1986. – 98с.
2. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. - М.: Педагогика, 1987.– 112 с.
3. Антипова О., Рум'янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку. // Радянська школа. – 1991. – № 1. – С 65-69.
4. Байбара Т. Урок-екскурсія. Методика його організації і проведення. // Початкова школа. – 1998. –№ 11.– С. 11-13.
5. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М.: 1967. –264 с.
6. Васьківська С.В. Навчати вчитися, або як допомагати молодшому школяреві в навчанні // Початкова школа. – 1994. –№ 6. – С 10-12.
7. Від подиву до творчості. // Мистецтво та Освіта. – 1998. – № 2. – С 12-16.
8. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Проколиенко Л.И. –
9. Киев: Радянська школа, 1991. – 368 с.
10. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка // Вопросы психологии.– 1966.–№6. – С.64-76.
11. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах. – Тернопіль, 1998.– 56 с.
12. Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови. // Початкова школа. – 2003. – № 4. – С 1-4.
13. Горенков Е. Технические особенности совместной деятельности учителя и учащихся в дидактической системе. Л. В. Занкова // Начальная школа. – 2002. – № 12. – С. 57-62.
14. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення школярів до учіння. // Рідна школа. – 1999. –№ 9. – С 49-50.
15. Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні навичок образотворчої діяльності
16. молодших школярів // Початкова школа. – 2000. – №7. – С 37-38.
17. Демина И. Игра в художественном воспитании шестилеток // Начальная школа.– 1988. –№3. – С. 26-28.
18. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності. // Рідна школа. – 2000. – С. 12-14.
19. Запорожець А. В. Избранные психологические труды. М.:1986. – Т. 1.– 280 с.
20. Інтерактивні методи на уроках образотворчого мистецтва. // Завуч. – 2004.– №32.– С. 13-20.
21. Кириченко Н.Т. Сюжетное рисование в детском саду. – К.: Рад. шк.,
1986.– 116 с.
22. Коваленко Е.И. Игры и игровые упражнения с детьми шестилетнего возраста. – К.: Рад. шк., 1987. – 78 с.
23. Коломинский Я. Л., Панько, Е.А. Учителю о психологи детей шестилетнего возраста. – М.: Просвещение, 1988. – 190 с.
24. Коновець С. Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої тиворчості. // Мистецтво та освіта.– № 3.– 1999. – С. 15-18.
25. Копцева Т.А. Проблема организации урока по экспериментальной программе. Мир изобразительного искусства // Искусство и жизнь. – М., 1998. –.– С.41-59.
26. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього виховання дітей: Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2006. – 200с.
27. Кревіда І. Дидактичні ігри з образотворчим навантаженням // Початкова школа. – 2000. – №8. – С 57-58.
28. Лейтес Н. С. Способность и одаренность в детские годы.– М.:Просвещение, 1983.–198 с.
29. Лисина М.И., Силвестру А.И. Психология самопознания у дошкольников. – Кишинев, 1983.–232 с.
30. Лисенко Г. 3 досвіду проведення інтегрованих уроків. // Початкова школа. –1998.– №8.– С. 28-30.
31. Лухтай Л. Нестандартний урок. // Початкова школа. – 1992. – № 3. – С 31-35.
32. Любарська Л. М. , М. І. Резниченко Образотворче мистецтво: Підруч. для 1 кл. . – К.: Наш час, 2007.– 120с.
33. Люблінська Г.О.Дитяча психологія. - К.: Вища школа. – 1974. – 356 с.
34. Митник О., Шпак В. Народження нестандартного уроку. // Початкова школа. – 1997. – № 12. – С. 11-23.
35. Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів. // Початкова школа. – 2001. – № 2. – С. 13-15.
36. Нестандартні форми навчання молодших школярів. // Початкова школа. – 2003. – № 4. – С. 1.
37. Олефіренко Г. Мистецтво збуджує інтерес до знань. // Початкова школа. – 2001. – № 12. – С. 50-51.
38. Охрінчук Р. Зворотній зв'язок. // Початкова школа. – 1998. – № 12. – С. 5-6.
39. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 152 с.
40. Пацалюк І.І. Формування естетичних смаків молодших школярів засобами образотворчого мистецтва: Методичний посібник. – Тернопіль: ТНПУ, 2008. –100 с.
41. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні. // Рідна школа. – 1995. – № 4. – С 62-65.
42. Програма для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. Образотворче мистецтво. 2кл. / Укладачі: Л. Любарська, Л. Вовк. // Мистецтво та освіта. – 2007. – № 2 (44). – С.8-11.
43. Рогозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів. // Мистецтво та Освіта. – 1997. – № 2. – С 5-8.
44. Рубинштейн СЛ. Проблеми общей психологии. – М.:Педагогика,1976.– 416 с.
45. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К: Абрис, 1997. - 416 с. [Трансформація гуманістичної освіти в Україні].
46. Савченко О. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997.–С 89-90.
47. Савченко О. Урок у початкових класах. // Навчально-методичний посібник. – К.: Освіта. – 1993.
48. Сугестопедичне навчання на уроках образотворчого мистецтва. // Мистецтво та Освіта. – 2005. – № 3. – С. 10-13.
49. Сухомлинський В. Вибрані твори.: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976.
50. Тарасюк С Соціально-комунікативна активність дитини, як фактор розвитку її індивідуальності. // Початкова школа. –1998. – № 12. –С. 7-8.
51. Усова А. П. Обучение в детском саду. – М., 1981.
52. Ушинський К.Д. Сочинения. – Т.2. – Київ: Рад. Школа, 1954.
53. Формування творчих здібностей школярів на заняттях образотворчого мистецтва. // Світло. – 2003. – № 1. – С 72-74.
54. Школьная И.А. Педагогические условия активизации игровой деятельности детей старшего дошкольного возраста. – К., 2002. –246 с.
55. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Поч. школа. –1997. – №9. – С. 18-20.
56. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М, 1999.– 151 с.
57. Як розкрити таємниці образотворчого мистецтва. // Мистецтво та Освіта. – 1998. – № 2. - С 55-70.
58. .Янковская О.П. Дидактические игры в детском саду. – К.: Рад. школа. –1985.–144 с.
59. Чарнецкий Я.Я. Изобразительное исскуство в школе продленного дня. – М.: Просвещение.– 1991. –158 с.
Особливості проведення занять з образотворчого мистецтва в учнів першого класу
Виконала: студентка групи П-32
Глава О.М.
Науковий керівник:
асистент кафедри образотворчого,
декоративно-прикладного мистецтва,
дизайну та методики їх викладання
Пацалюк І.І.
ТЕРНОПІЛЬ – 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи роботи з учнями першого класу
1.1 Вікові особливості першокласників
1.2 Адаптація дитини до школи
1.3 Основні види діяльності шестиліток
Розділ 2. Методика роботи на уроках образотворчого мистецтва
2.1 Методи та прийоми роботи з дітьми на уроках графічної та колористичної грамоти
2.2 Методи та прийоми роботи на уроках ліплення та декоративно-прикладного мистецтва
2.3 Використання бесід про мистецтво та творчість художників
Висновки
Додатки
Список використаних джерел
Вступ
За умов розбудови, демократизації та докорінної трансформації суспільства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, емоційної недорозвиненості людей і юнацтва, низького рівня креативності, виникає нагальна потреба пошуку нових та нетрадиційних форм роботи в процесі навчально-виховної діяльності та пошуку особливих засобів впливу на духовність особистості. Серед останніх у загальному русі за гуманізацію системи освіти поступово зростає роль образотворчого мистецтва.
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.
В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвиткові були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвиткових завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культурогенні процеси. З огляду на викладене мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як: розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.
Художня діяльність дитини починається ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить поріг школи. Більшість наших дітей відвідує дитячі садки, де заняття образотворчим мистецтвом є обов’язковим. Займаються образотворчістю дошкільнята і в сім’ї. Важливим є й те, що в позашкільних закладах створені навчальні групи з образотворчого мистецтва дітей 4-6 років, (на жаль їх відвідує незначна кількість дітей). Такий підхід є вкрай важливим, оскільки саме у цьому віці закладаються основи художньо-естетичних знань. На відміну від дошкільного періоду, де заняття образотворчим мистецтвом, у більшості випадків, були для дитини своєрідною грою, у школі вони є обов’язковими. На уроках образотворчого мистецтва діти малюють, вирізають з паперу, займаються аплікацією, ліпленням, паперопластикою та ін. Все це сприяє розвиткові творчих здібностей дитини, розширенню її знань та умінь в царині образотворчого мистецтва, формуванню таких духовних новоутворень як естетичний смак, естетичний світогляд, доброзичливе ставлення до прекрасного як у мистецтві, так і у житті.
Досвід роботи в загальноосвітніх школах доводить, що всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва. У початкових класах учні поступово набувають знань про мистецтво, його види та жанри, художні техніки, навчаються працювати різноманітними художніми матеріалами. Від того, як засвоять це молодші школярі, чи буде їм і надалі цікаво навчатись та творити в царині мистецтва залежить їхня подальша образотворчість. Тому дуже важливо зацікавити дітей мистецтвом, творчою та оцінною діяльністю. Найбільш оптимальним для цього є перший клас загальноосвітньої школи.
В педагогічній науці є чимало досліджень присвячених навчанню образотворчому мистецтву учнів шестирічного віку. Зокрема ця проблема висвітлена в працях Ш. Амонашвили, А. Валлон, Н. Гордуз, О.Дейч, Е. Коваленко, В. Котляр, Я. Коломинського, Л. Любарська, С. Коновець, Н. Кириченко, Д. Ельконіна, Є. Панько, В. Сухомлинського, Я. Чарнецького та інших.
Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед школою стоять важливі завдання: творчо розвинути дитину, сформувати естетичний смак, як виразник духовного розвитку особистості, зберегти в душі дитини прекрасне та щире ставлення до всього оточуючого – в житті, в мистецтві, в суспільних відносинах, в людських взаєминах. Реалізацію вищеназваних завдань слід починати якнайшвидше. Обмаль часу, відведеного для вивчення образотворчого мистецтва, обмежують безпосереднє наближення дитини до об’єктів образотворчої діяльності та зумовлюють необхідність систематичної та динамічної роботи вчителя з вказаного навчального предмету.
Зважаючи на актуальність даної проблеми ми обрали наступну тему нашого дипломного дослідження: «Особливості проведення занять з образотворчого мистецтва в учнів першого класу»
Об'єкт дослідження – урочна та позаурочна робота з образотворчого мистецтва у першому класі.
Предмет дослідження – особливості методики роботи з шестирічками у процесі вивчення образотворчого мистецтва.
Мета дослідження – визначити теоретичні та практичні аспекти вивчення образотворчого мистецтва у першому класі початкової школи, її особливості.
Згідно з метою та предметом дослідження було визначено такі завдання:
– на основі наукової літератури дослідити вікові особливості учнів першого класу;
– проаналізувати основні форми роботи з дітьми цього віку взагалі та роль і місце образотворчого мистецтва у навчально-виховному процесі
– конкретизувати методи та прийоми роботи з першокласниками на уроках образотворчого мистецтва та у позаурочній діяльності вчителя початкових класів.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, абстрагування, аналіз, синтез, конкретизація та інші.
Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 347.