В останній частині імені, яку називають доменом першого (верхнього) рівня, зазначено тип установи, якій належить веб-адреса:

com — комерційна організація,

edu — освітня,

org — некомерційна,

biz — бізнес-організація тощо.

Крім того, для кожної країни призначено ідентифікатор домену верхнього рівня з двох літер. Наприклад, для України це ua, для Росії — ru, для Великої Британії — uk.

Ліворуч від домену першого рівня зазначено домени нижчих рівнів (їх також називають піддоменами), що послідовно уточнюють розміщення сервера, наприклад: math.university.edu.ua.

Проте ні IP-адреси, ні доменного імені сервера недостатньо для того, щоб дістати з нього конкретний документ. Для одержання доступу до файлу потрібно задати ще й протокол, за допомогою якого буде здійснено доступ, а також шлях до цього файлу та його ім'я. Усі ці елементи містяться в URL (Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу), який ще називають URL-адресою ресурсу чи просто адресою.

Опишемо його складові:

• протокол — http, ftp, news тощо (у разі введення URL на панелі адреси браузера писати http:// необов'язково);

• ім'я_сервера — доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщено дані;

• номер_порту — логічний канал, яким передаються дані (за винятком деяких рідкісних випадків, вказувати номер порту немає потреби);

• шлях — послідовність розділених скісними рисками імен каталогів та підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл;

• ім'я_файлу — ім'я файлу, який потрібно відкрити.

Часто URL складається лише з двох елементів — протоколу й імені сервера, наприклад:

http://university.edu.ua/.

У такому разі буде завантажено домашню (початкову) сторінку сервера. Зазвичай вона має ім'я index.html.

Розглянемо детальніше спосіб адресації ресурсів URL.

Для того щоб сервер можна було відшукати серед міліонів подібних, він повинен мати унікальну адресу (IP – адреса). Продовжуючи аналогію з містом – кожен будинок повинен мати адресу.

IP – адреса складається з ряду цифр, наприклад 156.124.142.41. Зрозуміло, що користуватися такою адресою досить важко, набагато зручніше користуватися іменами, які містять буквенні позначення.

Саме з цією метою були розроблені сервери імен – DNS. Завдання DNS серверів ставити в відповідність числовій IP – адресі доменну буквенну. Коли ми вводимо ім’я сервера, до якого вирішили підключитися, наш запит поступає на DNS-сервер, який шукає її в своій базі даних. Якщо її там немає він звертається до іншого сервера і так далі поки не відшукає відповідну адресу.

Система доменних імен будується по ієрархічному принципу. Ім’я складається з декількох сегментів – доменів різного рівня, розділених крапкою. Домен верхнього рівня (остання частина адреси) вказує, як в звичайній адресі, країну чи регіон в якому розміщений сервер. Наприклад в адресі www.kspu.edu.ua ua вказує на країну, в данаму випадку – Україна. За кожною країною закріплений домен верхнього рівня навіть, якщо там немає жодного комп’ютера.

Таблиця 1.

Домени верхнього рівня

І це далеко не повний список.

Слід зазначити, що адреса не обов’язково складається з чотирьох частин, можлива і така адреса:

§ www.yahoo.com

§ weblist.com

§ www.nns.ru

Домен верхнього рівня, або наступного рівня, може бути одним з наведених:

arpa Старий домен мережі ARPANET

§ com - Комерційна організація

§ edu - Освітній

§ gov - Урядовий

§ mil - Військовий

§ net - Мережеві інфраструктури

§ org - Некомерційні організації

Але щоб знайти інформаційний ресурс в Internet, знання однієї адреси не досить. Програма повинна знати тип ресурсу, тобто протокол по якому проходитиме обмін даними. Для пошуку ресурсів і доступу до них в системі WWW використовується специфікація URL (Universal Resource Locator) – універсальний локатор ресурса.

Якщо IP-адреса – адреса будівлі в нашому місті, то URL визначає тип об’єкту ( магазин чи бібліотека)і точне місцезнаходження потрібної вам речі в ньому (кімната, полиця).

URL – повна адреса ресурса в мережі Internet, що містить вичерпну інформацію про нього. Так наприклад виглядає повна адреса: http://www.microsoft.com/standards/cdf.htm

Тип ресурсу://Сервер/Шлях на диску

В цій адресі можна виділити три частини:

1. Вказівка типу ресурса

Бувають ресурси таких типів:

§ http:// ресурси WWW.

§ ftp:// звертання до системи FTP.

§ Gopher:// система Gopher.

§ telnet:// звернення до віддаленого комп’ютера через систему Telnet.

§ File:// доступ до файлів локального комп’ютера.

2. Адреса сервера в мережі Internet. Ми вже розглянули його.

3. Повний шлях до потрібного файла на диску комп’ютера.