Метання, як один з видів легкої атлетики, входить в базовий компонент програми по фізичному вихованню загальноосвітніх шкіл. Навчання метанню починається з першого класу і продовжується впродовж 11 років навчання в школі. Здавалося б, в результаті навчання повинен бути досить добре сформований руховий навик в даній дії. Але на практиці ми маємо сформований руховий навик і, як наслідок, низькі результати в метанні у учнів. Причиною такої невідповідності, на наш погляд, може бути або координаційна складність даної рухової дії не відповідна можливостям дітей молодшого шкільного віку, або неефективність традиційно використовуваних в школі методик навчання. У зв'язку з цим необхідно розглянути вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, техніку метання малого м'яча і існуючі методики навчання.

Метання дуже різноманітні. Тільки до спортивних видів метань входять: метання диска, метання молота, метання списа. Так само метання має і прикладний характер – метання гранати в армії. Метання м’яча може виконуватися на дальність кидка і в ціль: вертикальну, горизонтальну, рухому. Залежно від поставлених цілей метання може використовуватися як засіб загальної або спеціальної фізичної підготовки, як засіб розвитку сили, координаційних здібностей, просторового орієнтування, здатності диференціювати м'язове зусилля.

Розвиток фізичних якостей в молодшому шкільному віці

У молодшому шкільному віці відбуваються зміни і в основних видах рухових дій. У бігу і стрибках за рахунок фази польоту і підвищення гнучкості суглобів збільшується довжина кроку, швидкість бігу стає в 4 рази більше швидкості ходьби, збільшується довжина і висота стрибка. У кидках і метаннях з 7–8 років помітно поліпшується влучність попадання в ціль, і зменшуються відхилення від заданого напряму.

У розвитку фізичних якостей школярів є періоди, коли педагогічні дії дають найбільші результати (табл. 3). Установлено, що від 7 до 12 років йде інтенсивне наростання рухових здібностей. Завдання педагога в цей період – встигнути сформувати рухові вміння, навики і якості. Практика показує, що найбільш успішне розвиток рухових здібностей відбувається у тому випадку, коли дитина достатньо багато рухається, удосконалюючи різноманітні рухи. Чим більша кількість рухів відпрацьовуватиметься в період від 7 до 12 років, тим легше надалі дитина навчиться спеціальній техніці рухів [8].

Таблиця 1. Фізичні якості, що підлягають акцентованому розвитку на уроках фізичної культури у молодших школярів (за А.А. Гужаловським 1988)

Для хлопчиків 1–2-х класів найбільш ефективні уроки фізичної культури, змістом яких є вправи, що розвивають швидкість. У 2–4-х класах добре розвиваються такі фізичні якості, як загальна витривалість, гнучкість і рівновага.

У дівчаток вправи на швидкість повинні бути присутніми на всіх уроках фізичної культури. Витривалість у них добре розвивається з 2 класу. Дівчаткам молодшого шкільного віку характерні вправи, що розвивають статичну, динамічну і загальну витривалість і рівновагу. Вже з 4 класу дівчаткам можна пропонувати силові вправи для крупних м'язових груп.

Швидкість збільшується від 8 до 10 років і продовжує зростати до 12 років, а потім її розвиток гальмується і навіть декілька знижується. По-цьому, в даний період слід більше водити вправ на розвиток швидкості, включаючи їх в різноманітні рухливі ігри.

За даними А.А. Гужаловського, сила розвивається достатньо інтенсивно до 9 років, а потім її розвиток гальмується. З 11 років сила починає збільшуватися неухильно, особливо інтенсивно з 13 до 14–16 років. Силові вправи на різні групи м'язів, присутні в достатній кількості в 1 і 2 класах, повинні бути дещо збільшені в 3–4 класах.