– Так от, любі діточки, – правила далі ботанічка, – для того, щоб збудити вашу цікавість, щоб продовжити добру традицію наших старших класів, вам треба за літо зібрати колекцію комах.

– Ого, – перебив її Шумило. – Та якщо всі школи візьмуться до цього діла, наступного літа вже не буде чого ловити.

– Невже ти залишишся таким самим і в шостому класі? – запитала вчителька, ніби вона сподівалася на щось інше. – А побоювання твої безпідставні. До речі, ви знаєте, що багатьох шкідників сільського господарства і зелених насаджень треба винищувати? Восени всі принесете свої роботи до школи. Я їх заберу до зоологічного кабінету. Кращі підуть на шкільну виставку.

Тепер і я згадав стоси невеликих коробок зі скляним верхом, що припадали порохом у кабінеті зоології.

– А можна вдвох збирати одну колекцію? – схопився з місця Митько.

– Можна, тільки щоб і видно було, що її робили двоє. Така колекція має бути більшою і кращою. Ти хочеш разом із Стеценком? – зиркнула на мене.

– Еге ж.

– То робіть, – зітхнула вчителька. – Тільки не так, як у минулому році.

 Запам’ятайте!

Для виникнення мовленнєвого спілкування необхідні такі умови:

-  щоб було хоча б двоє людей: той, хто говорить (його називають мовець), і той, кому адресують мовлення (адресат);

- щоб виникла потреба в спілкуванні/ комунікативна мета;

- щоб мовець і адресат говорили однією мовою або розуміли мову співрозмовника.

219. Прочитайте текст спочатку мовчки. З’ясуйте, скільки осіб бере участь у переданому спілкуванні. Прочитайте текст уголос за особами. Які слова дядько назвав «гарненькими й кругленькими»? Чи правильно зрозумів його племінник ?

–  Слухай, племінничку! Оце як увійдем у хату, поздоровкайся з людьми чемно, слівце їм скажи гарненьке, кругленьке.

–   Спасибі, дядечку, за науку! Так і зроблю.

–   Добрий день вам у вашій господі!

Доброго вам здоров’я, та з неба дощ, та на столі хліб!

–  Здрастуйте, гості дорогі!

–  Доброго дня! Обруч! Обруч!

–  Де ти бачив обруч?

–  Що ж, як нема обручá? Мене дядько так учили, щоб я сказав слівце кругленьке, гарненьке. Якого ще круглішого треба за обруч?

Запам’ятайте!

Слова ввічливості :

Доброго ранку! До побачення!
Добрий день! Будьте здорові!
Добрий вечір! На добраніч!
Здрастуйте! Щасливої дороги!
Заходьте, будь ласка!
Дозвольте Вам допомогти!
Сідайте, будь ласка!

«Доброго ранку!»  –   

Мовлю за звичаєм.

Доброго ранку

Кожному зичу я.

«Доброго дня вам!» –  

Людям бажаю,

«Вечором добрим»

стрічних вітаю.

І посміхаються в відповідь люди, –

Добрі слова ж бо для кожного любі.

(В. Бірюков)