Вимоги до організації охорони праці на підприємствах та її нормативне забезпечення

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці - це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори - це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

робоче положення (положення тіла людини щодо засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або 1 літрі повітря і вплив їх на організм людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо). Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

технічний (створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я і мінімізацію витрат праці);

технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон);

організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи та її результатів;

естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

Про актуальність цих проблем для сучасної української економіки свідчать такі дані: на кінець 1998 р. в промисловості України в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працювали 1248,4 тис. осіб, або 30,5 % усіх працівників промисловості. У тому числі під впливом підвищеного рівня шуму, інфразвуку, ультразвуку працювали 13,1 % працівників; підвищеного рівня вібрації - 2,7 %; запиленості повітря робочої зони, що перевищує граничне допустимі концентрації, - 14,8 %; загазованості повітря робочої зони, що перевищує гранично допустимі концентрації, - 7,6 %; перевищення встановлених нормативів важкості праці - 4,8 %; перевищення встановлених нормативів напруженості праці - 3,7 %. В результаті, 45 % загальної кількості працівників промисловості (1843,3 тис. осіб) мали пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах, в тому числі: додаткові відпустки - 40,5 %; скорочений робочий день - 7,4 %; безкоштовне одержання молока або інших продуктів - 24,4 %; підвищені тарифні ставки - 10,5 %; доплати за умови та інтенсивність праці - 13,1 %.

Охорона праці - це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Техніка безпеки і промсанітарія є самостійними прикладними науками, що вивчають умови праці, які можуть стати причиною нещасних випадків, професійних захворювань і виробничого травматизму. Найгострішим питанням охорони праці є боротьба з виробничим травматизмом. Документи Міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про охорону праці" в цих питаннях спрямовані на вивчення і врахування виробничого травматизму, забезпечення роботодавцями безпечної праці, відшкодування збитків потерпілим, профілактику травматизму, забезпечення працівників інформацією з питань охорони праці й техніки безпеки.

Охорона праці являє собою систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров`я та працездатності людини в процесі праці.

Регулювання суспільних відносин, що виникають при реалізації заходів щодо створення безпечних для здоров`я умов праці на підприємствах, здійснюється за допомогою законодавчих та інших нормативних актів загального і спеціального призначення.

Загальні норми поширюються на забезпечення охорони праці в усіх галузях народного господарства.

Ці норми передбачені такими нормативними актами як Закон України “Про охорону праці" (1992), Кодекс законів про працю (1995), Закони України “Про підприємства в Україні" (1991), “Про підприємництво” (1991), “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994) тощо.

Із врахуванням специфіки певного виробництва загальні вимоги наведених законодавчих актів конкретизуються в спеціальних (галузевих) нормативних актах, а саме: в різних правилах, інструкціях, положеннях тощо. У ЗАТ “Житомирські ласощі” при організації охорони праці використовують наступні нормативні документи:

· Положення комісії з питань охорони праці на підприємстві;

· Положення про роботу уповноважених осіб трудового колективу з питань охорони праці;

· Положення про облік і розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємстві;

· Положення про перевірку знань і інструктаж працівників з питань охорони праці;

· Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

· Перелік посадових осіб, які обов`язково повинні проходити попередню медичну перевірку і перевірку знань з охорони праці;

· Положення про день охорони праці на підприємстві.

На підприємстві діють наступні інструкції:

· Інструкція про порядок перерахунку, обліку, розслідування використання коштів державних, регіональних фондів охорони праці.

· Методичні рекомендації з організації адміністративно-громадського контролю за станом навколишнього середовища і охороною праці.

На підприємстві розроблені посадові інструкції для всіх працівників підприємства, які є обов`язковими для всіх, починаючи від робітника і до директора. Посадову інструкцію підписує директор і відповідний працівник.

4.2 Стан охорони праці у ЗАТ “Житомирські ласощі”

Інструкція з охорони праці у ЗАТ “Житомирські ласощі”, яку затверджує директор підприємства, містить інструкції з усіх професій, загальні положення і всі нормативні вимоги санітарії, пожежної і вибухобезпеки, електробезпеки, найменування засобів індивідуального захисту, санітарного одягу і термін його використання, що обґрунтовується нормативно-технічною документацією.

В інструкції також наведений порядок обов`язкових дій робітника перед початком роботи і по закінченні її. Перед початком роботи працівник зобов`язаний підготувати себе особисто, підготувати обладнання, перевірити його справність, привести робоче місце до належного вигляду. Під час роботи при виконанні своїх професійних обов`язків працівник повинен дотримуватись правил техніки безпеки. Після закінчення роботи працівнику необхідно відключити обладнання, привести в порядок обладнання і робоче місце.

Особливу увагу в інструкції приділяється правилам безпеки при виникненні аварійної ситуації. На випадок аварійної ситуації (наприклад, викид аміаку) передбачені противогази загальновійськові з коробкою, марки КД.

Професійна інструкція, складена майстром, узгоджується з відділом охорони праці, інженером з техніки безпеки, юрисконсультом і головними спеціалістами. Інструкції переглядаються кожні 5 років. Для особливо небезпечних професій строк дії інструкції складає 3 роки.

До особливо небезпечних професій у ЗАТ “Житомирські ласощі” відносяться: електрики, зварювальники, машиністи, що обслуговують аміачні холодильники, оператори котельні, слюсарі-сантехніки, що обслуговують каналізацію і очисні споруди, ліфтери.

Для вищенаведених працівників передбачені пільги і доплати за шкідливі умови праці, які визначаються на основі атестації робочих місць. Доплати не здійснюються, якщо працівник працює в шкідливих умовах менше 50 % робочого часу. Атестація робочого місця проводиться 1 раз в 3 роки спеціалізованими організаціями за угодою з підприємством.

На підприємстві діє така структура управління охороною праці.

На дільницях старший майстер відповідає за дотримання правил техніки безпеки на всій дільниці. Механік дільниці несе відповідальність за стан обладнання і умови експлуатації, за підлеглих йому людей. Майстри несуть відповідальність безпосередньо по відділеннях.

Старші майстри і механіки ділянок несуть відповідальність за навчання і інструктаж з охорони праці, здійснюють допуск до роботи, який відмічають в журналі реєстрації та інструктажа. Інструктаж для персоналу проводиться 1 раз в 3 місяці. Наказом по підприємству виділяються особи, які проходять інструктаж раз в 6 місяців, або лише при прийомі на роботу. Головні спеціалісти, старші майстри і майстри проходять 1 раз в 3 роки перевірку знань з охорони праці.

Майстри також щоденно ведуть журнал оперативного контролю за охороною праці. Записи у журналі здійснюються щоденно, а один раз на місяць проходить засідання комісії на підприємстві, на якій заслуховують звіт про стан охорони праці на певній дільниці. Всі недоліки, виявлені на цьому засіданні, аналізуються і дільниці надаються відповідні інструкції.

При виникненні нещасних випадків на підприємстві користуються Положенням “Про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру”, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 421 від 5 травня 1997 року.

При надходженні пояснювальної записки від потерпілого, свідків, адміністрація створює комісію на підприємстві і протягом 10 днів розслідує даний випадок. За результатами роботи комісії складається акт форми Н1 за підписом голови комісії, інженера з охорони праці, голови профкому, майстра дільниці.

При виникненні нещасних випадків на підприємстві також користуються Положенням “Про облік і розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на підприємствах, в установах і організаціях”, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 623 від 17 червня 1993 року.

Згідно із вказаною постановою, при виникненні нещасного випадку адміністрація підприємства зобов`язана зберегти місце пригоди, провести розслідування протягом 3-х діб, приймає свідчення свідків, складає акт форми Н1 в 4-х екземплярах. Один екземпляр надається потерпілому, один - залишається у інженера з техніки безпеки і зберігається 45 років, один - передається в керівну організацію, один - технічному інспектору державного контролю.

На підприємстві у колективному договорі передбачені критерії виплати потерпілому, крім лікарняного листа, певної компенсації в залежності від терміну втрати працездатності.

Травми на виробництві розподіляються за медичним шифром на 3 категорії:

І категорія - травми і отруєння, пов`язані з виробництвом;

ІІ категорія - травми при виконанні громадських обов`язків, а також отримані по дорозі додому чи на роботу;

ІІІ категорія - побутові травми і отруєння.

Виробничого травматизму в останні роки на підприємстві не було, що пов`язано з дотриманням правил техніки безпеки, а також із встановленням на підприємстві більш досконалої техніки.

ЗАТ "Житомирські ласощі" - це підприємство, на якому працівники не мають підвищеного рівня ризику при виконанні покладених на них обов'язків. Щорічно на фінансування охорони праці на підприємстві виділяється близько 20000 грн.

Професійні захворювання майже не мають місця на даному підприємстві. Це можуть бути поодинокі випадки за десятиліття, тому окремо вони не фіксуються. Травматизм також не має високих показників: за останні п'ять років він нараховує 8 випадків, за минулий рік зафіксовано лише один випадок травматизму на робочому місці.

На підприємстві визначено 78 робочих місць, праця на яких має підвищений ризик. На цих робочих місцях встановлена доплата до заробітної плати, яка складає 42 грн.17 коп. на місяць. Цю доплату можна отримувати у вигляді молокопродуктів, по еквіваленту до його ринкової ціни.

При виникненні на виробництві каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням працівником трудових обов`язків, власник підприємства зобов`язаний відшкодувати шкоду і у повному розмірі втрачений заробіток, а також сплатити потерпілому одноразову допомогу, розмір якої становить не менше:

· п`ятирічного заробітку на сім`ю потерпілого і однорічного заробітку на кожного утриманця у випадку смерті потерпілого;

· середньомісячного заробітку за кожний процент втрати професійної працездатності при стійкій втраті працездатності потерпілого;

· 0,5; 1,5; 3 і 4 середньомісячних заробітків на сім`ю та 20 % від цієї суми на кожного утриманця при тимчасовій непрацездатності відповідно від 10 днів до 1 місяця, від 1 до 2 місяців, від 2 до 4 місяців і понад 4 місяців.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено не більше, як на 50 %.

За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами.

При неможливості виконання потерпілим попередньої роботи, власник підприємства зобов`язаний забезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи. Час перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

У ЗАТ “Житомирські ласощі” створено фонд охорони праці. Оскільки кошти на поповнення зазначеного фонду закладаються у собівартість продукції, то рівень фінансування заходів з охорони праці тісно пов`язаний з обсягами реалізації продукції. Збільшення обсягів виробництва на підприємстві в останні роки зумовило зростання обсягів виділення коштів на охорону праці.

Проаналізувавши сучасний стан охорони праці у ЗАТ “Житомирські ласощі”, можна зробити наступні висновки та пропозиції щодо підтримки на належному рівні ситуації в цій важливій сфері:

· система охорони праці на підприємстві організована у відповідності з державними вимогами для такого типу підприємств;

· в останні роки виробничого травматизму на підприємстві не зафіксовано; разом з тим мають місце випадки побутового травматизму, що негативно відображається на продуктивності праці підприємства;

· підприємство у повному обсязі виплачує фінансову допомогу потерпілим як на підприємстві, так і працівникам підприємства за травми, отримані у неробочий час;

· застосування у виробництві нових видів техніки та обладнання постійно вимагає від керівництва підприємства організації спеціального навчання з безпеки праці з метою недопущення травматизму.

Висновки і пропозиції

1. За умов ринкової економіки, ціну робочої сили визначають за теорією попиту і пропозиції. Організація оплати праці в умовах ринку повинна базуватись на системі взаємопов'язаних чинників, головними з яких повинні бути: система найму робочої сили; розмір мінімальної заробітної дати, ЇЇ природа, склад і порядок регулювання; суть заробітної плати і принципи її організації з врахуванням дії всіх елементів тарифної системи; взаємозв'язок І взаємозалежність між роботодавцями і робочою силою.

2. Актуальним є вивчення досвіду зарубіжних країн з організації (заробітної плати з метою його впровадження на підприємствах України.

Найбільший інтерес в цьому аспекті представляє організація оплати праці японського типу, а саме практика довічного найму. Специфічним елементом організації заробітної плати в Японії і, можна сказати, унікальним явищем в світовій практиці матеріального стимулювання є вихідна допомога.

Вважаємо, що така практика може бути використана в Україні, зокрема на підприємствах АПК. Проте, це стане можливим лише при умові покращення стану економіки в країні і підвищення ефективності виробництва, оскільки джерелом виплати вихідної допомоги є прибуток.

3. На рівень заробітної плати впливає ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів: коливання попиту і пропозиції на ринку праці, рівень безробіття, стан економіки, продуктивність праці, рівень споживання продовольства, зміна рівня цін на предмети споживання та послуги, державне регулювання, складність і умови праці, кваліфікація тощо. Одним із головних факторів, який впливає на рівень заробітної плати, є стан економіки в Україні, що характеризується величиною валового внутрішнього продукту (ВВП). В результаті проведеного аналізу встановлено, що питома вага ВВП у сільському господарстві складає 13,4%, тоді як питома вага оплати праці сільськогосподарських працівників становить лише 7,7%. Отже, існує невідповідність на макроекономічному рівні прямого взаємозв’язку між показниками ВВП і середньої заробітної плати працівників, що є однією з

причин суперечностей між реальною вартістю робочої сили та рівнем оплати праці в сільському господарстві. Таке становище зумовлює найнижчий рівень заробітної плати в сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки (178 грн. в 2003 р.).

Заробітна плата, яка складає основу оплати праці в більшості галузей - це частина національного доходу, призначена для задоволення особистих потреб працівників, що видається в грошовій формі відповідно до кількості та якості витраченої праці. Такий розподіл стимулює підвищення продуктивності праці, матеріальної зацікавленості працівників у результатах індивідуальної та загальної праці, внаслідок чого буде підвищуватися національний доход країни.

Оплату праці з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо.

Уся заробітна плата працівників поділяється на номінальну та реальну. Номінальна заробітна плата - це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, рік, місяць).

Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, що можна придбати на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Звідси видно, що реальна заробітна плата тісно пов'язана з номінальною та цінами на товари і послуги. Організація оплати праці на підприємстві передбачає:

визначення форм та систем оплати праці працівників підприємства;

розробку системи посадових окладів службовців та спеціалістів;

розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів фірми;

обґрунтування показників та системи преміювання співробітників.

Під організацією заробітної плати слід розуміти правильне використання основних положень законодавства про працю, спрямованих на визначення розмірів оплати праці різних категорій працівників, намагання встановити оптимальні співвідношення між номінальною та реальною заробітною платою.

Оплата праці кожного робітника незалежно від виду діяльності та форми власності підприємства визначається його особистим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. Однак кожному працівникові має бути гарантований мінімальний розмір заробітної плати, нижче від якого за законодавством йому не мають права нараховувати платню. Тому в організації оплати праці підприємству рідко надається повна самостійність. Часто оплата праці регулюється і контролюється компетентними державними органами, що виражається у встановленні обов'язкового загального мінімуму заробітної плати та її індексації, тобто з прив'язкою до темпів зростання цін.

Основним документом, що регулює організацію оплати праці, є Закон України "Про оплату праці", згідно з яким визначаються основні положення оплати праці, розмір та особливості нарахування мінімальної заробітної плати. Крім державних, існують й інші обмеження у питаннях оплати праці, що обумовлюються в колективних договорах.

Принципи оплати праці:

1. Кожна праця має бути оплачена залежно від її кількості та якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці.

2. Необхідно, щоб оплата праці залежала від кваліфікації працівника. Чим вища кваліфікація та більший досвід, тим вищою має бути заробітна плата.

3. Рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівникові можна було на неї утримувати себе і свою сім'ю. Людина повинна одержувати стільки грошей, скільки заробляє, але і працювати вона буде стільки, скільки одержуватиме заробітної плати.

4. Заробітна плата має формуватися з двох частин: фіксованої, що гарантує прожитковий мінімум, та змінної, що залежить від досягнутих успіхів.

Джерелом коштів на оплату праці співробітників небюджетних підприємств є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету - це кошти, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності таких організацій та з інших джерел.

В основу організації заробітної плати покладена тарифна система, що являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких диференціюється та регулюється оплата праці робітників. Основними її елементами є:

тарифні ставки;

тарифні сітки;

тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, вираженого у вартісній формі. Залежно від обраної одиниці вимірювання робочого часу встановлюються годинні, денні та місячні тарифні ставки. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, що визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників. Вона враховує умови та інтенсивність праці робітників у даній галузі, а також значення самої галузі в народному господарстві.

Тарифні сітки використовуються для врахування в оплаті кваліфікації праці, тобто визначення співвідношень в оплаті праці робітників різної кваліфікації. Тарифна сітка являє собою сукупність тарифних розрядів, що характеризують ступінь складності, важливості та відповідальності робіт, а також тарифних коефіцієнтів, що відповідають кожному розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку 1 розряду.

Тарифно-кваліфікаційний довідник містить сукупність вказівок, що визначають обсяг професійних знань та трудових навичок, котрі повинен мати робітник певного розряду та професії. Він дає змогу враховувати рівень кваліфікації робітника, ступінь складності та точності виконуваних робіт. Визначаючи середню кваліфікацію групи робітників, розраховують середній тарифний розряд робітників, а групи робіт - середній тарифний розряд робіт.

Зарплата при погодинній формі оплати праці визначається, виходячи із фактично відпрацьованого працівником часу. Погодинна оплата праці має дві системи: просту погодинну, що залежить тільки від окладу та фактично відпрацьованого часу, та погодинно-преміальну, що дає змогу виплачувати працівникам, які досягли певних кількісних або якісних показників, премії та доплати. Застосування такої системи оплати потребує відповідної кваліфікації працівників, використання обґрунтованих норм обслуговування, нормативів чисельності та нормативних завдань, максимального врахування показників роботи працівника для обґрунтованої виплати премій та доплат.

При відрядній формі оплати праці заробіток нараховується на кожну одиницю виготовленої продукції за визначеними відрядними розцінками. Відрядна розцінка визначається виходячи з тарифної ставки, що відповідає даному розряду робіт та встановленій нормі виробітку.

Відрядна форма оплати праці може застосовуватись за необхідності збільшення обсягів виробництва на даному робочому місці, кількісних показників виробітку, що відображають витрати праці і можливості застосування їх з достатньою точністю.

Залежно від урахування виробітку та застосованих видів додаткового заохочення існують такі системи відрядної заробітної плати:

1. Пряма відрядна, коли оплата нараховується тільки за кількість виготовленої продукції за відрядними розцінками. Вона стимулює зацікавленість робітників у підвищенні продуктивності праці, але мало зацікавлює їх у якості продукції, що випускається, та досягненні високих загальних показників фірми.

2. Побічно-відрядна, коли розмір заробітку працівника ставиться у пряму залежність від результатів праці інших робітників, яких він обслуговує (наладчиків, настроювачів, ремонтних робітників, помічників майстрів тощо).

3. Відрядно-преміальна, коли працівник, крім основного заробітку за прямими відрядними розцінками, додатково отримує премію за досягнення певних кількісних та якісних показників.

4. Відрядно-прогресивна, що дозволяє працю робітника в межах норми оплачувати за прямими відрядними розцінками, а при виробітку понад цих норм - за підвищеними.

5. Акордно-відрядна дає змогу встановити розцінку на весь обсяг робіт, а не на окрему операцію.

Відрядна оплата праці залежно від застосування видів відрядних розцінок може бути як колективною, так і індивідуальною. Відмінність полягає в тому, що при колективній формі оплати праці застосовуються колективні розцінки, які розраховуються, в основному, на весь обсяг робіт або на весь колектив робітників (бригаду, ланку), що виготовляють певний різновид продукції, а при індивідуальній формі оплати праці використовуються індивідуальні відрядні розцінки на окремого робітника даного розряду.

Слід зазначити, що крім погодинної та відрядної форм оплати праці, існує система посадових окладів. Вона застосовується для керівників, спеціалістів та службовців. Посадовий оклад - це абсолютний розмір заробітної плати, що встановлюється відповідно до посади і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень.

З метою стимулювання підвищення професійної майстерності працівників і посилення їх матеріальної зацікавленості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за узгодженням з профспілками (в разі їх відсутності - самостійно) вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Надбавки встановлюються робітникам, які виконують виробничі завдання стабільно і з високою якістю, освоїли суміжні професії, і виплачуються за рахунок економії фонду заробітної плати. У випадку зниження якості робіт та наявності браку надбавки не виплачуються. Величина надбавок за кваліфікаційну майстерність залежить від розряду робітника.

Крім згаданих, існують надбавки за роботу у важких умовах, що коригуються за допомогою районних коефіцієнтів і надбавки за роботу в шкідливих для здоров'я умовах. Доплати нараховуються згідно з галузевою тарифною угодою між міністерством відповідної галузі народного господарства та певними підприємствами або іншими міністерствами.

Доплати нараховуються:

за роботу у вечірній та нічний час;

за роботу за ненормованим робочим днем;

за роботу в святкові та вихідні дні;

в разі простою не з провини робітника;

за суміщення професій;

за розширення зони обслуговування;

за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

за керівництво бригадою;

за інтенсивність праці робітників тощо.

Доплата встановлюється у відсотках до основної заробітної плати працівника, що розраховується на основі прямих відрядних або погодинних розцінок з урахуванням надбавок.

Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної плати або визначаються як конкретна сума. Особливістю премії є те, що вона має нестійкий характер: може збільшуватись, зменшуватись, а може не нараховуватись зовсім. Нарахування премії, на відміну від доплат та надбавок, не є обов'язковим для підприємства.

Питання оплати праці на підприємстві регулює "Положення про оплату праці робітників ЗАТ "Житомирські ласощі" (далі "ЗАТ"). Метою розробки такого Положення є підвищення продуктивності праці, збільшення обсягу виробництва, прибутку, підвищення якості праці, і персональної відповідальності кожного на своєму робочому місці, а також особистої зацікавленості в кінцевих результатах роботи в умовах колективної власності і ринкових відносин. Окремими розділами в цьому Положенні зазначені умови оплати праці робітників-відрядників, керівних робітників, спеціалістів і службовців апарату управління і виробничих цехів ЗАТ. Окремими Положеннями регулюється оплата праці робітників відділу маркетингу та відділу зовнішньоекономічних зв’язків.

Фонд заробітної плати працівників ЗАТ складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших виплат і заохочень.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно за встановленими нормами праці /норми часу, вироблення, обслуговування посадові обов'язки/. Вона встановлюється згідно затверджених тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові досягнення. Вона містить у собі доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться: винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні і матеріальні виплати, що не передбачені актами діючого законодавства, але визначені колективною угодою ЗАТ.

В основному виробництві на підприємстві застосовується відрядно-преміальна система оплати праці, а у допоміжному виробництві використовується погодинно-преміальна система. Оплата праці керівників і спеціалістів здійснюється за місячними посадовими окладами плюс преміальні.

Оплата праці робітників-відрядників нараховується щомісяця на підставі діючих на момент уведення даного Положення тарифних ставок, кваліфікаційних розрядів і розцінок за кожен вироблений вид продукції та послуг.

Тарифікація робіт установлюється згідно діючого Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій. У працівників зберігаються тарифні розряди, що були присвоєні на момент затвердження Положення.

Перегляд /збільшення чи зменшення/ розрядів працівникам здійснюється атестаційною комісією. Підставою для цього є:

q зростання професійної майстерності;

q освоєння суміжних професій;

q активна раціоналізаторська і винахідницька діяльність;

q підвищення професійного й освітнього рівня;

q рівень відповідальності;

q упровадження нових прогресивних технологій;

q упровадження нових форм організації і стимулювання праці;

q відсутність претензій до якості праці працівника з боку керівництва підрозділу.

Оплата робітників-відрядників проводиться за випуск продукції в натуральному вираженні згідно норм і розцінок. За результатами роботи цеху за місяць визначається сумарний фонд оплати праці цеху, що потім розподіляється між робітниками цеху згідно коефіцієнтів трудової участі, обумовлених керівництвом цеху, на підставі особистого трудового внеску кожного працівника в цей фонд оплати праці.

Максимальний розмір премії для робітників встановлюється в розмірі 50% тарифної ставки за результатами роботи за місяць. Премія нараховується на одинарну тарифну ставку робітників за фактично відпрацьований час. За роботу у святкові і вихідні дні, а також понаднормовий час премія нараховується на одинарну тарифну ставку.

Підставою для нарахування премії за поточний місяць є дані бухгалтерської звітності, оперативного обліку, лабораторного контролю, а також данні по депреміюванню, подані у встановленому порядку на підставі переліку порушень.

Дата: 2019-05-28, просмотров: 220.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 7 8 9 10 1112