Сто років тому в селі Богданівна на київській землі народилась дівчина, про яку великий Пабло Пікассо скаже: «Це геніальна українська жінка. Якби у Франції була така, ми б примусили весь світ говорити про неї».

Ми, на жаль, не знаємо, що спонукало до малювання дівчину із маленького села Богданівна, від якого, за її словами, до Яготина – як до Марсу. Малювати розпочала ще в дитинстві. Перший свій справжній олівець вона випросила у брата, який уже ходив до школи. І таємно, щоб не дай Бог не побачили батьки, розмальовувала його шкільний зошит.

Але одного разу її захоплення малюванням все-таки помітили. Брату в школі дали завдання намалювати коня. «А чи вийде у мене», – задумалась Катруся. Вона взяла зошит брата і весь помалювала – її коні паслися, неслись галопом, були запряжені. Дівчина сміялась і плакала: «Господи, як гарно мені вдається!» Таку красу потрібно показати всім, вирішила Катря і, нажувавши хлібного м’якишу, розвісила по хаті свої картини.

Батько, коли побачив, дуже сварився і строго – настрого заборонив брати зошит брата. І справа навіть не в тому, що зошити для селянина дорого коштували, а батьки стали помічати, якою предивною, на їхній погляд, стала дочка. «Накарав же нас Господь! За що нам, бідним, така кара небесна? «– жалілись вони сусідам. «Ти б, Катре, краще вишивала, – сварили вони її, – а то сидиш, чортів малюєш».

За тяжкою домашньою роботою зовсім не лишалось часу в Катерини для улюбленої справи. Вона намагалась віднайти хоч декілька хвилин у вихідні та святкові дні, що у селян вважалось гріхом, бо потрібно було йти до церкви, відпочивати, а вона малювала, ховаючись від людей.

«Чудакуватою дівчиною» називали Катрусю в Богданівці. Але одного разу в село приїхала сім’я вчителів. Вони-то і показали Катрі справжні пензлики і фарби. У них вона вперше побачила і великий альбом репродукцій картин із Третьяковської галереї. Учителі показали їй Шевченкового «Кобзаря». «Ніби мені хтось дання дав, ніби опоїв мене, так запав він мені в душу», – писала художниця.

Після того як познайомилася з «Кобзарем», Катерина Василівна назвала Тараса Шевченка своїм «батьком» і остаточно вирішила стати художником. Але вчителі незабаром поїхали з села, і Катерина знову ж таки залишилась сам на сам з людською ворожістю.

Почула якось Катерина, що в Миргороді є технікум, де «вчать на художників», зібрала свої малюнки і поїхала туди. Але на перше ж питання приймальної комісії: «У вас є освіта? « – Катрі нічого було відповісти.

Тільки у тридцять років у Катерини Василівни з’явилась можливість малювати справжніми художніми фарбами, і до цього часу відносяться її ранні роботи. «Малювала Катря Білокур», – підписувала вона свої ранні замальовки. Але, боячись батьківського гніву, нікому їх не показувала, нікого не пускала в кімнату, де малювала (З газети).

Словниковий диктант

Первіснообщинний, вперше, різьблення, розписи, декоративний, натюрморт, співвідношення, фреска, непрозоре скло, гуаш, візантійський, в основному, багатофігурна композиція «Причастя», навпроти, іконописець євангеліст Лука, Київський державний музей російського мистецтва, морально – етичні, Харківський художній музей, костьольний живопис, півкартини, золотаво – коричнева гама, гравюра, ілюстрації, вітчизняна, монастир, старослов’янська, алегорія, всесвітньо відомий митець – графік, картина «Чорнобильська мадонна».

Пояснювальний диктант

1. Живопис – один з основних видів образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу кольоровими фарбами.

2. Зародження живопису відбулося у період первіснообщинного ладу (поліхромні рисунки доби палеоліту із зображенням тварин).

3. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на такі види: монументальний, декоративний та станковий.

4. Мозаїка, тобто присвячена музам, – це сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природних каменів, смальти (емалі) та керамічних плиток.

5.З давніх – давен (3 тис. до н. е.) відома фреска, або техніка живопису фарбами по свіжій штукатурці.

6.У західноєвропейському та українському мистецтві акварель застосовується з15 ст.

7. Фарби, розтерті на воді з клеєм і домішкою білила, мають назву гуаш, що по-французьки означає водяна

8. Майстри, які розписували Десятинну церкву, ймовірно, засвоїли константинопольську систему декорування храму, з якою в апсиді здебільшого зображали постаті Богоматері – Оранти (Оранта – благаючий), а в куполі – пів постаті Пантохратора (Христа Вседержителя) як єдиного Бога християнської церкви.

9. Наприкінці 16 ст. поряд з традиційним іконописом з’являються нові жанри: портрет, історичний живопис, пейзаж.

10. Творчість Шевченка-художника належить до здобутків українського образотворчого мистецтва.

11. Назви справжнього пейзажиста заслуговує той художник, який не лише вміє передати олією, пастелюючи аквареллю лінії і барви, тони і відтінки, але й глибоко любить свою країну, окрилює ту любов у глядача.

12.К. Чуковський писав: «Одних лише етюдів до «Запорожців» було в Рєпіна кількасот, і мені здалося, що у них навіть штрих український…»

13. Відвідувачі Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького часто затримуються біля загадкової картини, намальованої на дверях.

14. Тамуючи біль, Тарас Шевченко частенько працював до світанку, тому що складна техніка гравюри – офорти в поєднанні з акватинтою давалось трудно.