Монолог – це висловлювання однієї особи.

Діалог – розмова двох або кількох осіб. Кожен зі співрозмовників почергово то говорить, то слухає.

Отже, в усному діалогічному спілкуванні поєднано говоріння та аудіювання (слухання-розуміння).

Висловлювання кожного зі співрозмовників називається реплікою.

217. Мовчки п рочитайте уривки з твору « Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера » Ярослава Стельмаха. Порівняйте їх щодо кількості учасників мовленнєвого акту. Який з текстів є монологічним, а який – діалогічним? Розіграйте діалог за ролями.

1. Мені довелося лягти долілиць.

Дорога, мандрівка, навіть зовсім недалека, викликає в нас відчуття якихось близьких, несподіваних і навіть таємничих подій.

А тут ми самі їхали аж куди – цілу ніч поїздом, потім ще треба години півтори автобусом. Це вам не туристський похід на один день, коли разом із класом ідуть майже всі викладачі школи. Це самостійна, якщо хочете, експедиція з науковою метою. Ніхто з нас і припустити не міг… Але ні, щось я передчасно розбазікався. Нащо випереджувати свою ж розповідь? Треба мати терпець. Отже, вертаємось до нашого купе.

Коли я прокинувся, вже розвидніло. Митько тихенько сопів із правицею в кишені, на столі видзвонювали склянки з чаєм, точніше з-під чаю.

2.– А повітря? Відчуваєш? – мабуть, удесяте питав Митько, повернувши до мене сяюче обличчя.

– Відчуваю, – закашлявсь я, бо автобус, що проїхав повз нас, порснув мені в обличчя хмарою пилюги з-під коліс і кіптюги з вихлопної труби.

– Отож бо, в місті, кхе-кхе, зовсім, кхе-кхе, тьху ти, не таке, – вже не так бадьоро продовжував Митько. – От якби ще автобуси не ходили…

– Тоді, пройшовши сорок кілометрів пішки, ти й уваги не звертав би на повітря. Далеко ще?

– А онде бабусина хата, – сказав Митько, набираючи гордої пози: адже тут він почувався до певної міри господарем. У таку позу, мабуть, ставали великі полководці, перш ніж сказати: «А он туди, панове, ми кинемо кавалерію. Я певен, це буде несподіванка для ворога». – Ти не стомився?

– Хо-го! – пролунав за нашими спинами насмішкуватий голос. – Про яку втому може йти мова! Хіба такі хвацькі й відчайдушні мандрівники стомлюються? Хіба мають вони на це право?

Ми притьмом обернулися. Перед нами шкірив зуби хлопець років чотирнадцяти, притримуючи лівою рукою пошарпаний велосипед.

– А яке чудове спорядження! – не вгавав він. – Які сачки! Стережіться, бідні метелики! А рюкзаки? Там, мабуть, харчів не на один місяць. Юні лівінгстони, безперечно, збилися з путі, адже Африка у зовсім протилежному напрямку. Яке щастя для бегемотів і нільських крокодилів! Ви їх усіх переловили б.

– Ну, чого тобі? – насупився Митько.

– Мені нічого. Я думав, це вам буде приємно познайомитись із майстром велосипедного спорту міжнародного класу Василем Трошем. Звичайно, в майбутньому.

– Тобто з тобою? – поцікавивсь я.

– Точно, юначе, я бачу, у вас неабиякий розум. Завжди, знаєте, приємно побалакати з розумною людиною.

– Ну от, коли станеш майстром, ми з тобою і побалакаємо, – пообіцяв я йому. Мені кпини цього типа аж ніяк не сподобалися.

– Ану, ти! – одразу скипів він. – Ти не дуже кирпу гни. Розумники знайшлись, – анітрохи не бентежачись, заперечив хлопець своє попереднє твердження.

Він скочив на свій велосипед і за мить здимів, мов і не було.

– Неприємний суб’єкт, – поділився враженням про наше нове знайомство Митько.

- Чи є в текстах займенники? З якою метою вони використані автором?

Запам’ятайте!

Як ми сьогодні частіше звертаємося до співрозмовника – на ТИ чи на ВИ? В українців здавна вважалося, що тикають лише некультурні, бо тикати – дуже неввічливо. Але сучасність усе більше розмиває межі традиційної української культури, зокрема й мовної. З’ясуємо ж семантичні (значеннєві) особливості ВИ як займенника другої особи множини:

1) Перше й пряме значення займенника ви – назва кількох співрозмовників, до яких одночасно звертаємося;

Напр.: Шановні учні! Чи ви вже відповіли на перше запитання анкети?

2) Непряме значення займенника Ви – назва одного співрозмовника для вираження пошани при звертанні.

Напр.: Петре Степановичу, а що Ви скажете з цього приводу?

У такому разі перед нами так звана пошанна множина, а займенник Ви пишеться з великої літери.