Теоретичні основи проблеми розвитку пам’яті

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Вступ

Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою відчуттів і сприймань, фіксується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності.

Нагромадження індивідуального чуттєвого й раціонального досвіду, опора на інформаційний досвід суспільства є важливою умовою прогресивного розвитку психіки людини. Наявність досвіду дає змогу розв'язувати дедалі складніші завдання, краще орієнтуватися в нових умовах, діяти передбачливо й упевнено. Щоб успішно оперувати поняттями й уявленнями на рівні мислення, необхідно зберегти їх в опорядкованому й мобільному стані, бо нові зрушення розвитку психіки завжди ґрунтуються на результатах попереднього розвитку. З приводу цього В.О. Сухомлинський наголошував на своєрідній педагогічній закономірності, яка зводиться до того, що у середніх і старших класах відставання, неуспішність з'являються головним чином тому, що в роки навчання в початкових класах учень не запам’ятав на все життя, не зберіг в пам'яті тих знань. І тому найважливіше завдання школи – закласти міцний фундамент знань.

В процесі навчання учень кожний раз немов би відштовхується від того що він вже знає. До його знань відносяться всі показники, які засвідчують його просування вперед. Такими показниками визначається і рівень розумового рівня учня, і характер його ставлення до навчання, і особливості самореалізації його розумової праці.

Пам'ять закріплює досягнені в учінні результати, зберігає їх і відтворює у відповідності з вимогами життя і навчальної діяльності. Пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості, так як є основою нагромадження індивідуального досвіду, основою нормального здійснення всіх психічних процесів і їх взаємодії.

Функціональні особливості пам'яті реалізуються через такі основні процеси – запам’ятовування або закріплення інформації; збереження або утримання інформації; відтворення інформації. Якість цих процесів залежить від того, яке значення матеріалу, який запам’ятовується, якою установкою керуються при запам’ятовуванні, яке ставлення склалося до матеріалу, який потрібно запам’ятати як зв’язаний цей матеріал з різноманітними видами діяльності людини.

Виходячи із вище сказаного ми вибрали темою нашого дипломного дослідження «Розвиток функціональних особливостей пам'яті в процесі навчальної діяльності молодшого школяра».

Оскiльки пам’ять в молодшому шкiльному вiцi зазнає важливих змiн i є значущою для нього, то актуальність теми зумовлена необхiднiстю визначення умов, якi б забезпечили оптимальний розвиток та вдосконалення пам’ять у молодшому шкiльному перiодi.

Данiй проблемi придiляли увагу ще Я. Коменський, К. Ушинський, якi наголошували на необхiдностi процесу повторення, як передумови глибокого розумiння навчального матерiалу та мiцного його запам’ятання.

Психологи П. Блонський, Л. Виготський, Л. Занков, П. Зiнченко, А. Смирнов, О. Леонтьев, С. Рубiнштейн займалися дослiдженням розробки та створення конкретних рекомендацiй з метою розвитку пам’ятi в процесi навчання i одержали вiдповiдно цiннi вiдомостi про зв’язок пам’ятi з процесом навчання в рiзному вiковому перiодi, в тому числi i в молодшому шкільному.

Отже, актуальнiсть нашого дослідження зумовлена саме недостатньою кiлькiстю дослiджень та великою необхiднiстю створення психолого-педагогiчних умов розвитку пам’ятi у молодщому шкiльному вiцi.

Об’єкт дослідження: Пам'ять молодшого школяра.

Предмет дослідження: Розвиток процесів пам'яті в молодшому шкільному віці.

Мета дослідження: Дослідити розвиток процесів пам'яті молодших школярів.

Виходячи з мети нашого дослідження, ми ставимо перед собою такі завдання:

· здійснити аналіз літератури з проблеми дослідження;

· визначити характерні особливості процесів пам'яті у молодших школярів;

· дослідити розвиток процесів пам'яті у молодшому шкільному віці;

· розробити методику проведення формуючого експерименту і провести його на базі Ладанецької ЗОШ I–I I ступенів;

· провести кількісний та якісний аналіз одержаних результатів;

· оцінити ефективність проведеного дослідження та оформити висновки.

При проведенні наукового дослідження ми використовували такі методи:

· аналіз психолого-педагогічної літератури;

· спостереження;

· теоретичне узагальнення;

· експеримент

1. Розвиток пам’яті як психолого-педагогічна проблема

Заняття 1.

Для того, що проконтролювати змiни, якi ми планували досягнути при застосуваннi методу запам’ятовування цифр, попередньо було проведено дiагностування наявних можливостей учнiв запам’ятовувати набiр рiзних цифр.

Для цього обранiй групi учнiв (кiлькiсть – 10 чоловiк, вiк 8–9 рокiв – 3–4 класи) був запропонований цифровий ряд з 12 чисел – 651302946852. Завданням учнiв було – на протязi 5-ти хвилин запам’ятати цi числа, зберiгаючи при цьому послiдовнiсть, в такий спосiб як воин це робили ранiше. Через 20 хвилин їх попросили письмово вiдтворити цi цифри зберiгаючи при цьому правильну послiдовнiсть. Результати були занесенi в таблицю 1.

Таблиця 1

№	Досліджуваний	Загальна кількість цифр	Кількість цифр в правильному порядку
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10	Ю. А. Г. М. І. С. М. С. О. Л.	6 7 6 4 6 9 5 6 4 8	6 5 6 4 4 9 5 6 4 8

Висновок

Отриманi результати свiдчать про те, що всi учасники групи користуються звичним для себе механiчним запам’ятовуванням. З слiв дослiджуваних с. – 9 цифр та Л. – 8 цифр, – вони випадково зiткнулись iз поєднаннями чисел, що для них є добре знайомими (дата народження для одного та номер будинку для iншого), що в свою чергу дало можливiсть запам’ятати на кiлька цифр бiльше за iнших.

Пiсля цього учням було запропоновано спробувати запам’ятати цей же числовий ряд, але iншим способом. Учням було детально пояснено особливостi використання запам’ятовування цифрових рядiв за методом Цицерона. Для кращого ознайомлення з цим способом запропонований ряд цифр запам’ятовували усi разом, де кожен за попередньою вимогою уявив власний будинок чи кiмнату.

Пiсля поданого як зразок варiанту уявлення (тривалiсть 6–7 хвилин) через 20-ти хвилинну перерву учням запропонували знову уявити свою «подорож» по будинку зберiгаючи при цьому початкову послiдовнiсть i уявно «побачити» цифри, якi учнi вiдтворюючи записували на карточках. Отриманi результати занесено в таблицю 2.

Таблиця 2

№	Досліджуваний	Загальна кількість цифр	К-сть цифр у правильному порядку	Загальна к-сть цифр відтворена учнями	К-сть цифр у правильному порядку
1	Ю.	12	11	15	14
2	А.	12	10	13	10
3	Г.	11	11	13	13
4	М.	12	12	15	14
5	І.	11	10	10	10
6	С.	12	10	11	10
7	М.	12	12	12	11
8	С.	11	10	11	10
9	О.	10	10	14	12
10	Л.	12	11	15	12

Запропонована к-сть цифр – 12 Запропонована к-сть цифр – 15

Висновок

Як бачимо з отриманих даних використання уяви помiтно вплинуло на процес запам’ятовування i вiдтворення. Також слiд врахувати, що такий спосiб учнi використовували вперше, тому є пiдстави припускати, що далi результати покращаться. На закiнчення учням було запропоновано потренуватись самостiйно в домашнiх умовах.

Заняття 2

Цього разу запам’ятовування ускладнилось за рахунок збiльшення цифрового ряду в два рази. Таким чином було запропоновано наступний цифровий ряд: 31,4, 1, 59, 2, 6,5, 35,8, 9, 7,9, причому деякi числа складались з 2-х цифр.

При цьому завданням учнiв було запам’ятати цi числа, самостiйно використовуючи уявлеявя власного будинку, подорож по ньому залишаючи на його предметах слiди – цифри. Умовою знову було – дотримання певного напрямку руху та запам’ятати його при цьому.

Через 20-ти хвилинну перерву пiсля вправи учнi записали результати своєї уяви та пам’ятi.

Данi занесенi в таблищо 2.

Заняття 1.

Щоб проконтролювати змiни, яких ми сподiвались досягнути, попередньо ми запропонували групi молодших школярiв запам’ятати у вказаному порядку, звичним для себе способом п’ятнадцять рiзних слiв. Зроблене нами припущення про те, що учнi максимум зможуть запам’ятати 9–10 слiв, виходить з того, норма об’єму короткотривалї пам’ятi в психологiї (7+2 одиниць iнформації), тобто запам’ятати одразу усi 15 слiв учнi просто не зможуть. Отже ми запропонували групi

для запам’ятовуванвя наступний ряд слiв:

Шафа, хмара, гнiздо Чайник, крила, пляж Ведмiдь, кисiль,

Кінь, капелiох, Олiвцi, зграя яхта

футболiст Автомобiль,

Данi слова учнi прочитали iз загального списку один раз, пiсля чого їхнiм завданням було записати цi слова, зберiгаючи при цьому правильну послiдовнiсть. Одержанi результати було занесено в таблицю 3.

Таблиця З

№	Досліджуваний	Загальна кількість відтворених слів	К-сть слів відтворених в правильному порядку
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10	Ю. А. Г. М. І. С. М. С. О. Л.	7 6 6 7 4 5 7 5 6 4	5 4 6 7 4 3 5 5 4 4

Висновок

З одержаних даних можна сказати, що наше припущення пiдтвердилось, тобто на основi звичайного запам’ятовування (неодноразове механiчне «прокручення» слiв про себе) учнi не можуть перевищити норму. Тепер наше завдання полягало в тому, щоб показати, що на основi ейдетичного принципу запам’ятовування, учнi зможуть з легкiстю перевищити норму вдвiчi.

Також можна припустити, що попередньо запам’ятовуючи, учнi асоцiативно уявляли образи слiв, але iзольоване уявлення кожного слова окремо, при її великiй кiлькостi, все рiвно не дасть необхiдного запам’ятовування та вiдтворення. Тому ми запропонували учням запам’ятовування цих же слiв за допомогою уявлення Їхнiх образiв та цiкавого уявлення зв’язкiв мiж ними. Учням повiльно було зачитано варiант уявлення, в цей момент всi уявляли цi сюжети (кожен по своєму вiдповiдно своїхй фантазiї). Поряд з цим була умова нiчого не запам’ятовувати, лише уявляти.

Пiсля цього учням запропонували ще раз самостiйно уявити те саме i записати слова. Данi було занесено в таблицю 4.

Таблиця 4

№	Досліджуваний	Загальна кількість відтворених слів	К-сть слів відтворених в правильному порядку
1	Ю.	15	15
2	А.	15	13
3	Г.	14	14
4	М.	15	15
5	І.	15	13
6	С.	14	14
7	М.	13	13
8	С.	15	15
9	О.	14	14
10	Л	15	15

Висновок

Дивлячись на одержанi данi можна сказати, що процес запам’ятовування активiзованiй уявi є дуже ефективним, оскiльки при цьому iнформацiя легше, надiйнiше закрiплюється i в бiльшiй кiлькостi, так як вона пов’язується мiж собою асоцiативними зв’язками. Кожне слово має опору – образ, який в свою чергу викликає в уявi наступний, який пов’язаний певним чином, певною дiєю з наступним i т.д. На такiй основi учнi зможуть краще запам’ятовувати тексти. Яскравi уявлення подiй допоможуть їм стiльки краще запам’ятати їх, але й вiдтворити. Звичайно, бiльшiсть учнiв цього вiку одразу будуть зосереджуватись на словесно-логiчному сприйняттi змiсту, але вони не повиннi нехтувати використанням уявного прийняття того, що вивчають. Таке поєднання даєть лише мiцнiшi слiди в їхнiй пам’ятi.

Заняття 2.

Використаний варiант уявлення.

1. Шафа – уявiть шафу, краще ту що є у вас в кiмнатi.

2. Хмара – шафа сама розчиняється, i звiдти випливає бiла хмарка, велика на всю вашу кiмнату.

З. Гнiздо – в хмаринцi лежить велике лелече гнiздо.

4. Кiнь – у гнiздi зручно влаштувався гарний бiлий кiнь.

5. Капелюх – кiнь якийсь незвичайний, у нього на головi червоний капелюх.

б. Футболiст – з-пiд капелюха вистрибнув футболiст.

7. Чайник – футболiст чомусь пiдвиває на нозi чайник.

8. Крила – чайник пiдлетiвши сильно вгору почав лiтати на крилах як лiтак.

9. Олiвцi – чайник пiдлетiвши до столу почав поливати кольоровi олiвдi.

10. Зграя – розкиданi по всьому столi олiвцi, вмить зiбрались в зграю.

11. Пляж – намокла зграя олiвцiв перелетiла на пляж сохнути.

12. Автомобiль – на пляжi, по пiску де автомобiль, уявiть свiй улюблений автомобiль.

13. Ведмiдь – за кермом автомобiля сидить ведмiдь.

14. Кисiль – ведмiдь вiдчиняє дверцята автомобіля, а звiдти рiкою

виливається кисiль.

15. Яхта – киселю так багато, що по ньому плаває яхта.

Закони пам’яті

За бажанням, пам’ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна вiдмiннiсть мiж людьми з доброю пам’яттю та з поганою в тому, що однi вмiють нею послуговуватися, тренують її, а iншi – нi.

Тому ми весь час в процесі своєї педагогічної діяльності привчаємо учнів дотримуватись основних законів пам`яті.

Iх усього лише сiм.

1. Думайте. На думку нiмецького письменника I. Лiхтенберга, люди мало запам’ятовують через те, що самi дуже мало думають. Отож обов’язково намагайтеся в усьому вiднаходити змiст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватися поглядом у текст, повторюючи подумки рядок за рядком. Цi титанiчнi зусилля не зарахуються, бо в даному разi важливим є не процес, а результат. Останнiй буде значно кращим, якщо ви спробуєте знайти в текстi провiдну думку, видiлити її аргументацiю, вiдмiтити перехiд до наступно – тобто попрацюєте в книжцi з олiвцем, зробите конспект.

Вчiться не лише вiдповiдати на запитання, а й ставити їх. Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо в книжцi є вiдповiдi на вашi заперечення-то проконтролюйте себе, якщо немає – намагайтеся вiдповiдати самi, одночасно перевiряючи переконливiсть авторської позицi. Пам’ятайте, що порiвняно з автором ви займаєте вигiднiшу позицiю: можете будь-якї митi його зупинити, запитати, можете скiльки зангодно повертатися до обговорення однiс й тiс ж думки. А от автор має все це терпiти й думати про переваги свого викладу.

2. Цiкавтесь. Якщо мова йде не про дозвiльне читання, аби витратити час у дорозi, то, напевне, прочитане вам для чогось-таки потрiбне. Орiєнтуйтесь на поставлену мету, адже вашi зусилля – заради неї. Оцiнiть, що ви матимете з цiєї iнформацi, i якщо користь дiйсно очiкується, то читати стане набагато цiкавiше. Якщо ж нi, то помiркуйте над словами англiйського фiлософа Б. Стюарда: «Не читай того, чого не хочеш запам’ятати, i не запам’ятовуй того, чого не маєш на метi застосовувати».

Iншими словами: щоб їжа була корисна – їжте з апетитом. Ця астрономiчна аналогiя пiдводить нас до наступного закону.

З. «Iжте слона частинами». Завтра екзамени, але ви налаштованi рiшуче, тому що попереду цiлий день та ще й нiч. Вiддаючи належне вашим здiбностям, ми готовi припустити, що до ранку ви опрацюєте-таки пiдручник i навiть будете пам’ятати його змiст десь до обiдньої пори – рiвно стiльки, щоб успiшно вiдповiсти на кiлька запитань екзаменатора. Та майте на увазi, що до книги рекордiв Гiннеса та до мiцних знань ведуть рiзнi шляхи. Аби не нарiкати потiм на дiряву пам’ять, подумайте: чому, примiром, сiм раз вiдмiряй – а раз вiдрiж? А не п’ять чи десять? Чому перш нiж вiдрiати, треба сiм раз вiдмiряти, i чому саме семеро одного не чекають? А ще були сiм давньогрецьких мудрецiв, сiм чудес свiту. Та й сiм днiв тижня навряд чи випадковiсть.

Психологи розшифрували секрет магічної сiмки. Виявляється, таким є середнiй об’єм нашої оперативної пам’ятi – за одночасного сприйняття вона здатна втримати близько семи об’єктiв. Облич, предметiв, слiв, фраз, параграфiв – будь-чого. Причому легше запам’ятовуються перший та останнiй елементи ряду. Недарма останнє слово в суперечцi кожний намагається залишити за собою; бо швидше за все в пам’ятi залишиться саме воно, а не попереднi тривалi дебати.

Якщо ж порцiя для запам’ятовування виявиться бiльше цiєї норми, тодi на неї ви витратите набагато бiльше часу, анiж пiд час посильної i ритмiчнї роботи.

4. Будьте готовi. Всiм вiдомо, як важко змiнювати плани, якщо вже на щось налаштувався. Певного настроювання на роботу вимагає й книжка. Крiм того, не лише настроювання, а й готовностi до справи, яка багато в чому залежить вiд вашої ерудицi. Адже воно легше «вкладається на вже готовi полицi», мiцнiше тримається купи завдяки зв’язкам iз попередньою iнформацiсю. Помiркуйте про те, що ви знаєте на запропоновану тему; оцiнiть, наскiльки нова iнформацiя доповнить вашi знання. до роботи зi складним матерiалом корисно зазадалегiдь пiдготуватися: перечитати що-небудь з тiєї самої теми, може, популярнiшого характеру.

5. Не затоптуйте слiди. Давно помiчено, що найлегше забути тiльки-но вивчене – це спробувати тут-таки запам’ятати дещо подiбне. Знаючи про це, не вчiть фiзику одразу пiсля математики, а iсторiю пiсля лiтератури.

6. Озирнiться навкруги. Це найдiйовiший спосiб упоратися iз забудькуватiстю. Уявивши обставини, за яких вiдбувалась подiя, ви i її зможете згадати, тому що одночаснi враження мають властивiсть викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам’ять, зав’язаний за певної ситуацiї, потiм допоможе згадати i причину, за якої ви його зробили.

7. Учiть вiд А до Я. Суть цього закону в тому, що вся iнформацiя повинна сприйматися як закiнчена цiлiсть, а не як розрiзненi скалки невiдомого чого. Якщо ви будете заучувати вiрш частинами, то потiм бiля дошки пiсля кожного рядка довго пригадуватимете початок наступного. Вчiть усе вiдразу. Такий принцип сприятиме швидко пригадувати потрiбне. для цього почнiть пригадувати спочатку.

Цей закон не суперечить третьому, як може здатися. Варто лише збiльшити вихiднi iнформацiйнi одиницi, а вiдтак розбити їх на дрiбнiшi групи. Проте не намагайтеся хутенько опрацювати щонайбiльше матерiалу, бо це – марна спроба. Лiпше повторювати його протягом кiлькох днiв, анiж у погонi за швидкими результатами, забути геть усе до наступного ранку.

Загалом, тут говориться про довiльне запам’ятовування, тобто про те, коли щось необхiдно вивчити. Але не варто нехтувати запам’ятовуванням несамохiть. Воно дiє, якщо iнформацiя пов’язана з яскравими враженнями. Отож, треба її зробити такою. Понуре роздивляння географiчної мапи можна перетворити на цiкаву гру-ознайомлення з материками. Примiром, прокласти маршрут навколосвiтньї подорожi, дотримуючись при цьому певних умов, наприклад, вiдвiдати якомога бiльше країн, максимально наблизити маршрут до прямої, триматися якнайближче до сушi i тому подiбне. Одночасно можна використати мапу й для тренування уваги: подивившись кiлька секунд на якийсь район, намагайтеся пригадати якомога бiльше деталей. Тобто спробуйте поєднати навчання i гру.

Хобi – чудовий спосiб переконатися в можливостях власної пам’ятi, поєднуючи приємне з корисним. Чимало колекцiонерiв – наприклад, фiлателiстiв, нумiзматiв – мають солiдну обiзнанiсть з iсторiї, а любитель збирання гербарiю, напевне, не буде плавати в ботанiцi. Бiльшiсть знань вони засвоюють, як-то кажуть, граючись.

Якщо ви хочете щось добре запам’ятати, то спочатку чiтко усвiдомте наступне: навiщо запам’ятовувати, що запам’ятавовувати. Вiдтак видiлiть суть, узагальнiть змiст i запам’ятайте це узагальнення.

Висновки

При виконанні дипломної роботи, ми ставили собі за мету виявити особливості розвитку пам`яті, визначити її роль в засвоєнні знань дітьми молодшого шкільного віку. До цієї теми зверталися багато видатних психологів, таких як П.І.Зінченко, Л.С. Виготський, О.Р. Лурія, Смирнов, Т.Рібо, П. Жане, У. Джеймс, С.Л. Рубінштейн та інші. Ми поглибили свої знання, дізналися, що набуття життєвого досвіду в широкому розумінні можливе лише тому, що до сучасного пам'ять додає минуле, а уява допомагає перенестись у майбутнє. Досвід охоплює не лише індивідуальне, а й суспільне життя. Завдяки пам'яті індивід у формі знання привласнює досягнення попередніх поколінь, оволодіває продуктами культури. Отже, людська пам'ять – це ланка зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім. Пам'ять виконує функцію накопичення, збереження і використання наслідків дії, відчуттів, сприймання, мислення, уяви. При цьому, проаналізувавши теоретичну літературу, періодичні видання, монографії та результати власного експериментального дослідження, ми звернули особливу увагу на висвітлення таких питань, як особливості прояву пам'яті на початкових етапах навчання, пам'ять як опорну функцію в засвоєнні знань, прийоми ефективного запам’ятовування навчального матеріалу і боротьби із його забуванням. Ми дійшли висновку, що пам'ять забезпечує цілісність і розвиток особистості людини, посідає важливе місце в системі навчальної діяльності. Ознайомившись із теоретичною літературою, діагностичними методиками, ми дослідили психічні особливості пам'яті учнів. Ми виявили, що у дітей молодшого шкільного віку розвиваються всі види пам'яті, зокрема дуже добре розвинена короткочасна зорова, образна, слухова пам'ять. Порівнюючи отримані високі результати дослідження успішності учнів по шкільних предметах можна зробити висновок, що існує пряма залежність між запам’ятовуванням і розумінням знань на практиці. Отже, високий розвиток пам'яті є однією із передумов досягнення успіхів у навчанні. Діагностика рівня розвитку пам'яті є необхідною умовою в процесі навчання, та й взагалі для нормального розвитку та становлення особистості. За її допомогою можна звичайно покращити якість засвоєння знань учнями, добитися систематичного удосконалення процесу засвоєння знань і одночасно розвитку пам'яті учнів То можна сказати, що загалом із завданням справилися усі. У завданні 1, де потрібно було запам’ятати образи предметів – майже в усіх результати найвищі. А у завданні 2 результати також позитивні, хоча невелика частина учнів справилася із завданням з деякими труднощами. Їм потрібно попрацювати над покращенням короткочасного запам’ятовування матеріалу на слух. Однак, як би наполегливо не здійснював учитель корекції індивідуальних недоліків, які мають місце в мнемічній діяльності окремих учнів, його зусилля неминуче виявляється малопродуктивним, якщо він залучить собі на допомогу свідомість самих дітей. Тільки після того, як вони почнуть усвідомлювати, що розумова діяльність кожного – це цілий світ, який належить так само пізнати, як світ навколишній, і пізнати не просто заради цікавості, а щоб оволодіти ним, зробити свій розум більш досконалішим і ефективнішим, – тільки за цієї умови вчитель зможе розраховувати на те, що його психодіагностична робота принесе щедрі і стійкі плоди.

З метою активізації і раціоналізації процесу навчання ми, посилаючись на наукові досягнення психології та педагогіки, запропонували правила раціоналізації пам'яті у навчальній діяльності, щоб полегшити школярам запам’ятовування та запобігти забуванню матеріалу. Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань. Регулярна і напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам’ятовування. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам'яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватися, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Вступ

Об’єкт дослідження: Пам'ять молодшого школяра.

Предмет дослідження: Розвиток процесів пам'яті в молодшому шкільному віці.

Мета дослідження: Дослідити розвиток процесів пам'яті молодших школярів.

Виходячи з мети нашого дослідження, ми ставимо перед собою такі завдання:

· здійснити аналіз літератури з проблеми дослідження;

· визначити характерні особливості процесів пам'яті у молодших школярів;

· дослідити розвиток процесів пам'яті у молодшому шкільному віці;

· провести кількісний та якісний аналіз одержаних результатів;

· оцінити ефективність проведеного дослідження та оформити висновки.

При проведенні наукового дослідження ми використовували такі методи:

· аналіз психолого-педагогічної літератури;

· спостереження;

· теоретичне узагальнення;

· експеримент

1. Розвиток пам’яті як психолого-педагогічна проблема

Теоретичні основи проблеми розвитку пам’яті

Пам’ять являє собою один з найважливіших психічних процесів у житті людини. Завдяки пам’ятi iндивiд у формi знання привласнює досягнення попереднiх поколiнь, оволодіває продуктами культури. Людська пам’ять є ланкою зв’язку мiж минулим, теперiшнiм i майбутнiм. Втрачаючи пам’ять, iндивiд губить не лише сноє минуле, а й здатнiсть нормально жити. Пам’ять є основою жигггя. Завдяки пам’ятi людина, сприймаючи рiзнi явища об’єктивної дiйсностi, зберiгас набугi внаслiдок цього враження i може їх використовувати у своїй наступнiй дiяльностi. Пам’ять є необхiдною умовою набування досвiду, знань, умiнь i навичок. Вона є необхiдною умовою психiчного розвитку людини.

Особливо велике значения мас пам’ять у процесi навчання, виступаючи як одна з найважливiших передумов засвосння знань учнями i формування у них рiзних шкiльних навичок. Пам’ять не є якоюсь самостiйною властивiстю людини. Вона зв’язана з усiма психiчними її процесами i властивостями: з сприйманням предметiв i явищ об’екгивного свiту, вiдображенням за допомогою мислення їх взасмозв’язкiв, створенням уявою нових образiв нiколи не сприйманих в минулому об’єктiв. Пам’ять зв’язана з усiєю особистiстю. Вона бере участь у формуванні iї iндивiдуальних особливостей. З другого боку, особливостi людини, що вже склалися, iї харакгер, здiбностi та iнтереси позначаються i на функцiонування її пам’ятi.

Головна i постiйна турбота вчителя – озброювати учнiв мiцними знаниями, у великому об’ємi i надовго. Щоб школярi зберегли здоров’я i емоцiональну стiйкiсть, рiвновагу, вчителю недостатньо знати лише свiй предмет i сучасну методику викладання. Крiм цього, вiн повинен враховувати i вiдомостi, що стосуються психічної діяльності i безпосередньо пам’ятi учня. Перш за все витiкаючи уже з визначення пам’ятi: будь-який вплив, що йде вiд вчителя, залишас слiд у областi почуттів, думок i дiй учня; тривале збереження потрiбної iнформацiї в його пам’ятi можна органiзувати процесом навчання; при дотриманнi визначених умов слiди пам’ятi оживають i здобута школярем iнформацiя відновлюється актуалізується. В залежностi вiд нервової системи мнемiчна дiяльнiсть має як загальнi, так i специфiчнi риси.

Вивчення пам’ятi має важливе теоретичне i практичне значення. Зокрема, пам’ять в учнiв повинна бути предметом особливої уваги вчителя. Вивчаючи особливостi пам’ятi в умовах навчання i зважаючи на них у своїй роботі, можна звичайно полiпшити якiсть засвоєния знань учнями. На основi уявлень про багатомiрнiсть пам’ятi, визначення типiв учнiв в залежностi вiд їх мнемiчних вiдмiнностей, при спецiальному i систематичному включеннi такого роду даних в методику навчання будь-якого предмету вчитель може добитися досить iстотного: систематичного удосконалення процесу засвоєння знань i одночасно розвитку пам’яті кожного окремого учня.

Успiх розвитку пам’ятi залежить вiд того, як забезпечується керiвництво цим процесом спочатку з боку батькiв, потiм вчителiв, а ще пiзнiше – з боку самої людини. Важливе значения для розвитку пам’ятi має перш за все виховання мотивiв дiяльностi, зокрема виховання iнтересу i любовi до знань, почуття вiдповiдальностi за виконання своїх обов’язкiв у будь-якiй справi. Це значить, що виховання пам’яті нерозривно пов’язане з вихованням усiєї особистостi людини. Основи багатьох психiчних якостей особистостi закладаються i культивуються в молодшому шкiльному вiцi. Тому особливу увагу вчених зараз зосереджено на виявлення резервiв розвитку молодших школярiв. Використання цих резервiв дозволить бiльш успiшно готувати дiтей до подальшої навчальної i трудової дiяльностi.

Іншою, не менш важливою стороною у вихованнi пам’ятi є формування умiнь запам’ятовувати i вiдтворювати матерiал. Дуже важливо, щоб уже в дошкiльному вiцi дитина оволодiла рiзноманiтними пiзнавальними прийомами i вчилася застосовувати їх з метою запам’ятання. У шкiльному вiцi шляхом систематичних вимог повинна буги вихована звичка користуватися рацiональними прийомами довiльного запам’ятання. Часто буває, що учнi вже володiють цими прийомами, але не використовують їх, надаючи перевагу повторенням, як найлегшому способу. Це, звичайно, серйозно позначається на темпах розвитку довільної пам’яті.

Пам’яттю з давнiх-давен цiкавилися фiлософи, психологи та фiзiологи, але про явища пам’ятi – складнi, феноменальнi – ще багато потрiбно дiзнатися. А поки що уточнимо вiдоме i почнемо з визначень понять, в своїй рiзнобарвностi доповнюючих одне одного. У Великiй Радянськiй Енциклопедi сказано: пам’ять – це «здатнiсть до вiдтворення минулого досвiду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливостi довгостроково зберiгати iнформацiю про подiї зовнiшнього свiту та реакцiї органiзму i багаторазово вводити її у сферу свiдомостi та поведiнки.

Радянський психолог О.Р. Лурiя говорить про пам’ять: «Кожне наше переживання, враження та рух залишає певний вiдбиток, який зберiгається достатньо довгий час i при вiдповiдних умовах проявляється знову i стає предметом свiдомостi. Тому пiд пам’яттю ми розумiємо запис, зберiгання i вiдтворення вiдбиткiв минулого досвiду, що дає людинi можливiсть накопичити iнформацiю i мати справу зi слiдами минулого досвiду пiсля того, як явища, що породили їх, зникли».

І ще одне визначення: зберiгання та наступне вiдтворення iндивiдом його досвiду називається пам’яттю. В пам’ятi розрiзняють такi основнi процеси: запам’ятовування, зберiгання, вiдтворення i забування.»

З того, що мiститься в цих визначеннях, видiлимо найбiльш iстотне, а саме:

1. Явища пам’ятi спричиненi нервовою системою, викликаються нею, складають одну з основних її якостей, властивостей.

2. Будь-який вплив – подiї зовнiшнього свiту або внутрiшнi реакцiї – залишають вiдбиток, iнформацiю у сферi наших рухiв, емоцiй або думок.

3. Пам’ять забезпечує довгострокове зберiгання одержаної iнформацiї.

4. Те, що стало надбанням цам’ятi, при вiдповiдних умовах оживас, становиться предметом свiдомостi.

5. Процеси пам’ятi – запам’ятовування, зберiгання, вiдтворення та забування (Часто, кажучи про процеси пам’ятi, говорять про сприйняття, запам’ятовування, вiдтворення.).

Отже, пам’ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак – фiлософських, фiзiологiчних, психологiчних – вчитель повинен видiлити свiй аспект їх розгляду – педагогiчний, вирiшальний у впливi на школяра при органiзацiї його складно учбової дiяльностi.

Проблема пам’ятi є традицiйною для психологiї i iнтенсивно розробляється нею як в експериментальному так i в теоретичному планi вже з першої половини ХХ столiття, що, очевидно, пов’язане з великою важливiстю процесiв пам’ятi в рiзних видах людської дiяльностi – в навчаннi, в спiлкуваннi, в грi, в працi та iн. За цей перiод створено значну кiлькiсть рiзних теорiй пам’ятi, методик її вивчення, отримано певнi результати наукових дослiджень.

Однак, не дивлячись на вагому кiлькiсть наукових розвiдок щодо даної проблеми, по вiдношенню до iнших психологiчних проблем, вона продовжує широко дослiджуватися як у зарубiжнiй так i у вiтчизнянiй психологiчнiй науцi. Разом з цим, ряд актуальних проблем психологiї пам’ятi залишаються в станi недостатнього вивчення.

Досить iнтенсивно в Росiї та Українi дослiдження пам’ятi проводилося в зв’язку з такою актуальною проблемою, як проблема навчання i вдосконалення методiв органiзацiї навчального процесу.

В 20-х на початку 30-х рокiв широко проводилися описовi дослiдження пам’ятi. Найбiльш яскравим представником цього напряму був П. Блонський, в працях якого детально проаналiзованi питання щодо етапiв розвитку пам’ятi, зв’язку її з iншими психiчними процесами, закономiрностями органiзацiї процесiв пам’ятi в шкiльному вiцi, зокрема, у молодшому.

В 30–40-х роках ХХ ст. розвивається дiяльнiсний пiдхiд до проблеми пам’ятi (П. Зiнченко, А. Смирнов). Дослідження пам’ятi, як психiчної функцiї, взаємозалежної вiд людської дiяльностi показали, що на ефективнiсть запам’ятовування та його особливостi має вплив мiсце матерiалу, який слiд запам’ятати, в структурi дiяльностi. Тобто, чи запам’ятовування конкретного матерiалу входить в мету певного виду дiяльностi, а також i те, наскiльки ця мета тiсно пов’язана з мотивами людини. Науково доказано, що найбiльш ефективно запам’ятовується той матерiал, змiст якого повнiстю роэкриває мета дiяльностi, тобто на що спрямована ця дiяльнiсть.

Ефекивнiсть запам’ятовування певного матерiалу визначається, по-перше тим, наскiльки змiстовними i рiзноманiтними були способи запам’ятовування матерiалу i по-друге, наскiльки змiст цiлей пов’язаний iз змiстом мотиву людини. Вченi акцентують увагу i на такий важливий момент як, наприклад, визнання вирiшальної ролi в ефективностi запам’ятовування операцiй щодо видiлення рiзних смислових частин, встановлення мiж ними логiчних зв’язкiв, спiввiдношення елементiв матерiалу з накопиченим, у минулому, досвiдом, з формуванням уявлень та iн. Результати дослiджень пам’ятi та факторiв, що впливають на успiшнiсть запам’ятовування, показують, що аналiз запам’ятовування, як особливої мнемiчної дiяльностi, є цiлком виправданим.

Серед сучасних пiдходiв до пам’ятi та її розвитку найбiльшого розповсюдження набули системний (С. Бочарова), системно-дiяльнiсний (Г. Середа), орiєнтований на винчення процесу розвитку пам’ятi (В. Ляудiс), психофізичний (Н. Корж), психофiзiологiчний (Е. Голубсва, А. Лебедсв, Н. Чуприкова). В руслi цих пiдходiв розглядаються проблеми взаємозв’язку пам’ятi з iншими психiчними процесами на рiзних етапах розвитку, її психологiчних характеристик, факторiв впливу на розвиток, нейрофiзiологiчних основ та iн.

Особливе мiсце серед дослiджень пам’ятi займає розробка двох проблем:

неусвiдомленого у запам’ятовуваннi i особливостей пам’ятi в ситуацiї спiлкування.

В дослiдженнях неусвiдомленого у запам’ятовуваннi, якi почалися ще у

50-i роки ХХ столiття, доказано, що матерiал, який спецiально не запам’ятовувався, не усвiдомлюється i не може бути вiдтворений за бажанням дослiджуваного. В дослiдженнях пам’ятi в ситуацiях спiлкування, як твердять науковцi, сумiсна дiяльнiсть людей, присутнiсть iнших людей або орiєнтацiя на них, веде до ряду специфiчних особливостей функцiонування процесiв пам’ятi, якi вiдрiзняються вiд функцiї пам’ятi в ситуацiї iндивiдуальної дiяльностi.

При вивченнi вищезгаданих проблем психологiї пам’ятi, особлива увага придiлялася розробцi конкретних методик дослiдження пам’ятi, якi дiстали своє практичне застосування у 80-i роки минулого столi’ття i, в основному, спрямовані на створення нових методик дослiдження пам’ятi на основi рiзних теоретичних пiдходiв, а також виявленнi нових закономірностей її функцiонування.

Розглядаючи проблему пам’яті у молодшому шкiльному вiцi, Е. Фарапонова зазначає, що розвиток пам’ятi в цей період вiдбувається в тiсному взасмозв’язку з розвитком мови i мислення. Провiдною в перебiгу процесiв запам’ятовування i вiдтворення стає розумова дiяльнiсть, здiйснювана мовними засобами. Її роль виявлясться у розвитку свiдомої цiлеспрямованостi запам’ятовування, у зростаннi його продуктивностi стосовно абстрактних знань, суджень i понять, виражених у словеснiй формi. На основi дослiджень виявлено, що у початкiвцiв зростає здатнiсть краще запам’ятовувати бiльше словесний матерiал, нiж наочний.

Е. Заiка в своїх рекомендацiях щодо розвитку словесно-логiчного мислення в процесi запам’ятовування, звертає увагу на те, що школярам характерне намагання спочатку зрозумiти матерiал, а потiм заучувати його. Про це свiдчить використання ними таких прийомiв, як подiл тексту на частини, повторення, складання плану, записування, що є своєрiдними, опорами». Саме в молодшому шкiльному вiцi вони стають продуктивними, вперше свiдомо регульованими прийомами запам’ятовування. На основi розумiння, вони можуть довiльно запам’ятовувати при умовi, якщо в них розумовi дiї виявленi i добре закрiпленi.

Процеси розумiння i запам’ятовування йдуть паралельно i виявляються в рiзнiй мiрi. Наприклад, – прийом подiлу тексту на частини у молодших школярiв ще виглядає як проста розбивка на певнi рiвнi частини. В учнiв 6–7 класiв на перший план виступає змiстова сторона частин, їх логiчно закiнчений змiст, заучування їх вiдбувається не iзольовано, а в процесi мисленного їх спiввiднесення.

Успiшно використовується учнями такий прийом запам’ятовування i вiдтворення, як складання плану. Користування ним є показником вищого рiвня функцiонування пам’ятi.

Е. Заiка наголошус, що складаючи план для розумiння тексту, учнi виокремлюють у матерiалi бiльшi за розмiром, узагальненi смисловi одиницi, якi становлять його логiчну структуру, дають бiльш узагальненi назви цих одиниць; вони намагаються вiдтворити в назвi основне, суттєве. Ставлячи перед собою завдання запам’ятати матерiал, школярi реалiзують його, структуруючи дрiбнiшi частини матерiалу, який треба запам’ятати. Незважаючи на таку вiдмiннiсть способiв розумiння i запам’ятовування, до яких вдаються школярi, вони часто переплiтаються, пiдмiняються один одним. Щоб запобiгти цьому, потрiбно спецiально керувати становленням цих способiв.

В. Осипова у розвитку пам’ятi молодших школярiв видiляє таку характерну суперечнiсть: з однiєї сторони, вони свiдомiше використовують досконалiшi прийоми запам’ятовування, а з iншої – у них уповiльнюється утворення нових зв’язкiв, їм доводиться при заучуваннi матерiалу докладати бiльше зусиль. У школярiв повiльнiше виробляються асоцiацiї за сумiжнiстю. Це означас, – на думку автора, – що в них знижується здатнiсть механiчно запам’ятовувати й вiдтворювати матерiал.

У молодшому шкiльному вiцi зазнають змiн i уявлення, у формi яких здiйснюсться вiдтворення запам’ятованого. Поступово зменшується питома вага конкретних уявлень про явища природи, суспiльства i людей, натомiсть з’являються узагальненi уявлення i поняття про них.

Змiнюється у школярiв спiввiдношення мiж мимовiльним i довiльним запам’ятовуванням. З цього приводу А. Смирнов, П. Зiнченко вказують на певнi особливостi.

Однiєю з таких особливостей є те, що рiст довiльностi запам’ятовування, керованого метою запам’ятати, зберегти, щоб потiм пригадати, вiдтворити, є характерним для розвитку пам’ятi школяра. Проте, запам’ятовування навчального матерiалу часто має i мимовiльний характер. Мимовiльно учень запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з його емоцiями. Як вiдзначають А. Смирнов та П. Зiнченко у своїх теоретичних та практичних дослiдженнях, мимовiльно запам’ятовується в першу чергу те, що пов’язане з конкретною дiяльнiстю школяра. Активiзацiя пiзнавальної дiяльностi школяра, спрямованої на розв’язання рiзних видiв пiзнавальних задач, створює сприятливi умови для мимовiльного запам’ятовування. Повнiшому використанню його можливостей сприяє реалiзацiя учнями в їх учбовiй дiяльностi настанови, спочатку зрозумiти, потiм заучувати». Вона створює оптимальне спiввiдношення мимовiльного й довiльного запам’ятовування в набуттi учнями знань, вмiнь i навичок. Чим глибше розумiють учнi те, що їм слiд засвоїти, тим вища ефективнiсть їх мимовiльної пам’ятi.

Теоретичне обгрунтування проблеми психологiї пам’ятi зроблено вiдомим відчизняним психологом та педагогом К. Ушинським. Вiн у своїх працях особливу увагу звертає на розкриття такої проблеми як запам’ятовування. Автор зазначає, що у школярiв певною мiрою виробляються вмiння чергувати заучування i вiдтворення. Вiдтворення проявляється у використаннi способiв пригадування як засобу контролю i пiдвищення ефективностi запам’ятовування. Однак, далеко не всi дiти, (як вiдзначає К. Ушинський), можуть органiзовувати таке продуктивне їх чергування. Досконалiшим воно стає тодi, коли дитина починає аналiзувати, що iз заучуваного ним матерiалу запам’яталося, а що – нi, повертається до тих мiсць чи роздiлiв, якi не запам’яталися, а потiм до тексту в цiлому, поєднуючи цiлiсне i часткове його заучування. Молодшим школярам, як зауважує автор, нерiдко не вистачас наполегливостi в пригадуваннi. Неточнiсть, поверховiсть у вiдтвореннi зумовлюється, в таких випадках, не недосконалiстю його способiв, а небажанням докласти певних зусиль. Характеризуючи пригадування як працю, iнодi важку працю, К. Ушинський зазначав, що причиною забування часто бувають лiнощi пригадати здобуте, якi породжують недбале поводження зi своїми знаннями. Навпаки, якщо учнi будуть наполегливо примушувати себе пригадувати те чи iнше, вони звикнуть не забувати, виховуватимуть впевненiсть у можливостi пригадати, а ця впевненiсть має вагомий вплив на акт вiдтворення. У молодшому шкiльному вiцi це дуже важливо.

Розглянувши ряд суттєвих змiн у процесах пам’ятi учнiв, виникає запитання – яким чином слiд органiзувати нанчальну дiяльнiсть школярiв цього вiкового перiоду, щоб це мало позитивний вплив на розвиток їхньої пам’ятi; чи можна видiлити конкретнi умови прогресивних змiн пам’ятi, i якi саме.

Дата: 2019-05-28, просмотров: 217.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒