Лікарської помилки при нагоді необхідно запобігати. Однією з форм попередження лікарських помилок є консиліуми.

Існували спроби і своєрідного запобігання помилок. Так, лікар-іноземець, що приїжджав в Росію в XVI-XVII ст., повинен був насамперед практикувати в прикордонному місті і будь-кого вилікувати. Один з шотландських королів вимагав, щоб перед тим, як працювати на батьківщині, лікарі 20 років практикували за кордоном, а з урахуванням неминучості помилок, переважніше – у ворожих країнах, зменшуючи, тим самим, їх населення.

Від помилок ніхто не застрахований, але допустивши помилку, треба зробити все, щоб вона не повторилася, а для цього необхідно, перш за все, визнати цю помилку і визначити причину її походження.

Т. Більрот казав: «Хто відчуває в собі силу зробити краще, той не відчуває страх перед визнанням своєї помилки». Зробивши помилку, лікар не повинен виправдовуватися, заперечувати її і відсторонятися від останньої.

Лікар зобов'язаний визнати помилку і виправити те, що може бути виправлене. Помилки, якщо їх приховують, можуть перейти в злочин. Ми частіше і більше вчимося на помилках, ніж на успіхах. Гіппократ говорив: «Хорошим лікарем є той, хто помиляється рідко, але чудовим – той, хто признається в помилці».

Лікар повинен постійно підвищувати свій професійний рівень, зокрема враховуючи свої помилки. На деонтологічному конгресі в Парижі в 1967 р., до клятви Гіппократа було зроблено єдине доповнення: «Присягаюся навчатися все своє життя!»

Велика увага приділяється деонтологічним помилкам, оскільки вони можуть стати прямою причиною конфлікту між лікарем і хворим або його родичами, але побічно, і причиною помилок діагностичних, тактичних і технічних, а також ятрогенних захворювань. У всьому світі створені й отримали широке визнання етичні комітети.

Етичні комітети – це нова форма боротьби з помилками медиків, особливо з тими помилками, які не стали з різних причин предметом судового розгляду. Етичний комітет – це колективна совість медичної установи із залученням громадської думки. До його складу обов'язково повинні входити і юристи, і священики, і громадські діячі. В той же час, висновки колег, які входять до складу етичного комітету лікарні, наукового центру, - це якнайкращий спосіб аналізу причин, що визвали ту або іншу помилку. У зарубіжних країнах жоден суд не прийме до розгляду позов по відношенню до лікаря або медичної установи без висновку етичного комітету. І треба сказати, що працювати їм доводиться з повним навантаженням.

Разом з тим, кількість помилок (та і якість їх), обумовлених недостатньою кваліфікацією лікаря, може бути зменшено тільки при значному підвищенні якості підготовки лікарів у медичних вузах, поліпшенні постановки післядипломної підготовки лікаря і, особливо, при цілеспрямованій самостійній роботі кожного лікаря над підвищенням своїх професійних теоретичних знань і практичних умінь. Природно, що останнє значною мірою залежатиме від індивідуальних і морально-етичних якостей лікаря, його почуття відповідальності за доручену справу.

Контрольні питання

1. Визначити дії лікаря, що пов'язані з негативними наслідками.

2. Визначити поняття «Лікарська помилка».

3. Надати класифікацію лікарських помилок.

4. Деонтологічні аспекти при допущенні лікарських помилок.

5. Основні причини виникнення лікарських помилок.

6. Профілактика лікарських помилок.

7. Визначити основні морально-правові аспекти, за які відповідає лікар за допущені помилки.

Тестовий контроль початкового рівня знань

Хто відчуває в собі силу зробити краще, той не відчуває страх перед визнанням своєї помилки» - хто автор цього виразу?

А. Більрот

В. Мудров.

С. Вересаєв.

Д. Пирогов.

Е. Боткін.

Лікарська помилка – це:

А. Витікаюча з об'єктивних умов добросовісна помилка лікаря.

В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.

С. Результат недбалості в роботі лікаря.

Д. Несприятливий результат лікарського втручання, що лікар не міг передбачити і запобігти.

Е. Неправильні дії лікаря, що суперечить загальноприйнятим правилам в медицині.

3. Кому належали наступні слова: «Хорошим лікарем є той, хто помиляється рідко, але чудовим – той, хто признається в помилці».

А. Гомеру

В. Цицерону

С. Гіппократу

Д. Мудрову

Е. Канту

Нещасний випадок – це:

А. Несприятливий результат лікарської діяльності, обумовлений обставинами, які лікар не міг передбачити і запобігти.

В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.

С. Результат недбалості в роботі лікаря.

Д. Сумлінна помилка лікаря в своїй діяльності.

Е. Неправильна дія лікаря, яка суперечить загальноприйнятим в медицині правилам.