Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Конкуренція як базовий механізм ринкових відносин примушує підприємців змагатися один з одним і тим самим сприяти досягненню найвищих результатів. Основним змістом конкуренції є якнайповніше задоволення потреб населення, свобода доступу на різноманітні ринки, здешевлення продукції та підвищення її якості тощо. Вона не дозволяє економічній владі концентруватись в одних руках, перешкоджає зловживанню такою владою і забезпечує відкритість ринків.
Конкуренція виконує в ринковій економіці такі функції: регулювальну; мотиваційну; розподільну; контрольну.
Антимонопольно-конкурентна політика, яку здійснюють компетентні державні органи, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.
Уповноважені органи державної влади й органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому та вживати передбачених законом заходів щодо впорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.
Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється ухвалювати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи тієї форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
Згідно зі ст. 26 ГК рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:
надання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб’єктів господарювання;
надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких установлюється законодавством;
надання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;
здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.
Цілі конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб’єктів господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон, додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних правових нормах.
Правові засади створення рівних можливостей для суб’єктів господарювання закріплені в розд. 3, 28 Господарського кодексу України, Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. Крім того, цю сферу врегульовують норми законів України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р., «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. Конкретизація Положень названих законів здійснюється насамперед нормами актів, що ухвалюються уповноваженим органом — Антимонопольним комітетом України.
Системний аналіз зазначених вище норм гл. 3, 28 ГК та згаданих законів доводить, що норми ГК, спрямовані на регулювання відносин щодо захисту економічної конкуренції, мають загальний характер і передбачають дальше врегулювання їх спеціальним законодавством. Ним є перелічені закони, інші законодавчі та підзаконні акти, ухвалені відповідно до цих законів.
Конкуренція є одним з основних інструментів ринку. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку, (ст. 25 ГКУ).
Умови існування конкуренції: 1) наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товару в кількості, достатній для виникнення змагальності між ними; 2) наявність майнової та організаційної незалежності покупців: 3) достатня кількість товарів для формування платоспроможного попиту і можливості їх виробництва; 4) незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товарів на ринку; 5) відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.
Контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства здійснює Антимонопольний комітет України. Монопольне становище суб'єкта господарювання схарактеризовано в ст. 4, 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Монопольне становище суб'єктів підприємництва на ринку визначається Антимонопольним комітетом України в певній послідовності?
Виокремлюють такі види монополістичних об'єднань: за ступенем охоплення економіки - чиста монополія (у масштабі певної галузі) та абсолютна монополія (у масштабі національного господарства); за характером та причинами виникнення - природна монополія, легальна монополія, штучна монополія.
Природна монополія - сфера економіки, що ефективно функціонує за умови, якщо весь ринок охоплює лише один суб'єкт господарювання.
Види природних монополій визначено в Законі України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 р.
Питання недобросовісної конкуренції регулюються ГКУ та Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. Відповідно до ст. 32 ГКУ та ст. 1 цього Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Види недобросовісних конкурентних дій визначено у 2, З і 4 главах указаного Закону.
За скоєння недобросовісних конкурентних передбачено різні види відповідальності: господарсько-правова, цивільно-правова, кримінальна і адміністративна. Норми, що встановлюють відповідальність за недобросовісну конкуренцію, закладено в Законі "Про захист від недобросовісної конкуренції" та ст. 37 ГКУ. Кримінально-правова відповідальність настає відповідно до ст. 231-2322 Кримінального кодексу України.
Суб'єкти господарювання. Утворення та державна реєстрація суб'єкта господарювання. Установчі документи. Загальний порядок ліквідації
Суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГКУ). До них належать: 1) господарські організації - юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу; за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового чи реорганізації вже наявного (наявних) суб'єктів господарювання; за розпорядженням антимонопольних органів шляхом примусового поділу (виділення) наявного суб'єкта господарювання (ст. 56 ГКУ).
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (ст. 58 ГКУ)- Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. Під час розроблення проектів установчих документів підприємств необхідно керуватися типовими нормативними актами. Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4, 37, 51, 65,67 і 76 Закону України "Про господарські товариства", а також іншими нормативно-правовими документами в залежності від організаційно правової форми суб'єкта господарювання (наприклад ЗУ "Про акціонерні товариства").
Порядок ліквідації суб'єкта господарювання роз'яснено в ст. 60 ГКУ.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Адміністративний захист прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності – засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, так і при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усунення їх шкідливих наслідків.
Акредитив – грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснювати постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред’явлених документів, передбачених в акредитиві.
Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.
Асоціація – договірне господарське об’єднання, яке створюється учасниками з метою координації їхньої діяльності (узгодження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).
Банк – фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх на власних умовах і ризику.
Банківська платіжна картка – це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має право на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відповідному рахунку.
Банківсько-страхова зона – спеціальна економічна зони, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.
Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.
Біржа – постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюються торговельні операції з біржовими товарами.
Біржова угода – дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів.
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.
Вільні митні зони і порти – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.
Виробничі фонди – майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі.
Господарська діяльність – діяльність, яка пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами.
Господарська правосуб’єктність – визнана законодавством за суб’єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за їх участю в безпосередній господарській діяльності і керуванню нею.
Господарське зобов’язання – зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником у сфері господарської діяльності, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну господарську дію на користь іншого суб’єкта або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Господарське об’єднання – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Господарське право – система нормативних актів, основними джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий прецедент.
Господарський договір – регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв’язків) між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб’єкти.
Господарські відносини – це відносини, пов’язані з початком, здійсненням і припиненням господарської діяльності.
Господарські правовідносини – це відносини між господарюючими суб’єктами і органами влади, які утворюються в процесі організації і здійснення господарської діяльності.
Господарські правопорушення – протиправні дія чи бездіяльність суб’єкта господарських відносин, які не відповідають вимогам норм господарського права, не узгоджуються з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушують суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.
Господарські спори – суперечності між суб’єктами господарської діяльності щодо їх прав і обов’язків у господарських правовідносинах.
Господарські товариства – суб’єкт господарювання, створений юридичними або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку.
Господарсько-правова відповідальність – різновид юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань суб’єктами господарської діяльності.
Громадський господарський порядок – основна в суспільстві система матеріального виробництва, яка базується на положеннях і нормах права, моральних принципах, ділових правилах і звичаях, підтримана вищою законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних та публічних інтересів, створює партнерські взаємовідносини в системі господарювання.
Депозитні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк.
Державна санація – система заходів по відновленню платоспроможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання банкрутству шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до початку у справі про банкрутство.
Державне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на державній власності.
Державні і комунальні господарські об’єднання – об’єднання підприємств відповідної форми власності, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну.
Договір купівлі-продажу – угода, за якою одна сторона зобов’язується передати майно у повне господарське використання чи оперативне управління іншій стороні, а інша сторона зобов’язується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів.
Договір оренди – договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Договір перевезення – договір, за яким одна сторона зобов’язується доставити переданий їй постачальником вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій особі, а отримувач – зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу установлену суму коштів.
Договір поставки – договір, за яким одна сторона зобов’язується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прийняти та оплатити належну суму коштів.
Експортно-транзитні митні зони і порти – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Засновники господарських товариств – особи, які виконують передбачені законом дії по заснуванню товариства.
Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном або робочою силою.
Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інкорпорація – вид систематизації, який означає зовнішню обробку і об’єднання норм права чи нормативно-правових актів, в яких вони містяться, в єдині збірники за окремими критеріями: предметний, системно-предметний, хронологічний, алфавітний та ін.
Іноземне підприємство – організаційно-правова форма підприємства з місце знаходженням в Україні, створеного як суб’єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.
Іпотечний кредит – особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Казенне підприємство – вид державного підприємства, майно якого є власністю держави і закріплене за підприємством та належить йому не на праві повного господарського володіння, а на праві оперативного управління.
Кодифікація – вид систематизації законодавства, являє собою об’єднання на основі загальних ознак предмета регулювання новоприйнятих норм в єдиний нормативно-правовий акт господарювання.
Колективне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.
Командитне товариство – господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
Комерційний кредит – товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.
Консолідація – вид систематизації, який полягає в упорядкуванні об’єднаних розрізнених правових норм за предметною ознакою в єдиний акт у визначеному логічному зв’язку і послідовності господарювання.
Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Такою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвестиційно-будівельних проектів.
Консорціумний кредит – форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням його позичальнику банківським консорціумом.
Концерн – об’єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків тощо, які створюється на основі повної фінансової залежності
членів об’єднання від одного або групи підприємств. Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні застосовується найвищий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень концерну.
Концесійний договір – письмова угода про передачу державою в концесію приватним підприємствам, іноземній юридичній особі в експлуатацію на певних умовах природних ресурсів, підприємств чи інших об’єктів.
Кооператив – особлива організаційна форма суб’єктів господарського права, яка передбачає обов’язкову трудову участь членів в його діяльності господарювання.
Корпорація – об’єднання, яке створюється підприємствами будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю. Для цього члени об’єднання делегують правлінню своїх повноважених.
Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Кредитна операція – розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів
Кредитна угода – договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.
Лізинг – визначають сукупність правовідносин, що виникають у зв’язку з реалізацією договору лізингу, у тому числі і купівлею предмета лізингу.
Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, які виникають в разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.
Майнові гарантії – права підприємств та інших господарських суб’єктів, які захищаються державою шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, що гарантують недоторканність їх майна і забезпечують права власності.
Майново-господарські зобов’язання – вид зобов’язань, які виникають між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів.
Методи господарського права – це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.
Міжнародний господарський суд – юридичний орган для вирішення міжнародних комерційних спорів.
Монопольне становище – домінуюче становище суб’єктів господарської діяльності, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Нормативний договір – джерело права, яке діє у всіх правових системах світу і являє собою погодженість двох або більше суб’єктів шляхом встановлення взаємних прав та обов’язків господарювання.
Нормативно-правовий акт – офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, яким в систему господарського права вводяться норми господарювання.
Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання – вид захисту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності.
Об’єднання підприємств – господарська організація, створена на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.
Оперативний лізинг – господарська операція, в результаті виконання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу.
Оренда – засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Основні засоби підприємства – сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу.
Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвестиція.
Платіжна вимога – документ, що містить вимогу підприємства, установи чи організації на безакцептне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.
Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка зазначену суму.
Платіжне доручення – бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунка.
Повне товариство – товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім своїм майном, що їм належить.
Поточні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства.
Поточні бюджетні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Правовий звичай – джерело права, яке являє собою правило поведінки, що склалося історично і отримало офіційне визнання й забезпечення державним примусом господарювання.
Право на пред’явлення претензії – суб’єктивне право підприємства чи підприємця, а відповідь на претензію в установленому порядку та у визначений термін – їх обов’язок.
Правовий режим дивідендів – врегульовані правом колективної власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.
Правовий режим майна – встановлена правовими нормами структура майна господарюючих суб’єктів, порядок його формування, використання та передачі.
Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох громадян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з використанням найманої робочої сили.
Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.
Привілейовані акції – акції з пільговими правами майнової участі.
Промислово-фінансова група – об’єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності, що мають за мету отримання прибутку.
Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в ньому суму коштів.
Санатори – особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припинити справу про банкрутство.
Система господарського договору – сукупність договорів, що регулюють майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання.
Система господарського права – множинність правових положень господарської діяльності, які знаходяться у взаємопов’язаних відносинах, доповнюють та роз’яснюють одне одного, регулюючи нормативно граничну їх діяльність.
Спеціальна економічна зона – частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим господарської діяльності, що передбачає запровадження пільги для митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Спеціальні фонди підприємства – грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом підприємства.
Спільне підприємство – організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об’єднання майна різних форм власності.
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
Спостережна рада акціонерного товариства – орган, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.
Суб’єкт господарського права – майново відокремлена організація чи окремий підприємець – фізична особа, делегована в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керування нею, наділена необхідними для цього правами і обов’язками, яка несе відповідальність за результати господарської діяльності.
Технологічні парки та технополіси – частина території України, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів.
Товариство – об’єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних та (або) юридичних осіб у формі підприємства, установи чи організації для спільної діяльності з метою одержання прибутку.
Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, а їх розмір встановлений статутом, і несе відповідальність за його зобов’язаннями лише своїм майном.
Товарна біржа – є особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладені біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарні ціни, вивчає і упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Засновується шляхом укладення засновниками угоди (засновники сплачують пайовий внесок).
Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги лише своїми внесками до статутного фонду, а при їх недостатності – майном, що їм належить.
Туристично-рекреаційні зони – вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Угода форвардна – різновид операцій купівлі-продажу товарів із постачанням їх через певний, передбачений угодою, час з оплатою за ціною на момент укладення контракту.
Угода ф’ючерсна – вид угод на товарних і фондових біржах, який передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті.
Укладання господарського договору – зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.
Установчий договір – договір, що укладається між ініціаторами створення підприємств (засновниками) і визначає порядок та умови їх участі у створенні та діяльності підприємства.
Установчі документи підприємства – комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб’єкт права.
Учасники – особи, які виконують обов’язки передплатника на акції перед товариством засновників та акціонерів, перед акціонерним товариством.
Фінансовий інститут – організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів цієї юридичної особи.
Фінансовий лізинг – господарська операція, в результаті укладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу.
Фонди акціонерного товариства – передбачені нормами права види або частина майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.
Фондова біржа – організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися.
Функції господарського договору – передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким урегульовуються відповідні господарські відносини.
Ціна – грошовий вираз вартості товарів, робіт чи послуг.
Юридична доктрина – як джерело права являє собою наукові правові ідеї, принципи, теорії, які концептуально сформувались і утворились в працях, а також висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані як загальнообов’язкові положення (норми) для використання в юридичній практиці господарювання.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Список рекомендованої літератури :
Нормативно-правові акти
1. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
3. Про електронний цифровий підпис : Закон України № 852-IV від 22 травня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – 2 липня. – № 119.
4. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України № 851-IV від 22 травня 2003 р. / Урядовий кур’єр. – 2003. – № 119.
5. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб : Закон України від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
6. Про ціни і ціноутворення : Закон України № 507-ХІІ від 3 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст. 52.
7. Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку : Постанова Кабінету міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 23. – Ст. 750.
8. Про поштовий зв’язок : Закон України від 4 жовтня 2001 р. № 2759-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1918.
9. Про здійснення державних закупівель : Закон України від 1 червня 2010 р. № 2289-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 49. – Ст. 1603.
10. Типове положення про комітет з конкурсних торгів : Наказ Міністерства економіки України від 26 липня 2010 р. № 916 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 62. – Ст. 2169.
Основна
11. Боднар Т. В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (заг. положення) : навч. посіб. / Т. В. Боднар. – К. : Юстініан, 2007. – 280 с.
12. Боднар Т. В. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова [та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
13. Договірне право України. Особлива частина : навч. посіб. для студ. вузів / за ред. О. В. Дзера. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
14. Жилінкова І. В. Договірне право : конспект лекцій / І. В. Жилінкова, В. І. Борисова, І. В. Спасибо-Фатєєва [та ін.] ; за ред. І. В. Жилінкової, В. І. Борисової. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2008. – 116 с.
15. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності : навч. посіб. / В. В. Луць. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
16. Бичкова С. С. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання : підручник / С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик [та ін.] ; за заг. ред. С.С. Бичкової. – [2-ге вид., змін. та допов.]. – К. : КНТ, 2008. – 498 с.
17. Берестова І. Е. Цивільне право України. Особлива частина. Договірні зобов’язання : навч. посіб. / І. Е. Берестова, С. С. Бичкова, І. А. Бірюков [та ін.] ; за заг. ред. С. С. Бичкової. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 348 с.
18. Цивільне право України: Академічний курс : підручник: у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К. : Концерн «Вид. дім «Ін Юре», 2004. – 408 с.
Додаткова
19. Беляневич О. А. До питання про недійсність господарських договорів / О. А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 200–207.
20. Беляневич О. А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика / О. А. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8. – С. 40–48.
21. Договори в підприємницькій діяльності // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – № 15/16. – С. 3–108.
22. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект / А. Євстігнєєв // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22–23.
23. Єфімов О. Господарський та цивільно-правовий договори у підприємницькій діяльності / О. Єфімов // Аудитор України. – 2009. – № 9/10. – С. 59–63.
24. Крижна В. Договір за ЦКУ та господарський договір за ГКУ / В. Крижна // Бухгалтерія. – 2005. – 24 січня. – № 3/4. – С. 66–71.
25. Крисенко Т. Договір у господарській діяльності підприємств / Т. Крисенко // Секретар-референт. – 2005. – № 9. – С. 16–22.
26. Луговець Л. Особливості укладання господарських договорів згідно з новим законодавством України / Л. Луговець // Справочник экономиста. – 2004. – № 6. – С. 23–28.
Електронні ресурси
http://www.rada.gov.ua – Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України.
Дата: 2018-12-28, просмотров: 329.