Наукова робота, яку студент готує, свідомо обравши спеціалізацію, є лише пробою наукового потенціалу. Закономірно, що вона носить здебільшого емпіричний, а інколи (залежно від реального та потенційного дослідницького хисту студента) – аналітичний характер.

Теми курсових робіт на ІІІ і ІV курсах сформульовані переважно таким чином, що дають змогу вирішити поставлене перед студентом наукове завдання у формі поглибленого реферування кількох важливих джерел чи зіставлення декількох наукових концепцій. Тобто, аналітично-концеп-туалістичний рівень таких робіт свідомо занижується з метою відшліфування практичних базових дослідницьких навичок (якісне реферування спеціальних праць з проблематики, робота з джерелами, відшукування вторинної інфор-мації, порівняння кількох феноменів, відстеження базових чи заданих потоків інформації тощо).

Традиційний обсяг таких курсових робіт не перевищує 20-30 сторінок стандартного друку. Вирішення наукових завдань ґрунтується на застосуванні фактологічно-аргументаційної вторинної моделі (акумуляція, порівняння, рідше – інтерпретація, коментар), а не первісних моделей синтезу нових концепцій чи будь-яких інших оригінальних логічних побудов. Надзвичайно продуктивними можуть і повинні стати курсові роботи, зорієнтовані на акумулювання та систематизацію різної статистичної інформації, а також присвячені здобуванню та інтерпретації соціологічних даних.

Саме у такий спосіб вирішується більшість студентських наукових робіт у закордонних вузах. Закономірно, що цей підхід призвичаює студента уважно ставитись до фактів, вчить ці факти здобувати, систематизувати, типологізувати та інтерпретувати, без чого просто не буває аналітики вищого рівня, зорієнтованої на продукування високих теорій у руслі свідомого парадигмального мислення (мислення найвищими категоріями у контексті системного чи цілісного підходу до явищ чи окремих сегментів дійсності).

Власне, ця модель курсової роботи на ІІІ курсі має стати домінуючою. Важливо, що перед тим, як практично культивувати науково-інтелектуальний синтез найвищого аналітичного рівня, треба навчити студентів застосовувати елементарні дослідницькі прийоми і методи та розуміти суть і принципи методології наукової праці як такої, чітко розмежувавши її з іншими сферами та формами інтелектуального самовираження.

Таким чином, визначальні риси наукових студентських робіт на ІІІ курсі такі:

- орієнтація на провадження емпіричних досліджень та здійснення кількіс-ного аналізу отриманих даних;

- включення у структуру наукових робіт елементів якісного аналізу;

- переорієнтація від стихійного розуміння та реалізації науковості до усвідомленого і методологічно чіткішого здійснення наукової стратегії у роботі.

Уже з третього курсу студент має змогу вибирати між двома типами курсової роботи, які він має право реалізувати на факультеті журналістики: теоретичною науково-дослідницькою роботою і кваліфікованим, науково осмисленим і обґрунтованим представленням якісного власного творчого доробку, який автор супроводжує необхідними теоретичними положен-нями та коментарями, тобто творчим захистом.

Для робіт першого типу дослідницький елемент – це визначальний і домінуючий компонент, який складає їх суть і визначає фактологічне та аргументаційне наповнення. Натомість у творчих захистах дослідницька частина є лише своєрідним аргументаційним матеріалом, який має сприяти чіткішому виявленню творчої особистості та осмисленню запропонованого доробку, засобом розкриття власної стилістики чи певного творчого підходу під час осмислення форми або змісту представлених студентом творчих напрацювань. При цьому якість власного доробку та певна ідея, пов’язана із творчістю самого студента, становлять головну цінність. 

Тобто, творчий захист виконує два завдання одночасно – демонструє творчі досягнення студента і перетворює їх у предмет дослідницької уваги самого ж суб’єкта творчості.

Цей підхід повністю узгоджується із твердим переконанням щодо рівноправності та можливості апробування на факультеті журналістики обох способів інтелектуально-дослідницького самовиявлення студентів - традицій-ної наукової роботи та творчого захисту (відповідно до природних схильностей).

Незважаючи на подібності між роботами, є між ними й суттєві відмінності. Зокрема, при використанні форми творчого захисту як зміст роботи, так і її побудова стають менш формальними.

Оскільки структура рекомендованої до апробування студентської наукової роботи буде детально обговорена нижче, то зараз зупинимося детальніше на специфіці методу і форми творчого захисту. Як і кожна наукова робота, він має містити вступ із зазначенням усіх необхідних елементів. Об’єктивною і вмотивованою вимогою є й те, що курсова (пізніше – бакалаврська, дипломна чи магістерська) робота у формі творчого захисту повинна складатися не менше, ніж з трьох розділів, присвячених викладу основного змісту праці (оскільки поділ на розділи є справою досить умовною, то більш вмотивовано говорити про три структурні елементи, окрім вступу та висновків):

- перший розділ має теоретичний характер (тобто, з наукової точки зору висвітлює проблему, якій присвячений творчий доробок студента чи у контексті якої цей доробок створений);

- другий розділ має на меті розкрити методику творчої лабораторії студента, специфіку його індивідуальних журналістських прийомів та особливостей роботи над певною проблематикою, жанром тощо;

- у третьому розділі студент подає власні матеріали: газетні публікації, тексти теле- чи радіопередач, а також відео- чи аудіокасету (творчий доробок), на підставі яких, власне, і була написана наукова праця.

Логічним завершенням будь-якого творчого захисту мають бути виснов-ки, в яких студент підкреслює особливості власного стилю (доробку) та головні з теоретичних висновків та спостережень.

1.1.2. Наукова робота бакалаврського рівня - студентів І V курсу

     У своїх найзагальніших рисах ця наукова робота продовжує, розвиває та закріплює ті дослідницькі та початкові аналітичні навички, які були вироблені студентами роком раніше. Водночас зазначимо, що від попередньої курсової роботи наукова робота, що засвідчує і відповідає рівневі бакалавра, відрізняється:

- більшим обсягом;

- поглибленою аналітичністю;

- складністю проблеми, яка розглядається;

- свідомим застосуванням дослідницьких методів;

- ґрунтовним знанням наукової літератури з конкретної проблематики, свідченням чого є кваліфіковано зроблений у вступі чи у першому методоло-гічному розділі огляд спеціальної літератури.

Загалом обсяг бакалаврської роботи визначається характером проблеми, яка розробляється, але він не може бути меншим, ніж 35-45 друкованих сторінок.

Такий же обсяг повинна мати також бакалаврська робота у формі творчого захисту, яка від роботи, що її можна було писати на попередньому курсі, мала б відрізнятися більшою досконалістю і вагомістю запропонованого доробку, поглибленим теоретичним викладом та глибиною авторських критичних (теоретичних) міркувань, що об’єктивно мали б виникнути під час осмислення власних журналістських напрацювань.

1.1.3. Дипломна робота (для студентів 5-го року навчання)

Апробованою та цілком виправданою є практика, згідно з якою студенти п’ятого року навчання в університеті мають нагоду репрезентувати свій інтелектуальний доробок, як це вони могли робити, починаючи ще з третього курсу, у двох видах: традиційної наукової роботи та критичного (з елементами теоретичного аналізу) наукового осмислення власних матеріалів (творчого захисту). Роботи обох типів, які є основним документальним підтвердженням для отримання кваліфікації “спеціаліст”, виконують фактично функцію традиційного дипломного дослідження. Тому, зберігаючи власну специфіку та вже обговорені чи ті, що будуть запропоновані нижче, закони побудови наукової роботи, вони мають відповідати ще вищим стандартам, ніж навіть бакалаврська наукова робота.

Студент повинен чіткіше формулювати та глибше вирішувати наукове завдання, яке він ставить перед собою. Підвищення стандартів та вимог стосовно цих робіт відображається передусім у збільшенні обсягу робіт (таке дослідження вимагає не менше 50 стандартних друкованих сторінок).

Коли йдеться про творчий захист, то на цьому етапі вже буде недостатньо лише загального та принагідного обговорення певної теоретичної проблеми, пов’язаної із творчим доробком студента. Виникає необхідність осмислити його на ширшому науково-аналітичному тлі, застосувавши кілька наукових методів, які, принаймні у масштабах спеціального розділу (чи кількох теоретичних розділів), повинні скласти самостійну і повноцінну, хоч і відносно невелику наукову розвідку, пов’язану із тим колом проблем, які закономірно виникають при системному вивченні студентом власного твор-чого доробку. 

Крім того, подальшого розвитку потребує кожен із напрямів удосконалення студентських наукових робіт, які були відзначені вище при окресленні специфіки бакалаврських праць. Тобто, є підстави твердити, що, приділивши належну увагу кожному із цих напрямів (визнання пріоритетності аналітичного підходу, перехід від фактологізму та емпірики до наукового синтезу, свідоме застановлення над проблемами, які поки що не мали будь-якого чи належного вирішення, започаткування методологічно досконалішої наукової творчості, залучення та обговорення значного кола спеціальних праць та нових – ексклюзивних джерел) студент має змогу написати серйозну та багатовимірну роботу, яка стане належним завершенням всього навчального процесу і підставою для отримання звання “спеціаліст”.

Магістерська праця

В ієрархії студентських наукових робіт ця робота є найскладнішою та найвідповідальнішою. Оскільки в маґістратуру зможе потрапити після відповідних випробувань тільки незначне число з тих, хто починав навчання, то, відповідно, й вимоги до наукових праць, які завершуватимуть навчання в маґістратурі, будуть найсерйознішими.

Повною мірою це стосується як традиційних наукових робіт, так і творчих захистів. Якщо студенти-магістранти мають на меті обрати роботу другого типу, то вони повинні усвідомлювати, що основою таких праць можуть стати лише творчі напрацювання найвищого ґатунку. Окрім того, студентам слід орієнтуватися на те, щоб у їхніх журналістських доробках домінував аналітичний спосіб викладу (тобто, журналістські матеріали, створені на основі застосування аналітичних, оглядових та художньо-публіцистичних методів пізнання дійсності). Власне журналістська аналітика повинна стати основою чи відправною точкою для поглиблених чи розширених наукових пошуків, без яких неможливо уявити повноцінну та досконалу маґістерську працю (навіть у формі творчого захисту). Теоретико-аналітична частина магістерських робіт у формі творчого захисту повинна становити не менше половини загального обсягу праці, тобто обіймати щонайменше 40 друкованих сторінок (повний обсяг наукового дослідження повинен мати не менше 80 сторінок).

Коли ж говорити про специфіку власне наукових робіт традиційного типу, то треба відзначити, що вони мали б стати повноцінним і якісним наукових продуктом, створеним на основі попереднього досвіду написання студентських наукових робіт та доведеним до належного рівня за час інтенсивної праці в маґістратурі. Обсяг таких робіт повинен бути не меншим 80 друкованих сторінок, а його внутрішнє наповнення мають визначати ті обов’язкові елементи грамотно побудованого дослідження, які детально описані нижче.

Студенти також повинні пам’ятати, що магістерська праця вимагає обов’язкового включення у свою структуру ще одного елемента, якого могло не бути у роботах, написаних на ІІІ і IV курсах, - реферату-анотації обсягом 2-3 сторінки, написаної англійською чи німецькою мовами (детальніше обґрунтування суті та призначення анотації буде подано нижче).

Знаючи та чітко усвідомлюючи зазначені вище відмінності студентських наукових робіт на різних курсах навчання, значно легше орієнтуватися та практично застосовувати ті спільні риси, які визначають будь-яке наукове дослідження (його у жодному випадку не можна плутати із журналістським дослідженням чи розслідуванням) та кваліфікований науковий виклад.