Роль держави в економічному життя суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяльності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.

Державне регулювання підприємництва – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур із метою сприяння та забезпечення нормальних умов їх функціонування.

Об’єктивна потреба регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної політики держави, зокрема:

· поступовим переходом до ринкової економіки;

· створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реалізації підприємницької ініціативи;

· підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людей;

· підвищенням престижу підприємництва;

· забезпеченням високої ефективності діяльності підприємницьких структур та ін.

Підприємництво, як і ринкова економіка, не має природженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, завдаючи чималих економічних і соціальних збитків. Підприємництво також не може самостійно вирішувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика.

Отже, без втручання держави, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції та ін.

Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва необхідні відповідні механізми.

Механізми державного регулювання підприємництва – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органі та фонди, покликані займатися діяльністю суб’єктів підприємництва.

Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи.

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

1) підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;

2) підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

3) перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

За засобами впливу на підприємництво можуть застосовуватись як прямі адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і система непрямих економічних методів та регуляторів (податки, ціни, банківські проценти, кредити, пільги, санкції та ін.).

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

· фіскальні (податково-бюджетна система);

· монетарні (кредитно-грошове регулювання);

· цінове регулювання;

· зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання підприємництва є центральні органі виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, зокрема функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Міністерство економіки та європейської інтеграції України, функції контролю за дотримання антимонопольного законодавства, захисту суб’єктів підприємництва й споживачів від його порушень – Антимонопольний комітет України тощо.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

· податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами;

· податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;

· валютний курс; розміри економічних санкцій;

· державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;

· науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;

· договори на виконання робіт і постачань для державних потреб.

Законодавство впливає на підприємництво по трьох напрямках:

1) закони, що визначають основи організації та діяльності підприємства: "Про власність " "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про іноземні інвестиції", "Про банкрутство" законодавство про приватизацію, про ціноутворення, антимонопольне законодавство та ін.;

2) законодавство, що захищає права найманої праці: "Про зайнятість", "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці" та ін.;

3) закони, що захищають права споживача: про правила торгівлі, про безпеку товарів, про охорону навколишнього середовища, про рекламу, про недобросовісну конкуренцію.

Державна політика підтримки підприємництва – це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання.

Під державною підтримкою необхідно розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов становлення і розвитку підприємництва, а з іншого – створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.

Складовими державної політики підтримки та розвитку підприємництва є: цілі, основні принципи, напрями, заходи та інструменти здійснення цієї політики.

Основними цілями державної політики підтримки підприємництва є:

· забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб’єктів підприємницької діяльності;

· залучення суб’єктів підприємництва до розв’язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;

· удосконалення структури суб’єктів підприємництва;

· підвищення технологічного рівня виробництва підприємницьких структур;

· заохочення розвитку суб’єктів підприємницької діяльності у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;

· створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

· сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;

· формування соціального прошарку власників і підприємців.

Реалізація зазначених цілей забезпечується шляхом підтримки суб’єктів підприємництва за такими основними напрямами:

· формування нормативно-правової бази;

· удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;

· забезпечення інформацією;

· сприяння впровадженню технологій та інновацій;

· стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· підготовка та перепідготовка кадрів.