Оприлюднений Держкомстатом показник зростання реального ВВП за два місяці поточного 2008 року,вірогідно, покладе початок широким дискусіям стосовно результатів діяльності уряду за перші 100 днів. Хоча термін чималий, ситуація залишається суперечливою, а економічні перспективи не є однозначними. Звернення до окремих «трендових характеристик» української економіки дозволяє виокремити певні особливості формування економічної динаміки.

Відомо, що реальний ВВП у січні-лютому 2008 р., порівняно з відповідним періодом попереднього року, зріс на 5,8%, а обсяг промислового виробництва як основної складової ВВП за вказаний період збільшився на 8,8%. 2007 р. аналогічні показники становили 8,6% і 13,4%. Тобто найвагоміші макроекономічні показники початку 2008 р. дещо поступаються відповідним показникам попереднього року. Зрозуміло, що представники опозиції найближчим часом виступлять із критикою, вказуючи на сповільнення темпів економічного зростання. Та чи справді вони свідчать про гальмування економічної динаміки?

Зауважимо, що вагомою складовою формування показника економічної динаміки є база порівняння (до попереднього періоду). У цьому контексті два останні рокиперебувають «у різних умовах». Слід нагадати, що на початку 2006 р. були зафіксовані низькі показники зростання реального ВВП (а у промисловості був навіть спад у січні — на 2,9%, у січні- лютому — на 0,6%). Проте вже у серпні кумулятивний показник зростання реального ВВП досяг майже 6%. Саме відносно низькі обсяги ВВП початку 2006 року сформували таку базу порівняння, яка стала визначальною для досить високих показників економічної динаміки у наступному 2007 р. — за перші два місяці зростання становило 8,6% (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Динаміка реального ВВП, кумулятивно % до відповідного періоду попереднього року

Однак у подальшому показник економічної динаміки (зростання реального ВВП) 2007 р. послідовно знижувався, у т.ч. внаслідок вищої бази порівняння, сформованої у весняно-літній період 2006 р. Тому не викликає подиву, що в умовах збереження політичних протистоянь, а отже «відстороненості» влади від активного втручання у економічне середовище (а з тим і певної сталості умов ведення бізнесу), результуючі показники економічної динаміки у 2006-2007 р. і 2007 р. виявилися, по суті, однаковими — на рівні 7% щорічно.

Як наслідок, певне зниження показника зростання ВВП на початку 2008 р. (щодо попереднього року) за утримуваної стійкої економічної динаміки, сформованої у попередні місяці, видається цілком природнім, зважаючи на високу (для 2008 р.) базу порівняння з першими місяцями 2007 р. І можемо стверджувати: якщо впродовж 2008 р. вдасться уникнути цінових шоків, пов'язаних із черговим здорожчанням енергоносіїв, то з високою вірогідністю динаміка ВВП залишатиметься висхідною, і результуючий (наприкінці поточного року) показник реального зростання також займе рівень двох попередніх років.

Однак утримання вказаної позитивної динаміки не буде простим. Знову звернемося до окремих трендових характеристик. Як відомо, перерозподіл коштів через бюджет має суперечливий вплив на економічну динаміку. Багаті розвинуті країни з міцними інститутами громадянського суспільства можуть собі дозволити перерозподіляти через бюджетну систему значні обсяги ВВП. Для країн, що розвиваються, і трансформаційних країн підтримання високої економічної динаміки часто пов'язуєтьсязі зниженням податкового навантаження. Останніми роками в Україні досить виразно виявив себе саме обернений взаємозв'язок між економічним зростанням і часткою доданої вартості, що перерозподіляється через бюджет (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Реальне зростання промисловості (% до попереднього року) і доходи Зведеного бюджету (% ВВП)

Так зокрема, для України є критичним обсяг доходів консолідованого бюджету у 28%, який дозволяє утримати принаймні 12%-рівень зростання промислового виробництва (і забезпечити високі показники зростання економіки загалом).

У цьому контексті оцінка перерозподілу ВВП через бюджет цього року на рівні, що сягає майже 31%, означає можливе погіршення податкових стимулів, а з тим посилення ризиків негативного податкового тиску на виробничу сферу.

Поки уряд переконує, що зростання обсягів доходів відбуватиметься переважно за рахунок розширення бази оподаткування (у т.ч. зниження податкових пільг). Однак у практичній площині сьогодні уряд переважно зосереджений на фіскальній складовій політики (пов’язаній, насамперед, із перерозподілом ресурсів), і донині не впроваджено дієвих кроків, спрямованих на розвиток підприємництва, передовсім малого і середнього бізнесу.

Така «відстороненість» (від першочергового сприяння бізнесу) може мати негативні вияви вже у короткостроковій перспективі. Якщо ж згадати про вимоги про розширення видатків на «першочергові потреби», то ризики підвищення податкового тиску посилюються, що, своєю чергою, матиме пригнічуючий вплив на економічну динаміку у поточному році.

Вочевидь, значна увага уряду у поточному році має бути зосереджена на приборканні інфляційних процесів.Водночас «традиційні» для української економіки цінові тренди також визначають короткострокові інфляційні перспективи.

Поступове пом'якшення інфляційних процесів, яке спостерігалося у весною, стало, насамперед, відображенням сезонного фактору (у березні-травні рівень інфляції традиційно суттєво нижчий за показники січня-лютого — рис. 3.3) і не стосувалося заходів урядової політики.

Рис. 3.3. Інфляція в Україні, % до попереднього місяця

Здорожчання ж газу найвідчутнішим було саме наприкінці весни, коли неминуче відбувся як перегляд житлово-комунальних тарифів, так і врахування нової енергетичної складової у промисловості. Проте досягнута на той час стійкість продовольчих ринків (у т.ч. в очікуванні, згідно з оцінками міжнародних експертів, кращого нового врожаю) повинні стримати інфляційний шок. [7]