Потрібно завжди пам’ятати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють існу- вання фінансів. Для здійснення своїх функцій держава використовує частину фінансових ресурсів суспільства, які приймають форму дер- жавних фінансів. У теорії фінансів уже вироблене чітке визначення ролі та призначення державних фінансів у побудові фінансової сис- теми України транзитивного періоду. Узагальнене визначення може бути таким: головне призначення державних фінансів – за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й со- ціальному розвитку держави.

Сутність державних фінансів

Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, яка забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, в тому числі за рахунок підпри- ємств і приватизації державної власності.

За економічною сутністю, державні фінанси – це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних і політичних функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці фонди формуються.

Під державними фінансами може розумітися також сукупність фінансових інститутів, їх зв’язків і взаємовідносин, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Як центральна підсистема фінансових відносин державні фінан- си мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до яких на- лежать Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, дер- жавне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільо- вого призначення; фінанси господарюючих суб’єктів, які характери- зуються такими ж рисами, як і державні фінанси.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Зокрема, до них належать: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.

В українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових і кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних і фінансових резервів. На створення і ви- користання децентралізованих фондів грошових коштів держава упов- новажує підприємства, об’єднання та міністерства. Ці фонди грошо- вих коштів є фінансами галузей народного господарства. З централі- зованими вони тісно пов’язані податковими та іншими обов’язковими платежами, а при необхідності, фінансуванням з них.

Функції державних фінансів

Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на розвиток економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення зростання матеріального виробництва і добробуту населення. Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави щодо соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, яка частка валового національного продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Державні фінанси як економічна категорія проявляються в функціях, які вони виконують.

Основні функції фінансової системи:

планування; організація; стимулювання; контроль.

Функція планування – передбачає формулювання цілей та вибір шляхів їх досягнення на підставі розмежування повноважень і предметів відання між державою, регіонами та органами місцевого самоврядування.

Реалізується ця функція через складання бюджетів на відповідний фінансовий рік і перспективу, балансів фінансових ресурсів, порядку оподаткування тощо. Функція організації містить бюджетний устрій, бюджетну класифікацію, передбачає необхідність визначення порядку складання, затвердження і виконання бюджету, вибір уповноважених кредитних організацій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів влади в бюджетному процесі, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів фінансових органів.

Функція стимулювання базується на діяльності, яка направлена на реалізацію цілей.

Функції фінансів, пов’язані з регулюванням реального грошово- го обігу:

1. Розподільна функція, результатом якої є формування та вико-

ристання централізованих фондів грошових коштів, утримання неви- робничої сфери економіки.

2. Контрольна функція, яка реалізується за такими основними напрямками:

 контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у централізовані фонди;

 контроль за додержанням заданих параметрів централізова- них фондів грошових коштів з урахуванням потреб виробничого і со- ціального розвитку;

 контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.