Особливості формування екологічного світогляду вчителів - предметників. Екологічне виховання школярів

Екологічне виховання – це сукупність дій на свідомість особистості в процесі початкового і подальшого її формування і в майбутньому з метою напрацювання соціально-психологічних установ і активної громадянської позиції щодо бережливого ставлення до природи.

У наше століття науково-технічної революції на передній план все більше виступає проблема охорони і раціонального використання природних ресурсів. Здійснюється перехід від еволюції, якою керує стихійні біологічні фактори, до еволюції, якою керує людська свідомість. У зв’язку з цим майбутнє нашої планети, розвиток людського суспільства залежить від того, як будуть вирішені питання взаємодії людини з природою. Однією з головних ланок цієї роботи є виховання молодого покоління борцями за охорону і покращання оточуючого середовища. Цю важливу задачу призвана вирішувати і школа.

Виховання у школярів любові і бережливого ставлення до природи передбачає формування в них природоохоронних знань, виховання моральних якостей, виробку умінь раціонального використання природних ресурсів в процесі природоохоронної праці.

Охороняти природу, дбати про чистоту водойм і атмосферного повітря, розумно використовувати землю і її надра, води і ліса, тваринний світ – значить дбати про людину, його здоров’я, умови праці, відпочинку.

Одним із шляхів екологічного виховання школярів є виховання любові до рідної природи. Тому треба систематично проводити екскурсії в природу.

Активне екологічне переконання формується у школяра тоді, коли він сам приймає участь в дослідницькій природоохоронній роботі. Вона допомагає зрозуміти багатогранність контактів людини з оточуючим середовищем, масштабність антропогенної дії на неї, виховувати почуття відповідальності за її збереження.

Екологічне виховання як елемент в системі виховання спрямоване на всебічний розвиток школярів, становлення його як громадянина, розумного споживача.

Проблема екологічного виховання – це перш за все проблема формування наукового світогляду школярів, тому що воно є ядром свідомості, надає духовне обличчя людини, наділяє його принципами підходу до оточуючого природного середовища. Освіта в галузі оточуючого середовища формує етику відношення до оточуючого середовища.

Екологічна освіта і виховання включають:

засвоювання і розвиток природно-наукових, суспільних і технічних знань про взаємодію суспільства і природи;

формування цінного відношення до світу людини і до природи;

розвиток потреби в спілкуванні з природою, прояв активного до неї відношення, турботу про її стан зараз і в майбутньому.

Формування екологічної культури та свідомості майбутнього вчителя

Екологічне виховання силами природи, методами мистецтва

Спільність багатьох задач навчально-виховної роботи на уроках природознавства, малювання, читання, музики дозволяє розвивати оптимальні взаємозв’язки між цими предметами. Установи різноманітних міжпредметних зв’язків залежить не тільки від можливостей програмного матеріалу, але й від творчості вчителів. Наприклад, на екскурсіях в природу діти зібрали листя різних дерев, на уроках праці зробили аплікацію із листя і продовжили з ними на малюванні. Специфічні умови навчання в початкових класах дозволяють здійснити взаємозв’язок учбових предметів так, що навчально-виховні дії предмета продовжується на інших.

В процесі вивчення життя природи вчителі часто використовують засоби образотворчого і музичного мистецтва.

Додатки

Рівні охорони природи

1. Молекулярно-генетичний рівень.

2. Онтогенетичний рівень.

3. Популяційно-видовий рівень.

4. Біогеоценотично-біосферний рівень.

  Основні форми охорони рослинного і тваринного світу.

1. Природні заповідники - природоохоронні, науководослідні установи загально-державного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам.

Мета створення заповідників - підтримання екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, проведення наукових досліджень характеру взаємозв’язків між екологічними факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафтів. Заповідники є найкращою формою збереження генофонду нашої планети.

2. Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових прирдніх комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

3. Національні природні парки є природоохоронними, реакційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природнім паркам.

4. Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними реакційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

5. Заказники. Заказниками оголошуються природні території з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших приридних об’єктів у їх власників або користувачів.

Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та науково-спелеологічні.

6. Пам’ятники природи. Пам’ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з иетою збереження їх у природному стані.        

7. Заповідні урочища - оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

8. Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів, місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

9. Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.

10. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам.

11. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охо -

рони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Оголошення парків-пам’яток проводиться у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їхніх власників або користувачів.

Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічеої і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Рідкісні і зникаючі види флори Харківської області.

1. Вовчі ягоди Софії            - волчеягодник Софьи.

2. Волошка донецька          - василек донецкий.

3. Дрік донський                  - дрок донской.

4. Сонцецвіт крейдолюбний - солнцецвет кальцефильньій.

5. Зозулинець болотний     - ятрьішник болотньій.

6. В’язіль стрункий              - вязель стройньій.

7. Ковила волосиста           - ковьіль волосатник.

8. Коручка темно-червона - дремлик темно-красньій.

9. Косарики тонкі                - гладиолус, шпажник тонкий.

10. Лілія лісова                            - лилия лесная.

11. Любка дволиста                    - любка двулистная.

12. Півонія тонколиста, воронець - пион тонколистньій.

13. Росичка англійська              - росянка английская.

14. Сальвінія плаваюча             - сальвиния плавающая.

15. Сосна крейдяна                    - сосна лиловая.