Відбір, систематизацію і збереження необхідної інформації для оцінки рівня конкурентоспроможності по економічним і організаційним параметрам здійснюють галузеві відділи маркетингу і контрактів, використовуючи для цього інформаційні фонди підприємства (НТБ, патентний фонд, машині бази даних управління служби маркетингу), а також оперативну інформацію Зовнішньо-торгової фірми (ЗТФ), відділу збуту, юридичного відділу та інших служб.

Відбір, систематизація і збереження інформації по технічним параметрам здійснюється у головних конструкторських відділах-розробниках.

Відбір малодоступної інформації здійснюється по завданню дирекції і керівників служб шляхом відвідування спеціалістами спеціалізованих виставок, організації підписки на інформаційні закордонні джерела, а також відряджень у відповідності до вимог СТП-25.1.02-96. ‘’Організація діяльності по збору маркетингової інформації під час відряджень’’.

Висновки

У сучасній ринковій економіці підприємство виживає лише тоді, коли воно виходить на ринок з товаром, конкурентоспроможнім у порівнянні з товарами-субститутами.

Показник конкурентоспроможності машинобудівної продукції є дзеркалом, у якому відображаються результати роботи усіх служб і підрозділів підприємства. В умовах ринкових відносин конкуренція є основною рушійною силою товарного господарства та основною умовою роботи ринкових механізмів. Для того, щоб підприємство мало стабільне положення на ринку, воно повинно виробляти продукцію на рівні світових стандартів, що є заставою його конкурентоспроможності. Це можливо лише тільки у результаті організації на підприємстві планомірної роботи по досягненню оцінки конкурентоспроможності продукції та управлінню нею.

Вирішення проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств вимагає вирішення комплексу техніко організаційних і методологічних

При розгляданні методологічних проблем конкурентоспроможності слід розрізняти 2 аспекти, а саме:

загальні підходи з однієї сторони;

конкретні методи аналізу та оцінки конкурентоспроможності з іншої.

У світовій практиці у наступний час склалися три основні напрямки аналізу та оцінки конкурентоспроможності економічних об’єктів:

1. Представляє собою оцінку конкурентоспроможності продукції на основі результатів її аналізу. Аналіз у цьому випадку може виконатися на основі обмеженої кількості збільшених інтегрованих показників, які непрямо або прямо характеризують конкурентоспроможність.

2. Факторний підхід до аналізу і оцінки конкурентоспроможності. У цьому випадку не просто здійснюється порівняння показників конкурентоспроможності даної і конкуруючої продукції, а розкривається характеристика тих факторів, які відрізняють ці види продукції.

3. Враховуючи характер впливу на конкурентоспроможність стратегічним виробництвом і планів, тобто це означає, що конкурентоспроможність продукції повинна бути об’єктом стратегічного управління на фірмовому рівні, а не просто об’єктом стихійної дії конкурентних сил.

Визначають сьогодні конкурентоспроможність як сукупність її якісних і вартісних характеристик, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів, тобто відповідають вимогам ринкової новизни.

Конкурентоспроможнім є тільки той товар, комплекс споживчих і вартісних властивостей якого забезпечує йому комерційний успіх на ринку. Конкурентоспроможність даної продукції можливо визначити тільки у порівнянні з іншими товарами. У зв’язку з цим у промисловості найбільше розповсюдження отримала методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, як інтегрованого результату дії великої кількості факторів. До основних з них відносяться:

технічні і нормативні;

організаційні;

економічні;

комерційні.

Сучасна методика оцінки конкурентоспроможності продукції промислового призначення передбачає наступні етапи:

а) по результатах досліджень, заснованих на аналізі ринку збуту, зборі даних про конкурентів і замовлень потенційних споживачів здійснюється формування товару за задумкою;

б) формуються вимоги до продукту у вигляді переліку функцій, які диктує ринок;

в) визначається перелік параметрів оцінки та одночасно вибирається машина-аналог;

г) визначаються одиничні показники по кожному показнику, кожного виду параметрів, тобто по технічним, організаційним, економічним параметрам окремо;

д) визначення групового показника по параметрам;

є) розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності;

ж) розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності.

Шляхами забезпечення конкурентоспроможності продукції сучасного машинобудівного підприємства можуть бути наступні.

1 Комплексний системний підхід до вирішення проблем забезпечення високої якості на всіх стадіях виробничого процесу.

2 Здійснення стратегічного управління.

3 Забезпечення тривалості життєвого циклу продукту раніш засвоєних видів продукції і створення нової конкурентоспроможної продукції.

4 Підвищення ефективності інноваційної діяльності.

5 Подолання інвестиційної кризи.

6 Впровадження стратегій внутрішньо фірмового управління конкурентоспроможністю.

7 Підвищення корпоративної культури відповідальності кожного робітника за конкурентоспроможність випускаємої продукції.