Виробництво зерна по категоріях господарств

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Таблиця 3

Виробництво зерна по категоріях господарств

	1990	1991	1995	1996	1997	1999
Всі категорії господарств	45009	40674	33930	24571	28472	24662
У тому числі: - с/г підприємства	43564	39228	30675	21721	24419	21451
Особисті підсобні г-ва населення вкл. орендарів - громадян	1445	1436	2747	2521	3368	2711
Фермерські господарства	0	10	508	329	685	500

З таблиці видно, що найбільша частка виробництва зерна припадає на с/г підприємства і особисті підсобні господарства населення, включаючи орендарів-громадян. Також, з даних таблиці свідчить те, що в Україні, починаючи з 1991 р. частка виробництва зерна фермерськими господарствами поступово зростає і у 1999 р. вона становить 500 тис. тонн.

Ці всі дані можна відобразити і у динаміці виробництва зерна по категоріях господарств (діаграма 1).

Щоб охарактеризувати стан зернового господарства України, то необхідно проаналізувати товарну пропорцію зерна за каналами реалізації.

Зміни, що відбулися за останні 5-6 років у реалізації зерна і впроваджені маркетингу, свідчать про поступовий перехід від адміністративної економіки до ринкової. Вважаючи державні закупівлі зерна основою політичної і соціально-економічної стабільності в країні, держава тривалий час контролювала процес реалізації цього виду продукції, диктувала селянину умови збуту через державне замовлення і держконтракт, одночасно намагаючись заінтересувати товаровиробника авансуванням (безпроцентним кредитом), матеріально-технічним забезпеченням, стимулюванням обсягів продажу зерна понад рівень держзамовлення, компенсацією транспортних витрат по доставці на елеватори, рівнем орієнтованої закупівельної ціни, що вважалась нижньою межею при закупівлях підприємствами хлібопродуктів. Динаміка обсягів товарної пропозиції в Україні, зміни в структурі каналів розподілу зерна у господарств суспільного сектора наведена в таблиці 4

Таблиця 4

Реалізація зерна по різних каналах в 1990-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації	Роки
Канали реалізації	1991	1996	1997	1999 за 10 міс.	1999 до 91 %
Всього	17856	12606	10090	9636	53
В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв’язках	11081	4490	4373	1183	10
Споживкооперації	89	21	16	5	5,6
Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування	4037	3259	4361	2911	72
Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки	1648	2522	3412	2315	1,40 р.
Реалізовано по обміну і за валюту	933	-	-	-	-
Реалізовано по бартеру	67	2288	4915	3208	47р.
Продано зарубіжним країнам	1	16	11	13	13р.
Продано господарствам на біржах	2	10	-	0	-

Таблиця 5

Структура розподілу зерна по каналах реалізації за 90-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації	Роки
Канали реалізації	1991	1996	1997	1999 за 10 міс.
1	2	3	4	5
Всього	100	100	100	100
В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв’язках	62,1	35,6	25,5	12,3
Споживкооперації	0,5	0,2	0,1	0,1
Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування	22,6	25,9	25,5	30,2
Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки	9,2	20,0	20,0	24,0
Реалізовано по обміну і за валюту	5,1	-	-	-
Реалізовано по бартеру	0,4	18,2	28,8	33,3
Продано зарубіжним країнам	-	0,1	0,1	0,1
Продано на біржах, аукціонах	0,1	0,0	0,0	0,0

Характеризуючи динаміку торгівлі, слід відзначити, що у 1990-92 рр. вона була досить стабільною. В урожайному 1993 р. її обсяги досягли максимуму – 20 млн. т., а в наступні 5 років зменшились, сягаючи лише 13 млн. т. Загальне зменшення продажу за 1991-1997 рр. становило майже 10 % і насамперед звузився внутрішній ринок зерна (від 17,8 до 10,1 млн. т.); а також нерозвиненість ринкової інфраструктури, яка не змогла вчасно компенсувати втрачені можливості гарантованого збуту.

Для товаровиробників, які мають великі партії продовольчого і фуражного зерна, більш привабливим є продаж зерна на біржах, де вони можуть скористатися перевагами поточної кон’юктури ринку, протягом п’яти днів отримати гроші. Реалізація зерна в рахунок держкомітету і продаж на біржах – це ті канали, які дозволили товаровиробнику виручити максимальну ціну за його продукцію у період мінімально низьких цін – зразу після збирання врожаю. У цей період реалізувалось до 90 % всього товарного зерна. Продаж підприємством споживкооперацій, населенню і видача в рахунок оплати праці, реалізація на ринку та через власні магазини, бартерна торгівля не забезпечили господарством значних доходів. Проте слід сказати, що продаж зерна населенню в останні роки збільшився від 4 млн. т. у 1991 р. майже до 44 млн. т. у 1997-1998 рр. У 1,5 рази виросла реалізація зерна на ринку, через власні магазини. І хоч тут ціни порівняно з цінами держконтракту нижчі більш як на третину, проте в умовах високої інфляції господарства вигравали на швидкості обігу грошей, які зразу ж спрямовувались на придбання матеріальних ресурсів.

Зерно є традиційним біржовим товаром, його ринок не вимагає інтеграційних процесів і зайвих посередників. Однак з огляду на велике стратегічне значення ринку зерна, роль і місце державного посередництва в ньому не викликають сумніву. Зерновому господарству і ринку зерна властиві регіональні проблеми, пов’язані з різницею між виробництвом і потребами, попитом і пропозицією на регіональних ринках.

Порівняння даних за 1991-1998, 99 рр. щодо потреби в зерні з його середньорічним виробництвом показує, що Україна забезпечує себе власним зерном лише на 70 %, зокрема, області Полісся – 64 %, Карпат – 23%, Лісостепу – на 86 % і Степу – на 73 %. Найбільший дефіцит зерна мають Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Донецька, Київська області. Виробляють зерна понад потреби Херсонська, Черкаська, Хмельницька, Тернопільська, Вінницька, Сумська, Полтавська і Чернігівська області.

У перспективі Україна повинна мати достатню кількість продовольчого і фуражного зерна для повного забезпечення своїх власних потреб, а також для його експорту на зовнішній ринок.

Розвиток приватного свинарства і птахівництва тісно пов’язується з розвитком ринку зернофуражних ресурсів. Якщо для повного забезпечення населення хлібопродуктами достатньо виробляти 110-120 кг борошна на одного жителя України (всього 6-7 млн. т.), то для розв’язання стратегічних питань сталого розвитку свинарства, птахівництва в експортно-орієнтованих моделях потреба у зернофуражних ресурсах може сягнути 38-40 млн. т. Цього рівня можна досягти через розширення та інтенсифікацію зернового господарства.

Серед важливих проблем розвитку зернового господарства необхідно врахувати можливості розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та пивоварної галузей промисловості, а також можливості експорту озимої пшениці, особливо її цінних сортів і пивоварного ячменю.

ІІ. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ “Великоглибочецьке”

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Великоглибочецьке”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” було створене в 1947 році. За роки існування відбулись і відбуваються значні зміни в його розмірах. В 1960 році був приєднаний колгосп ім.. Калініна /с.Дубівці/. В 1982 – господарству було передано районне міжгосподарське підприємство по відгодівлі ВРХ.

Колгосп ім. Енгельса (с.Довжанка) – приєднався в 1986р., а село Плотиче – в 1989 р. На основі Постанови державного агропромислового комітету України від 17 травня 1988 р. на базі даного господарства була створена агрофірма “Великоглибочецька”. В 1993 р. – селянська спілка “Довжанецька” (с.Довжанка) – від’єдналося. В січні 1996 р. згідно рішення зборів уповноважених агрофірму було реорганізовано в сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв “Великоглибочецьке”. В 1997 р. власники земельних і майнових паїв с.Плотича вийшли цілісним майновим комплексом, передавши при цьому свої майнові і земельні паї приватному агропромисловому підприємству “Довжанецьке”.

В 1999 році частина власників земельних і майнових паїв в с. Дубівці також вийшли з господарства і передали при цьому свої майнові і земельні паї приватному підприємству “Онікс”. У 1998 році с/г Товариство власників було реорганізоване в ТОВ. В склад ТОВ входять: с. Великий Глибочок, частина с. Дубівці.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розташоване в приміській зоні обласного центру м. Тернопіль. Центральна частина господарства знаходиться в с. Великий Глибочок.

В даний час в господарстві працює 180 чоловік, з них спеціалістів – 17; з них з вищою освітою – 9 чоловік. З жовтня господарством керує Василина. Згідно рішення п’ятої позачергової сесії двадцять другого скликання Тернопільської районної Ради народних депутатів від 31.08.1995 року господарству був виданий державний акт на право колективної власності на землю.

В лютому 1996 року земля була розпайована між працюючими і пенсіонерами господарства і видані кожному сертифікати на земельний пай.

Станом на 01.01.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю використовує землю своїх пайовиків шляхом заключення договорів оренди на земельний пай.

Товариство діє на засадах підприємництва і спрямоване відповідно до Законів України “Про колективне с/г підприємство”, “Про підприємства в Україні” і ін.

Підпорядкованість: Міністерство агропромислового комплексу.

Юридична адреса: 283114 Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, с. В. Г либочок, вул. Степана Бандери, 26.

Розрахунковий рахунок: 26000203158003 в сільському відділенні АК АПБ “Аваль”.

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок майнових паїв засновники формують статутний фонд в розмірі 7 млн. 888 тис. грн. На сьогодні за ТОВ “Великоглибочецьке” закріплено 861 га земельних угідь, в тому числі с/г угідь – 754 га.

Таблиця

Структура товарної продукції за 2002, 2003, 2004 рр. в ТОВ “Великоглибочецьке”

Вид продукції	2002 рік		2003 рік		2004 рік
Вид продукції	Виручено грошей, тис.грн	%	Виручено грошей, тис.грн	%	Виручено грошей, тис.грн	%
Зерно	264,4	15,7	260	19,8	253	22,3
Цукрові буряки	536,6	31,2	320,2	24,4	222,2	20,6
Разом по рослинництву	807,8	47,8	580,2	44,3	484,2	42,2
ВРХ	186,2	10,9	126,9	9,7	89,9	7,9
Свині	46,4	2,7	42,5	3,2	34,6	3,5
Молоко	30,7	1,8	49,9	3,8	52	4,5
Разом по тваринництву	273,5	16,1	220	16,8	177,5	16,5
Промислова продукція	395,9	23,4	295	22,5	274,1	24,1
Реалізація ін.продукції, робіт, послуг	217	12,8	212	16,2	201,8	15,3
Всього:	1694,2	100	1307,2	100	1137,6	100

Як свідчать показники таблиці, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції Товариства займають в 2004 р. зерно і цукрові буряки. За цукрові буряки був отриманий цукор, реалізація якого була відображена у виручці від промислової продукції.

По питомій вазі структури товарної продукції можна зробити висновок, що ТОВ має виробничий напрямок – зерново-буряковий з розвинутим тваринництвом.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці наявність в господарстві техніки, тракторів с/г машин.

Таблиця

Облік тракторів, с/г машин і енергетичних потужностей на 1 січня 2005 р.

Назва і марка машин	Наявність на звітну дату, шт
І. Наявність тракторів всього	16
1. трактори загального призначення	5
2. Т – 150	2
3. ДТ – 75, Т – 74	1
4. Т – 150 К	3
5. Т – 70 С	2
6. МТЗ – 80	1
7. ЮМЗ	1
8. Т - 25	1
Універсально – просапні трактори, всього:	12
Тракторні причіпи - всього	13
Електродвигуни: кількільсть, од	162
Потужність, кВт	958
ІІ. Наявність зернозбиральних комбайнів, всього:	6
1. Єнісей – 1200	1
2. СК – 5	4
3. Комбайн зарубіжної фірми	1
ІІІ. Наявність с/г машин
Ґрунтообробні машини
1. Плуги тракторні загальн. призначення	4
2. Борони зубові	3
3. Борони дискові	1
4. Культиватори – всього	3
5. Комбіновані агрегати РКВ-3,6; АКП-2,5	1
Посівні і садильні машини
1. Сівалки – всього:	1
Збиральні машини
1. Косарки-плющилки – всього в т.ч	1
самохідні КПС – 5Г	1
стогоклади	2
прес – підбирачі	1
жатки валкові – всього	2
кормозбиральні машини - всього	2
зерносушарки	1
потужність, Т/Г	6

Таблиця

Рух основних с/г машин (шт.)

Назва і марка машин	Наявність на початок звіт. періоду, шт	Списано за рік, шт..
1. Трактори всіх марок	21	2
2. Тракторні причіпи	19	6
3. Сівалки – всього	3
4. Комбайни, всього
в т.ч. зернозбиральні	3
в т.ч. кормозбиральні	6
в т.ч. самохідні Е - 281	1
Автомобілі:
1. Автомобілі вантажні бортові	5
2. Автомобілі вантажні самоскиди	11
3. Автомобілі вантажні грузові	4
4. Автобуси	3
5. Автопричепи	3
6. Напівпричепи	6
Енергетичні потужності	кін.сил.
1. Двигуни тракторів	1860
2. Двигуни комбайнів і самохідних машин	1295
3. Двигуни автомобілів	3519
4. Інші механічні двигуни	75
5. Електродвигуни та електричні установки	130
6. Робочі тварини в перерах. на мех. силу	9
Всього енергетичних потужностей	6888

Комбайни розміщені в боксах, інша с/г техніка розміщена під навісами або на машинному дворі на асфальтному покритті. Є два зерно токи і складські приміщення місткістю 5 тис. тонн зерна. Для обробки зерна є зерноочисні і зерносушильні установки.

Як вже було вище сказано, техніка в господарстві застаріла. Моральний та фізичний знос машин не дає змоги вийти на високі показники ефективності с/г виробництва. Парк машин майже не поповнюється через брак запасних частин, нових вузлів, агрегатів з року в рік техніку ремонтують абияк. Господарство нині шукає запасні частини, витрачаючи великі кошти на їх придбання. В сучасних умовах інфляційні процеси на паливно-мастильні матеріали і запасні частини ведуть до постійного подорожчання вантажоперевезення. Склад машинно-тракторного парку повинен відповідати виробничій спеціалізації господарства, оскільки для виробництва певних видів продукції необхідна відповідна система машин. До основних показників, які характеризують ефективність використання машинно-тракторного парку відносяться норма виробітку, коефіцієнт технічної готовності використання техніки, рівень механізації виробничих процесів.

Таблиця

Використання тракторів в ТОВ “Великоглибочецьке” у 2004 р.

№	ПОКАЗНИКИ	МАРКА ТРАКТОРА
№	ПОКАЗНИКИ	ДТ - 75	Т - 150	МТЗ - 80	Т – 70С
1.	Виконання робіт, ум.га	1100	1500	1250	890
2.	Денний виробіток на 1 трактор,га	7	10	8	6
3.	Змінний виробіток на 1 трактор,га	6	8	5	4

З таблиці можна зробити висновок, що ефективно використовуються трактори Т-150, ДТ-75, МТЗ-80. Важливим показником, що характеризує ефективність використання МТП є затрати на його експлуатацію.

Таблиця

Затрати на експлуатацію тракторів і машин у ТОВ “Великоглибочецьке” за 2004 р.

Статті витрат	Трактори		Машини
Статті витрат	Сума, грн..	%	Сума, грн..	%
Оплата праці	39140	25	22160	30
Нафтопродукти	74040	47	39930	49
Амортизація основних фондів	150	-	2450	3
Поточний ремонт	12210	8	10180	13
Інші витрати	31040	20	3230	5
Всього витрат	156880	100	73950	100

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що затрати на поточний ремонт тракторів досить високі. Це пояснюється тим, що більшість техніки – застаріла, і тому зростають затрати на ремонт. З підвищенням цін на нафтопродукти зростають затрати на їх придбання. Це зростання пов’язане з нестабільним економічним становищем в країні.

Охарактеризуємо трудові ресурси даного господарства. До них відносяться наявна чисельність працездатних членів господарства і працюючі особи пенсійного віку та підлітки, що проживають на території господарства – всього нараховується 180 чоловік.

Трудові ресурси за виробничою діяльністю поділяються:

1) ресурси основної діяльності – 117 чол.;

2) ресурси промислових, підсобних і допоміжних господарств – 16 чол.;

3) ресурси невиробничої сфери, пов’язаної з обслуговуванням усіх виробничих цехів – 34 чол.;

4) ресурси будівництва, що здійснюється господарським способом – 5 чол.

По професійному складу працівники виробничої сфери в Товаристві розподілені за професіями:

агрономи – 1 чол.;

зоотехніки – 1 чол.;

інженери і техніки – 6 чол.;

бригадири – 3 чол.;

трактористи-машиністи – 43 чол.;

комбайнери – 6 чол.;

електромонтери – 3 чол.;

доярки – 6 чол.;

телятниці – 8 чол.;

свинарі – 6 чол.;

шофери – 17 чол.;

інші працівники тваринництва – 5 чол.;

працівники ремонтних майстерень – 12 чол.;

пром., підсобник підприємств - 7 чол.;

будівельних бригад – 5 чол.;

кінно-ручних робіт в рослинництві – 51 чол.

Таблиця

Схема

Система управління ТОВ “Великоглибочецьке”

Охарактеризуємо виробництво основних видів продукції в ТОВ “Великоглибочецьке” за 2004 рік.

Таблиця

(довідка про господарсько-фінансову діяльність

ТВ “Поділля” за 2000 р.)

Таблиця 1

Таблиця 2

Фактичний і розрахункові обсяги продажу зерна в Україні, які б забезпечили стабільний обсяг доходів сільськогосподарських товаровиробників

Рік	Фактичний обсяг продажу зерна, млн.т	Розрахунковий обсяг продажу зерна, млн.т, який би забезпечив рентабельність зернового виробництва			Перевищення “+”, нестача “-” Фактичного обсягу над розрахунковим при рентабельності
Рік	Фактичний обсяг продажу зерна, млн.т	50%	40%	25%	50%	40%	25%
1998	14,5	8,9	9,9	11,3	+ 5,6	+ 4,6	+ 3,2
1999	13,7	11,4	12,6	14,4	+ 2,3	+ 1,1	- 0,7
2000	10,7	11,1	12,8	15,5	- 0,4	- 2,1	- 4,8
2001	17,0	14,6	16,3	18,9	+ 2,4	+ 0,7	- 1,9
2001	19,0	14,8	16,5	19,0	+ 4,2	+ 2,5	0,0
2003	8,3	14,9	16,6	19,2	- 6,6	- 8,3	- 10,9

Цікаві висновки можна зробити стосовно обсягів втручання держави в зерновий ринок з метою підтримки стабільних цін на зерно та стабільних доходів товаровиробників. Якби держава підтримувала ціну, яка б забезпечила рентабельність галузі на рівні 50%, то доводилося б періодично викуповувати зерно з ринку, а потім його продавати. Причому, якщо взяти до уваги наявність чотирирічної циклічності в динаміці валового виробництва зернових в Україні, то досить логічним буде припущення, що за чотири роки кількість викупленого зерна має приблизно дорівнювати кількості проданого зерна з інтервенційних фондів. Така умова практично повністю виконується саме для ціни, яка забезпечує рентабельність 50%. Складність реалізації цього варіанта стабілізації зернового ринку полягає в тому, що у 2001 та 2002 роках треба було б знайти кошти для викупу з ринку 6,6 млн. т зерна. Але, по-перше, стабілізація ціни та доходів у 2001 році сприяла б стабілізації виробництва у наступні роки, по-друге, продаж усього цього зерна у 2003 році за вищими цінами дозволив би практично в повному обсязі повернути витрачені кошти з урахуванням витрат на зберігання.

Здавалося б, значно легше можна було розв'язати проблему стабілізації цін на зерно на рівні 25% рентабельності. Але, як свідчать дані таблиці 2, для цього треба було б в останні п'ять років додатково продати на внутрішньому ринку понад 17 млн. т зерна з інтервенційного фонду, створення якого лише обговорюється. Тобто така задача взагалі не могла бути виконана.

Отже, прийнятнішим є варіант стабілізації цін на зерно на рівні 50% рентабельності. За умов реалізації цього варіанта у 2001—2003 роках сільськогосподарські товаровиробники додатково одержали б 1149,4 млн. грн. виручки.

Проведені нами дослідження дозволяють зробити такі висновки. Для стабілізації зернового ринку та зернового виробництва в Україні необхідно здійснювати інтервенційні операції. Механізм інтервенційних операцій на зерновому ринку базується на Законі України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та постанові Кабінету Міністрів "Про додаткові заходи із здійснення заставних та інтервенційних операцій з зерном". Обсяги таких інтервенцій в останні роки повинні були б коливатися від 5,6 млн. т закупівлі у 1998 році до 6,6 млн. т продажу у 2003-му. Чергування надлишку та нестачі пропозиції зерна на внутрішньому ринку дозволяє вести мову про створення певного інтервенційного фонду, який зможе майже повністю функціонувати за принципами самоокупності. Як орієнтир державного регулювання доцільніше використовувати розрахункову ціну, яка б забезпечувала рентабельність галузі на рівні 50%.

VІ. Проектування виробництва зерна і його ефективності.

4.1. Проектування сівозмін, посівних площ окремих зернових культур.

Економічною основою сівозмін є науково обґрунтована структура посівних площ, яку розробляють відповідно до спеціалізації та концентрації виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням природних умов і біологічних особливостей культур. Проектуючи планові завдання і структуру посівних площ для господарства, необхідно враховувати можливість забезпечення правильного чергування культур і пару. Оскільки ключовою проблемою в сільському господарстві і надалі залишається виробництво зерна, в структурі посівних площ переважають зернові культури.

При розробці проекту сівозміни треба підібрати найбільш цінні культури в межах кожної групи і визначити оптимальне співвідношення між ними. Для оцінки культур використовують дані про фактичну врожайність їх у даному господарстві. Найістотнішим при встановленні структури посівних площ в сівозміні є відповідність її науковим вимогам правильного чергування культур, оскільки порушення цієї вимоги призводить до зменшення їх врожайності та валових зборів продукцій. Так, якщо питома вага озимої пшениці в сівозміні буде надмірною, доведеться частково вирощувати її повторно, внаслідок чого поширюватиметься врожайність така хвороба, як коренева гниль, і помітно знижуватиметься врожайність пшениці. При запровадженні сівозміни, складеної на основі правильної структури посівних площ, забезпечується рівномірніше використання протягом року робочої сили, механізмів тощо. Запровадження сівозміни підвищує ефективність усіх агрозаходів (удобрення, застосування засобів механізації, знищення бур’янів, шкідників і хвороб тощо). Все це свідчить про те, що організаційне значення сівозмін не менше, ніж агротехнічне. [14;95].

Проектування сівозмін – надзвичайно складна і відповідальна справа, від якої залежить рентабельність всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Розпочинати її слід після визначення загального напряму господарства, його спеціалізації.

Кількість сівозмін залежить і від розмірів земельних площ господарства: чим вона більша, тим більшою може бути і кількість сівозмін. На основі структури посівних площ для кожної сівозміни розробляють схему чергування культур. Перед цим визначають кількість полів у сівозміні, яка має бути такою, щоб зручно було вирощувати всі культури.

Останнім часом науково обґрунтовано впровадження сівозмін з невеликою кількістю полів. Це забезпечує оптимальну концентрацію культур і підвищує ефективність використання техніки. Після вирішення питання про кількість полів починають розробляти схеми чергування культур у сівозміні. На основі принципів побудови сівозмін насамперед розміщують найбільш цінні, основні та вимогливі до попередників культури.

Запровадження сівозмін – перенесення розробленого проекту сівозміни на територію землекористування господарства. Встановлюються межі сівозміни і окремих її полів. Щодо конфігурації полів, то краще, щоб вони нагадували прямокутник, довша сторона якого розміщувалася д упоперек схилу або по горизонталях [14; 95].

У перший рік освоєння сівозміни, розміщуючи культури по полях, насамперед враховують культури, які на даний час вже посіяні (багаторічні трави і озимі). Цього ж року треба передбачити вирощування попередників для озимих та інших основних культур, що сприятиме швидкому освоєнню сівозміни. В перший рік переходу допускається деяке відхилення від запланованої структури посівів. Так, якщо в минулому році не висівали багаторічні трави, то замість них сіють однорічні, замість озимих – ярі зернові. На другий рік необхідно додержуватися запланованої структури посівних площ, згрупувати культури по полях і по можливості розмістити їх після передбачених попередників. Якщо в перший рік переходу відхилення від запроектованої сівозміни були незначні і культури згрупували по полях, то другий рік може бути роком освоєння сівозміни. В інших випадках сівозміни освоюють за три роки. ( див. табл. 23)

Таблиця 23 [2] Структура посівних площ в освоєній та запроектованій сівозмінах в ТОВ “Великоглибочецьке” в 2004 р.

Культури	Освоєна сівозміна		Запроектована сівозміна		Схема сівозміни
	Освоєна сівозміна		Запроектована сівозміна		Номер поля	Культура
	га	%	га	%	Номер поля	Культура
Зернові	414	59	400	56,9	1 2 3 4 5 6 7 8 9	Конюшина на один укіс, викоовес. Озима пшениця Цукрові буряки, кормові буряки Кукурудза на з/м і силос Озима пшениця Горох, гречка Озима пшениця Цукрові буряки Ячмінь з підсівом конюшини, овес
озима пшениця жито гречка ячмінь горох просо овес	300 17 30 40 10 10 5	42,7 2,4 4,2 5,6 1,4 1,4 0,7	320 10 25 30 10 - 5	46,5 1,4 3,5 4,2 1,4 - 0,7
Технічні	100	14,2	110	15,6
цукрові буряки	100	14,2	110	15,6
Кормові	188	26,7	192	27,3
кукурудза на з/м кукурудза на силос кормові буряки однорічні трави багаторічні трави на один укіс	60 40 69 - 19	8,5 5,6 9,8 - 2,7	62 32 50 20 28	8,8 4,5 7,1 2,8 3,9

Проект введення сівозмін обговорюється на нараді ТОВ “Великоглибочецьке”, на зборах уповноважених господарства і після внесення необхідних змін, направляють для затвердження у вищестоячі сільськогосподарські організації. Після затвердження проекту здійснюють внутрішньогосподарські заходи щодо землевпорядкування, визначають межі сівозмін, полів. Прийнята сівозміна оформляється відповідними документами. Виходячи із сучасного стану зернового виробництва у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розроблено проект розвитку галузі на перспективу (табл. 24).

Таблиця 24 Проектні посівні площі зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке” на 2004 – 2010 рр. (га)

Культури	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
Озима пшениця	300	320	320	325	325	325	325
Жито	17	10	10	10	10	10	15
Гречка	30	10	10	10	10	10	20
Ячмінь	40	30	25	25	20	20	20
Горох	10	19	14	14	19	19	19
Овес	7	5	5	5	5	5	5
Боби	5	10	10	10	14	14	14
Вика	5	10	10	10	10	10	10
Всього зернових	414	414	414	414	420	420	420

Як видно із таблиці посівні площі зернових культур планується довести до 428 га, зокрема площі озимої пшениці, як основної культури, яка дає найбільші урожаї, планується збільшити на 20-25 га, що становитиме 320-325 га, посівні площі гороху, як джерело білка для тваринництва планується збільшити на 9 га, що становитиме 19 га.

В Товаристві з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” також на перспективу планують збільшити посівні площі під зернобобові культури, оскільки, як вже зазначалося, саме ці культури є основним джерелом кормового білка.

4.2. Проектування врожайності зернових культур.

Урожайність зернових культур є одним з головних показників ефективності землеробства. Вона характеризується виходом продукції певної культури з одиниці площі посіву, залежить від багатьох факторів інтенсивного ведення землеробства і в першу чергу від наявності світла, тепла, повітря, води та поживних речовин. Велике значення мають також якість і строки обробітку грунту, меліорація, хімізація земель, система насінництва і сівозміни, впровадження у виробництво високоврожайних сортів і гібридів та досягнень науки і передового досвіду вирощування сільськогосподарських культур тощо.

Розглянемо методику планування урожайності, яка найбільш повно охоплює дію основних факторів на розмір майбутнього врожаю кожної культури, на основі енергетичної оцінки інтенсифікації АПК.

Найважливішу роль у досягненні максимального урожаю відіграє ефективне використання сонячної енергії (світла), оскільки 90-95 % біомаси становлять органічні речовини, які утворюються в процесі фотосинтезу. При цьому фотосинтетична активна радіація (ФАР) досягає близько 45-50 % загальної енергії, яка бере участь у процесі фотосинтезу. Середньорічне надходження ФАР характеризується і визначається за формулою.

Величину гранично можливого урожаю конкретної культури за використанням ФАР можна розрахувати за формулою:

У_{б =}, де

У_б– потенційний біологічний урожай сухої маси, ц/га;

О_ФАР– надходження ФАР за вегетаційний період, М Дж/га;

К_ФАР– коефіцієнт використання ФАР, %;

д – калорійність 1 ц урожаю органічної речовини, яка дорівнює 4 х 10⁵ККал. [20;230].

Підраховано, що кожний центнер сухої органічної речовини вбирає 400 тис. ККал енергії або це становить в перерахунку на мегаджоулі – 1676.

Планування виробництва зерна повинно здійснюватись у перспективних, поточних і оперативних планах господарства. Воно передбачає насамперед продаж зерна державі за видами на основі заключених контрактів, а також на внутрішньогосподарські потреби насінного і фуражного фондів з урахуванням страхових запасів, допомоги людям похилого віку і тимчасово непрацездатним; натуральні оплати робітникам, продаж на ринку тощо. Розрахунки валового виробництва виконують для кожного виду зерна окремо, а потім в цілому по галузі.

Маючи валове виробництво зерна з усіх його видів і розрахункову планову урожайність визначають розмір посівної площі по кожній зерновій культурі. Розрахункову планову урожайність визначають як середньоарифметичну фактичну урожайність по певній культурі за останні 5 р. з урахуванням досягнень с/г науки та передової виробничої практики.

Значне місце у валовому виробництві зерна та інших культур займають інтенсивні технології, які впроваджені в Україні. На площах зернових культур за інтенсивною технологією урожайність, як правило, на 5-6 ц/га вища ніж за звичайною технологією. Проте, за даними Міністерства економіки України увага до інтенсивних технологій знижується. Цей висновок можна зробити за таких даних. Якщо в 1991р. процент посівних площ зернових за інтенсивною технологією до всіх посівних площ становив 46 %, то в 1994р. – 41 %, а в 1996р. – 30 %. Відповідно знизився процент валового виробництва зерна – 53 %, 48 % і 36 %.

Отже, в організації виробництва зерна особливу увагу необхідно звертати на широке застосування інтенсивних технологій.

Спроектуємо врожайність зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке” на найближчі 5 років (таблиця 25)

Таблиця 25

Проектна врожайність зернових культур в ТОВ “Великоглибочецьке”

Культури	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
Озима пшениця	32,7	35,9	38,2	40	40	40	40
Жито	22,3	23,2	24	25	25	25	25
Гречка	9,5	9,5	9,5	10	10	12	12,5
Ячмінь	31	31	31	31	31,9	32,6	32,8
Горох	24,5	25	25	26	26	26	26
Овес	24,2	24,2	24,2	24,2	25	25	25
Боби	13,8	13,8	13,9	13,9	14	14	14,5
Вика	38	38	38	39	39	39	39
Всього зернових	29,8	30,1	32,3	34,2	36	37,1	38,2

Із таблиці видно, що врожайність зернових планується збільшити в 2010 році на 8,7 ц/га, в тому числі озимої пшениці на 7,3 ц/га, жита на 2,7 ц/га; гречки на 3 ц/га; ячменю на 2 ц/га; гороху – на 2 ц/га.

Підвищення врожайності всіх зернових культур – це першочергове завдання адміністрації господарства. На 2004-2010 рр., зокрема до 2010 року врожайність озимої пшениці довести до 40 ц/га; ячменю – 30-35 ц/га; гречки 10-12 ц/га.

Підвищення врожайності озимої пшениці можна досягти за рахунок посіву по таких попередниках як багаторічні трави і однорічні трави і гороху. Це дасть прибавку 4-5 ц/га;

- внесення мінеральних добрив в діючій речовині NPK під оранку, при посіві у рядки, підживлення в межах NPK 100-110 ц/га. Це дасть прибавку врожайності на 5,5-6,5 ц/га;

- впровадження нових високопродуктивних сортів. Прибавка 3-4 ц/га;

- збирання озимої пшениці в стислі агротехнічні строки в межах не більше 10-ти робочих днів. Це дасть господарську прибавку урожайності – на 4-5 ц/га.

Попередником ячменю повинні бути цукрові буряки, під які вносився гній і мінеральні добрива. Це забезпечить високу врожайність даної культури.

4.3. Очікувана ефективність зернових культур при впровадженні проектних розробок у виробництві.

Після впровадження у виробництво проектних розробок у даному господарстві на майбутнє плануються перш за все збільшити посівні площі озимої пшениці, як основної культури, яка дає найбільші урожаї, до 25 га. Також за рахунок зменшення посівних площ таких культур як ячмінь, жито, овес, збільшити посівні площі гороху, як джерела білка для тваринництва.

Всі ці заходи приведуть до того що дане господарство від своєї діяльності буде отримувати більші прибутки і зернова галузь буде більш рентабельною.

Також більшого економічного ефекту господарство досягне від впровадження таких заходів як: впровадження комплексної механізації у виробництво; підвищення врожайності сільськогосподарських культур; поліпшення організації праці; закріплення окремих культур за конкретними працівниками; підвищення інтенсивності праці – за рахунок зменшення простоїв; зміцнення трудової дисципліни; науково обґрунтоване нормування праці; підвищення матеріальної зацікавленості працівників; підвищення їх кваліфікації.

Згідно цих заходів на перспективу буде така собівартість зернового виробництва.

Таблиця 26. Проектна собівартість одного ц зернової продукції

в ТОВ “Великоглибочецьке”

	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
Зернові всього	35	34,2	33,9	32,1	30,7	29,4	28,7

Собівартість продукції буде знижуватись за рахунок таких заходів:

1) за рахунок підвищення продуктивності праці;

2) економно витрачатися грошові кошти та раціонально використовуватися матеріально-технічні ресурси (добрива, насіння, паливо);

3) використовуватись прогресивні технології виробництва зернової продукції;

4) підвищуватися рівень організації, нормування та оплати праці на всі с/г роботи, і зокрема тих, що стосуються зернового виробництва.

Y –

Х₁ – посівна площа

Х₂ – кількість опадів

Х₃ – грунти (% гумосу)

Х₄ – кількість внесених мінеральних добрив

Рік	Y	Х₁	Х₂	Х₃	Х₄
1996	33,1	625	570	3,45	88
1997	32,3	600	540	3,4	86
1998	30,4	585	580	3,5	85
1999	30,1	545	550	3,2	83
2000	29,8	414	574	3,22	80

Урожайність можна обрахувати по такій формулі:

у = -37,7 – 0,031х₁ + 0,028х₂ + 0,159х₃ + 1,212х₄

збільшення кількості внесення мінеральних добрив на 1 і сталих х₁ – посівні площі, х₂ – кількості опадів, х₃ – структурі грунтів – призводить до росту урожайності на 1,21 одиниці.

Коефіцієнт кореляційного зв’язку r між даними становить 1. Це є свідченням щільного (практично ідеального) зв’язку між вхідними даними.

Рис 1 Ринок насіння озимих культур та його субринки

Виробництвом насіння зернових культур у всіх областях нашої країни займаються спеціальні наукові установи (інститути, дослідні станції), дослідні господарства та інші. Найвищі врожаї одержують Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Херсонська області.

В Одеській області найбільшим виробником елітного насіння є Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української академії аграрних наук (далі СГІ).

СГІ разом із своїми дослідними господарствами виробляє та реалізує насіння зернових культур у кілька разів більше, ніж такі області, як Вінницька, Волинська, Закарпатська, Запорізька та інші.

Найбільшу питому вагу обсягу виробництва насіння має озима пшениця як у загальному обсязі, так і в обсязі еліти (рис 2.)

При виробництві насіння зернових культур в Україні використовують великий набір сортів, кожний з яких відрізняється ареалом розповсюдження, тобто найбільш оптимальною придатністю до певних природно-кліматичних умов.

Серед усієї кількості сортів озимої пшениці третина їх — селекції Селекційно-генетичного інституту (табл.1), що підкреслює важливість останнього як наукового центру з селекції та насінництва зернових культур всеукраїнського значення.

Сортовий склад насіння озимого ячменю за дослідні роки в середньому становив 20 сортів, з них 6 сортів Селекційно-генетичного інституту, 5 — Краснодарського НДІ ім. П.П.Лук'яненка (Росія), 3 — Миронівського інституту пшениці. Зазначену культуру вирощують лише в деяких областях нашої країни і обсяги її реалізації значно менші порівняно з озимою пшеницею.

Кількість сортів озимого жита за 3 роки становила в середньому 19, з них 6 сортів Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, 4 — Інституту землеробства.

Озима пшениця

Озиме жито

Рис. 2 Структура виробництва насіння озимих зернових культур у 2002 році, %

В Україні насіння озимих зернових культур виробляють і реалізують щорічно. Обсяги виробництва у роки із сприятливими природно-кліматичними умовами можуть задовольнити внутрішні потреби країни у посівному матеріалі й дають можливість експортувати його.

Таблиця 1

Таблиця 3

Виробництво зерна по категоріях господарств

	1990	1991	1995	1996	1997	1999
Всі категорії господарств	45009	40674	33930	24571	28472	24662
У тому числі: - с/г підприємства	43564	39228	30675	21721	24419	21451
Особисті підсобні г-ва населення вкл. орендарів - громадян	1445	1436	2747	2521	3368	2711
Фермерські господарства	0	10	508	329	685	500

Ці всі дані можна відобразити і у динаміці виробництва зерна по категоріях господарств (діаграма 1).

Таблиця 4

Реалізація зерна по різних каналах в 1990-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації	Роки
Канали реалізації	1991	1996	1997	1999 за 10 міс.	1999 до 91 %
Всього	17856	12606	10090	9636	53
В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв’язках	11081	4490	4373	1183	10
Споживкооперації	89	21	16	5	5,6
Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування	4037	3259	4361	2911	72
Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки	1648	2522	3412	2315	1,40 р.
Реалізовано по обміну і за валюту	933	-	-	-	-
Реалізовано по бартеру	67	2288	4915	3208	47р.
Продано зарубіжним країнам	1	16	11	13	13р.
Продано господарствам на біржах	2	10	-	0	-

Таблиця 5

Структура розподілу зерна по каналах реалізації за 90-99 рр. господарствами суспільного сектора

Канали реалізації	Роки
Канали реалізації	1991	1996	1997	1999 за 10 міс.
1	2	3	4	5
Всього	100	100	100	100
В тому числі: заготівельним організаціям з урахуванням продажу по прямих зв’язках	62,1	35,6	25,5	12,3
Споживкооперації	0,5	0,2	0,1	0,1
Населенню, в рахунок оплати праці і через систему громадського харчування	22,6	25,9	25,5	30,2
Реалізовано на ринку, через власні магазини, ларки	9,2	20,0	20,0	24,0
Реалізовано по обміну і за валюту	5,1	-	-	-
Реалізовано по бартеру	0,4	18,2	28,8	33,3
Продано зарубіжним країнам	-	0,1	0,1	0,1
Продано на біржах, аукціонах	0,1	0,0	0,0	0,0

ІІ. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ “Великоглибочецьке”

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Великоглибочецьке”.

Підпорядкованість: Міністерство агропромислового комплексу.

Розрахунковий рахунок: 26000203158003 в сільському відділенні АК АПБ “Аваль”.

Таблиця

Дата: 2019-05-28, просмотров: 190.

12 3 4 5 6 7 Следующая ⇒