Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра фізичного виховання

Дипломна робота

«МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ МЕТАННЮ МАЛОГО М'ЯЧА»

Вступ

Складні умови економічної кризи, реформування державних структур, недостатнє фінансування сфери освіти і охорони здоров'я стали причиною погіршення соціальних умов проживання населення, зниження прожиткового мінімуму населення, зростання наркоманії, алкоголізму і тютюнокуріння, що привело до погіршення здоров'я населення, зокрема школярів.

Практично здорові діти складають сьогодні лише 1–4% від всього дитячого населення. Кількість дітей з порушенням постави в Україні за останніх 30 років збільшилося в 3 рази і складає, за даними різних досліджень, від 60–80%. Поширення плоскостопості складає сьогодні 40%, що також в 3 рази більше, ніж на початку 60 років. У 2–3 рази збільшилася частота виявлення важких форм сколіозу, інтенсивно зростають прояви дистрофічних змін опорно-рухового апарату (остеохондроз, остеопороз). Більше половини підлітків страждають хронічною патологією, кожна четверта дитина має третю групу здоров'я [48].

Разом з цим у системі шкільної освіти має місце збільшення кількості годин на вивчення предметів гуманітарного циклу, і зниження ролі фізичної культури. Різко скоротилося навантаження на позакласну спортивну і фізкультурно-оздоровчу роботу. Система додаткової освіти в галузі фізичної культури майже повністю перейшла на комерційну основу і стала не всім доступною. Все це привело до збільшення кількості учнів з низьким рівнем фізичного розвитку, зниження рухової активності (гіпокінезією) і, як наслідок, зростанню кількості захворювань серед школярів.

За час навчання в початковій школі у дітей в 5 разів зростає частота порушення зору, в 4 рази – порушення постави, в 3 рази патології органів травлення. Прийшовши в перший клас школи, дитина вимушено, через організацію режиму шкільного життя в 2 рази знижує свою рухову активність. [48].

Так якщо в дитячій дошкільній установі на заняття з фізичної культури відводиться мінімум 20% від всього часу, передбаченого на заняття, то в 1 класі всього 10%, що в 2 рази менше. І чим старші школярі, тим кількість годин, передбачена програмою на заняття фізичної культури зменшується, при збільшенні навчального навантаження в цілому (за рахунок предметів гуманітарного циклу).

У цих умовах виникає проблема пошуку оптимальних підходів, засобів, методів фізичного виховання школярів [5; 10].

Базовий компонент програми по фізичному вихованню учнів 1–4 класів середньої школи включає наступні розділи: гімнастика, легка атлетика, лижна підготовка, рухливі ігри з елементами спортивних. У розділ легка атлетика, разом з ходьбою, бігом і стрибками входять метання і є обов'язковою руховою дією для вивчення школярами.

Метання, як вид спорту і засіб фізичного розвитку є прикладна, координаційно-складна рухова дія, в процесі виконання якої бере участь велика кількість рухових ланок тіла, необхідні узгодженість в їх русі і визначає зусилля у просторі, в часі і за м’язових зусиль.

Часто метанням, у зв'язку з їх координаційною складністю, браком інвентарю, відсутністю обладнаних місць занять, складністю організації великого числа що вчаться і по ряду інших причин приділяється недостатньо часу і уваги на уроках фізичної культури у школі. Хоча вправи з м'ячем і саме метання сприяють розвитку всіх видів координації (внутрішньо м’язової, міжм'язової, сенсорно-м’язової) [22]. М'яч, знаходиться в безпосередньому контакті з пальцями рук, розвиває кисть, як «пізнавальний орган» (форма, об'єм предмету, щільність, температура), так само сприяє розвитку дрібної моторики рук, яка у свою чергу знаходиться в тісному взаємозв'язку з рівнем розвитку розумових здібностей [27]. Виконання метання в повній координації, за участю великих м'язів тулуба і кінцівок сприяє розвитку тілесної спритності, формуванню «схеми тіла», що є важливою умовою забезпечення життєдіяльності організму, що розвивається. Як вказують [25] «схема тіла» або «модель тіла» це – функціональний орган, що забезпечує як узгоджену цілісну діяльність багаторівневої біомеханічної системи з величезною кількістю мір свободи, так і орієнтування в навколишньому середовищі. Таким чином, роль метання, як засобу фізичного розвитку дітей, особливо молодшого шкільного віку, очевидна [8; 25; 32; 57].

Вивчення методичної і наукової літератури показало, що в даний час в практиці існують переважно два підходи до послідовності навчання метанню: один з них широко використовується в тренуванні метальників-спортсменів (В.Н. Тутевіч, 1960; А. Сулієв, 1961, 1982; B.C. Фарфель, 1975; В. Кліменко, Л. Літвіненко, 1976 і ін.) Відповідно до такого підходу навчання здійснюється у наступній послідовності: спочатку відбувається навчання рухів ніг, потім тулуба і метальної руки. Тут наголошується така послідовність роботи м'язів, що найповніше використовує їх силу і що забезпечує якнайкращий результат у метанні: на початку скорочуються сильніші м'язи, що забезпечують повільні рухи великих ланок тіла, потім менш сильні і до кінця зусилля – м'яза дистальних ланок тіла. Інший підхід – загальноприйнята методика навчання метання у школі (А.Н. Макаров, 1974 [60]; А.В. Бондарчук, К.І. Буханцев, 1984; І.В. Лазарев, В.С. Кузнецов, 1999 і ін.) В ній представлена зворотна послідовність навчання: рухи метальної руки, тулуба, потім ніг. Велика увага надається саме рухам метальної руки – хлестоподібний рух кисті, з нього і починається навчання. А робота ніг часто відбита тільки в початковому положенні, що приймається перед виконанням метання. Переважно використовується метод навчання по частинах, що також не відповідає структурі цілісного руху. У результаті, на практиці ми маємо низькі результати у метанні в школярів, явно не відповідні їх фізичним можливостям. Отже, причиною таких показників є низький рівень технічної підготовленості учнів, яка у свою чергу обумовлена неефективністю вживаної методики навчання. [8]. У зв'язку з цим актуальність роботи полягає:

У зв'язку з цим актуальність роботи полягає:

- у збільшенні кількості учнів з низьким рівнем фізичного розвитку і рухової активності;

- у недостатній кількості навчального навантаження, що відводиться на заняття фізичною культурою школярів;

- у значенні метання, як засобу фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку;

- у відсутності єдиних підходів до методики навчання метанню
молодших школярів;

- низьких результатах учнів у метанні;

- у необхідності розробки ефективних засобів і методів навчання метанню молодших школярів.

Мета дослідження – вдосконалення методики навчання метанню малого м'яча молодших школярів.

Об'єкт дослідження – процес фізичного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження – методика навчання метанню малого м'яча молодших школярів.

Гіпотеза дослідження передбачає впровадження в навчальний процес фізичного виховання молодших школярів методики навчання метання малого м'яча, що враховує цілісність техніки метального руху і орієнтовної основи діяльності, що передбачає організацію навчання, що прискорить процес оволодіння дітьми технікою метального руху.

Завдання дослідження:

1. Вивчити місце і роль метання у фізичному вихованні молодших школярів і виявити найбільш раціональні підходи в навчанні.

2. Теоретично обґрунтувати та розробити методику навчання молодших школярів метанню малого м'яча на основі цілісності техніки метального руху.

3. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні і експериментальній перевірці методики навчання, яка дозволяє в найкоротші терміни навчити метанню молодших школярів з урахуванням їх вікових особливостей і структури самого метального руху.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати доповнюють систему знань в галузі фізичного виховання молодших школярів:

Практичне значення роботи полягає у вдосконаленні методики навчання метанню молодших школярів і можливості її використання в навчальному процесі фізичного виховання в умовах загальноосвітньої школи.

На першому етапі жовтень-листопад 2007 року аналізувався стан питання в науково-педагогічній літературі, проводилось тестування студентів та розроблялися комплекси вправ.

На другому етапі грудень (2007) – квітень (2008) року проводилась корекція експериментальної методики, знімалися проміжні та кінцеві показники фізичної підготовленості, аналізувалися результати дослідження та літературно оформлялася робота.

Методи дослідження:

- Аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз нормативної документації вищих закладів освіти.

- емпіричні: цілеспрямоване педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, тестування, вивчення результатів діяльності учнів.

- педагогічний експеримент.

- статистична обробка результатів експериментальної роботи та інтерпретація здійснювалася за допомогою методів математичної статистики.

Структура та об'єм дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури та додатків. Основна частина роботи викладена на 85 сторінках машинописного тексту. Список літератури налічує 62 джерела українських і зарубіжних авторів.