Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
| Показники | 1998р. | 1999р. | 2000р. | 2001р. | 2002р |
| Фактична середня ціна, грн../т | 157,02 | 205,70 | 458,09 | 383,42 | 313,64 |
| Рівень рентабельності галузі,% | 1,9 | 12,0 | 64,8 | 43,3 | 19,3 |
| Розрахункова ціна (грн../т), яка б забезпечила рентабельность: 50% | 231,14 | 275,49 | 416,95 | 401,35 | 394,35 |
| 40 % | 215,73 | 257,12 | 389,15 | 374,59 | 368,06 |
| 25 % | 192,61 | 229,58 | 347,46 | 334,46 | 328,62 |
Розрахункова ціна, яка б забезпечила рентабельність 50%, у таблиці 1 обчислена діленням фактичної ціни на коефіцієнт, обчислений додаванням показника рентабельності, вираженого десятинним дробом, до одиниці та множенням одержаного результату на 1,5, що відповідає рентабельності 50%. Аналогічно обчислено й інші значення розрахункових цін.
Як видно з даних таблиці, у більшості випадків розрахункова ціна вище фактичної. Це пояснюється тим, що фактична рентабельність у відповідному році була нижче нормативної, для якої обчислено розрахункову ціну. Фактичні ціни мають значно вищий рівень коливань, ніж розрахункові. Коефіцієнт варіації розрахункових цін для рівня рентабельності 50% становить у досліджуваному періоді 0,241, а фактичних середніх цін — 0,425. Отже, можна стверджувати, що регулювання рівня доходів сільськогосподарських товаровиробників через рівень цін сприятиме їх стабілізації.
Але визначити рівень стабілізуючих цін на зерно — це лише перший і один із найлегших кроків на шляху регулювання зернового ринку. Складнішим є питання про розміри втручання держави з метою стабілізації цього сегмента аграрного ринку, зокрема визначення та кількісна оцінка факторів, які впливають на зміну цін на зерновому ринку.
Як неодноразово зазначалося, обсяги пропозиції зерна на зерновому ринку України визначаються перш за все обсягами внутрішнього його виробництва. Виходячи з цього, було проведено кореляційний аналіз залежності рівня цін на зерно від обсягів валових зборів за 1998—2003 роки. У результаті математичної обробки даних установлено таку залежність:
У = 426,91 - 2,93х,
де У — середня ціна продажу зерна, грн./т; х — валовий збір зернових у цілому по Україні, млн. т.
Коефіцієнт кореляції для даної моделі дорівнює 0,165, коефіцієнт детермінації — 0,027. Тобто зв'язок між обсягами виробництва зерна та середньою ціною його продажу дуже слабкий. Це значною мірою пояснюється тим, що, з одного боку, рівень товарності зернового виробництва коливається навколо позначки 50%, з іншого, зерно є продуктом тривалого зберігання, і можуть створюватися значні перехідні запаси в кінці року. Тому досить логічним є припущення, що середні ціни реалізації зерна в більшій мірі залежать саме від обсягів продажу. Кореляційний аналіз цієї залежності дозволив установити такі параметри функції:
У = 617,38 - 19,87 х,
де У — середня ціна продажу зерна, грн./т; х — обсяг проданого зерна в цілому по Україні, млн. т.
Коефіцієнт кореляції для даної моделі дорівнює 0,592, коефіцієнт детермінації — 0,291. Ці дані підтверджують припущення про те, що обсяги продажу зерна більшою мірою впливають на формування середньої ціни на зерно, ніж обсяги валового виробництва, хоч тіснота цього зв'язку може бути визнана як середня, чого замало для розробки пропозицій щодо впливу держави на зерновий ринок. З наведеної функції маємо підтвердження закономірності про зниження рівня цін у міру збільшення обсягів продажу зерна.
Не викликає сумнівів той факт, що загальна тенденція до підвищення цін на зерно склалася в Україні перш за все внаслідок інфляції. Тому нашим наступним кроком став аналіз комплексного впливу на зміну цін — обсягів продажу зерна та індексу споживчих цін в Україні. У результаті математичної обробки статистичних даних установлено таку залежність:
У = - 69,08 + 366,54 х, - 15,70 х2,
де У — середня ціна продажу зерна, грн./т; х, — базисний індекс споживчих цін (1997 = 1); х2 — обсяг продажу зерна в цілому по Україні, млн. т.
Коефіцієнт кореляції для даної функції становив 0,983, коефіцієнт детермінації — 3,965. Тобто включені в модель фактори на 96,5% визначають динаміку цін на зерно на внутрішньому ринку України. Абсолютні значення коефіцієнтів регресії свідчать про те, що збільшення індексу споживчих цін на одиницю супроводжується зростанням цін на зерно на 366,54 грн., а підвищення обсягів продажу зерна на І млн. т, навпаки, веде до зниження ціни реалізації на 15,70 грн. Ураховуючи дуже тісний зв'язок між розглянутими факторами та результативним показником, можна скористатися цією математичною функцією для визначення оптимальних обсягів продажу зерна на внутрішньому ринку України з метою забезпечення стабільного рівня цін на зерно, а відповідно і стабільного рівня доходів сільськогосподарських товаровиробників (табл. 2).
Розрахунковий обсяг продажу зерна, який би забезпечив стабільність доходів сільськогосподарських товаровиробників, обчислено з урахуванням залежності рівня цін від обсягів продажу та базисного індексу інфляції, а також розрахункової ціни (табл. 1), яка б забезпечила рентабельність зернового виробництва на відповідному рівні. Наприклад, базисний індекс інфляції в 2002 році порівняно з 1997 роком становив 1,898, а розрахункова ціна, яка б забезпечила рентабельність 50%, — 394,35 грн. за 1 т зерна. Підставивши ці дані в останнє рівняння, одержимо такий вираз:
394,35 = - 69,08 + 366,54x1,898 - 15,70 х2,
де х2 — обсяг продажу зерна, млн. т.
Розрахунковий обсяг продажу має становити 14,8 млн. т. Аналогічно обчислено розрахункові обсяги продажу зерна для інших років і рівнів рентабельності.
За даними таблиці 2, у 1998—2000 роках розрахункові обсяги продажу зерна, які з забезпечували стабільні доходи сільськогосподарських товаровиробників, зростали, що свідчить перш за все про формування ринку зерна в Україні, а в останні три роки цей показник стабілізувався. Але якщо для забезпечення рентабельності на рівні 25% в останні три роки треба було продавати на внутрішньому ринку 18,9-19,2 млн. т зерна, то для підтримки рентабельності на рівні 50% — відповідно 14,6—14,9 млн. т (ці цифри досить близькі до середніх обсягів проданого зерна на позабіржовому ринку України в останні роки — 13,96 млн. т за останні шість років).
Таблиця 2
Фактичний і розрахункові обсяги продажу зерна в Україні, які б забезпечили стабільний обсяг доходів сільськогосподарських товаровиробників
| Рік | Фактичний обсяг продажу зерна, млн.т | Розрахунковий обсяг продажу зерна, млн.т, який би забезпечив рентабельність зернового виробництва | Перевищення “+”, нестача “-” Фактичного обсягу над розрахунковим при рентабельності | ||||
| 50% | 40% | 25% | 50% | 40% | 25% | ||
| 1998 | 14,5 | 8,9 | 9,9 | 11,3 | + 5,6 | + 4,6 | + 3,2 |
| 1999 | 13,7 | 11,4 | 12,6 | 14,4 | + 2,3 | + 1,1 | - 0,7 |
| 2000 | 10,7 | 11,1 | 12,8 | 15,5 | - 0,4 | - 2,1 | - 4,8 |
| 2001 | 17,0 | 14,6 | 16,3 | 18,9 | + 2,4 | + 0,7 | - 1,9 |
| 2001 | 19,0 | 14,8 | 16,5 | 19,0 | + 4,2 | + 2,5 | 0,0 |
| 2003 | 8,3 | 14,9 | 16,6 | 19,2 | - 6,6 | - 8,3 | - 10,9 |
Цікаві висновки можна зробити стосовно обсягів втручання держави в зерновий ринок з метою підтримки стабільних цін на зерно та стабільних доходів товаровиробників. Якби держава підтримувала ціну, яка б забезпечила рентабельність галузі на рівні 50%, то доводилося б періодично викуповувати зерно з ринку, а потім його продавати. Причому, якщо взяти до уваги наявність чотирирічної циклічності в динаміці валового виробництва зернових в Україні, то досить логічним буде припущення, що за чотири роки кількість викупленого зерна має приблизно дорівнювати кількості проданого зерна з інтервенційних фондів. Така умова практично повністю виконується саме для ціни, яка забезпечує рентабельність 50%. Складність реалізації цього варіанта стабілізації зернового ринку полягає в тому, що у 2001 та 2002 роках треба було б знайти кошти для викупу з ринку 6,6 млн. т зерна. Але, по-перше, стабілізація ціни та доходів у 2001 році сприяла б стабілізації виробництва у наступні роки, по-друге, продаж усього цього зерна у 2003 році за вищими цінами дозволив би практично в повному обсязі повернути витрачені кошти з урахуванням витрат на зберігання.
Здавалося б, значно легше можна було розв'язати проблему стабілізації цін на зерно на рівні 25% рентабельності. Але, як свідчать дані таблиці 2, для цього треба було б в останні п'ять років додатково продати на внутрішньому ринку понад 17 млн. т зерна з інтервенційного фонду, створення якого лише обговорюється. Тобто така задача взагалі не могла бути виконана.
Отже, прийнятнішим є варіант стабілізації цін на зерно на рівні 50% рентабельності. За умов реалізації цього варіанта у 2001—2003 роках сільськогосподарські товаровиробники додатково одержали б 1149,4 млн. грн. виручки.
Проведені нами дослідження дозволяють зробити такі висновки. Для стабілізації зернового ринку та зернового виробництва в Україні необхідно здійснювати інтервенційні операції. Механізм інтервенційних операцій на зерновому ринку базується на Законі України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та постанові Кабінету Міністрів "Про додаткові заходи із здійснення заставних та інтервенційних операцій з зерном". Обсяги таких інтервенцій в останні роки повинні були б коливатися від 5,6 млн. т закупівлі у 1998 році до 6,6 млн. т продажу у 2003-му. Чергування надлишку та нестачі пропозиції зерна на внутрішньому ринку дозволяє вести мову про створення певного інтервенційного фонду, який зможе майже повністю функціонувати за принципами самоокупності. Як орієнтир державного регулювання доцільніше використовувати розрахункову ціну, яка б забезпечувала рентабельність галузі на рівні 50%.
VІ. Проектування виробництва зерна і його ефективності.
4.1. Проектування сівозмін, посівних площ окремих зернових культур.
Економічною основою сівозмін є науково обґрунтована структура посівних площ, яку розробляють відповідно до спеціалізації та концентрації виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням природних умов і біологічних особливостей культур. Проектуючи планові завдання і структуру посівних площ для господарства, необхідно враховувати можливість забезпечення правильного чергування культур і пару. Оскільки ключовою проблемою в сільському господарстві і надалі залишається виробництво зерна, в структурі посівних площ переважають зернові культури.
При розробці проекту сівозміни треба підібрати найбільш цінні культури в межах кожної групи і визначити оптимальне співвідношення між ними. Для оцінки культур використовують дані про фактичну врожайність їх у даному господарстві. Найістотнішим при встановленні структури посівних площ в сівозміні є відповідність її науковим вимогам правильного чергування культур, оскільки порушення цієї вимоги призводить до зменшення їх врожайності та валових зборів продукцій. Так, якщо питома вага озимої пшениці в сівозміні буде надмірною, доведеться частково вирощувати її повторно, внаслідок чого поширюватиметься врожайність така хвороба, як коренева гниль, і помітно знижуватиметься врожайність пшениці. При запровадженні сівозміни, складеної на основі правильної структури посівних площ, забезпечується рівномірніше використання протягом року робочої сили, механізмів тощо. Запровадження сівозміни підвищує ефективність усіх агрозаходів (удобрення, застосування засобів механізації, знищення бур’янів, шкідників і хвороб тощо). Все це свідчить про те, що організаційне значення сівозмін не менше, ніж агротехнічне. [14;95].
Проектування сівозмін – надзвичайно складна і відповідальна справа, від якої залежить рентабельність всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Розпочинати її слід після визначення загального напряму господарства, його спеціалізації.
Кількість сівозмін залежить і від розмірів земельних площ господарства: чим вона більша, тим більшою може бути і кількість сівозмін. На основі структури посівних площ для кожної сівозміни розробляють схему чергування культур. Перед цим визначають кількість полів у сівозміні, яка має бути такою, щоб зручно було вирощувати всі культури.
Останнім часом науково обґрунтовано впровадження сівозмін з невеликою кількістю полів. Це забезпечує оптимальну концентрацію культур і підвищує ефективність використання техніки. Після вирішення питання про кількість полів починають розробляти схеми чергування культур у сівозміні. На основі принципів побудови сівозмін насамперед розміщують найбільш цінні, основні та вимогливі до попередників культури.
Запровадження сівозмін – перенесення розробленого проекту сівозміни на територію землекористування господарства. Встановлюються межі сівозміни і окремих її полів. Щодо конфігурації полів, то краще, щоб вони нагадували прямокутник, довша сторона якого розміщувалася д упоперек схилу або по горизонталях [14; 95].
У перший рік освоєння сівозміни, розміщуючи культури по полях, насамперед враховують культури, які на даний час вже посіяні (багаторічні трави і озимі). Цього ж року треба передбачити вирощування попередників для озимих та інших основних культур, що сприятиме швидкому освоєнню сівозміни. В перший рік переходу допускається деяке відхилення від запланованої структури посівів. Так, якщо в минулому році не висівали багаторічні трави, то замість них сіють однорічні, замість озимих – ярі зернові. На другий рік необхідно додержуватися запланованої структури посівних площ, згрупувати культури по полях і по можливості розмістити їх після передбачених попередників. Якщо в перший рік переходу відхилення від запроектованої сівозміни були незначні і культури згрупували по полях, то другий рік може бути роком освоєння сівозміни. В інших випадках сівозміни освоюють за три роки. ( див. табл. 23)
Таблиця 23 [2] Структура посівних площ в освоєній та запроектованій сівозмінах в ТОВ “Великоглибочецьке” в 2004 р.
| Культури
| Освоєна сівозміна | Запроектована сівозміна | Схема сівозміни | ||||
| Номер поля | Культура
| ||||||
| га | % | га | % | ||||
| Зернові | 414 | 59 | 400 | 56,9 | 1
2 3
4
5 6 7 8 9 | Конюшина на один укіс, викоовес. Озима пшениця Цукрові буряки, кормові буряки Кукурудза на з/м і силос Озима пшениця Горох, гречка Озима пшениця Цукрові буряки Ячмінь з підсівом конюшини, овес | |
| озима пшениця жито гречка ячмінь горох просо овес | 300 17 30 40 10 10 5 | 42,7 2,4 4,2 5,6 1,4 1,4 0,7 | 320 10 25 30 10 - 5 | 46,5 1,4 3,5 4,2 1,4 - 0,7 | |||
| Технічні | 100 | 14,2 | 110 | 15,6 | |||
| цукрові буряки | 100 | 14,2 | 110 | 15,6 | |||
| Кормові | 188 | 26,7 | 192 | 27,3 | |||
| кукурудза на з/м кукурудза на силос кормові буряки однорічні трави багаторічні трави на один укіс | 60 40 69 - 19 | 8,5 5,6 9,8 - 2,7 | 62 32 50 20 28 | 8,8 4,5 7,1 2,8 3,9 | |||
Проект введення сівозмін обговорюється на нараді ТОВ “Великоглибочецьке”, на зборах уповноважених господарства і після внесення необхідних змін, направляють для затвердження у вищестоячі сільськогосподарські організації. Після затвердження проекту здійснюють внутрішньогосподарські заходи щодо землевпорядкування, визначають межі сівозмін, полів. Прийнята сівозміна оформляється відповідними документами. Виходячи із сучасного стану зернового виробництва у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розроблено проект розвитку галузі на перспективу (табл. 24).
Таблиця 24 Проектні посівні площі зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке” на 2004 – 2010 рр. (га)
| Культури | 2004р. | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. |
| Озима пшениця | 300 | 320 | 320 | 325 | 325 | 325 | 325 |
| Жито | 17 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 15 |
| Гречка | 30 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 20 |
| Ячмінь | 40 | 30 | 25 | 25 | 20 | 20 | 20 |
| Горох | 10 | 19 | 14 | 14 | 19 | 19 | 19 |
| Овес | 7 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 |
| Боби | 5 | 10 | 10 | 10 | 14 | 14 | 14 |
| Вика | 5 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 |
| Всього зернових | 414 | 414 | 414 | 414 | 420 | 420 | 420 |
Як видно із таблиці посівні площі зернових культур планується довести до 428 га, зокрема площі озимої пшениці, як основної культури, яка дає найбільші урожаї, планується збільшити на 20-25 га, що становитиме 320-325 га, посівні площі гороху, як джерело білка для тваринництва планується збільшити на 9 га, що становитиме 19 га.
В Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” також на перспективу планують збільшити посівні площі під зернобобові культури, оскільки, як вже зазначалося, саме ці культури є основним джерелом кормового білка.
4.2. Проектування врожайності зернових культур.
Урожайність зернових культур є одним з головних показників ефективності землеробства. Вона характеризується виходом продукції певної культури з одиниці площі посіву, залежить від багатьох факторів інтенсивного ведення землеробства і в першу чергу від наявності світла, тепла, повітря, води та поживних речовин. Велике значення мають також якість і строки обробітку грунту, меліорація, хімізація земель, система насінництва і сівозміни, впровадження у виробництво високоврожайних сортів і гібридів та досягнень науки і передового досвіду вирощування сільськогосподарських культур тощо.
Розглянемо методику планування урожайності, яка найбільш повно охоплює дію основних факторів на розмір майбутнього врожаю кожної культури, на основі енергетичної оцінки інтенсифікації АПК.
Найважливішу роль у досягненні максимального урожаю відіграє ефективне використання сонячної енергії (світла), оскільки 90-95 % біомаси становлять органічні речовини, які утворюються в процесі фотосинтезу. При цьому фотосинтетична активна радіація (ФАР) досягає близько 45-50 % загальної енергії, яка бере участь у процесі фотосинтезу. Середньорічне надходження ФАР характеризується і визначається за формулою.
Величину гранично можливого урожаю конкретної культури за використанням ФАР можна розрахувати за формулою:
Уб = , де
Уб – потенційний біологічний урожай сухої маси, ц/га;
ОФАР – надходження ФАР за вегетаційний період, М Дж/га;
КФАР – коефіцієнт використання ФАР, %;
д – калорійність 1 ц урожаю органічної речовини, яка дорівнює 4 х 105 ККал. [20;230].
Підраховано, що кожний центнер сухої органічної речовини вбирає 400 тис. ККал енергії або це становить в перерахунку на мегаджоулі – 1676.
Планування виробництва зерна повинно здійснюватись у перспективних, поточних і оперативних планах господарства. Воно передбачає насамперед продаж зерна державі за видами на основі заключених контрактів, а також на внутрішньогосподарські потреби насінного і фуражного фондів з урахуванням страхових запасів, допомоги людям похилого віку і тимчасово непрацездатним; натуральні оплати робітникам, продаж на ринку тощо. Розрахунки валового виробництва виконують для кожного виду зерна окремо, а потім в цілому по галузі.
Маючи валове виробництво зерна з усіх його видів і розрахункову планову урожайність визначають розмір посівної площі по кожній зерновій культурі. Розрахункову планову урожайність визначають як середньоарифметичну фактичну урожайність по певній культурі за останні 5 р. з урахуванням досягнень с/г науки та передової виробничої практики.
Значне місце у валовому виробництві зерна та інших культур займають інтенсивні технології, які впроваджені в Україні. На площах зернових культур за інтенсивною технологією урожайність, як правило, на 5-6 ц/га вища ніж за звичайною технологією. Проте, за даними Міністерства економіки України увага до інтенсивних технологій знижується. Цей висновок можна зробити за таких даних. Якщо в 1991р. процент посівних площ зернових за інтенсивною технологією до всіх посівних площ становив 46 %, то в 1994р. – 41 %, а в 1996р. – 30 %. Відповідно знизився процент валового виробництва зерна – 53 %, 48 % і 36 %.
Отже, в організації виробництва зерна особливу увагу необхідно звертати на широке застосування інтенсивних технологій.
Спроектуємо врожайність зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке” на найближчі 5 років (таблиця 25)
Таблиця 25
Проектна врожайність зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке”
| Культури | 2004р. | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. |
| Озима пшениця | 32,7 | 35,9 | 38,2 | 40 | 40 | 40 | 40 |
| Жито | 22,3 | 23,2 | 24 | 25 | 25 | 25 | 25 |
| Гречка | 9,5 | 9,5 | 9,5 | 10 | 10 | 12 | 12,5 |
| Ячмінь | 31 | 31 | 31 | 31 | 31,9 | 32,6 | 32,8 |
| Горох | 24,5 | 25 | 25 | 26 | 26 | 26 | 26 |
| Овес | 24,2 | 24,2 | 24,2 | 24,2 | 25 | 25 | 25 |
| Боби | 13,8 | 13,8 | 13,9 | 13,9 | 14 | 14 | 14,5 |
| Вика | 38 | 38 | 38 | 39 | 39 | 39 | 39 |
| Всього зернових | 29,8 | 30,1 | 32,3 | 34,2 | 36 | 37,1 | 38,2 |
Із таблиці видно, що врожайність зернових планується збільшити в 2010 році на 8,7 ц/га, в тому числі озимої пшениці на 7,3 ц/га, жита на 2,7 ц/га; гречки на 3 ц/га; ячменю на 2 ц/га; гороху – на 2 ц/га.
Підвищення врожайності всіх зернових культур – це першочергове завдання адміністрації господарства. На 2004-2010 рр., зокрема до 2010 року врожайність озимої пшениці довести до 40 ц/га; ячменю – 30-35 ц/га; гречки 10-12 ц/га.
Підвищення врожайності озимої пшениці можна досягти за рахунок посіву по таких попередниках як багаторічні трави і однорічні трави і гороху. Це дасть прибавку 4-5 ц/га;
- внесення мінеральних добрив в діючій речовині NPK під оранку, при посіві у рядки, підживлення в межах NPK 100-110 ц/га. Це дасть прибавку врожайності на 5,5-6,5 ц/га;
- впровадження нових високопродуктивних сортів. Прибавка 3-4 ц/га;
- збирання озимої пшениці в стислі агротехнічні строки в межах не більше 10-ти робочих днів. Це дасть господарську прибавку урожайності – на 4-5 ц/га.
Попередником ячменю повинні бути цукрові буряки, під які вносився гній і мінеральні добрива. Це забезпечить високу врожайність даної культури.
4.3. Очікувана ефективність зернових культур при впровадженні проектних розробок у виробництві.
Після впровадження у виробництво проектних розробок у даному господарстві на майбутнє плануються перш за все збільшити посівні площі озимої пшениці, як основної культури, яка дає найбільші урожаї, до 25 га. Також за рахунок зменшення посівних площ таких культур як ячмінь, жито, овес, збільшити посівні площі гороху, як джерела білка для тваринництва.
Всі ці заходи приведуть до того що дане господарство від своєї діяльності буде отримувати більші прибутки і зернова галузь буде більш рентабельною.
Також більшого економічного ефекту господарство досягне від впровадження таких заходів як: впровадження комплексної механізації у виробництво; підвищення врожайності сільськогосподарських культур; поліпшення організації праці; закріплення окремих культур за конкретними працівниками; підвищення інтенсивності праці – за рахунок зменшення простоїв; зміцнення трудової дисципліни; науково обґрунтоване нормування праці; підвищення матеріальної зацікавленості працівників; підвищення їх кваліфікації.
Згідно цих заходів на перспективу буде така собівартість зернового виробництва.
Таблиця 26. Проектна собівартість одного ц зернової продукції
в ТОВ “Великоглибочецьке”
| 2004р. | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. | |
| Зернові всього | 35 | 34,2 | 33,9 | 32,1 | 30,7 | 29,4 | 28,7 |
Собівартість продукції буде знижуватись за рахунок таких заходів:
1) за рахунок підвищення продуктивності праці;
2) економно витрачатися грошові кошти та раціонально використовуватися матеріально-технічні ресурси (добрива, насіння, паливо);
3) використовуватись прогресивні технології виробництва зернової продукції;
4) підвищуватися рівень організації, нормування та оплати праці на всі с/г роботи, і зокрема тих, що стосуються зернового виробництва.
Y –
Х1 – посівна площа
Х2 – кількість опадів
Х3 – грунти (% гумосу)
Х4 – кількість внесених мінеральних добрив
| Рік | Y | Х1 | Х2 | Х3 | Х4 |
| 1996 | 33,1 | 625 | 570 | 3,45 | 88 |
| 1997 | 32,3 | 600 | 540 | 3,4 | 86 |
| 1998 | 30,4 | 585 | 580 | 3,5 | 85 |
| 1999 | 30,1 | 545 | 550 | 3,2 | 83 |
| 2000 | 29,8 | 414 | 574 | 3,22 | 80 |
Урожайність можна обрахувати по такій формулі:
у = -37,7 – 0,031х1 + 0,028х2 + 0,159х3 + 1,212х4
збільшення кількості внесення мінеральних добрив на 1 і сталих х1 – посівні площі, х2 – кількості опадів, х3 – структурі грунтів – призводить до росту урожайності на 1,21 одиниці.
Коефіцієнт кореляційного зв’язку r між даними становить 1. Це є свідченням щільного (практично ідеального) зв’язку між вхідними даними.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 179.