Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

В любом государстве, где провозглашается социальная защита личности, это возможно решить только через защиту семьи. Се­мья как основная социальная ячейка общества: объединяет лю­дей, регулирует воспитание поколения, познавательную, трудовую деятельность личности.

От поведения отца и матери, их роли в воспитании детей зависит статус семьи. Являются ли образцом для детей отец и мать, отсутствие их отрицательно влияет на развитие ребенка, такие дети чаще ущербны, нервозны, тревожны. Семья вводит ребенка в общество, именно в семье ребенок получает социальное воспитание, становится личностью.

В семье укрепляют здоровье детей, развивают их задатки и спо­собности, заботятся об образовании, развитии ума, воспитании гражданина, решают их будущее. В семье закладываются гуманные черты характера, доброта и сердечность ребенка, он учится отвечать за свои поступки. В семье ребенок приучается трудиться, выбирает профессию, юноша готовится к самостоятельной семейной жизни, приучает­ся продолжать традиции своей семьи. Семья – это «дом», объединяющий людей, где закладывается основа человеческих отношений, первая социализация личности.

Во-первых, семья обеспечивает физическое и эмоциональное развитие человека. Во-вторых, семья влияет на формирование психологического пола ребенка. В-третьих, семья играет ведущую роль в умственном развитии ребенка. В-четвертых, семья имеет большое значение в овладении человеком социальными нормами. В-пятых, в семье формируются фундаментальные ценностные ориентации человека. В-шестых, семья играет большую роль в процессе социального развития человека.

Итак, в любой семье человек проходит стихийную социализа­цию, характер и результаты которой определяются ее объективны­ми характеристиками: составом, уровнем образования, социаль­ным статусом, материальными условиями, ценностными установками (просоциальными, асоциальными, антисоциальными), стилем жизни и взаимоотношений членов семьи.

65. Сімейні стосунки.

Для каждого человека существует две семьи. Та, из которой он вышел, и та, которую он создал и в которой он живет сейчас. Семья – созданная человеком интимная среда существова­ния. Члены семьи связаны кровным родством, семья объединяет родственников живых, умерших, близких, дальних, известных, неизвестных.

Одним из условий существования семьи являются взаимоотно­шения в семье: как рождаются и воспитываются дети, как ведется хозяйство, как удовлетворяются интересы всех ее членов, взаимо­понимание, уважение, поддержка, понимание определяют взаимоотношения, каково здоровье родственников, их характер и по­ступки.

Взаимоотношения в семье зависят от: традиций общения, эко­номического и социального состояния общества,

• зависимости се­мьи от общества, участия супругов в ведении хозяйства, в обще­ственном производстве, от типа семьи: многодетная, бездетная, кто главенствует, от личных качеств, характера родственников.

Семейная роль – одна из важных ролей человека в обществе. Это: муж, жена, супруги, родители (мать, отец), детские роли (сын, дочь, брат, сестра), роли поко­ления (дедушка, бабушка).

Каждый, выполняя ту или иную роль, представляет, что от него ждут другие члены семьи.

Ролевые отношения в семье, выполнение или невыполнение членами семьи той или иной функции, той или иной роли при­водит к конфликтам. Чаще это происходит в семье, где много поколений, где супруги второго поколения являются и детьми, и супругами, и родителями, когда одна роль включает в себя противоречивые требования, когда женщина в семье и мать, и жена, и хозяйка, и воспитательница детей, и ухаживает за престарелыми родителями и в то же время наравне с мужем материально обеспечивает семью. Конфликт усугубляется, если жена занимает более высокий статус в социальной или профессиональной сфере.

В семейных отношениях существует такое понятие, как отцовство и материнство. Не только от матери, но и от отца зависит биологическое су­ществование будущего человека. Существует биологическое сход­ство ребенка с отцом или матерью: цвет волос, глаз, особенности телосложения, функционирование органов и систем детского орга­низма. Задатки, основа способностей также закладываются генетически. Если стать матерью девочка готовится с рождения, то отцом молодой человек становится только после рождения ребенка. От его ответственно­сти, чувства долга, физических и нравственных сил, смелости и мужества, гражданственности, надежности зави­сит воспитание детей. Семья без отца ставит массу социальных проблем перед члена­ми семьи.

 

66. Сімейне виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.

Семейное воспитание – более или менее осознаваемые усилия по взращиванию ребенка, предпринимаемые старшими членами семьи, кото­рые направлены на то, чтобы младшие члены семьи соответствовали представлениям старших о том, каким должен быть и стать ребенок, подросток, юноша.

Содержание, характер и результаты семейного воспитания за­висят от ряда характеристик семьи, от тех личностных ресурсов, которые в ней имеются. Личностные ресурсы определяются: с одной стороны, составом семьи: наличие обоих родителей или одного из них, сиблингов – братьев и (или) сестер, близких родственников, включенных в семейную жизнь, бабушек, дедушек, теток, дядей и пр., а с другой (и гл. обр.) – такими характеристиками старших членов семьи: состояние здоровья, характер, уровень и вид образо­вания, индивидуальные увлечения, вкусы, ценностные ориентации, социальные установки, уровень притязаний.

Имею­щиеся в семье личностные ресурсы могут дополняться в опреде­ленные периоды привлечением к воспитанию няни, репетиторов, учителей, гувернеров. Личностные ресурсы, в частности уровень образования стар­ших членов семьи, их социальный статус, ценностные ориента­ции, уровень притязаний, влияют на цели и стиль семейного воспитания, типы отношений в семье.

Цели воспитания в семье могут быть различными по: спектру, содержанию, характеру. Так, спектр целей семейного воспитания включает в себя: привитие младшим гигиенических навыков, бытовых умений, культуры общения, физическое, интеллектуальное, личностное развитие; развитие отдельных способ­ностей; подготовку к определенной профессии.

По содержанию цели могут быть: инструментальными, направленными на достижение конкретных результатов, или до­полняться определенными духовно-ценностными составляющи­ми.

Главное в воспитании маленького человека – достижение душевного единения, нравственной связи родителей с ребенком. Родители могут любить ребенка не за что-то, несмотря на то, что он некрасив, не умен, на него жалуются соседи. Ребенок принимается, таким, какой он есть. (Безусловная любовь). Возможно, родители любят его, когда ребенок соответствует их ожиданиям, , но если ребенок не удовлетворяет тем потребностям, то ребенок как бы отвергается (Обусловленная любовь). Ребенок может вообще не приниматься родителями. (Безразличие, отвержение).

В каждой семье складывается определенная, далеко не всегда осознанная ею система воспитания: понимание целей воспитания, формулировка его задач, целенаправленное применение методов и приемов воспитания, учет того, что можно и чего нельзя допустить в отношении ребенка.

Могут быть выделены 4 тактики воспитать в семье и отвечающие им 4 типа семейных взаимоотношений: диктат, опека, «невмешательство», сотрудничество,

Диктат в семье проявляется в систематическом подавлении одними членами семейства (преимущественно взрослыми) инициативы и чувства собственного достоинства у других его членов. Безоглядная авторитарность родителей, игнорирование интересов и мнений ребенка, систематическое лишение его права голоса при решении вопросов, к нему относящихся, – все это гарантия серьезных неудач формирование его личности.

Опека в семье – это система отношений, при которых родители, обеспечивая своим трудом удовлетворение всех потребностей ребенка, ограждают его от каких-либо забот, усилий и трудностей, принимая все на себя. Именно эти дети оказываются более неприспособленными к жизни в коллективе. Как раз эти дети, которым казалось бы не на что жаловаться, начинают восставать против чрезмерной родительской опеки.

«Невмешательство». Система отношений, строящаяся на признании возможности и целесообразности независимого существования взрослых от детей, может порождаться тактикой «невмешательства». Чаще всего в основе этого типа взаимоотношений лежит пассивность родителей как воспитателей.

Сотрудничество как тип взаимоотношений в семье предполагает взаимосвязанность межличностных отношений в семье общими целями и задачами совместной деятельности, ее организацией и высокими нравственными ценностями.

Определенную роль в семейном воспитании играют материаль­ные ресурсы: доход на каждого члена семьи, затраты на воспита­ние, продуманное питание, наличие у младших персональной тер­ритории в жилище, наличие гардероба, игрушек, библиотеки, спортивного инвентаря, аудио- и видеоаппаратуры, компьютера, предметов для удовле­творения различных интересов.

67. Сімейні стосунки і конфлікт в родині.

Сімейні стосунки

Виростаючи в батьківському затишному гніздечку, кожна людина без виключення в певний момент свого життя починає мріяти про власну сім'ю. Когось взагалі привертають багатодітні сім'ї.

А якщо у людини не було такого домашнього затишку і люблячих батьків, то він тим більше хоче скоріше побудувати своє сімейне життя, яке буде щасливим і наповненим теплом і любов'ю.

І думка про те, що всі люди в своїй сім'ї повністю не усвідомлено копіюють поведінку батьків, навряд чи відповідає дійсності. Адже у кожного з нас напевно, є знайомі, які є ідеальними партнерами у шлюбі, не дивлячись на те, що виросли в оточенні батьківської жорстокості, грубості.

І навпаки, можна навести безліч прикладів, коли у прекрасних батьків, які створили всі умови для повноцінного життя своїх спадкоємців, виростають великі розпещені діти, не здатні побудувати власні сімейні відносини.

Це говорить, що те, наскільки щасливим буде сімейне життя, залежить, насамперед, від самої людини, від його поведінки, слів і бажання зберегти відносини. Адже сім'я - це не просто спільне життя, в процесі якої набувається спільне майно, народжуються і ростуть діти, вирішується величезна кількість побутових питань. У першу чергу - це відносини між чоловіком, жінкою, дітьми і родичами з обох сторін.

конфлікт - це порушення міжособистісних стосунків на рівні поведінки та інтелекту. Він розгортається в часі за своїми законами, стосується всіх сторін особистості і може мати тяжкі наслідки для подальших стосунків.

Кожний конфлікт, незалежно від причин його виникнення, має чотири фази :

1. Латентна - конфліктність, як правило, не усвідомлюється, проте виникають сумніви щодо надійності й порядності партнера, поступово зникають порозуміння та довіра. Якщо опоненти, які втягуються до конфлікту, виявлять бажання зрозуміти один одного, вони можуть легко вирішити проблеми й повернутися до попередніх стосунків.

2. Демонстративна - розпочинається, коли конфліктуючі сторони незадоволені одне одним. Якщо в латентній фазі опоненти намагалися робити вигляд, що в них усе гаразд, то тепер спілкування відбувається на підвищених тонах, супроводжується сварками. Якщо опоненти дійдуть консенсусу на цій стадії, то можуть легко повернутися до нормального спілкування. Якщо цього не станеться, то конфлікт переходить у наступну фазу.

3. Агресивна - конфліктуючі не спілкуються, уникають одне одного, виношують агресивні плани, часто порушують моральні норми. На цій фазі конфлікт іноді припиняється, але зазвичай він переходить у заключну фазу - батальну.

4. Батальна - передбачає реалізацію агресивних планів, початок «бойових дій». Опоненти прагнуть перемогти за будь-яку ціну, дискредитуючи інтереси протилежної сторони. Досягти порозуміння на цій фазі практично неможливо. І навіть перемога будь-кого з конфліктуючих не означає остаточного вирішення проблеми, оскільки переможена сторона неодмінно намагатиметься помститися.

Сімейні конфлікти є однією із найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками конфліктологів, конфлікти виникають у 80-85% сімей, а в решти 15-20% виникають сутички із різних причин.

сімейний конфлікт - це протидія між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.

Безконфліктною сім'я стає за таких умов:

1. Коли конфлікт набув латентного характеру через взаємну байдужість: кожен живе власним життям, власними інтересами. Формально сім'я зберігається, люди живуть разом, але фактично - окремо. Зовнішні конфлікти ніби відсутні, оскільки загалом конфлікт набув хронічно прихованого характеру.

2. Коли сім'я щасливо проіснувала так довго, що подружжя без слів розуміє одне одного.

Сімейні конфлікти можуть проявлятися у різних видах:

1) актуальний конфлікт, який виражається в яскравих емоційних сплесках, викликаних якою-небудь одномоментною причиною;

2) прогресуючий конфлікт, що виникає тоді, коли подружжя довго не можуть один до одного пристосуватися, внаслідок чого росте напруга;

3) звичний конфлікт обумовлений стереотипами поведінки, що склалися в сім'ї і заважають знищити протиріччя між подружжям;

4) прихований конфлікт, який зароджується та протікає на рівні взаємовідносин між подружжям, але ними може не усвідомлюватись і якийсь час не реалізуватися у поведінці подружжя. Він не має яскравого зовнішнього прояву, може виражатися в демонстративному мовчанні, різких жестах, поглядах, бойкоті в якійсь сфері сімейного життя, підкресленій холодності у стосунках;

5) відкритий конфлікт характеризується недовірою, незадоволеністю собою і партнером, поганим настроєм. Виявляється, звичайно, через відверту розмову в підкреслено некоректній формі, взаємні словесні образи, демонстративні дії (грюкання дверима, биття посуду, псування речей тощо), образу фізичними діями тощо.

Залежно від суб'єктів взаємодії конфлікти в сім'ї можуть виникати між:

- подружжям;

- батьками і дітьми;

- подружжям і батьками;

- бабусями (дідусями) та онуками.

За причинами виникнення сімейних конфліктів можна виділити:

1. Психофізіологічні конфлікти: психосексуальна несумісність; хімічна залежність (алкоголізм, наркоманія тощо); хвороба одного з подружжя; ревнощі; «подружня втома».

2. Особистісні конфлікти: прагнення до лідерства; обмеження свободи дій, самовираження членів сім'ї; авторитарний, жорсткий тип сімейних стосунків; незадоволення потреби в позитивних емоціях (відсутність ласки, турботи, уваги й розуміння); нехімічна залежність (гемблінг); несумісність інтересів і потреб; негативні риси характеру одружених.

3. Родинні конфлікти: у взаємодії батьків і дітей; неузгодженість тактики виховання дітей; втручання родичів у подружні стосунки; незадоволення потреби у взаємодопомозі та взаєморозумінні з батьками.

4. Етико-психологічні конфлікти: неповага до почуття гідності з боку партнера; зрада; підвищений інтерес до інших сексуальних партнерів; лінощі; дармоїдство; фізична образа; міщанство.

5. Матеріально-побутові конфлікти: фінансові запити; відсутність власного житла та необхідних речей; незадоволення потреби у взаємодопомозі та порозумінні у веденні домашнього господарства; марнотратство.

 

68. Криза сім'ї. Відродження сім'ї. Державна допомога сім'ї.

Сімейна криза - стан сімейної системи, що характеризується порушенням гомеостатичних процесів, що призводять до фрустрації звичних способів функціонування сім'ї та неможливості справитися з новою ситуацією, використовуючи старі моделі поведінки.

У сімейному кризі можна виділити дві потенційні лінії подальшого розвитку сім'ї:

1. Деструктивна, що веде до порушення сімейних відносин і містить небезпеку для їхнього існування.

2. Конструктивна, що містить у собі потенційну можливість переходу сім'ї на новий рівень функціонування.

 проблеми кризових ситуацій в сім'ї дозволяє виділити декілька підходів до опису сімейних криз.

Перший пов'язаний з вивченням закономірностей життєвого циклу сім'ї. У руслі даного підходу кризи розглядаються як перехідні моменти між стадіями життєвого циклу. Подібні кризи називаються нормативними, або горизонтальними стрессорами (Ейдеміллер Е.Г., Юстицкис В.В., 2000). Вони виникають при «застряванні», які перешкоди чи неадекватної адаптації при проходженні будь-якого етапу життєвого циклу сім'ї.

Так, наприклад, В. Сатир виділяє десять критичних точок в розвитку родини.

Перша криза - зачаття, вагітність і народження дитини.

Друга криза - початок освоєння дитиною людської мови.

Третя криза - дитина налагоджує відносини із зовнішнім середовищем (йде в дитячий садок або в школу).

Четвертий криза - дитина вступає у підлітковий вік.

П'ятий криза - дитина стає дорослою і покидає будинок.

Шостий криза - молоді люди одружуються, і в сім'ю входять невістки і зяті.

Сьомий криза - настання клімаксу в житті жінки.

Восьмий криза - зменшення сексуальної активності чоловіків.

Дев'ятий криза - батьки стають бабусями і дідусями.

Десятий криза - вмирає один з подружжя.

Таким чином, сім'я у своєму розвитку переживає ряд етапів, що супроводжуються кризами. В основі нормативного кризи, фіксованої на мікросемейном рівні, звичайно лежить індивідуальний нормативний криза дорослого чи дитини, що веде до дестабілізації системи.

Другий підхід пов'язаний з аналізом подій життєвого шляху сім'ї: кризи сім'ї можуть викликатися деякими подіями, що впливають на стабільність сімейної системи. Подібні кризи можуть виникати незалежно від стадій життєвого циклу сім'ї і називаються ненормативними.

Третій підхід заснований на знаннях про кризові ситуації в сім'ї або окремих її підсистемах, отриманих в ході експериментальних досліджень. Безсумнівний інтерес представляють дослідження чеських вчених, які встановили і описали два «критичних періоду» у житті родини [PlzakM., 1973; Kratochvil S., 1985].

Перший критичний період настає між 3-м і 7-м роком подружнього життя і триває у сприятливому випадку близько 1 року. Його виникненню сприяють наступні чинники: зникнення романтичних настроїв, активне неприйняття контрасту в поведінці партнера в період закоханості і в повсякденному сімейному побуті, зростання числа ситуацій, в яких подружжя виявляють різні погляди на речі і не можуть прийти до згоди, почастішання проявів негативних емоцій, зростання напруженості у відносинах між партнерами внаслідок частих зіткнень. Кризова ситуація може виникнути і без впливу будь-яких зовнішніх факторів, що обумовлюють побутове і економічнестановище подружньої пари, без втручання батьків, зради або якихось патологічних рис особистості в одного з подружжя.

Другий кризовий період настає приблизно між 17-м і 25-м роком спільного життя. Ця криза менш глибока, ніж перший, він може тривати 1 рік або кілька років. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, з підвищенням емоційної нестійкості, появою страхів, різних соматичних скарг, почуття самотності, пов'язаного з відокремленням дітей, з підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу швидкого старіння, а також можливих сексуальних зрад чоловіка.

В обох випадках спостерігається наростання незадоволеності. Провідну роль у випадку першого кризи набуває фрустрирующее зміна емоційних взаємин, наростання кількості конфліктних ситуацій, зростання напруги (як прояв труднощів у розбудові емоційних взаємин між подружжям, відображення побутових та інших проблем); другої кризи - наростання соматичних скарг, тривожності, відчуття порожнечі життя, пов'язане з відокремленням від сім'ї дітей.

Відповідно до поглядів Н.В. Самоукіна, перший кризовий період (5-7 років) пов'язаний зі зміною способу партнера, а саме - зі зниженням її психологічного статусу. Другий кризовий період (13-18 років) викликаний психологічної втомою один від одного, тяжінням до новизни у відносинах і способі життя. Цей період особливо гостро переживають чоловіки. Менш болісно він проходить у тих сім'ях, де обопільно визнаються умови для відносної свободи і самостійності подружжя, а також там, де обидва партнери починають шукати способи оновлення своїх відносин.

Сім'я, яка перебуває у стані кризи, не може залишатися незмінною, їй не вдається функціонувати адекватно ситуації, що змінилася, оперуючи знайомими, шаблонними поглядами й використовуючи звичні моделі поведінки.

Виділяють наступні характеристики сімейного кризи:

1. Загострення ситуативних протиріч в сім'ї.

2. Розлад всієї системи і всіх відбуваються в ній процесів.

3. Наростання нестійкості в сімейній системі.

4. Генералізація кризи, тобто його вплив поширюється на весь діапазон сімейних відносин і взаємодій.

Державна допомога

Закон "Про державну допомогу сім'ям із дітьми" від 21 листопада 1992 р. у редакції закону від 22 березня 2001 р. встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей із дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Передбачена законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей із дітьми.

Сім'єю з дітьми при цьому вважається поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання кола осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку та піклування.
Згідно з законом призначаються такі види державної допомоги:
- допомога по вагітності та пологах;
- одноразова допомога при народженні дитини;
- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
- допомога малозабезпеченим сім'ям із дітьми. Державна допомога по вагітності та пологах, а також допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною обчислюється у процентах до розміру заробітку (доходу).

Одноразова допомога при народженні дитини обчислюється у кратному співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати.

Всі види державної допомоги родинам із дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінки, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінки призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Інші види державної допомоги сім'ям із дітьми вираховуються за установленими нормами в процентах до розміру мінімальної заробітної плати.

Документи про призначення державної допомоги розглядаються органом, що призначає державну допомогу, протягом 10 днів із дня їх надходження. Орган, що призначає державну допомогу, видає чи надсилає заявнику не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення повідомлення про відмову в призначенні державної допомоги, зазначаючи причини відмови та порядку оскарження.