Ситуація, яка відбувається останні роки на ринку державних закупівель, є абсурдною з точки зору здорового економічного глузду і становить пряму загрозу національній безпеці України.

 Недоліки положень Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» вже досить вичерпно аналізувались і у пресі, і при підготовці рішень державної влади.

У преамбулі Закону про закупівлі визначено: «Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції в цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти і досягнення оптимального і раціонального їх використовування».

У статті 21 Закону про закупівлі вказані принципи, на яких базується проведення державних закупівель, а саме: «Державні закупівлі здійснюються на основі таких принципів: максимальна економія і ефективність; добросовісна конкуренція серед учасників...».

Звідси можна зробити висновок, що задачею Закону про закупівлі є:

— максимальна економія державних коштів замовниками торгів;

— ефективне використовування державних коштів замовниками торгів;

— створення добросовісної конкуренції серед учасників торгів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 1 грудня 2006 року в Закон про закупівлі був внесений ряд змін, зокрема, додана стаття 161 «Реєстр учасників процедур закупівель».

На підставі вищезазначеної статті Міжвідомча комісія із питань державних закупівель почала вести Реєстр учасників процедур закупівель. Причому слід звернути увагу на те, що, по-перше, згідно частини 2 статті 19 Конституції України, «органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України»; по-друге, згідно частини 3 статті 161 Закону про закупівлі, «порядок ведення і функціонування реєстру учасників процедур закупівель визначається рішенням Комісії», це рішення не ухвалене Комісією дотепер; по-третє, за внесення суб'єкта господарювання в реєстр учасників процедур і за перебування в цьому реєстрі потрібно платити «кругленькі» суми коштів.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» були внесені зміни в статтю 28 Закону про закупівлі, згідно якої, для того, щоб торги відбулися, потрібно, щоб до оцінки було допущено не менше трьох тендерних пропозицій.

Для участі в торгах кожен учасник повинен сплатити:

1) тендерну документацію (оплачується на рахунок замовника торгів або його консультанта, приблизна вартість 1—2,5 % від очікуваної вартості предмету закупівлі залежить від предмету закупівлі);

2) участь в Реєстрі учасників процедур закупівель.

Вартість послуг з 1 серпня 2007 року по отриманню і доставці документів

На підставах, визначених статтею 28 Закону про закупівлі, торги відміняють або визнають за тих, що не відбудуться. У такому разі засоби, сплачені учасниками торгів за участь в торгах, не повертаються і не перераховуються на повторні торги. Пакет документів потрібно оформляти повторно. Учасники витрачають час на повторну підготовку до торгів.

Для того, щоб торги відбулися з першої спроби, учасники між собою домовляються. Згідно такої домовленості, між трьома учасниками торгів, які потрібні для кожного тендеру, відбувається розподіл замовників. Територія адміністративно-територіальної одиниці (область або район), іноді інша територія або навіть ціла держава ділиться умовно між учасниками торгів. За кожним учасником закріплюється перелік замовників, на торгах у якого переможе певний учасник.

Тому в переважній більшості випадків на торги подається три тендерні пропозиції від учасників, які заздалегідь домовилися. Згідно такої домовленості, комерційні пропозиції визначені так, щоб на торгах переміг «потрібний» учасник. Звичайно, при таких обставинах не може йти мова про яку-небудь конкуренцію, зниження цін і т.п.

Потрібно підкреслити ще одну негативну рису торгів. Всі супутні витрати, такі як оплата тендерної документації, реєстру і виписки з нього, кожен учасник включає у вартість предмету закупівлі. Тому замовники в результаті купують предмет закупівлі за завищеними цінами.

У такій схемі містяться дії, передбачені статтями 5 і 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року.

Стаття 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає: «Узгодженими діями є висновок суб'єктами господарювання угод в будь-якій формі, ухвалення об'єднаннями рішень в будь-якій формі, а також будь-яка інша узгоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання». Як вже наголошувалося, такі угоди полягають. Форма і порядок виконання регулюється самими сторонами угоди. Згідно «діловій практиці», такі угоди переважно полягають в усній формі.

Стаття 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає: «Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які привели або можуть привести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, признаються узгоджені дії, які торкаються:

«...4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів...».

Отже, як випливає з вищенаведеного, така схема порушує як мінімум дві статті Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопаду 1993 року Антимонопольний комітет України (АМКУ) є державним органом із спеціальним статусом, мета діяльності якого — захист конкуренції. Згідно статті 31 Закону про закупівлі, «реалізацію основної мети Закону щодо створення конкурентного середовища у сфері закупівель забезпечує АМКУ».

Для виконання функцій, покладених на кожного замовника, потрібен предмет закупівлі (товар, роботи, послуги), визначений в торгах. На початку року замовники користуються залишками, можливістю пролонгації договору згідно частини 2 статті 34 і статті 2 Закону про закупівлі, але за цей час вони повинні закінчити проведення торгів і підписати новий договір.

Якщо замовники напишуть заяви до компетентних органів про завищення цін, про відсутність конкурентного середовища між учасниками торгів, то це може викликати наслідки, передбачені статтею 28 Закону про закупівлі, і затягне процес проведення торгів. А у випадку якщо замовник залишиться без товару, роботи або послуги, яку він повинен був закупити, то він виявиться перед загрозою невиконання покладених на нього функцій, за що понесе відповідальність.

Тому замовник закриває очі на процедуру торгів, в якій де-юре все законно, а де-факто незаконно.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що Закон про закупівлі не виконує покладених на нього задач. Мета, поставлена перед Законом, не досягається.

Якщо Закон про закупівлі не регулює належним чином відносини, що виникають при здійсненні державних закупівель, то, можливо, його слід відмінити. А замовників торгів зобов'язати діяти в даній сфері в загальному порядку на підставі Господарського і Цивільного кодексів і іншого чинного законодавства України.

У Верховній Раді України зареєстровано приблизно два десятки законопроектів, що змінюють Закон про закупівлі або взагалі пропонують нові тексти Закону.

 Найближчими діями по розвитку системи державних закупівель повинні бути наступні:

1.Подальша оптимізація нормативно-правової бази щодо державних закупівель і державного замовлення;

07.02.2008 роки був внесений проект Закону України № 1476-д Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошті".

Проектом передбачене спрощення механізму проведення процедур державних закупівель, збільшення цінових меж предмету закупівлі (при яких необхідно проводити тендери), упровадження безкоштовної публікації і оприлюднення оголошень про проведення торгів, зменшення мінімальної кількості учасників торгів, а також виключення норми щодо зупинки здійснення платежів органами держказначейства у разі судового оскарження.

На сьогоднішній день замість втратившого чинність Закона України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 року №1490-Ш існує Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

1. Забезпечення контролю за дотриманням конкурентних принципів здійснення державних закупівель згідно вимогам чинного законодавства (збільшення кількості перевірок розпорядників державних коштів);

2. Підвищення загального професіонально-кваліфікаційного рівня державних службовців, зокрема тих, діяльність яких пов'язана з проведенням державних закупівель

 У 2002 році міністерством спільно з шведським агентством SIDA організовано і проведено 5 міжрегіональних семінарів ( у Тернополі, Черкасах, АР Крим і Києві), в яких взяли участь близько 120 учасників; з вересня 2002 року встановлені постійно діючі учбові курси з питань державних закупівель на базі державних учбових закладів);

3. Поглиблення міжнародної співпраці з питань державних закупівель

 В кінці 2002 року почалася реалізація загального проекту з Світовим банком, який передбачає надання технічної і фінансової допомоги Україні в розвитку окремих елементів системи держзакупівель, зокрема, удосконалення законодавства, навчання фахівців, розвиток інформаційних технологій і т.п.;

4. Розвиток інформаційних технологій у сфері державних закупівель

Ситуацію можна змінити на краще за умові скорішого створення державного веб-порталу з питань закупівель, а до його створення уявляється доцільним передбачити у законодавстві України у сфері закупівель можливість оприлюднення органами місцевого самоврядування відповідної інформації на власних веб-сайтах, що дозволити місцевим радам мінімізувати нецільові витрати та спрямувати кошті на закупівлю необхідних для жителів товарів, робіт, послуг.

5. Упровадження методично-раз’яснювальних матеріалів на основі вивчення і узагальнення судової практики, пов'язаної з розглядом питань відносно державних закупівель;

6. Розробка механізму і упровадження аудиту державних закупівель як способу попередження порушень замовниками законодавства по державних закупівлях

7. Розробка списку кваліфікованих постачальників.

Ведення державними замовниками, що регулярно здійснюють закупівлі, списку кваліфікованих постачальників є корисною за умови, що включення в такі списки не має іншого призначення, як тільки позбавити постачальника від необхідності багатократного проходження попередньої кваліфікації. Проте наявність списку кваліфікованих учасників не повинна звільняти державного замовника від обов'язку проводити відкритий конкурс з допущенням до участі в ньому не тільки осіб, що мають статус кваліфікованого постачальника, але і будь-яких інших осіб, що відповідають аналогічним кваліфікованим вимогам.

8. В цілях розширення конкуренції при проведенні торгів на поставку товарів, виконання робіт і для підвищення зацікавленості постачальників в участі тендерів, потрібно встановити як заохочення звання «Постачальник продукції для державних потреб».