Одним із основних резервів росту валового прибутку та прибутку від реалізації є зниження собівартості реалізованої продукції.

Можна виділити наступні основні напрями зниження собівартості продукції промислового підприємства:

1. Підвищення технічного рівня виробництва. До даного напряму зниження собівартості можна віднести упровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Також витрати зменшаться і в результаті комплексного використовування сировини, застосування економічних замінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів і ін. [20, c.138].

Підвищення технічного рівня виробництва призведе до зменшення матеріальних витрат. Наприклад, якщо товариство за рахунок якихось із наведених вище способів зменшить матеріальні витрати з 108,7 тис грн. до 100 тис грн., то сукупні витрати зменшаться майже на 2%, що спричинить незначне, проте все одно зростання прибутку.

2. Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використовування основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва.

При поліпшенні використовування основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту; централізації і упровадження індустріальних методів ремонту, зміст і експлуатації основних фондів.

Також важливо скорочувати цехові і загальнозаводські витрати. Це полягають перш за все в спрощенні і здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах; а також в скороченні витрат на заробітну платню допоміжних і підсобних робітників.

3. Зміна об'єму і структури продукції може привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, підвищення її якості. Із збільшенням об'єму виробництва кількість умовно-постійних витрат на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості.

4. Поліпшення використовування природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ. Ці чинники здебільшого відображають вплив природних умов на величину змінних витрат.

5. Галузеві і інші чинники: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші чинники.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що знов вводяться в дію, і об'єктах.

Основним шляхом зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі. Згідно з проведеним раніше аналіз було встановлено, що найбільшу питому вагу займають інші операційні витрати та витрати на оплату праці. Зниження собівартості продукції ВАТ „Енергія” забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці на одиницю продукції, а отже, зменшується й питома вага заробітної плати в структурі собівартості.

Так, наприклад, якщо витрати на оплату праці на виробництво 1 грн. продукції зменшаться на 3 тис грн., то їхня питома вага в структурі витрат виробництва на 1 грн. виготовленої продукції зменшиться на 4,4 %, загальні ж витрати зменшаться на 45,2 тис грн.

Резерв зниження собівартості буде водночас резервом зростання прибутку. Розрахунки резерву прибутку здійснимо за формулою:

 (3.1.)

 - це резерву зростання прибутку; См – можливе зниження витрат на 1 грн. продукції; Рі - реалізована продукція за звітом; Рп – можливе зростання обсягу реалізації.

Так, якщо аналізоване товариство зменшиться витрат на 1 грн. продукції на 0,84 коп. наприклад, то резерв зростання прибутку становитиме:

= 0,0084 грн. ( 1504 тис. грн.. + 40, 52 тис. грн..) = 12,97 тис грн..

Отже, зниження собівартості на 0,84 коп. збільшить обсяг прибутку на 12,97 тис. грн..

На мою думку, найважливішим резервом зростання прибутку буде збільшення обсягів виготовлення продукції. Адже в періоді, що аналізувався відбулося зменшення обсягу майже в 2 рази. Це спричинило зростання витрат на виробництво на 1 грн. виготовленої продукції 12,47 коп., що у відносному вимірі становить аж 64,42 %. Якщо ж підприємство збільшить обсяг виробництва хоча б на 500 тис грн., витрати на виробництво на 1 грн. виготовленої продукції зменшаться на 7,95 коп., при чому матеріальні витрати зменшаться на 1,8%, витрати на оплату праці – на 4,58%, амортизація – на 1,55%.

ВИСНОВКИ

В процесі написання роботи було з’ясовано, що собівартість продукції можна вважати найбільш важливим з економічної точки зору показником, адже більшість видів виробничих витрат акумульовано саме в показнику собівартості. Собівартість продукції визначається різними методами в залежності від організації і технології виробництва, а також характеру виробленої продукції. В усіх випадках спочатку обчислюється собівартість виду продукції, а потім собівартість її одиниці.

Дослідження взаємозв’язку собівартості та прибутку показав, що зниження собівартості є джерелом прибутку. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображають: рівень організації виробничого процесу; технічний рівень; продуктивність праці та інше.

У результаті проведення аналізу собівартість продукції Відкритого акціонерного товариства «Енергія» встановлено:

· протягом аналізованого періоду (2004-2006 роки) собівартість продукції товариства зменшилась.

· витрати на виробництво на 1 грн. продукції ж навпаки зросли на 12,47 коп. Цьому посприяло насамперед зменшення обсягів виробництва майже на 53%;

· в результаті зменшення витрати, відбулося зростання прибутку.

Для зниження собівартості продукції та збільшення прибутку Відкритому акціонерному товариству необхідно:

· насамперед збільшити обсяг виробництва. Це посприяє зниженню витрат на виробництво 1 грн. продукції і збільшить прибуток підприємства;

· з огляду на велику питому вагу витрат на оплату праці наступним резервом зниження витрат має бути забезпечення зростання рівня продуктивності праці;

· серед найбільш істотних факторів зменшення витрат на виробництво слід відзначити підвищення продуктивності праці за рахунок технічного переозброєння виробництв й впровадження нової техніки, застосування більш якісних матеріалів, ліквідацію браку, простоїв та невиробничих витрат, застосування максимально адекватних технологічному процесу форм оплати праці, що стимулюватиме зростання продуктивності праці, удосконалення планування, обліку та аналізу витрат. Всі ці заходи дозволяють зменшити рівень собівартості продукції.

Отже, можна сміливо стверджувати що зменшення собівартості прибутку є ефективним способом зростання прибутку підприємства.