Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ДЕОНТОЛОГІЯ В МЕДИЦИНІ

Підручник для студентів

вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації

Харків

2014

УДК 614.253(075.8)

ББК 51.1 (2) 2я7

ISBN

 

Рецензенти:

В.В. Ніконов – зав. каф. медицини невідкладних станів, медицини катастроф ХМАПО, д-р мед. наук, проф.

Ю.С. Рудик  – зав. відділом клінічної фармакології і фармакотерапії ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», д-р мед. наук, ст. наук. спів.

 

 

К56   Ковальова О.М., Сафаргаліна-Корнілова Н.А.,     

Герасимчук Н.М.  Деонтологія в медицині: підручник.

Харків, 2014.– 258 с.

 

           Підручник присвячено актуальним питанням медичної деонтології відповідно до навчальної програми «Деонтологія в медицині». В підручнику обговорюються питання медичної етики і деонтологія, правове забезпечення професійної діяльності лікаря в сучасному суспільстві; основні моделі взаємин в системі лікар-хворий; питання ятрогенії, лікарської помилки, їх причини та профілактика; лікарська таємниця, правові документи, що гарантують дотримання лікарської таємниці в Україні та в світі; деонтологічні аспекти захисту права пацієнтів на життя і смерть; особливості деонтологічних підходів в онкології, психіатрії, геронтології, педіатрії; деонтологічні аспекти взаємин лікаря з пацієнтом ВІЛ-інфікованим і пацієнтом хворим на СНІД.  Розглянуто етичні питання трансплантології, евтаназії, медичної генетики, сучасних репродуктивних технологій.

Підручник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IY рівнів акредитації, біологів, фармакологів, лікарів-інтернів.

 

 

Ковальова О.М.

Сафаргаліна-Корнілова Н.А.

Герасимчук Н.М.
ЗМІСТ

Модуль 1. РОЛЬ, ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Вступ                                                                                                               4

Тема 1. Медична етика і деонтологія, їх визначення, статус і

правове забезпечення в сучасному суспільстві                               6

Тема 2. Основні етапи становлення медичної деонтології та

внесок відомих вітчизняних лікарів у її розвиток                  13

Тема 3. Правове забезпечення професійної діяльності лікаря в

сучасному суспільстві                                                                             22

Тема 4. «Клятва Гіппократа»: історія виникнення і подальша

 модифікація                                                                                                34

Тема 5. Основні моделі взаємин в системі лікар-хворий.                   

Міжнародні документи, що регламентують права пацієнта     41

Тема 6. Ятрогенії: основна їх причина, наслідки і профілактика       52

Тема 7. Лікарська таємниця: визначення, основні правові

документи, що гарантують дотримання лікарської таємниці в

Україні та в світі                                                                                        60

Тема 8. Лікарська помилка: визначення, види лікарських

помилок. Поняття про лікарські правопорушення і юридична

відповідальність за них                                                                            78

Тема 9. Біомедична етика в сучасному суспільстві, її предмет,

статус і круг проблем                                                                               88

Тема 10. Деонтологічні аспекти захисту права пацієнтів на життя:

трансплантація, використання стволових клітин,  штучне

запліднення, аборти. Етичні проблеми технологій, що штучно

підтримують життя                                                                                                                                 104

Тема 11. Деонтологічні проблеми права пацієнта на смерть,

Поняття про евтаназію; морально-деонтологічні погляди

на суїцид. Поняття «хоспіс»                                                              133

Тема 12. Деонтологічні аспекти взаємин в медичних колективах

під час виконання лікарської і наукової роботи                           154

Тема 13. Основні деонтологічні підходи в онкології, психіатрії,

геронтології, педіатрії                                                                        162

Тема 14. Деонтологічні аспекти взаємин лікаря з пацієнтом

ВІЛ-інфікованим і пацієнтом хворим на СНІД                              178

Ситуаційні завдання для контролю кінцевого рівня знань               189

Еталони відповідей                                                                                   217

Додатки                                                                                                           218

Предметний покажчик                                                                             245

Література                                                                       250 

ВСТУП

Характерною прикметою нашого часу є високий рівень розвитку техніки і технологій, який дозволяє людині по-новому впливати на природу, і навіть на свою власну. Розвиток засобів комунікацій досягає при цьому такого ступеня, що вже можна реально говорити про зближення різних культур та їх плідну взаємодію, до того ж, для здійснення контакту вже не потрібен тілесний перетин кордонів, а значить, учасником діалогу стає практично кожен, причетний до засобів масової інформації. Світ стає дійсно відкритим і при цьому ідея необхідності етичного консенсусу з фундаментальних питань стає обов`язковою умовою існування у світі, що трансформується.

До таких фундаментальних питань відносять, наприклад, питання про допустимість активної евтаназії, аборту, страти, пересадки органів, маніпуляцій з геномом людини та ін. Медицина давно й міцно злилася з вимогами морально-етичного обов`язку – безкорисливо служити людям. Такі філософсько-моральні вимоги отримали закріплення у деонтології (грец. deontos – належне та logos – вчення) – специфічній лікарській моралі, де викладені суспільні вимоги до всіх медичних працівників.

Етичні закони й позиції у медицині – це погляди і знання, які наочно інтегрують моральні засади особистості лікаря й загалом процесу лікування, теорію і практику стосунків з хворими, суспільством та колегами. Не існує окремих етичних категорій щодо поведінки лікаря, фельдшера, медичної сестри чи санітарки. Етичні принципи у медицині – неподільне ціле, хоча кожен окремий медичний фах має свої професійні, а отже й етичні відмінності.

Застосування нових біомедичних технологій дедалі поширюється, причому, воно інколи здійснюється поза межами правового регулювання. Тому питання про етичну самосвідомість лікарів-практиків, учених-дослідників та моральну відповідальність пацієнтів за згоду на прийняття тієї чи іншої методики лікування набуває зараз особливого значення. Моральні переконання людей залишаються сьогодні практично єдиним засобом захисту суспільства від руйнівних наслідків застосування нових біомедичних технологій.

У діяльності досвідченого фахівця-медика морально-етичні принципи повинні втілитись у сукупність конкретних поведінкових норм, сумлінне виконання яких буде для нього і професійним обов`язком, і справою його професійної честі та гідності.

Ще декілька десятиріч тому зміст медичної етики вичерпувався двома проблемами: по-перше, правилами поведінки медичного персоналу по відношенню до пацієнтів і, по-друге, правилами взаємовідносин в медичній корпорації. Сьогодні радикальному перегляду підлягають традиційні проблеми, а також виникає багато нових проблем. Все це призвело до необхідності комплексного підходу до зазначених проблем і, передусім, до необхідності та інтеграції теоретичної і практичної медицини і етики.

Даний підручник підготовлено відповідно до вимог Болонської декларації щодо європейської інтеграції освіти з орієнтацією на фундаментальні цінності загальноосвітньої культури. Представлений підручник дасть змогу студентам не тільки поглиблено вивчати деонтологію, але й використовувати її під час самостійної роботи, оскільки підручник включає цілу низку завдань, вирішення яких дасть змогу усвідомити складність теоретичних й практичних проблем сучасної медицини. Підручник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IY рівнів акредитації, біологів, фармакологів, лікарів-інтернів.

Тема 1. МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ, ЇХ
ВИЗНАЧЕННЯ, СТАТУС І ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
 В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

 

ЛІКАРІВ В ЇЇ РОЗВИТОК

Традиція лікування наказувала приносити хворому користь і не наносити шкоди. Жоден лікар не може виконати моральний обов'язок приносити користь і при цьому повністю уникнути нанесення шкоди. Цей принцип існує в широкому контексті і ґрунтується на правилі компетенції. Принцип «надаючи пацієнтові допомогу, не нанеси йому шкоди» складає тільки один елемент всієї безлічі моральних обов'язків.

Патерналізм може виявлятися сильно або слабо залежно від здатності пацієнта ухвалювати самостійні рішення. Сильний патерналізм відкидає навіть ті рішення, які пацієнт прийняв добровільно на основі достатньо повної інформації про свій стан. Патерналізм вважається слабким, коли здатність пацієнта ухвалювати самостійні рішення перебуває під впливом емоцій, що робить їх недобровільними, або коли пацієнт недостатньо інформований і його рішення не можуть бути адекватними ситуації, що склалася. Патерналізм має певні можливості для того, щоб захистити людину від його власних неправильних рішень, але, у такому разі, від принципу пошани автономії пацієнта. Сильний патерналізм, надмірна турбота про пацієнта, нав'язування йому своєї думки не завжди морально виправдані на відміну від патерналізму в слабкій формі.

У сучасній медицині така модель залишається найбільш переважною і найпоширенішою. Основна перевага патерналістичної моделі взаємин: чіткість рішень і дій лікаря. Патерналізм найбільш прийнятний в педіатрії, психіатрії, геріатрії. У таких взаємовідношеннях обмежуються права пацієнта і не дотримується пошана самостійності пацієнта, яка є однією з основоположних цінностей цивілізованого способу життя. Недоліки моделі в тому, що взаємини можуть перерости у відносини типу «начальник – підлеглий».

НАСЛІДКИ І ПРОФІЛАКТИКА

 

Основні причини ятрогенії

За даними ВООЗ, ятрогенії зустрічаються у 20% хворих і складають 10% в структурі госпітальної смертності. Наявною є парадоксальна ситуація, коли разом з безперечною користю медицина може породжувати наслідки ще більш негативні, ніж основне захворювання (залишення інструментів в організмі після операції, внутрішньо-лікарняне інфікування, лікарські алергії, післяопе-раційні захворювання).

За даними 43-ою сесією ВООЗ, під егідою якої розроблена Міжнародна класифікація захворювань X перегляду (МКХ 10), ятрогенія була занесена в ранг основного захворювання.Понад двох розділів МКХ містять перелік діагнозів, пов'язаних з ятрогенними пошкодженнями: ускладнення хірургічних і терапевтичних втручань, не класифіковані в інших рубриках (Т80-Т88) – хірургічні інфекції, ускладнення механічного походження, пов'язані з імплантованим пристроєм, шок та інше;

ускладнення терапевтичних і хірургічних втручань (Y40-Y84) – деякі стани (пневмонія, емболія легенів), які можуть виникнути в післяпроцедурному періоді.

Причини ятрогеній численні. І.А. Кассирський в своїй книзі «Про лікування» виділив декілька форм ятрогенних захворювань залежно від причин їх розвитку:

· пряме травмування хворого невмілою поведінкою лікаря;

· непряме травмування, пов'язане з читанням медичної літератури;

· ятрогенії, обумовлені особою пацієнта, схильного до психопатичних, психоастенічних, нав'язливих реакцій;

· неправильне проведення інструментальних досліджень, помилкове введення лікарських препаратів при навантажувальних пробах (особливо в кардіології);

· посилене лікування одного захворювання веде до виникнення інших захворювань (нераціональне або неправильне призначення; поліпрагматизм самолікування під впливом реклами фармакологічної продукції).

До одного з різновидів психогеній відноситься «вербальна ятрогенія», обумовлена порушенням медперсоналом етики, коли лікар своєю поведінкою, словом травмує психіку хворого.

Серед причин ятрогеній необхідно розрізнять об'єктивні і суб'єктивні фактори. До перших належать:

– недосконалість самої медицини;

– невиліковність тієї або іншої патології на сьогоднішній день наявним арсеналом медичних засобів;

– необхідність здійснення інвазивних процедур для підтвердження (спростування) діагнозу.

Суб'єктивні причини виникнення ятрогенних захворювань найчастіше пов'язані з індивідуальними якостями медичного працівника. Мова йде про:

– недостатність професійних навиків медичного працівника;

– невміння правильно зібрати інформацію про захворювання пацієнта;

– незацікавленість в оцінці стану хворого;

– інші чинники, які цілком залежать від самого лікаря.

Основні види ятрогенії

На другій Всесоюзній конференції з проблем медичної деонтології (1977) було запропоновано розділити всі ятропатогенії на три групи:

– ятропсихогенії – порушення, обумовлені впливом на психіку хворого;

– ятрофармакогенії – розлади, пов'язані з негативним впливом лікарської терапії;

– ятрофізіогенії – захворювання, викликані фізичним впливом медичних заходів.

С.Я. Долецький (1989) виділяє наступні види ятрогеній:

І. Ятрогенія впливу: медикаментозна; маніпуляційна; наркозно-реанімаційна, хірургічна, аліментарна, променева;

ІІ. Ятрогенія бездіяльності.

Медикаментозна ятрогенія – виникає найчастіше, тому що поєднання декількох препаратів одночасно може викликати різний ступінь побічних, а іноді, і важких реакцій, пов'язаних з основним захворюванням та індивідуальними характеристиками препаратів, непередбаченими навіть при глибокому їх вивченні. Тому для профілактики медикаментозної ятрогенії французькі медики запропонували не призначати хворим літнього віку і тяжкохворим одночасно більше трьох препаратів.

Маніпуляційна ятрогенія обумовлена надлишком діагностичних і лікувальних внутрішньо-судинних маніпуляцій. Наприклад, особливе значення в її розвитку має постійна циркуляція в крові вірусів, мікроорганізмів, для яких поява в судинному руслі чужорідного об'єкту є стартовим майданчиком для прискорення їх розмноження і «бунту симбіозів» з подальшими септичними або іншими реакціями.

Наркозно-реанімаційної ятрогенії. Розвиток реаніматології привів до появи нового виду ятрогенії – післяреанімаційної, яка виявляється порушеннями обмінних процесів, структур і функцій мозку, ендокринного апарату, серцево-судинної системи, легенів, чинників імунітету і всього гомеостазу в цілому. До наркозно-реанімаційної ятрогенії можна віднести переломи ребер, пошкодження паренхіматозних органів й інші травми, що виникають в процесі реанімації.

Чисельність хірургічних ятрогеній «досить велика, хоча їх точний підрахунок досить утруднений і публікацій з цієї малозрозумілої теми дуже мало». У хірургічній ятрогенії, як у фокусі, концентруються всі чинники, що впливають на частоту виникнення, а її моральна сторона блискуче викладена М.І. Пироговим.

Аліментарна ятрогенія часто обумовлена шкідливими звичками людини, наприклад, нераціональним харчуванням за шкалою факторів ризику по раку; радами, що дають лікарі для схуднення з використанням численних дієт, визначення режиму харчування та інші, іноді досить суперечливі, що активно підхоплюється і популяризується недостатньо кваліфікованими журналістами. Аліментарна ятрогенія можлива, коли здоров'ю хворого, який суворо виконує розпорядження лікаря-дієтолога, завдана шкода. Безперечно, що шкоду здоров'ю наносить нераціональне харчування, їжа з низьким вмістом білків, вітамінів. Проте причиною такого харчування є чинники соціальні, а не рекомендації лікарів.

Променева ятрогенія може бути обумовлена використанням різних променевих методів з використанням діагностичних і лікувальних апаратів (рентген, лазер, радіоізотопне сканування, іонофорез та інші), що часто може супроводжуватися серйозними ятрогенними наслідками. Вся перелічена вище апаратура має точну шкалу дозування і надійні способи контролю. Променева ятрогенія розвивається в результаті непідготовленості персоналу до її обслуговування, порушень правил безпеки і експлуатації.

І наприкінці, ще одна група ятрогеній – це ятрогенії бездіяльності. Прикладом цього роду ятрогенії можна назвати таку поведінку хірурга, який не зважується з будь-яких причин на операцію в той момент, коли важлива кожна хвилина. Якщо затягування операції відбувається через недостатню підготовленість до неї, то це можна кваліфікувати як ненадання медичної допомоги. А це вже є злочином і предметом розгляду не медичної етики, а судової медицини.

Віддалена ятрогенія – це перебудова організму під впливом тривалої гормональної терапії; виникнення катастрофічних реакцій через декілька років після інтеркурентної інфекції; підвищення схильності до інфекцій у дітей, вигодуваних штучними сумішами; порушенням психомоторного розвитку дітей при тривалій гіпоксії і родовій черепно-мозковій травмі та інші. Передбачити ускладнення подібного роду досить складно, проте це примушує доктора обов'язково думати про віддалені наслідки своїх втручань.

За тяжкістю ятрогенні ускладнення діляться на легкі, середньої тяжкості й смертельні. За всі перераховані вище порушення лікар несе моральну відповідальність перед собою і лікарським колективом.

ТА В СВІТІ

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

 

Цифра лікарських помилок, що щорічно здійснюються лікарями дуже велика. Статистика лікарських помилок жахає. За різними оцінками, в США від помилок медиків щорічно вмирають 50-100 тис. осіб, у Великобританії - 70 тис., у Німеччині - 100 тис., в Італії щорічно від лікарських помилок страждають близько 90 тис. пацієнтів. Більш того, в США помилки медиків займають 5-е місце серед причин смертності: кожні 15 хвилин в цій країні з вини лікарів або несумлінності медичного персоналу вмирають п'ятеро людей. (Defense Network Лікарські помилки Posted on 21 червня 2011)

Лікарська помилка – це:

А. Витікаюча з об'єктивних умов добросовісна помилка лікаря.

В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.

С. Результат недбалості в роботі лікаря.

Д. Несприятливий результат лікарського втручання, що лікар не міг передбачити і запобігти.

Е. Неправильні дії лікаря, що суперечить загальноприйнятим правилам в медицині.

3. Кому належали наступні слова: «Хорошим лікарем є той, хто помиляється рідко, але чудовим – той, хто признається в помилці».

А. Гомеру

В. Цицерону

С. Гіппократу

Д. Мудрову

Е. Канту

Нещасний випадок – це:

А. Несприятливий результат лікарської діяльності, обумовлений обставинами, які лікар не міг передбачити і запобігти.

В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.

С. Результат недбалості в роботі лікаря.

Д. Сумлінна помилка лікаря в своїй діяльності.

Е. Неправильна дія лікаря, яка суперечить загальноприйнятим в медицині правилам.

Тема 10. ДЕОНТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ПАЦІЄНТА НА ЖИТТЯ: ТРАНСПЛАНТАЦІЯ,

Генна інженерія – це:

А. Маніпуляція генетичним матеріалом з метою створення заздалегідь  запрограмованого організму.

В. Перенос інформації з ДНК на РНК з метою створення нових організмів.

С. Створення організмів, що є генетичною копією іншого організму.

Д. Операція з заміщення тканин пацієнта з іншого організму.

Е. Генетична селекція з метою поліпшення генофонду нації і всього людства.

Клонування – це:

А. Створювання організмів, які є генетичною копією іншого організму.

В. Маніпуляція генетичним матеріалом з метою створення заздалегідь запрограмованого організму.

С. Перенос інформації з ДНК на РНК з метою створення нових організмів.

Д. Генетична селекція з метою поліпшення генофонду націй і всього людства.

Е. Операція з заміщення тканин пацієнта з іншого організму.

НА СУЇЦИД. ПОНЯТТЯ «ХОСПІС»

1. Визначити поняття «термінальний стан», «клінічна і біологічна смерть». Е тичні проблеми відношення до смерті.

Багато тлумачень смерті можна знайти в тлумачних довідниках: «Смерть – це кінець життя» (Оксфордський академічний словник), «Смерть (вмирати), смертушка – кінець земного життя, розлучення душі з тілом, вмирання, стан віджилого. Смерть людини, кінець плотського життя, воскресіння, перехід до вічного, духовного життя» (Тлумачний словник В. Даля).

Важливою сучасною етико-філософською проблемою є визначення статусу смерті: у якому сенсі слід визнати її існування? Якщо смерть існує, то існує вона як вмирання, як перехід однієї якості в інше: живого – в мертве. Межею ж буття і небуття живого виступає особливий вид існування – «клінічна смерть». Її специфічна особливість – принципова оборотність, яка породжує етичний імператив, спонукаючи до надання негайної допомоги вмираючому.

Смерть — природне явище, що вінчає кінець життя. Смерть – припинення життєдіяльності організму і внаслідок цього – загибель індивіда як відособленої живої системи. Визначення філософсько-онтологічного статусу смерті припускає вирішення проблеми існування і суті смерті.

Смерть клінічна – особливий вид існування – термінальний стан, межа буття і небуття живого; процес вмирання як перехід однієї якості в іншу. Часовий інтервал, що характеризує клінічну смерть, – 5-6 хвилин (іноді менше) – кількісно виражена міра життя, що ще зберігається.

Навколо поняття і суті клінічної смерті ведуться безперервні суперечки. Одні вчені вказують на те, що клінічна смерть «вже не є життям, але ще не є смертю» (В.А. Неговський). Інші вважають її «якісно особливою формою життя», оскільки, з біологічної точки зору, при клінічній смерті ще зберігається достатня кількість «елементів життя», багато функцій яких лише припинилися (А.Я. Іванюшкін). Звідси – специфічна особливість «клінічної смерті» – її принципова оборотність, яка породжує етичний імператив, що вимагає від медиків відношення до клінічної смерті як стану, що потребує невідкладних заходів допомоги вмираючому.

Найважливіше етичне завдання – виробити у хворого механізми захисту від страху перед смертю (емоційні і раціональні). Англійський філософ Ф. Бекон вбачає, що емоційний захист від страху смерті полягає в тому, що «нема в душі людини навіть найслабкішої пристрасті, яка не перемагала б страху смерті; а значить, смерть не може бути таким вже страшним ворогом, раз у людини ціла рать, здатна її здолати. Помста торжествує над смертю; любов її зневажає; честь закликає її; горе шукає в ній притулок; страх передбачає її». Раціональний захист від страху перед смертю передбачався ще в стародавніх релігійних культах, вченням Сократа, Платона, Аристотеля про безсмертя душі. Простий доказ, що знімає страх перед смертю, приводить Епікур: «…саме жахливе із злого, смерть, не має до нас ніякого відношення; коли ми є, то смерті ще немає; а коли смерть наступає, то нас вже немає». Згодом ці та інші подібні ідеї сприймаються християнством і стають традицією європейського духовного життя.

З поняттям «клінічної смерті» тісно пов'язана етична проблема визначення критерію смерті: який ступінь деградації життєвого процесу слід вважати смертю, що об'єктивно наступила?

Критерії смерті – ознаки, що визначають остаточний ступінь деградації життєвого процесу і об'єктивне настання смерті. Сучасні концепції пропонують вважати таким критерієм смерті людського індивіда омертвіння головного мозку. Саме в цьому випадку втрачається автономність і індивідуальність особи, оскільки носієм життя, що забезпечує її автономну цілісність, суверенність і індивідуальність (навіть у біологічному сенсі), є мозок. Тому смерть мозку  є розщеплення підстави життя, бо саме в цьому випадку втрачаються її атрибутивні якості. Вибирати не доводиться: людина кінцева, життя його обмежене зачаттям і смертю.

Проте при цьому можуть зберігатися деякі видимі ще ознаки життя (наприклад, скорочення серцевого м'яза), тому вікові медичні традиції не дають визнати людину мертвою. І тоді виникає питання: чи є відключення апаратури, що штучно підтримує існування, вбивством? Це питання носить не абстрактно-умоглядний характер; він містить в собі етичні підстави для вирішення практичних завдань сучасної біомедицини.

Одним з найбільш значущих прецедентів в цьому відношенні став «казус Клівлен», що змусив не тільки медиків, але етиків, філософів, юристів вирішувати непросте питання: збереження або припинення життя молодої дівчини, яка впродовж багатьох років перебувала в стані клінічної смерті, пов'язаному із смертю мозку. Як відноситися до цього феномена «вегетативного існування»: це життя чи ні, що слід робити в цій ситуації – підтримувати це існування або припиняти його, як кваліфікувати дії лікарів в останньому випадку?

Сьогодні при відповідному медичному і економічному забезпеченні хворі в «вегетативному» стані можуть жити, точніше, існувати достатньо довго і після смерті мозку. Питання в тому, чи потрібно це, що це дає? Навіть у найсприятливішому випадку невідомо, чи повернеться до врятованої людини нормальна свідомість (адже пошкодження мозку до недавнього часу вважалися необоротними). Ради чого тоді зберігати це рослинно-тваринне існування, якщо людина перестала бути особою? Разом з тим, сьогодні все частіше з'являються повідомлення про повернення до життя людей, що достатньо довго проіснували у вегетативному стані. Це ще більше ускладнює ухвалення лікарями рішення у разі констатації загибелі мозку. Чи можна говорити про прогрес медичного гуманізму у зв'язку з визнанням смерті мозку критерієм смерті людини? Чи не поступається медицина міркуванням утилітарної доцільності, обґрунтувавши і виправдовуючи право обривати нитку людського життя в цьому випадку? Подібні питання, в першу чергу – моральні, постають і при обговоренні інших проблем біомедичної етики: евтаназії, трансплантології та інше.

Етичні проблеми реанімації. Основна форма надання негайної допомоги вмираючому – (реанімація) – «пожвавлення» людини, повернення її до життя. Разом з тим, процес реанімації нерідко повертає людину не тільки до життя, але і до страждань, або підтримує життя на такому низькому рівні її якості, яка буває нестерпною для хворого. Тому одна з найважливіших моральних проблем реаніматології – проблема вибору, ухвалення рішення про необхідність реанімації, її тривалість або припинення; рішення питання про те, до яких пір розумні зусилля реаніматологів з продовження життя безнадійно хворої людини, і якими етико-правовими нормами слід при цьому керуватися.

Реанімація (від латин. reanimatio – пожвавлення) – сукупність заходів, щодо «пожвавлення» людини в стані клінічної смерті. Заходи реанімаційної допомоги направлені на те, щоб затримати перехід від життя до смерті і як найскоріше відновити життєдіяльність організму. Основним регулятором для реанімації є чинник часу – кількісно виражена міра життя, що зберігається в умовах клінічної смерті. Етичні проблеми реанімації при рішенні питання про збереження життя невиліковних хворих – наскільки етичні ідеали традиційної медичної етики, що приписують боротися за життя «до кінця», якщо хворий віддає перевагу «легкій смерті»; при трансплантації – суперечність між необхідністю вилучення для пересадки ще «живого» донорського органу, для чого сам донор повинен бути вже необоротно мертвий; при продовженні життя хворого за допомогою апаратури – які аргументи будуть етично вагомі при відключенні апаратури, тобто по суті справи «убиванні» хворого та інші.

Що таке ятротаназія?

А. Навмисне переривання життя хворого без його згоди.

В. Лікар сприяє смерті хворого після того, як хворий визнаний не виліковним.

С. Дії лікаря, направлені на продовження життя хворого.

Д. Дії лікаря, направлені на припинення життя хворого.

Е. Відмова лікаря від заходів, направлених на продовження життя хворого.

11. Як Ви розумієте термін "добровільна евтаназія"?

А. Дії лікаря, направлені на продовження життя хворого.

В. Дії лікаря, направлені на припинення життя хворого.

С. Відмова лікаря від заходів, направлених на продовження життя хворого

Д. Навмисне переривання життя хворого на прохання його родичів.

Е. Переривання життя хворого на його ж прохання (вбивство на прохання).

Що таке Хоспіс?

А. Спеціалізована установа для надання меддопомоги хворим з не виліковними захворюваннями.

В. Спеціалізована установа для надання меддопомоги хворим літнього і старечого віку.

С. Спеціалізована установа для надання меддопомоги хворим, які мають інвалідність.

Д. Лікувальна установа для надання невідкладної допомоги і догляду самотнім пацієнтам з невиліковними захворюваннями.

Е. Медична установа для надання спеціалізованої допомоги хворим, які мають спадкову або природжену патологію.

Етичні проблеми в онкології

Особливе значення має термін «злоякісна пухлина», оскільки призводить до дуже сильного психо-травмуючого впливу на стан хворої людини. У більшості таких пацієнтів з'являється пригніченість, відчуття страху, безвихідності, невіра в успіх лікування.

Злоякісні захворювання турбують всіх. Так, декілька десятків років назад населення сільських і віддалених районів не знало подробиць про них і слово "рак" не викликало важких переживань. Сьогодні, коли культурний рівень населення зростає, всі знають про це захворювання і, на жаль, перебільшують його небезпеку. Тепер побоюватися травмуючого впливу діагнозу треба у всіх. Різниця лише в силі і тривалості травмуючого впливу, в характері реакції у відповідь: в одних ця реакція виражена чітко і видима у стривожених і переляканих очах;у інших не помітно ніякої реакції в зовнішньому прояві за рахунок уміння володіти собою, за рахунок сильного урівноваженого типу вищої нервової діяльності.

В.А. Ромасенко и К.А. Скворцов в своїй монографії приводять витяг з щоденника педагога М., хворої раком молочної залози: "...випадково знайшла на грудях досить велику пухлину і відразу з'явилася якась упевнена думка – це рак. Цю ніч я не спала. Це навіть не був страх, а якийсь тупий сильний біль в голові, пригноблення, розгубленість і питання невідомо до кого: чому на мене навалилося ще і це? За що? П'ять діб я пролежала як уві сні, оглушена".

Інженер В., 66 років, ветеран війни, керівник крупної установи з, поза сумнівом, сильним і урівноваженим темпераментом, здавалося, діагноз, що спокійно переніс, і важке радіохірургічне лікування з приводу раку язика, опісля трьох років після лікування розповів, як він переніс перші дні захворювання, які думки і відчуття володіли ним. Ось його розповідь: "Знімаючи зубний протез, випадково пальцем зачепив якесь ущільнення язика. Довго розглядав в дзеркало – нічого не виявив, а під пальцем абсолютно виразно відчуваю твердість краю язика. Вирішив звернутися до лікаря. Цієї ночі – важкий сон. Відчуваю, як наяву: язик у роті росте, росте, вже не поміщається у роті, душить мене. У голову хтось вселяє: рак, рак, рак. Прокинувся в поту. Обмацав язик. Нічого немає. Через тиждень, виступаючи на нараді, відчув щось недобре з язиком. Незручно повернув і відчув – в нім пухлина. З цього дня почав часто оглядати і обмацувати язик, носити з собою люстерко. Переконувався – пухлина є, вона навіть збільшується. Вирішував щодня піти до лікаря. Але кожного разу відкладав. Внутрішньо був чомусь упевнений – це рак. Порятунку немає, мені кінець і болісний".

Медичні працівники і близькі повинні орієнтуватися в особливостях психіки онкологічного хворого. Під зовнішньою оболонкою спокійної урівноваженої людини може ховатися і його внутрішня заклопотаність, настороженість або розгубленість.

Вимагають уваги і розуміння не тільки ті, хто тільки захворів і проходять обстеження. У ньому мають потребу і ті хворі, хто закінчив радикальне лікування з III клінічної групи. Вони практично здорові фізично, але стан їх нервової системи і психіки має ряд особливостей:

– пережили тривогу захворювання, побоювання можливого діагнозу, госпіталізацію в онкологічному стаціонарі;

– перенесли важке оперативне втручання, променеве або комплексне лікування;

– їх турбує питання про ефективність лікування (чи надовго?), перспектива майбутньої інвалідності, зміни соціального і сімейного положення.

М.М. Симонов і О.В. Гнезділов вивчали 195 хворих, що закінчили радикальне лікування в онкологічному інституті. У всіх досліджуваних хворих були виявлені зміни психічної сферу у вигляді тривожно-депресивного, тривожно-іпохондричного, дисфоричного, астено-депресивного симптомів.

Особливо виражені зміни в психічному статусі хворих, які пройшли операції екстерпації гортані, прямої кишки, ампутації кінцівки, тотального видалення шлунку і у молодих жінок після ампутації молочної залози, інтенсивної гормональної терапії.

Перевірка стану цих вилікуваних кожні 3 міс. (у перші роки після лікування, рідше – в подальші роки) пов'язана завжди з важкими переживаннями і страхом можливого виявлення рецидиву або метастазу.

У перші роки після радикального лікування всіх хворих турбує небезпека рецидиву і метастазу. Вони – постійні слухачі лекцій про рак, читачі онкологічної популярної і часто – спеціальної літератури. Виявляють цікавість до всіляких народних "протиракових" засобів і дієт. Багато хто зберігає зв'язок з сусідами по палаті або з хворими подібним захворюванням, стежать за їх станом, важко переживають їх невдачі.

З часом, коли небезпека рецидиву і метастазу все більш віддаляється і потім зникає зовсім, у хворих з'являється думка, чи не стали вони жертвою профілактики, надмірної лікарської пильності і перестраховки. Вони часто конфліктують з працівниками онкоклінік, негативно діють на нових хворих.

"Враховуючи особливості спілкування з онкологічними хворими відносно інформації про хворобу, необхідна злагоджена робота колективу онкологічних установ, що виключає можливість неправильних розмов з хворими з боку середнього медичного персоналу або лікарів, що безпосередньо не лікують даного хворого", – вважає один з провідних онкологів академік М.М. Блохін. У зв'язку з цим слід нагадати, що медичні сестри і фельдшери дільничних поліклінік, станцій швидкої і невідкладної допомоги й інших "неонкологічних" установ повинні знати і виконувати тактику "психологічного шанування" пацієнта зі злоякісною пухлиною. Особливого такту і уміння вимагає від медичних сестер догляд за неоперабельними хворими з поширеними пухлинними процесами. Інтенсивне комплексне лікування повинне проводитися до останніх днів життя хворого, бо, одна і та ж хвороблива ситуація в різний час може з безнадійної перетворитися на контрольовану, в ту, що піддається якщо не лікуванню, то деякій стабілізації".

Етичні проблеми в педіатрії

Етичні проблеми педіатрії визначаються особливостями психіки дитини, які проявляються в його реакціях, подій, вразливості і довірливості. Тому робота педіатра пов'язана з глибоким знанням дитячої психології, основ педагогіки дитячого віку, умінням зрозуміти дитину, завоювати його довіру, вплинути на нього, зацікавити його. Мета біомедичної етики в педіатрії – рішення морально-етичних проблем, що виникають при лікуванні та спостереженні за дітьми з моменту народження до 18 років.

Основні завдання біомедичної етики в педіатрії:

1) встановлення довірчих взаємин між лікарем, батьками та їх дитиною;

2) надання допомоги сім'ї у питаннях планування народження дітей, проведення медико-генетичного консультування, спостереження за дітьми, народженими за допомогою екстракорпорального запліднення;

3) особливо уважне спостереження і догляд за безнадійно хворими дітьми, інвалідами, дітьми зі спадковими і вродженими захворюваннями;

4) прийняття важкого в етичному відношенні рішення про відключення дитини від апарату штучної вентиляції легенів при смерті мозку;

5) повідомлення батьків про встановлення факту смерті дитини, оголошення їм результатів патологоанатомічного чи судово-медичного розтину.

Наркологія – це розділ::

А. Психіатрії.

В. Внутрішньої медицини.

С. Хірургії.

Д. Педіатрії.

Е. Все перераховане вище.

Психологія – це:

А. Наука, що вивчає поведінку людини.

В. Наука про закономірності виникнення, розвитку і прояву психіки.

С. Галузь науки, що вивчає рівень інтелектуального розвитку людини.

Д. Наука, направлена на вироблення адекватних методів лікування психічно хворих.

Е. Все перераховане вище.

6. Медична психологія пов'язана із спеціальностями:

А. Педіатрія.

В. Акушерство і гінекологія.

С. Хірургія.

Д. Психіатрія.

Е. Все перераховане вище.

ПАЦІЄНТОМ ХВОРИМ НА СНІД

Специфіка розповсюдження вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) поставила пацієнтів (носіїв або вже хворих) в умови дискримінації в різних соціальних відносинах – медико-соціальних, соціально-побутових, працевлаштування тощо.

У зв'язку з можливою загрозою розповсюдження цього захворювання за допомогою діяльності медичного персоналу зростає значущість як професійних, так і етичних вимог до медичного персоналу.

Синдром надбаного імунодефіциту (СНІД) – вірусне захворювання людини з ураженням імунної системи, переважно Т-хелперів, що призводить до різкого зниження загальної резистентності організму до умовно-патогенних мікроорганізмів і схильності до онкологічних захворювань.

Основна термінологія і поняття, що використовують при роботі з хворими на СНІД:

– ВІЛ-інфекція – захворювання, що викликане вірусом імунодефіциту людини;

– ВІЛ-інфіковані – особи, в організмі яких виявлений вірус імунодефіциту людини (до категорії ВІЛ-інфікованих відносяться як особи без клінічних проявів захворювань – носії ВІЛ, так і хворі СНІД);

– СНІД – кінцева стадія ВІЛ-інфекції;

– хворі на СНІД – особи з різними патологічними проявами, обумовленими значним ураженням імунної системи вірусом імунодефіциту людини;

– медичний огляд – це лабораторне обстеження крові або інших біологічних рідин з метою виявлення зараження ВІЛ;

– медичне обстеження – поглиблене клінічно-лабораторне обстеження осіб з метою встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції;

– профілактичне спостереження – динамічне спостереження за станом здоров'я ВІЛ-інфікованих;

–  медичні контакти – реципієнти крові, її препаратів і інших біологічних рідин, органів і тканин від ВІЛ-інфікованих, а також особи, які об'єднані однією медичною установою з ВІЛ-інфікова-ними і отримували одночасно з ними медичні маніпуляції, пов'язані з порушенням цілісності шкірних покривів і слизистих оболонок.

Епідеміологія СНІД.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – це патогенний ретровірус, що викликає у людини синдром надбаного імунодефіциту і пов'язані з ним захворювання. ВІЛ-інфекція, подібно до пожежі, охопила зараз майже всі континенти. За практично короткий час вона стала проблемою номер один для Всесвітньої організації охорони здоров'я і ООН, відтісняючи на друге місце злоякісні пухлини і серцево-судинні захворювання. Через високий рівень летальності СНІД опинився в центрі уваги дослідників всього світу.

Перші випадки СНІДу зареєстровані влітку 1981 року в США, коли Центром за контролем захворювання в Атланті (штат Джорджія) були отримані дані про захворюваність молодих чоловіків-гомосексуалістів незвичайною пневмонією, викликаною умовно-патогенними простими, – пневмоцистами і саркомою Капоші, що мали більш агресивний перебіг і швидко приводили до смерті. Хоча клінічна картина указувала на вже відомий у той час синдром імунодефіциту, але причина і шляхи передачі захворювання залишалися невідомими. Вірус, відомий зараз як збудник СНІДу, був відкритий тільки в 1983 році.

Більшість хворих СНІДом, як показали перші дослідження, складали пасивні гомосексуалісти, які мали багато статевих партнерів. На другому місці – наркомани, які використовували для внутрішньовенного введення наркотичних препаратів шприци багатократного використання. В основному це були жителі Нью-Йорка, Каліфорнії, Лос-Анджелеса. Далі виявилося, що СНІД виникає після переливання крові, її компонентів. Врешті-решт, з'явилися новини про передачу захворювання дітям через хворих матерів, зокрема, і через трансплацентарний шлях. Всі ці факти давали можливість припустити, що СНІД має інфекційну теорію, а його збудник має властивості тропностіі цитопатогенності згідно Т-лімфоцитів, що відповідають за клітинний імунітет.

ВІЛ не передається при випадкових побутових контактах між людьми. При цьому, медичний персонал може заразитися при пошкодженні голками для ін`єкцій, а також попаданні на шкіру і слизові оболонки зараженої крові і інших рідин організму.

Облік ВІЛ-інфікованих

Всі ВІЛ-інфіковані перебувають на обліку. З метою збереження лікарської таємниці облік таких осіб ведеться тільки в територіальних або відомчих лікувально-профілактичних установах, що здійснюють їх медичне обстеження, а також обласних (Київська і Севастопольська міська) санепідемстанціях і обласних (міських) центрах профілактики і боротьби зі СНІДом.

Реєстрації підлягають особи з позитивними результатами медичного обстеження. При неможливості провести медичне обстеження, особа може бути зареєстрована як ВІЛ-інфікована на підставі позитивного результату медичного огляду.

Дитина, яка народилася у ВІЛ-інфікованих батьків, вважається ВІЛ-інфікованою, якщо протягом року у неї зберігаються антитіла до вірусу імунодефіциту людини. У разі смерті такої дитини у віці до одного року, причина смерті встановлюється на підставі результатів лабораторних досліджень, клінічних і патологоанатомічних даних комісією, до складу якої входять лікарі відповідного профілю. При встановленні діагнозу ВІЛ-інфекції такі випадки підлягають реєстрації.

6. Етичні аспекти ВІЛ/СНІДу

Серед перших ВІЛ-інфікованих на початку 80-х рр. в США і Західній Європі опинилися гомосексуалісти і споживачі ін'єкційних наркотиків. Тому діагноз ВІЛ-інфекція асоціювався з ізгоями суспільства, ВІЛ-позитивні люди – з асоціальними групами, а природною реакцією суспільства було відгородитися від цієї проблеми. Відношення суспільства до людей, які живуть з ВІЛ, досі залишається негативним, заснованим на стереотипах, страхах і забобонах, сформованих протягом десятиліть («СНІД – чума XX століття»). Проте для ВІЛ-інфекції не існує традиційних меж і перешкод, таких як національність, вік, стать тощо. ВІЛ-позитивними, можуть стати родичі, друзі, сусіди й інші близькі люди. Проблема ВІЛ/СНІДу давно перестала бути тільки медичною. Вона активно впливає на соціальну і економічну сферу, що змусило не тільки медиків, але і політиків включитися в боротьбу з епідемією.

Як правило, це молоді люди репродуктивного віку, які живуть в суспільстві, взаємодіють з ним і активно впливають на нього.

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ

КІНЦЕВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ

ТЕМА 1

Завдання № 1

У приймальне відділення стаціонару звернувся хворий з вулиці у важкому стані, неохайно одягнений, брудний, без документів. Лікар відмовив в огляді і наданні допомоги, посилаючись на асоціальний стан хворого і відсутність документів. Оцінити дії лікаря:

А. Лікар має рацію.

В. Лікар повинен був викликати міліцію для переведення пацієнта в спецприйомник.

С. Кожна людина має право на меддопомогу.

Д. Лікар повинен надати допомогу після встановлення особи

пацієнта.

Е. Лікар повинен надавати допомогу тільки мешканцям за місцем реєстрації.

Завдання № 2

Завдання № 3

Хворий відмовляється від проведення необхідного обстеження і лікування, пояснюючи це своїм віросповіданням. Лікар докладає всіх зусиль, щоб роз'яснити хворому необхідність в обстеженні і виконати свій професійний обов'язок. Оцінити дії лікаря:

А. Лікар повинен виконати свої професійні обов'язки.

В. Хворий має право відмовитися від меддопомоги.

С. Лікар повинен переконати родичів хворого в необхідності його лікування.

Д. Лікар може призначити лікування хворому без обстеження.

Е. Хворий не має права відмовлятися від обстеження і лікування.

Завдання № 4

Лікар-інтерн хірургічного відділення постійно конкурує з колегами, намагається за будь-яку ціну довести, що він кращий, прагне бути присутнім на всіх операціях, обов´язково отримати дозвіл асистувати, чергувати разом з куратором, ставить багато питань на засіданнях. Який тип поведінки він вибрав?

А. Пристосування.

В. Змагання.

С. Компроміс.

Д. Уникнення.

Е. Співпраця.

Завдання № 5

На прийомі в поліклініці хворому не сподобався зовнішній вигляд лікаря: брудний пом'ятий халат, відсутність шапочки, неакуратно підстрижені нігті. Хворий відмовився від консультації лікаря. Ваша думка:

А. Хворий правий, велике значення має зовнішній вигляд лікаря.

В. Якщо лікар гарний фахівець, зовнішній вигляд немає значення.

С. Якщо хворий потребує допомоги лікаря, то його зовнішній вигляд не має значення.

Д. Тактовний хворий зробить вигляд, що не звернув уваги на зовнішній вигляд лікаря.

Е. Всі відповіді можливі.

Завдання № 6

Лікар терапевт втомившись від конкурентних відносин в колективі запропонував рівний розподіл навантажень з урахуванням інтересів і можливостей всіх співробітників, чіткий і рівнозначний для всіх графік відгулів і нічних чергувань. Який тип регулювання конфлікту він вибрав?

А. Пристосування.

В. Змагання.

С. Компроміс.

Д. Уникнення.

Е. Співпраця.

Завдання №7

Хворий з сильним стискаючим болем за грудиною звернувся за допомогою в стаціонар. Черговий лікар відмовив в госпіталізації і наданні допомоги, аргументуючи відмову непрофільністю лікувальної установи. Ваші дії на місці чергового лікаря:

А. Госпіталізувати до лікувальної установи, незалежно від його профілю.

В. Надати невідкладну допомогу і відпустити додому.

С. Надати невідкладну допомогу і організувати транспортування хворого в профільний стаціонар.

Д. Організувати транспортування хворого в профільний стаціонар.

Е. Викликати бригаду швидкої допомоги для надання невідкладній допомоги хворому і транспортування його в спеціалізований стаціонар.

Завдання № 8

Завдання № 1

До травматологічного пункту звернувся робочий, який отримав травму на роботі в стані алкогольного сп'яніння. Лікар, будучи родичем потерпілого, оформив довідку про непрацездатність хворого, не вказав факт отримання травми в стані алкогольного сп'яніння. Оцініть дії лікаря:

А. Скоїв посадове порушення.

В. Скоїв благородний вчинок.

С. Порушив правила поведінки.

Д. Допоміг родичеві.

Е. Проявив гуманізм і милосердя.

Завдання № 2

Після огляду пацієнта завідувач відділенням починає обговорювати діагноз і план лікування з лікарем у присутності пацієнта. Оцінити дії медперсоналу.

А. Хворий має право знати все про свою хворобу.

В. У хворого можливий розвиток ятрогенного захворювання.

С. Хворий не має права бути присутнім під час обговорення його діагнозу.

Д. Хворий не має права бути присутнім під час обговорення його лікування.

Е. Можливий розвиток недовіри до медперсоналу.

Завдання № 3

Хворий направлений в стаціонар для планового обстеження і лікування. При зверненні до стаціонару хворому відмовили в госпіталізації через відсутність вільних місць. Ваша дія на місці медперсоналу лікувальної установи:

А. Всі дії були правильними.

В. Назначити дату госпіталізації з урахуванням вільних місць.

С. Організувати госпіталізацію хворого до іншої аналогічної лікувальної установи.

Д. Запропонувати хворому провести обстеження і лікування амбулаторно.

Е. Всі варіанти можливі.

Завдання № 4

Завдання № 5

Завдання № 6

Хворий звернувся в консультативну поліклініку. Лікар без опиту і огляду хворого призначає високооплачуване обстеження (лабораторне і інструментальне) і призначає консультацію після отримання його результатів. Оцінити дію лікаря консультативної поліклініки:

А. Лікар зобов'язаний проконсультувати пацієнта за наявності направлення і виписки з історії хвороби.

В. Лікар зобов'язаний прийняти пацієнта тільки за направленням з попереднім діагнозом.

С. Лікар зобов'язаний оглянути хворого, поставити попередній діагноз, після чого призначити тільки необхідні дослідження.

Д. Сучасний лікар повинен мати повну інформацію про хворого, що допоможе йому поставити правильний діагноз.

Е. Лікар повинен порадитися з хворим перед призначенням високооплачуваного обстеження.

ТЕМА 3

Завдання № 1

Під час профілактичного огляду лікар повідомляє хворому попередній діагноз "пухлина кишечника" і пропонує терміново провести обстеження в умовах спеціалізованого стаціонару. Які дії лікаря були помилкові?

А. Розкрита лікарська таємниця.

В. Повідомлення хворому про можливий і необґрунтований діагноз

С. Пропонування термінової госпіталізації для обстеження.

Д. Лікар прав, оскільки хворий має право знати всю інформацію про свою хворобу.

Е. Всі дії лікаря були помилкові.

 

Завдання № 2

Лікар пропонує хворому на вибір лікарські препарати, які необхідно приймати в процесі тривалого лікування. Хворий, орієнтуючись тільки в ціні,. вибирає найбільш дешевий препарат. Через деякий час хворий вимушений не тільки перейти на прийом інших препаратів, але і отримати додаткове лікування для зменшення проявів побічних дій "дешевих" препаратів. Назвати причину даної ситуації:

А. Відсутність чіткого рішення з боку лікаря.

В. Недостатня медична освіченість пацієнта.

С. Низька якість і побічні дії дешевих препаратів.

Д. Неправильно призначене лікування.

Е. Спочатку було призначене недостатнє лікування.

 

Завдання №3

Завдання № 4

Завдання № 5

Пацієнт 52 років, поступив на судово-психіатричну експертизу після скоєння злочину. Лікарям говорив, що втратив пам'ять, не пам'ятає, що трапилося, де він був, що робив, зараз не може писати, читати. Дані психологічного і неврологічного обстеження патології не виявили. Яке відношення до своєї хвороби у даного хворого?

А. Симуляція.

В. Агравація.

С. Дисимуляція.

Д. Утилітарне.

Е. Нозофільне.

Завдання № 6

Хворому 45 років, встановлений діагноз хронічний ентероколіт. Відчуває необґрунтований, нав'язливий страх перед злоякісним новоутворенням, що він нібито у себе виявив. Хворий нав'язливо звертається до лікаря з питаннями із цього приводу. Яка правильна тактика поведінки лікаря, з урахуванням того, що діагноз злоякісного новоутворення виключений за наслідками повного соматичного обстеження.

А. Ігнорувати питання хворого як необґрунтовані.

В. Рекомендувати звернутися до психіатра.

С. Терпляче довести хворому необґрунтованість його підозр.

Д. Рекомендувати повторне соматичне обстеження.

Е. Рекомендувати обстеження в спеціалізованому онкологічному центрі.

ТЕМА 4

Завдання №1

Після проведення оперативного втручання з приводу апендициту у хворого наприкінці другої доби підвищилася температура до 38,5 °С, з'явився біль в області післяопераційної рани. При повторній ревізії в черевній порожнині була виявлена забута серветка, яка послужила причиною розвитку ускладнення післяопераційного періоду. Оцінити дії хірурга:

А. Лікувальна помилка.

В. Нещасний випадок.

С. Професійний злочин.

Д. Хірург не винен, серветку міг забути його асистент.

Е. Дії хірурга може оцінити тільки лікарсько-експертна комісія.

Завдання №2

Небезпечному рецидивістові, який перебуває у в'язниці за здійснення статевого злочину, пропонується повна кастрація в обмін на скорочення терміну ув'язнення. Чи правомірна стерилізація злочинця (1) і за яких умов можливий виняток (2)?

1. А. Так В. Ні

2. А. Усна угода ув'язненого.

В. Оформлення інформаційної угоди.

С. Дотримуватися конфіденційності.

Д. Дозвіл комітету з етики.

Е. Виняток неможливий.

 

Завдання № 3

Новонароджена дитина страждає атрезією заднього проходу і хворобою Дауна. Негайне хірургічне втручання, можливо, вирішило б продовження життя немовляти, але його інтелект в майбутньому залишився б на рівні 4-річної дитини, а тривалість життя склала близько 20 років. Батьки відмовляються від операції, вважаючи кращим, якщо дитина помре природною смертю. Кому, на вашу думку, належить право вирішувати долю немовляти?

А. Батькам.

В. Лікувальному педіатрові.

С. Дитячим хірургам.

Д. Комісії з біоетики.

Е. Лікувальному консиліуму.

Завдання № 4

На санпропускник міської лікарні привезли небезпечного злочинця у важкому стані з ножовим пораненням грудної клітини. Черговий лікар, не повідомивши в міліцію, негайно почав надавати невідкладну допомогу, викликав бригаду хірургів. Оцініть дії лікаря. Як повинен був діяти черговий лікар?

А. Надати невідкладну допомогу і повідомити в міліцію, інформувати адміністрацію лікарні.

В. Відказати в наданні медичної допомоги злочинцеві.

С. Передати злочинця органам влади.

Д. Інформувати міліцію і викликати «швидку допомогу» для переводу хворого в спеціалізоване відділення.

Е. Інформувати адміністрацію і викликати «швидку допомогу» для переводу хворого в спеціалізоване відділення.

Завдання №5

Поступила пацієнтка з клінічною картиною часткової спаєчної кишкової непрохідності. У анамнезі резекція шлунку з приводу виразкової хвороби шлунку. Основний метод діагностики цього захворювання – рентгенологічний. На оглядовому знімку черевної порожнини виявлено, що в черевній порожнині знаходиться хірургічна голка (яка не викликає ніякої симптоматики). Кишкова непрохідність вирішується. Який принцип біомедичної етики порушений? Чи потрібно повідомляти пацієнтку про знахідку (голку)?

А. Правдивість.

В. Інформована угода.

С. Милосердя.

Д. Справедливості.

Е. Конфіденційності.

 

ТЕМА 5

Завдання № 1

Завдання № 2

Завдання № 3

Під час відвідин хворого лікар, окрім отримання чисто медичної інформації, спілкуючись з хворим, з'ясовує його настрій, відчуття, особливості сім'ї і побуту, умови роботи і взаємин на виробництві; детально відповідає на всі питання хворого, які торкаються його обстеження і лікування. Про яку модель взаємин лікаря і хворого йде мова?

А. Технологічна;

В. Ліберальна;

С. Патерналістська;

Д. Інтерпретаційна;

Е. Дорадча.

Завдання № 4

Хворий звертається до лікаря за меддопомогою. Після нетривалої бесіди лікар направляє хворого на додаткове обстеження. Чергова зустріч лікаря з хворим полягає тільки в призначенні нових методів лабораторного і інструментального обстеження, за наслідками яких лікар призначає і коректує подальше лікування. Така поведінка лікаря є прикладом моделі взаємин лікаря і хворого:

А. Технологічна;

В. Ліберальна;

С. Патерналістська;

Д. Інтерпретаційна;

Е. Дорадча.

Завдання № 5

Лікар пропонує хворому на вибір лікарські препарати, для використання в процесі тривалого лікування. Хворий, орієнтуючись тільки в ціні, вибирає найбільш дешевий препарат. Через деякий час хворий вимушений не тільки перейти на прийом інших препаратів, але і отримати додаткове лікування для зменшення проявів побічних дій "дешевих" препаратів. Яка модель поведінки лікаря була причиною ситуації, яка створилася?

А. Технологічна;

В. Ліберальна;

С. Патерналістська;

Д. Інтерпретаційна;

Е. Дорадча.

 

Завдання № 6

Хворий поступив зі скаргами на погане самопочуття; вимагає призначення нового обстеження і консультацій. При обстеженні хворого стан задовільний; страхи не мають підстави. Назвати тип відношення хворого до хвороби:

А. Іпохондричний;

В. Неврастенічний;

С. Езопівський;

Д. Анозогностичний;

Е. Апатичний.

Завдання № 7

Хворий ігнорує своє захворювання, вплив шкідливих звичок на здоров'я, відмовляється від рекомендацій лікаря і лікування. Назвати тип відношення хворого до хвороби:

А. Іпохондричний;

В. Неврастенічний;

С. Езопівський;

Д. Анозогностичний;

Е. Апатичний.

Завдання № 8

Хворий 43 років, госпіталізований в терапевтичне відділення з приводу загострення виразкової хвороби. Під час перебування в стаціонарі пацієнт ігнорує факт загострення захворювання, вважає, що в такому стані може продовжувати працювати і проводити лікування без відриву від виробництва (амбулаторно або на денному стаціонарі). Назвіть тип відношення хворого до хвороби:

А. Іпохондричний;

В. Ейфоричний;

С. Ергопатичний;

Д. Анозогностичний;

Е. Гармонійний.

Завдання № 9

Під час прийому пацієнта лікар відзначив, що хворий надмірно приділяє увагу своєму здоров'ю, необґрунтовано допускає наявність у себе різних захворювань, цікавиться результатами і аналізом всіх методів обстеження. Назвати тип відношення хворого до хвороби:

А. Іпохондричний;

В. Ейфорійний;

С. Ергопатичний;

Д. Анозогностичний;

Е. Гармонійний.

Завдання № 10

Лікар товариський, життєрадісний, любить компанії друзів, чуйний, працездатний. Під час перерви на роботі організував чаювання, жартує, розповідає анекдоти, коли чергова медсестра повідомляє про погіршення стану одного з хворих лікар відразу став серйозним, перервав бесіду з колегами, віддаючи чіткі розпорядження медперсоналу, пішов в палату, де лежить цей хворий. Визначите тип темпераменту:

А. Сангвінік.

В. Меланхолік.

С. Флегматик.

Д. Холерик.

Е. Ні одне не підходить

ТЕМА 6

Завдання 1

Хворому бронхіальною астмою призначили терапію глюкокортикоїдами. Через деякий час після початку терапії хворий відмітив зміни в зовнішньому вигляді (місяцеподібне обличчя, збільшення маси тіла). Що могло стати причиною ятрогенії?

А. Неправильно призначене лікування.

В. Тривалий прийом препарату.

С. Побічні дії препарату.

Д. Пізно почате лікування.

Е. Неправильний прийом препарату.

 

Завдання 2

Жінка 35 років, після рентгенологічного дослідження впала в стан смутку. Вона пояснила, що її життя кінчене, оскільки у неї на рентгені виявили злоякісну пухлину. Виявилось, що за діагноз злоякісної пухлини вона прийняла вираз рентгенолога, який показував студентам частину товстої кишки із словами: «Ось сигма». Визначите форму реагування хворого на слова лікаря.

А. Дидактогенія

В. Ятрогенія.

С. Соррогенія.

Д. Психогенія.

Е. Педагогенія.

Завдання 3

Лікар-хірург, прийшов в новий колектив і не знайшов взаєморозуміння з колегами, не прагне до курації складних хворих, навіть в збиток власним інтересам, не бере участь в колективних заходах. Який тип регулювання конфлікту він вибрав?

А. Змагання.

В. Компроміс.

С. Пристосування.

Д. Уникнення.

Е. Співпраця.

Завдання 4

У чоловіка 45 років, після рентгенологічного дослідження розвилась депресивна симптоматика. Вважає, що його життя кінчене, оскільки у нього при рентгенологічному обстежені виявили злоякісну пухлину. Виявилось, що за діагноз злоякісної пухлини він прийняв вираз рентгенолога, який показував студентам частину товстої кишки із словами: «Ось сигма». Визначте форму реагування хворого на слова лікаря (1) і вид (2).

1. А. Дидактогенія

В. Ятрогенія.

С. Соррогенія.

Д. Психогенія.

Е. Педагогенія.

2. А. Соматична ятрогенія.

В. Психічна ятрогенія.

С. Етіологічна ятрогенія.

Д. Органо-локалістична ятрогенія.

Е. Діагностична ятрогенія.

Завдання 5

Завдання 6

На прийомі у ендокринолога 57-річній жінці поставлений діагноз цукровий діабет, визначає причину розвитку захворювання лікар вимовив фразу «це може бути і спадкове». У хворої розвинулося відчуття тривоги, неспокою, побоювання, що її дітей спіткає те ж саме. Який механізм розвитку психічних порушень у хворий.

А. Соматична ятрогенія.

В. Психічна ятрогенія.

С. Етіологічна ятрогенія.

Д. Органо-локалістична ятрогенія.

Е. Діагностична ятрогенія.

Завдання 7

Хворий 27 років, пред'являє скарги на підвищену дратівливість, слабкість, швидку стомлюваність, що виникає при хвилюванні і напрузі, головні болі «неначе в голову забивають цвях», відчуття «грудки у горлі», ларингоспазми, вегетативну лабільність. Молодий фахівець при зборі анамнезу не акцентував увагу на перенесені пацієнтом психотравмуючі переживання, поставив діагноз органічної поразки ЦНС, призначив ноотропи і судинні препарати, ефекту від даної терапії не було, хворий відчув себе гірше. Розвинуте погіршення відноситься до:

А. Соматична ятрогенія.

В. Психічна ятрогенія.

С. Етіологічна ятрогенія.

Д. Органо-локалістична ятрогенія.

Е. Діагностична ятрогенія.

Завдання 8

Жінка 47 років, яка страждає гіпертонічною хворобою, при покупці призначеного лікарем гіпотензивного засобу, почула від провізора фразу «Це для вас дуже сильне, візьміть краще інший препарат» і купила те, що він порекомендував. Куплений препарат ефекту не дав, тиск піднявся до критичних цифр, патологія, що виникла відноситься до:

А. Соррогенія.

В. Ятрогенія.

С. Фармацевтогенія.

Д. Дідактогенія.

Е. Педагогенія.

Завдання № 9

Лікар-хірург детально докладає на засіданні про стан хворого і про хід планового оперативного втручання. Який вид мови він використовує?

А. Діалогічна.

В. Монологічна.

С. Письмова.

Д. Внутрішня.

Е. Зовнішня.

Завдання №10

ТЕМА 7

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

У пацієнта виявлено невиліковне захворювання. Він просить лікаря не повідомляти про це членів сім'ї. Як повинен поступити лікар?

А. Постаратися переконати пацієнта в тому, що його позиція не конструктивна.

 В. Виконати прохання пацієнта.

С. Розповісти родичам і попередити їх, що хворий не повинен дізнатися, що їм відомий діагноз.

Д. Зробити так, щоб родичі дізналися діагноз від третіх осіб.

Е. Відмовитись виконати прохання хворого.

Завдання 4

Завдання 5

Чоловікові 42 років, за життєвими показаннями проведена операція – поперечна симпатикоектомія з приводу артеріїту нижніх кінцівок без попередження про можливі ускладнення. В результаті операції наступила повна імпотенція. Оцініть дії лікаря:

А. Лікар не зобов'язаний присвячувати хворого в подробиці лікування.

В. Лікар зобов'язаний попередити хворого про можливі наслідки лікування, що проводиться.

С. Хворий має право знати всі подробиці майбутньої операції.

Д. Лікар повинен був погоджувати лікування з пацієнтом.

Е. Лікар зобов'язаний попередити родичів пацієнта про можливі наслідки операції.

 

Завдання 6

При влаштуванні на роботу в рекламне агентство додатково до стандартного медичного обстеження адміністрація вимагає провести тест на ВІЛ/СНІД і надати результати за місцем роботи. Дії працівника:

А. Робітник зобов'язаний виконати вимогу.

В. Робітник повинен погодитися, але з умовою не розголошувати результатів тесту.

С. Категорично відмовитися, оскільки дослідження на ВІЛ/СНІД тільки добровільне і його результати строго конфіденційні.

Д. Робітник звернеться до слідчих органів, до суду.

Е. Всі відповіді вірні

Завдання 7

Молодий чоловік 23 років, добровільно обстежувався на ВІЛ/СНІД, про що згадав в розмові з батьками. За місцем обстеження прийшов батько з вимогою надати йому результати тесту на підставі споріднених зв'язків з обстеженим. Які будуть дії медперсоналу:

А. Доповісти про результати тесту на ВІЛ/СНІД

В. Повідомити після встановлення за документами спорідненого зв'язку.

С. Не повідомляти батькові, а повідомити за місцем роботи/навчання.

Д. Відмовити в наданні інформації, оскільки результати повідомляються строго індивідуально і конфіденційно обстеженому.

Е. Видати результат тесту після дозволу завідувача лабораторією.

Завдання 8

Завдання № 9

Завдання № 10

Чоловік 36 років, дивиться по телевізору репортаж з НДІ судинної хірургії, в якому йде мова про проведення пластики аорти з протезуванням аортального клапана. Розповідають, що однією з причин розвитку недостатності аортального клапана може бути перенесене венеричне захворювання (сифіліс). У одному з епізодів чоловік впізнав себе, коли він дійсно перебував на лікуванні, але не пам'ятає, щоб у нього брали дозвіл на зйомку. Хто несе відповідальність за розголошування інформації про операцію, а, тим більше, про можливу причину захворювання?

А. Лікуючий лікар.

В. Завідувач відділенням.

С. Тележурналіст.

Д. У пацієнтів, які беруть участь в епізодах, не обов'язково брати дозвіл на зйомку.

Е. Без зазначення прізвища конкретного хворого дана інформація не є конфіденційною.

ТЕМА 8

Завдання № 1

Хворому 54 років, з нирковою колькою не зробили инфузійну урографію, що привело до розвитку гідронефрозу лівої нирки, обумовленого обтурацією конкрементом. Назвати вид лікарської помилки.

А. Тактична.

В. Технічна.

С. Діагностична.

Д. Кримінальна.

Е. Випадкова.

Завдання № 2

У хворого на УЗД виявлені зміни правої нирки, що визнані лікарем як пухлина нирки й інші дослідження більше не проводили. Хворий був прооперований, але ні пухлини, ні інших змін нирки не виявлені. Яке порушення припустив лікар в своїй діяльності відносно хворого?

А. Лікарська помилку.

В. Недбалість.

С. Нещасний випадок.

Д. Халатність.

Е. Лікувальний злочин.

Завдання № 3

У хворого на УЗД виявлені зміни правої нирки, що визнані лікарем як пухлина нирки й інші дослідження більше не проводили. Хворий був прооперований, але ні пухлини, ні інших змін нирки не виявлені. Яку лікарську помилку зробив лікар?

А. Діагностичну.

В. Тактичну.

С. Технічну.

Д. Кримінальну.

Е. Злоякісну.

Завдання № 4

Хворий пред'являє скарги на біль в епігастральній ділянці, нудоту, печію. При УЗД органів черевної порожнечі патології не виявлено. Через добу хворий поступає в стаціонар з діагнозом "Проривна виразка шлунку". Яка лікарська помилка була допущена лікарем?

А. Діагностична.

В. Тактична.

С. Технічна.

Д. Суб'єктивна.

Е. Доброякісна.

Завдання №5

У хворого епізодично виникає біль в поперековій ділянці праворуч. При обстеженні аналіз сечі і УЗД нирок без патології. Через місяць хворий вмирає. При розрізі діагностовано рак правої нирки з метастазами в зачеревний простір. Назвати вид лікарської помилки.

А. Тактична.

В. Суб'єктивна.

С. Об'єктивна.

Д. Логічна.

Е. Випадкова.

Завдання № 6

У хворого епізодично виникає біль в поперековій ділянці ліворуч. При обстеженні аналіз сечі і УЗД нирок без патології. Через місяць хворий вмирає. При розтині діагностовано рак лівої нирки з метастазами в за очеревинний простір. Назвати вид лікарської помилки.

А. Технічна.

В. Діагностична.

С. Об'єктивна.

Д. Злоякісна.

Е. Все перелічене вище.

Завдання № 7

Завдання № 8

Медсестра, виконуючи призначення лікаря, переплутала зовні схожі флакони і ввела хворому замість гепарину - 1,5 мл інсуліну, унаслідок чого у хворого розвилася гіпоглікемічна кома. Оцініть дію медсестри:

А. Службовий злочин, халатність.

В. Лікарська помилка.

С. Нещасний випадок.

Д. Дії медсестри не вважаються помилкою.

Е. Погіршення стану хворого не є наслідком помилки медсестри.

Завдання № 9

Завдання № 10

У хворого під час нападу серцевої астми після введення в\в строфантину відбулася зупинка серця. Причини того, що трапилось: у коробці з етикеткою «Строфантин К» потрапила одна ампула стрихніну, який був введений хворому. Оцінити:  а) вид лікарської діяльності:

А. Лікарська помилка.

В. Нещасний випадок.

С. Професійне порушення.

б) якщо це помилка, то визначити вид лікарської помилки.

А.Діагностична .

В. Тактична.

С. Технічна.

D. Деонтологічна.

Завдання №11

Хворий на цукровий діабет поступив в стаціонар з гіпертонічним кризом. Черговий лікар приймального відділення забув вказати в діагнозі супутнє захворювання і призначити цукрознижуючі препарати. Вночі у хворого розвилася діабетична кома. Оцінити:

а) дії чергового лікаря:

А. Лікарська помилка.

В. Професійне порушення.

С. Нещасний випадок.

б) міру відповідальності:

А. Адміністративне стягнення.

В. Кримінальна відповідальність, ст. 140.

С. Кримінальна відповідальність, ст. 367.

 

 

ТЕМА 9

Завдання № 1

Молода жінка з першою вагітністю відмовляється від аборту за медичними показниками. Взаємини в сім'ї міцні і доброзичливі, довгождана вагітність. Аналіз навколоплідної рідини з точністю до 60 % показав природжене розщеплювання хребта. Вагітна відмовляється від аборту. Який принцип біоетики дозволяє лікарям відмовитися від аборту?

А. Принцип "не нашкодь".

В. Принцип конфіденційності.

С. Принцип дотримання обов'язку

Д. Принцип автономності пацієнта.

Е. Принцип правдивості.

Завдання № 2

Молода жінка поступила у відділення для добровільного переривання вагітності. Їй пропонують за 48 годин до проведення аборту ввести випробувані речовини з метою вивчення їх тератогенної дії на 12-тижневий зародок. За якої умови можливе проведення цього дослідження?

А. Інформування матері.

В. Згода матері.

С. Дозвіл комітету з етики.

Д. Оформлення інформаційної угоди.

Е. Випробування на вагітних заборонено.

Завдання № 3

На розгляд комісії з питань біоетики вноситься пропозиція про проведення медичних експериментів на ув’язнених, засуджених на тривалий термін позбавлення волі. Які правові документи регламентують вирішення комісії?

А. "Нюрнберзький кодекс" (1947).

В. "Токійська декларація прав людини" (1975)

С. "Попередні міжнародні етичні вимоги з біомедичних досліджень за участю людини" (1982).

Д. "Конвенція з захисту прав і достоїнства людини у зв'язку з впровадженням досягнень біології і медицини" (1997).

Е. "Інспекція і оцінка проведення етичної експертизи" (2002) .

 

Завдання 4

Завдання 5

Завдання № 6

ТЕМА 10

Завдання № 1

Чоловік загинув в результаті нещасного випадку. Чи треба, на вашу думку, просити дозвіл у сім'ї загиблого на забір нирки для пересадки хворому?

А. Провести забір нирки без дозволу родичів.

В. Провести забір нирки тільки після дозволу родичів.

С. Забір органів у загиблих в результаті нещасного випадку не можливо ні за яких умов.

Д. Забір органів і тканин в загиблих в результаті нещасного випадку можливо тільки з дозволу слідчих органів.

Е. Забір органів для пересадки проводиться тільки з урахуванням біологічної сумісності.

Завдання № 2

Після автокатастрофи у хворого з'явилися ознаки порушення діяльності вищих відділів мозку. З боку внутрішніх органів змін виявлено не було, хоча і жив він за допомогою штучної вентиляції легенів. Батьки зажадали відключити апаратуру ШВЛ. Які дії лікаря?

А. Продовжувати реанімаційні заходи.

В. Погодитись з рішенням родичів і припинити реанімаційні заходи.

С. Порадитись з головним лікарем.

Д. Вирішити питання за допомогою консиліуму фахівців.

Е. Всі варіанти вірні.

Завдання № 3

           У опікове відділення поступив актор, у якого уражена значна поверхня шкіра обличчя і верхніх кінцівок. Хворий в свідомості, просить лікаря «допомогти» йому померти», оскільки розуміє, що не зможе продовжити професійну діяльність. Які дії лікаря?

А. Продовжувати реанімаційні заходи.

В. Лікар виконує побажання пацієнта.

С. Порадитись з головним лікарем.

Д. Вирішити питання за допомогою консиліуму фахівців.

Е. Дати хворому заспокійливе і запросити психотерапевта.

 

Завдання № 4

Завдання № 5

ТЕМА 11

Завдання № 1

Хворому 66 років, переніс декілька операцій з приводу непрохідності магістральних артеріальних судин (пересаджування артерій і ампутація нижніх кінцівок). У анамнезі хронічна легенево-серцева недостатність. Враховуючи супутню патологію і повторні операції, подальше лікування можливе тільки в умовах реанімації. Чи можна розцінювати симптоматичне лікування даного хворого рівноцінним:

А. "Пасивній" евтаназії.

В. Асистованній евтаназії.

С. Ортотаназії.

Д. Ятротаназії.

Е. Ні одне з вказаного.

Завдання № 2

Дружина алкоголіка 42 років, вірить багатократним обіцянкам чоловіка кинути пити, прагне захистити його перед родичами і сусідами коли ті засуджують його за пияцтво. Змирилася з тим, що чоловік залишив роботу, не піклується про сім'ю і про дітей. Дружина суміщає два місця роботи, не звертає уваги на свій зовнішній вигляд. Іноді п'є спиртне разом з чоловіком «щоб йому менше дісталося». Визначите стан жінки?

А. Залежність.

В. Співзалежність.

С. Алкоголізм.

Д. Незалежність.

Е. Ні одне з перерахованих.

Завдання № 3

Дівчина 18 років, на 1 курсі інституту. Зацікавлена тяжким роком, разом з друзями їздить в різні міста, в яких гастролює улюблена музична група. У одязі дотримується рок-стилю. Не цікавиться заняттями в інституті, часто пропускає, не реагує на зауваження батьків і викладачів, вживає спиртні напої, палить, пробувала наркотики, не боїться виключення з інституту. Як називається форма залежності?

А. Гемблінг.

В. Наркоманія.

С. Алкоголізм.

Д. Фанатизм.

Е. Токсикоманія.

Завдання № 4

Підприємець 38 років, захоплений грою в рулетку. Кожен вечір відвідує казино, де програв значну частину свого статку. Не реагує на прохання дружини припинити грати, не піклується про дітей. Упевнений, що йому обов'язково повезе і він не тільки поверне свої матеріальні втрати, але і виграє значні суми грошей. Наступного дня після програшу ходить в церкву і просить Бога допомогти йому. Як називається така форма залежності.

А. Релігіозний фанатизм.

В. Спортивний фанатизм.

С. Гемблінг.

Д. Алкоголізм.

Е. Інтернет-залежність.

Завдання № 5

Студентка технічного вузу 19 р., після психотравмуючих переживань (розлучилася з женихом) за порадою сусідки почала відвідувати молебний будинок сектантів-шестидесятників. Спочатку ходила туди не частіше 2-3 раз на місяць, після бесіди з «проповідником» відвідини почастішали і 2 місяці назад пішла з дому, забравши всі золоті прикраси. Залишила інститут. На прохання матері повернутися додому говорить, що відчуває себе спокійно тільки серед нових братів і сестер. Продала багато особистих речей, золото, всі гроші віддала проповіднику, вважаючи його найдобрішою і розумнішою людиною на землі. Який вид залежності у дівчини?

А. Спортивний фанатизм.

В. Музикальний фанатизм.

С. Наркоманія.

Д. Гемблінг.

Е. Релігіозний фанатизм.

Завдання № 6

Чоловік 42 років, зловживає алкоголем, п'є майже щодня. Звільнений з роботи за пияцтво. Дружина розвелася з ним, долею дітей не цікавиться. Живе із старою матір´ю, продає з будинку речі, перебивається випадковими заробітками. Палить до 10 сигарет в день, іноді в компанії товаришів по чарці приймає пігулки трамадолу. Визначите форму залежності?

А. Алкоголізм.

В. Наркоманія.

С. Никотиноманія.

Д. Гемблінг.

Е. Фанатизм.

ТЕМА 12

Завдання 1

В ході операції у пацієнта був узятий шматок тканини, з якого згодом витягли клітини і вирощена культура, на якій проводилася експериментальна робота. Який принцип біомедичної етики був порушений, коли без згоди пацієнта використовувалися клітини, що містять його генетичний код?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.

Завдання 2

Ординаторові було доручено обробити достатньо великий матеріал з дослідницької роботи, після чого висновки припускали опублікувати в статті. Коли справа дійшла до складу авторів цієї статті, то ординатора туди не включили. Яким принципом повинні керуватися наукові співробітники у взаєминах начальник-підлеглий при проведенні біомедичних досліджень?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.

Завдання 3

Хворий з важким невиліковним захворюванням отримує пропозицію брати участь в сліпому плацебо-контролюємому дослідженні. Принципово новий лікарський засіб, ймовірно, може радикально поліпшити його самопочуття, але всі властивості і ефекти дії цих ліків невідомі. Хто і що визначає рішення питання про участь в дослідженні?

А. Інформована згода.

В. Конфіденційність + правдивість.

С. Справедливість+ милосердя.

Д. Милосердя + справедливості

Е. Інформована згода + правдивість.

Завдання 4

На базі дитячого інфекційного відділення фармацевтична фірма, співпрацює із завідуючим відділенням, проводить клінічне дослідження нового противірусного препарату. У дане дослідження входить призначення препарату за схемою, двократний забір крові з периферичних вен на визначення Ig M і G, імунного статусу дитини до і після прийому препарату. Лікарі відділення пояснюють матерям факт узяття крові у дітей, як необхідність контролю динаміки перебігу захворювання, а не проведенням клінічного дослідження препарату. Яке правило біомедичної етики було порушене?

А. Конфіденційності.

В. Милосердя.

С. Правдивості.

Д. Інформованої згоди + правдивості.

Е. Інформованої згоди.

Завдання 5

Доцент хірургічної кафедри на обході в реанімаційному відділенні на питання пацієнта, який тільки но опам'ятався після обширної операції про терміни перебування в реанімації лаконічно відповів: "До кінця!" Виходячи з якого принципу лікар не повинен був відповідати так, а був зобов'язаний детально роз'яснити хворому, що терміни перебування в реанімації визначаються тільки самопочуттям хворого, і що приводів турбуватися немає?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Справедливості + милосердя.

Е. Милосердя + справедливості.

Завдання 6

Лікар акушер-гінеколог, працюючи у фармацевтичній фірмі і отримуючи 20% від вартості препарату у разі його продажу, призначає дорогий полівітамінний комплекс всім вагітним на своїй ділянці. При цьому «забуває» розповісти про можливі побічні ефекти, такі, як часті алергічні реакції різного ступеня тяжкості і раннє закриття великого джерельця у дитини, і можливих дешевших, але не менш ефективних аналогах. Які морально-етичні принципи порушує лікар?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності + правдивості.

С. Справедливості + милосердя.

Д. Милосердя + справедливості.

Е. Інформованої згоди + правдивості.

Завдання 7

Іноді лікарі відмовляють пацієнтам в проханні роз'яснити суть тієї або іншої діагностичної процедури або лікарської терапії, посилаючись на те, що пацієнт нічого не зрозуміє, не маючи медичної освіти. Який принцип біомедичної етики порушують лікарі?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.

ТЕМА 13

Завдання 1

Один з пацієнтів терапевтичного відділення постійно конфліктує з іншими хворими і персоналом. Який метод обстеження найбільш виправданий для оцінки психологічного стану даного пацієнта ?

А. Спостереження.

В. Природний експеримент.

С. Лабораторний експеримент.

Д. Клінічна бесіда.

Е. Психодіагностичне обстеження.

Завдання 2

Пацієнт психіатричного стаціонару прагне приховати порушення сприйняття, що є у нього, говорить, що він здоровий, його нічого не турбує. Який метод обстеження найбільш виправданий для оцінки психічного стану пацієнта?

А. Спостереження.

В. Природний експеримент.

С. Лабораторний експеримент.

Д. Психодіагностичне тестування.

ТЕМА 14

Задача 1

Задача 2

Задача 3

У поліклініку звернувся чоловік з проханням оформити його родичку в Хоспіс, яка за станом здоров'я потребує цілодобового кваліфікованого уходу. Жінка перебуває на диспансерному обліку як ВІЛ-інфікована. Лікар відмовив в госпіталізації, пояснивши відмову тим, що у хворого специфічне інфекційне захворювання, яке є протипоказанням для оформлення в Хоспіс загального профілю. Який з нормативних документів регламентує надання допомоги хворим СНІДом і ВІЛ-інфікованим, які потребують кваліфікованого уходу?

А. № 120, 2000.

В. № 866, 2007.

С. № 241, 2007.

Д. № 716, 2007.

Е. № 1026-YI 2010.

Задача 4

Маніпуляційна медсестра, відкриваючи ампулу з новокаїном, порізала палець. Згідно інструкції з профілактики ВІЛ-інфікування, вона видавила кров з рани, обробила її 70° спиртом, 5% розчином йоду, вимила руки з милом, заклеїла рану лейкопластиром і продовжила маніпуляцію. Яку помилку допустила медсестра?

А. Працювала без рукавичок і повторно не обробила рану 70° спиртом.

В. Працювала без рукавичок.

С. Повторно не обробила руки 70° спиртом.

Д. Видавила кров з рани.

Е. Повторно не обробила рану 5% розчином йоду.

Задача 5

ДОДАТКИ

                            Додаток 1   

МІЖНАРОДНІ ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ:

 

1. «Клятва Гіппократа» (V IV вв. до н.е.);

2. «Нюрнберзький кодекс» (1947);

3. «Женевська декларація» (1948, 1994);

4. «Міжнародний кодекс медичної етики» (1949);

5. «Гельсінська декларація прав людини» (1964) ВМА (Етичні принципи медичних досліджень за участю людей), 1975 (Токіо), 1983 (Італія), 1989 (Гонконг), 1996 (ЮАР), 2000 (Шотландія), 2002 (США);

6. «Лісабонська декларація (права пацієнта)» ВООЗ і ВМА;

7. «Декларація прав людини і питань свободи медичних працівників»;

8. «Декларація щодо евтаназії»;

9. «Міжнародна декларація про права людини» (1981) ВМА;

10. «Декларація про трансплантологію людських органів» (1987) Мадрид;

11. «Декларація про трансплантологію ембріональної тканини» (1989) Гонконг;

12. «Резолюція з питань поведінки лікарів при здійсненні трансплантації людських органів» (1994) Стокгольм, ВМА;

13. «Декларація про політику в області забезпечення прав пацієнтів в Європі» (розділ «Інформація», 1994);

14. «Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі» (1994, Амстердам);

15. Програми генетики людини ВООЗ;

16. «Конвенція про права людини і біомедицине» (1996);

17. «Декларація про геном людини» (1997, ЮНЕСКО);

18. «Декларація про генетичне консультування і генну інженерію» (1987, доповнення 1992);

19. «Конвенція з захисту прав і достоїнства людини у зв'язку з впровадженням досягнень біології і медицини» (1997);

20. Міжнародна Конвенція Генеральної Асамблеї ООН з цивільних і політичних прав (1966); 

21. Токійська декларація (1975) – доповнений етичний кодекс медико-біологічних досліджень;

22. Керівництво Міжнародної ради медичних суспільств і ВООЗ «Попередні міжнародні етичні вимоги до біомедичних досліджень за участю людини (1982); 

23. «Керівництво з діяльності Комітетів з етики, що здійснюють експертизу біомедичних досліджень» (2000)

24. «Інспекція і оцінка проведення етичної експертизи» (2002) (№№23 і 24 – перші міжнародні документи програми SIDCER – «Стратегічна ініціатива розвитку можливостей етичної експертизи»)

25. Європейська Конвенція з захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних і інших наукових цілях (Декларація ВМА, 1985).

26. Закон Російської федерації «Права і соціальний захист медичних працівників».

ВІТЧИЗНЯНІ ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ:

1. Конституція України (1996):

Ст. 3. Життя і здоров'я людини – найвища соціальна цінність;

Ст. 27. Право на життя;

Ст. 28. Пошана гідності людини;

Ст. 43. Безпека і здорові умови праці;

Ст. 45. Право на відпочинок;

Ст. 49. Право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування;

Ст. 50. Безпека навколишнього середовища;

Ст. 59. Правовий захист.

2. Закон України « Про охорону здоров'я» (1992)

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (1992) ст.6 – право на охорону здоров’я; ст. 40 – лікарська таємниця; ст. 47 – трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів; ст. 48 – штучне запліднення та імплантація ембріона;

30. Закон України «Про інформацію» ст. 46 – неприпустимість зловживання правом на інформацію; 47 – відповідальність за порушення законодавства про інформацію;

31. Закон України «Про трансплантацію органів і інші аналогічні матеріали людини»;

32. Закон України «Про попередження захворюваності СНІДом і соціальний захист населення»;

33. Закон України «Про донорську кров і її компоненти»;

34. Закон України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

35. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

36. «Умови і порядок застосування штучного запліднення і

імплантації ембріонів» ( наказ МОЗ України № 24 від 4.02.1997);

37. Типове положення про комісії з питань етики (наказ МОЗ України № 281 від 01.11.2000). Доповнення до п.2.3. Інформація пацієнтам (добровольцям) про клінічне випробування і отримання від них письмової інформаційної угоди;

38. «Етичний кодекс українського лікаря» 1 Національний конгрес з біоетики (Київ, 2001) ст. 17.;

 

39. Кримінальний Кодекс України (2002):

Ст. 115 –  умисне вбивство;

Ст. 119 –  вбивство з необережності:

 Ст. 131 –   неналежне виконання професійних обов'язків, що призвело до зараження ВІЛ і др. невиліковними захворюванням;

Ст. 132 – розголошування відомостей про проведення мед. обстеження з виявлення зараження ВІЛ і ін. невиліковними захворюваннями;

Ст. 133 – зараження венеричною хворобою;

Ст. 134 –  незаконний твір аборту;

Ст. 136 – ненадання допомоги особам, що знаходяться в небезпечному  для життя положенні;

Ст. 137 – неналежне використання обов'язків з охорони життя і здоров'я дітей;

Ст. 138 – незаконна лікувальна діяльність;

Ст. 139 – ненадання допомоги хворому медичним працівником;

Ст. 140 – неналежне виконання професійних обов'язків медичними або  фармацевтичними працівниками;

Ст. 141 – порушення прав пацієнта;

Ст. 142 – незаконне проведення дослідів над людиною;

Ст. 143 – порушення порядку трансплантації органів і тканин людини;

Ст. 144 – насильницьке донорство;

Ст. 145 – незаконне розголошування лікарської таємниці;

Ст. 184 – порушення прав на безкоштовну медичну допомогу;

Ст. 189 – здирство;

Ст. 314 – незаконне введення в організм наркотичних засобів і психо-тропних речовин;

Ст. 319 – незаконна видача рецепту на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин;

Ст. 325 – порушення правил по боротьбі з епідемією;

Ст. 326 – порушення правил поводження з мікробіологічними агентами або токсинами;

Ст. 364 – зловживання владою, службовим положенням;

Ст. 365 – перевищення влади або службових повноважень;

Ст. 366 – службова фальсифікація;

Ст. 367 – службова халатність;

Ст. 368 – отримання хабара;

Ст. 369 – дача хабара;

Ст. 370 – провокація хабара;

Ст. 387 – розголошування даних досудового слідства.

 

 

 

Додаток 2

Стаття 6. Твори благо

1. Діяльність лікаря спрямована на захист інтересів пацієнтів (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) та життя суспільства у цілому, визначає можливість задоволення головних потреб і прагнень у збереженні життя та здоров’я.

2. Лікар, який захищає здоров’я та інтереси пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) та життя суспільства у цілому, виконує свою місію з повагою до життя людини, її особистості та гідності.

3. Лікар у всіх випадках повинен запобігати заподіянню шкоди пацієнтові, дотримуватися принципів моралі, чесності й беззастережної відданості обов’язкові медика.

Додаток 3

З А К О Н У К Р А Ї Н И

ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я

               Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, яке є необхідним для підтримання здоров'я людини;

б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; {Пункт "д" частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16 ) від 27.04.2007}

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;

ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. {Частину першу статті 6 доповнено пунктом "к" згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.

Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Стаття 40. Лікарська таємниця

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Стаття 47. Трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів

Застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законом порядку при наявності їх згоди або згоди їх законних представників за умови, якщо використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту. {Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Донором органів та інших анатомічних матеріалів може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його. {Статтю доповнено частиною другою згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом. {Статтю 47 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Стаття 48 . Штучне запліднення та імплантація ембріона

Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. {Частина перша статті 27.04.2007} Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством.

 Додаток 4

 

ЗАКОН УКРАЇНИ „ПРО ІНФОРМАЦІЮ”

 

Стаття 46. Неприпустимість зловживання правом на інформацію

Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю.

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом.

Додаток 5

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

 

Аборт 119

Антропогенетика 124

Аюр-Веда 14

 

Біоетика 88, 90

Біомедична етика 88, 90, 92, 93, 147

Біотехнологія 126

«Будинок відпочинку» 149

«Будинок Святого Луки» 149

 

ВІЛ-інфекція 178

ВІЛ-інфіковані 171

Вмирання з гідністю 138, 148

Всесвітня організація охорони

здоров´я (ВООЗ) 10, 48

Всесвітня Медична Асоціація

(ВМА) 24

 

Генеральна Асамблея

 ВМА 24, 25

Генеральна Асамблея

ЮНЕСКО 159

Генетика 124

– людини 124

– медична 124

Генетична інженерія 124, 125

– паспортизація 12

– тестування 126

Генетично модифіковані

організми 129

Генна технологія 125, 1263

Геронтологія

Гідність особи 99

"Готель божа" 149,

Гуманізм 8

 

Деонтологія 6

– керівництва 156

– медична 6

«Джорджтаунські мантри» 98

«Доктор Смерті» 138, 139

Дистаназія 141

Донор 105

 

Евтаназія 6,139

– активна 140

– асистована 140

– добровільна 140

– ненавмисна 140

– пасивна 140

– примусова 141

Експерименти на тваринах 100

Екстракорпоральне (штучне)

запліднення (ЕКЗ) 116

Ембріон 117

– права ембріона 117

– статус ембріона 117

Ембріональні стволові

клітини (ЕСК) –112

Ембріо-фетоплацентарний

комплекс 112

Етика 6

Етика біомедична 126

Етика медична 6, 13

– Вавілона 13

– Гіппократа

– догіпократівська 13

– китайських лікарів 15

– лікарська 13

– Персії 15

– Стародавньої Греції 16

– Стародавнього Тибету 14

– Стародавньої Індії 13,60

– Стародавньої Русі 18

– Західної Європи 17

Етична експертиза 76

Етичний комітет 85, 100, 159

Етичні проблеми

– в психіатрії 167

– в геронтології 173

– в наркології 171, 172

– в онкології 162, 163

– в сучасній психотерапії 170

– педіатрії 174

 

Європейська Асоціація

тканинних банків 112

 

Захист  прав пацієнта 37,38

– прав людини 67

 

Інформація медична 31

– конфіденційна 62, 63, 71

Інформована згода 49, 70, 91, 109, 170

 

«Казус Клівлен» 135

Клінічні дослідження 99

Клітина терапія 110

Клонування людини 126, 127, 128

– терапевтичне 127

Клятва Гіппократа

лікаря ХХ ст. 67

Комісія з питань етики 77

Конфіденційність

«Канон лікарської науки», 16, 17

Клятва Гіппократа 7,10,

23, 34, 36, 37, 85, 119

 

Лікар 54

– обов'язки 25, 26. 72

– права 29, 80

 

Медик-вчений 117

Медична (лікарська)

таємниця 31, 60

Медичні дослідження 25

Медично-біологічні

випробування 25

– дослідження 24

Модель взаємин «лікар-хворий»

41, 57

– Гіппократа 8

– дорадча 44

– інженерна 42

– інформаційна 44

– колегіальна 43

– контрактна 43

– ліберальна 44

– інтерпретаційна 44, 45

– патерналістська, 41, 169

– сакральна 43

– технічна 42

 

«Не нашкодь» 8, 38.107, 108, 122

Нещасний випадок 81

Нюрнберзький кодекс 10, 22, 49, 97

– положення «Десяти

Нюрнберзьких правил» 23

 

Ортотаназія 141

Обов'язки лікаря 25, 26

Орден Матері Марії Айкенхед 149

 

Помилка 6, 78, 60, 61, 62

– деонтологічні 82

– діагностичні 81

– доброякісні 82

– злоякісні 82

– класифікація 81

– об'єктивні 82

– причини 83

– профілактика 84

– суб'єктивні 82

– тактичні 81

– технічні 82

 

Песимізм 172

Права

– пацієнта 46, 47,48, 62, 63.

– людини на гідне життя  72

– медичного працівника 29

– на гідну смерть 136,

– на життя 119

– на смерть 136, 139

Правові основи боротьби

зі СНІДом в Україні 140

Премія

– Ласкерівська 117

– Нобелівська 117

Пренатальна діагностика 115, 116

Принцип 97

– «3R» 100

– «не нашкодь!» 8, 38.107, 108, 122

– «принципи Кемпа» 98

– автономії 8, 97,98

– виконання обіцянок 36

– дистрибутивної

– справедливості 37

– добровільність 98

– інформована згода 97

– інформованість 98

– конфіденційності 8, 97, 171

– особистої гідності 36

– правдивість 8

– рівноправ´я 99

– свободи 36

– справедливості 8, 98, 99

– чесності 36

Психологія медична 169

Реанімація 136

Реципієнт 105

«Роби добро» 107, 108

 

Самогубство 137

Смерть 133

– клінічна 133, 134, 136

– критерії смерті 134

– мозку 109, 135

– статус смерті 133

«Свята брехня» 61

Синдром надбаного

імунодефіциту (СНІД) 178

– правила обстеження 184

Статус ембріона 87,89

Стволові клітини 86

Суїцид 137,147

Сурогатне материнство 122

Сурогатна мати 122

 

Таємниця лікарська 31, 60, 63, 75

Танатологія 139

Терапевтичне клонування 94

Тканина терапія 111

Трансплантація 104

– аутотрансплантація 105

– гетеротрансплантація 105

– гомотрансплантація 105

– ксенотрансплантація 105

– проблеми 106, 109

Трансплантологія 104

 

Фетальна тканина 115

Фетоплацентарний комплекс 112

 

Халатність (недбалість) 83

Хоспіс 148

Хоспіс Святого Кристофера 149,150

Хоспісний рух 148

 

Ятрогенія 6, 52

– аліментарна 54, 55

– бездіяльності 54, 55

– вербальна 53

– віддалена 56

– маніпуляційна 54

– медикаментозна 54

– наркотично-реанімаційна 54

– післяреанімаційна 54

– променева 54, 55

– хірургічна 54,55

– причини 52, 53, 57

– профілактика 56

Ятропсихогенія 54

Ятротаназія 141

Ятрофармакогенія 54

Ятрофізіогенія 54

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

 

Абу-ль-Фарадж 17

Авіценна 16, 17

Антокольська М.В. 123

Аристотель 104

Асклепій 15, 16, 17, 35

Бадмаєв П. 14

Бекон Ф. 134, 139

Белл Джозеф 19

Бентам І. 6, 17

Бернард К. 105

Бехтерєв В.М. 8

Більрот Т. 84

Блохін М.М. 62, 67, 166

Боткін С.П. 18, 61

Бошам Т. 98

Бумке О. 52

Вересаєв В.В. 9, 20, 62, 79

Вітч Роберт 42

Гааз Ф.П. 20

Гален 16

Гарньє Ж. 149

Гіппократ 7, 16, 34, 38, 57, 60, 84

Гнезділов О.В. 151, 165

Давидовський І.В. 83, 84

Дженнінгс Б. 98

Долецький С.Я. 54

Дядьківський І.Е. 18

Ельштейн А.О. 52

Епікур 134

Зибелін Ц.Р. 18

Зорса В. 150

Ібн-Сіна (Авіценна) 16

Іванюшкин А.Я 134

Кант 141

Кассирський І.А. 53, 61

Кеворкян Джек 138, 139

Коллінз Джозеф 68

Леопольд К. 111

Ліхтенштейн Е.І. 9

Лурія Р.А. 52

Мальтус Т. 17

Манассєїн В.А.18

Ману 14

Мудров М.Я. 18, 38

Неговський В.А. 134

Панакея 15

Пенфілд У. 16

Петров М.М. 18, 61

Пирогов М.І. 9, 18, 19, 55, 78, 79

Платон 134

Поттер В.Р. 88

Прихотько В.А. 143

Ромасенко В. А. 164

Самойлович Д.С. 18

Саундерс Сесілія 149, 150

Семашко Н.А. 61

Симонов М.М. 165

Скворцов К.А. 164

Сократ 134

Сушруте 14

Толстой Л.М. 9

Тульчинський Г.Л. 91, 92

Фабіолі 149

Філатов В.П. 111

Форсман В. 105

Фрейд З. 147, 170

Цельс 16

Чернишевський М.Г. 19

Чехов А.П. 19, 20

Чайлдрес Дж. 98

Швейцер А. 113

Шкаровська В. 82

Шеперович А. 111

Яновський Ф.Г. 19

 

 

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

КОДЕКСИ

– Етичний кодекс лікарів Стародавнього Тибету (трактат "Жуд-ши") 14

– Етичний Кодекс лікаря України  72

– Етичний кодекс професійної поведінки психіатрів 169

– Кримінальний кодекс України. 31, 32, 75, 146

– Міжнародний кодекс медичної етики (Міжнародний кодекс з деонтології) (1949) 9, 10, 25, 38, 72

– Нюрнберзький кодекс (1947) 10, 22, 23, 26, 49, 97, 99, 104

– Середньовічний кодекс китайських лікарів (книга "Тисяча золотих ліків") 15

– Сімейний кодекс України 31, 64 , 123

– Цивільний кодекс України 31, 62, 65

ДЕКЛАРАЦІЇ

– Гельсінсько-Токійська декларація (1964, 1975) 9, 26, 28, 29, 104

– Гельсінська декларація (1964) 9, 26, 97, 99 (2000) 110

– «Декларація про права пацієнта» 68

– «Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі» 70

– «Декларація про права пацієнтів в Європі» (1994) 71

– «Декларація про трансплантацію ембріональних тканин» ВМА (1989)  111

– «Декларація про трансплантацію людських органів» ВМА (1987) 109

– «Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі» (1994) 46, 47,

– Декларація Міжнародного альянсу організацій пацієнтів з надання медичної допомоги, орієнтованої на пацієнта (2006) 48,

– Декларація ООН про клонування людини (2005) 128

– Женевська декларація ВМА (1948,1994), 9, 10, 23,24, 38, 67

– «Загальна Декларація про біоетику і права людини» (2005) 97, 99

– «Загальна Декларація про геном людини і права людини», (1997) 99

– Лісабонська декларація ВМА про права пацієнтів (1981, 1995) 26, 46

– Лондонська декларація пацієнтів з безпеки пацієнтів (2006) 48

– Люксембурзька декларація з безпеки пацієнтів (2005) 48

– «Міжнародна декларація про права людини» 68

 

КОНГРЕСИ

– II Міжнародний деонтологічний конгрес (Париж, 1967) 16

– ІІІ Міжнародний конгрес «Лікарі миру за запобігання ядерній війні» (1983) 16

– Х Міжнародний конгрес терапевтів (1970) 10

– XV Міжнародний філософський конгрес (1973) 10

– XVIII Міжнародний конгрес з прикладної психології (1974) 10 

– Деонтологічний конгрес (Парижі,1967) 85

 

КОНВЕНЦІЇ

– «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» 67

–  «Про захист прав людини та людської гідності у зв'язку із застосуванням біології та медицини» (1998) 128

– «Конвенція про захист прав і достоїнства людини у зв'язку з використанням досягнень біології і медицини» (1996, 2002) 110

– «Про захист прав і достоїнства людини у зв'язку з впровадженням досягнень біології і медицини» (1997) 47

– «Про права людини в біомедицині» (1996, 1997) 47, 97, 99

– Міжнародна Конвенція Генеральної Асамблеї ООН з цивільних і політичних прав (1966) 27

 

ЗАКОНИ

– «Про помирання з гідністю» (1994 р.) США 144

– «Про право людини на смерть», США 144

– «Про припинення життя за бажанням чи допомогу в самогубстві», Голландія  145

Закони України

– Конституція України 31, 64, 101, 146

– «Закон про трансплантацію» 115

– «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (1992) 29,30, 31, 62, 64, 65, 73, 101, 102, 146

– "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (2001) 31, 66

– «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (2007) 129

– "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994) 31, 65;

– "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" (1991) 31, (1992) 65, 66, (2001) 184

– «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду і підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих СНІДом на 2009-2013 роки» 185

– "Про захист населення від інфекційних хвороб" (2000) 31, 65

– «Про захист персональних даних» 67

– «Про захист прав споживачів» (1991) 129

– «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» (1995)    31, 65.

– «Про лікарські засоби» (1996) 101

– «Про наукову і науково-технічну діяльність» 160

– «Про попередження насильства в сім'ї» (2001) 31,

– "Про психіатричну допомогу" (2000) 31, 65

– «Про трансплантацію органів й інших анатомічних матеріалів людини» (1999) 110

 

НАКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

– «Про невідкладні заходи щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції/СНІДУ" (2000) 184

– «Про оголошення в Україні 2002 року роком боротьби зі СНІДом» (2001) 184

– «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом» (2001) 185

НАКАЗ МОЗ УКРАЇНИ

– «Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію /СНІД» (2000) 185

– «Про проведення клінічних випробувань стволових клітин» (2007) 115

– "Про затвердження нормативно-правових актів з питань трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині" (2000) 110

– "Про затвердження нормативно-правових актів з питань трансплантації" (2000) 110

– «Про затвердження інструкції про проведення клінічних випробувань лікарських засобів і експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типове положення про комісію з питань етики», (2000) 101

– «Про подальший розвиток медичної генетики і біоетики в Україні». (2000) 101

 

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

– "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (2004) 66

–  «Питання запобігання і захисту населення від ВІЛ-інфекції і СНІДу» (1998) 185

– "Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» (2001) 66

– «Про затвердження порядку й умов обов'язкового страхування медичних працівників і інших осіб на випадок інфікування ВІЛ під час виконання ними професійних обов'язків» (1998) 185

–  «Про затвердження програм розвитку донорства крові і її компонентів на 2002-2007 рр.» (2001) 185

– «Про порядок державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних і лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їхнім використанням» (2009) 129

–  «Про Програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 рр." (2001) 185

–  «Про розмір щомісячної державної допомоги дітям у віці до 16 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини або СНІД» (1998) 185

–  «Про створення Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією і СНІДом»; (2001) 185

МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

ВООЗ

– Резолюція Асамблеї ВООЗ з безпеки пацієнтів (2002) 47

– Програма ВООЗ з безпеки пацієнтів (2004)  48

ЮНЕСКО

– Керівництво №1-2 «Про створення і діяльність комітетів з біоетики» ЮНЕСКО, 2005 100

– «Рекомендація про статус науковців» (1974) 160

ВМА

– Резолюція з питань поведінки лікарів при здійсненні трансплантації людських органів» (1994) 110

– «Заява про торгівлю живими органами» (1985) 109

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

– Хартія основних прав ЄС 2000  47

– Європейська хартія з прав пацієнтів (2002) 47

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Авіценна. Книга знання. / Авіценна // М.: Ексмо-экспресс. - 1999. – 749 с.

2. Алексеєнко А.П., Лісовий В.М. Соціально-філософські та етичні проблеми медицини. Харків, Колегіум. - 2010. – 340 с.

3. Бильченко О.С. Врачебная этика и медицинская деонтология. Харків, 2005. – 197 с.

4. Гіппократ. Етика і загальна медицина / Під ред. С.Ю. Трохачева; Пер. з древнегреч. - Спб, 2001.

5. Грандо А.А. Лікарська етика і медична деонтологія -К.: Вища школа, 1988. - 192 с.

6. Декларація щодо трансплантації органів людини - с. 34

7. Деонтологія в медицині: У 2 т. Під ред. Б.В. Петровського. - АМН СРСР. - М.: Медицина, 1988. Т. 1. Загальна деонтологія. - 352 с.; Т. 2. Приватна деонтологія. - 416 с.

8. Журнал «Лікар» №2, 2003.- С. 44-46.

9. Законодательные основы профессиональной деятельности медицинских работников (Збірка офіційних документів). - М., 1995.

10. Зільбер А.П. Етика і закон в медицині критичних станів. "Етюди критичної медицини", т. 4. - Петрозаводськ: Вид-во ПетрГУ. - 1998. - C. 288.

11. Ковальова О.М., Вітенко І.С., Лісовий В.М. Біоетика, 2006. – 203с.

12. Ковальова О.М., Лісовий В.М. Біоетичні аспекти клінічної практики і наукових досліджень. Харків - 2006. – 95с.

13. Кримінальний Кодекс України. - Харків. - 2002

14. Кривоносов М.В., Алексеєнко А.П. Філософські соціально-екологічні проблеми медицини, Харків, - 2002. – 215 с.

15. Лікарі, пацієнти, суспільство. Права людини і професійна відповідальність лікаря в документах міжнародних організацій. - К., 1999.

16. Лизогуб Я. Проблеми кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України) // Право України, № 4, 2005, С. 85-88.

17. Лихтенштейн Е.И. Помни о больном. - К.: Вища школа, 1978.–176 с.

18. Поттер В.Р. Біоетика – міст в майбутнє. -К.: Вид. В. Карпенко, 2002 - 216 с.

19. Права людини і професійна відповідальність лікаря в документах міжнародних організацій. Вид-во «Сфера», Київ, 1998. – 121с.

20. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині. Закон України від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 41, Ст. 377.

21. Резолюція про відношення лікарів до проблеми трансплантації органів людини - с. 75.

22. Турак Й.А. Етичні і правові основи медичного втручання з погляду лікаря-практика. - Ужгород: Закарпаття, 2002.– 192 с.

23. Харді І. Лікар, сестра, хворий: психологія роботи з хворими.

Вид-во академії наук Угорщини. Будапешт. - 1988.– 338 с.

ДЕОНТОЛОГІЯ В МЕДИЦИНІ

Підручник для студентів

вищих медичних навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації

Харків

2014

УДК 614.253(075.8)

ББК 51.1 (2) 2я7

ISBN

 

Рецензенти:

В.В. Ніконов – зав. каф. медицини невідкладних станів, медицини катастроф ХМАПО, д-р мед. наук, проф.

Ю.С. Рудик  – зав. відділом клінічної фармакології і фармакотерапії ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», д-р мед. наук, ст. наук. спів.

 

 

К56   Ковальова О.М., Сафаргаліна-Корнілова Н.А.,     

Герасимчук Н.М.  Деонтологія в медицині: підручник.

Харків, 2014.– 258 с.

 

           Підручник присвячено актуальним питанням медичної деонтології відповідно до навчальної програми «Деонтологія в медицині». В підручнику обговорюються питання медичної етики і деонтологія, правове забезпечення професійної діяльності лікаря в сучасному суспільстві; основні моделі взаємин в системі лікар-хворий; питання ятрогенії, лікарської помилки, їх причини та профілактика; лікарська таємниця, правові документи, що гарантують дотримання лікарської таємниці в Україні та в світі; деонтологічні аспекти захисту права пацієнтів на життя і смерть; особливості деонтологічних підходів в онкології, психіатрії, геронтології, педіатрії; деонтологічні аспекти взаємин лікаря з пацієнтом ВІЛ-інфікованим і пацієнтом хворим на СНІД.  Розглянуто етичні питання трансплантології, евтаназії, медичної генетики, сучасних репродуктивних технологій.

Підручник рекомендовано для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IY рівнів акредитації, біологів, фармакологів, лікарів-інтернів.

 

 

Ковальова О.М.

Сафаргаліна-Корнілова Н.А.

Герасимчук Н.М.
ЗМІСТ