РОЗДІЛ I . ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬ

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬ

1.1.Історія розвитку закупівель

1.2.Законодавче забезпечення державних закупівель та проведення торгів

1.3. Принципи та задачі державних закупівель

РОЗДІЛ II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАКУПІВЕЛЬ

2.1 Організація діяльності тендерного комітету та практика проведення процедур закупівель за державні кошти України

2.2 Дослідження розробки, структури, порядку надання тендерної документації на КП «Донецькміськводоканал»

2.3 Умови укладання договорів при закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти на КП «Донецькміськводоканал»

РОЗДІЛ III ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ТОРГІВ ТА УДОСКАНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАКУПІВЛІ ТОВАРІВ, РОБІТ І ПОСЛУГ ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ

3.1 Контроль та відповідальність за порушення норм яких повинні дотримуватись суб’єкти при здійсненні закупівель за державні кошти

3.2.Аналіз кризи державних закупівель в Україні та шляхи її подолання

3.3 Порівняльний аналіз положень Закону України «Про закупівлю

товарів, робіт і послуг за державні кошти» та Тимчасового положення про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки велике значення має ефективне використання ресурсів, які знаходяться в розпорядженні держави або великих підприємств. Тому виникає питання, яким саме чином може здійснюватись така діяльність. Найбільш сприятливими здаються умови для створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.

Але діюче законодавство не чітко визначає деякі моменти державних закупівель і часто виникають проблеми, пов’язані з виконанням процедури закупівлі.

Таким чином, обрана тема дипломної роботи є своєчасною, актуальною та необхідною на даному етапі розвитку законодавства України. Актуальність обраної теми полягає в тому, що сучасний стан закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти перебуває в скрутному становищі та потребує законодавчого врегулювання.

Проблеми, які постають при розгляді даної теми, багато в чому залежать від професіоналізму законодавців та юристів-практиків, які безпосередньо приймають участь у здійсненні закупівлі.

Найважливішім, виглядає спроможність використовувати правові методи та механізми для захисту інтересів держави та підприємства, отримувати більший прибуток шляхом здійснення державних закупівель. Для цього автором зроблено аналіз існуючих проблем у законодавстві про проведення торгів та запропоновано деякі шляхи їх подолання.

Метою роботи є:

ü проведення теоретичного дослідження правового регулювання закупівель в Україні;

ü здійсненні загального огляду розвитку актуальних проблем регулювання державних закупівель;

ü обґрунтування загального підходу та розробка конкретних рекомендацій по вдосконаленню правового регулювання торгів ;

ü підготовка основних напрямків державної політики щодо здійснення закупівель

Для досягнення цієї мети автором поставлені та вирішені наступні задачі: проаналізувати економічно-правову сутність закупівель, провести дослідження надання тендерної документації, зазначити умови укладання договорів при закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, дослідити правову діяльність Комунального Підприємства «Донецькміськводоканал» при здійсненні процедури закупівель .

Предметом дослідження даної роботи є правове регулювання організації проведення закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти.

Для повного дослідження автором були використані наступні методи наукового пізнання: історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний, статистичний, індукції, дедукції.

Комплексне використання вказаних методів дозволило автору розв’язати теоретичні завдання та запропонувати шляхи вдосконалення системи правового регулювання орендних відносин.

Теоретичну основу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених – юристів та економістів, а саме: Підопригора О.А., Голобородько К.Н., Політучий С.Я, Рудьонок Е., Усенко Я.Б. Бібіков А.І., Щербина В.С., Знаменський Г.Л., Мамутов В.К. та ін.

Емпіричну основу дослідження склали практика застосування законодавства про закупівлю КП «Донецькміськводоканал», судова та інша господарсько-правова практика.

Виходячи зі вищевказаного та виділяючи проблеми доцільним є побудувати роботу наступним чином: Перший розділ присвячується теоретичним проблемам. А саме визначенню історії розвитку закупівель, законодавчого забезпечення державних закупівель та проведення торгів, а також основні принципи та задачі державних закупівель. У першому розділу вказується загальні питання державних закупівель.

Другий розділ присвячений практичним проблемам застосування нормативної бази. Проблеми, які розглянуті є основними практичними питаннями з якими зіштовхуються замовник й постачальник, а саме, організація діяльності тендерного комітету та практика проведення процедур закупівель за державні кошти України, порядок надання тендерної документації та умови укладання договорів при закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. На практиці виникає найбільш питань саме ці проблеми, тому доцільним є їх висвітлення.

Третій розділ характеризує проблеми законодавчого регулювання державних закупівель. У цьому розділі виявляються прогалини та недосконалість організації роботи, законодавства та запропоновані методи їх подолання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні дисципліни «Господарське право України», «Господарсько-процесуальне право України», а також для спецкурсу «Державні закупівлі України»

Висновки, щодо розділу I

Одним із перших нормативних документів в Україні, що врегульовував процес здійснення державних закупівель, була Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 року № 871, якою визначався Порядок організації та проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні для іноземних, а також українських підприємств, установ і організацій на конкурсних засадах, що гарантувало замовникам виконання у межах погодженої вартості необхідних поставок закупівель по імпорту товарів, обсягів робіт і послуг, оптимальний вибір інвестиційних проектів у різних галузях економіки, а також досягнення мінімального рівня контрактових цін і вибір найсприятливіших умов реалізації контракту.

Але під час дії зазначеної постанови склалася парадоксальна ситуація щодо задоволення державних потреб: стосовно іноземного постачальника держава дотримувалася загальноприйнятої у міжнародній торгівлі практики розміщення державних контрактів винятково на конкурсних засадах, а всередині країни державні контракти розміщувалися на директивних засадах, що суперечило ринковому механізму.

На зміну зазначеному порядку організації та проведення торгів Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1997 року № 694 «Про організацію та проведення міжнародних торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) іноземного походження» було введено новий порядок, який лише змінив організацію та проведення торгів. Застосування його було обов'язковим для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності при закупівлях товарів (робіт, послуг), які здійснювалися за рахунок коштів державного бюджету або іноземних кредитів, що залучалися під гарантії Кабінету Міністрів України, якщо вартість таких закупівель дорівнювала або перевищувала 10 тис. гривень. Правила здійснення державних закупівель, визначені згаданими постановами, не відповідали міжнародним вимогам, тому об’єктивно виникла потреба в закріпленні регулювання державних закупівель на законодавчому рівні.

Усі вищезазначені елементи державних закупівель знайшли відображення у Законі України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р. № 1490-ІІІ, який став важливим кроком у частині законодавчого забезпечення системи державних закупівель та у розбудові цивілізованої ринкової економіки на шляху приведення внутрішнього законодавства України з питань державних закупівель у відповідність до норм і правил міжнародної торгівлі.

Проте варто зазначити, що в Україні не було цілісної системи державних закупівель, яка б відповідала вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та забезпечувала досягнення оптимального і раціонального використання державних коштів. Мали місце численні порушення на усіх рівнях управління державними закупівлями, починаючи з нормативно-правового забезпечення та закінчуючи організацією системи внутрішнього контролю у цій сфері діяльності. Тому посилення парламентського контролю – вимушений крок, спричинений незадовільним станом системи державних закупівель в Україні, процвітанням корупції та зловживання службовим становищем при використанні бюджетних коштів.

Вищенаведеним Законом запроваджено:

1. механізм міжвідомчої координації, у зв'язку з чим введено нові поняття "генеральний замовник" та "закупівля на засадах міжвідомчої координації". Закупівля на засадах міжвідомчої координації передбачає можливість проведення процедур закупівель тендерним комітетом розпорядника державних коштів вищого рівня (генеральним замовником) для укладання договорів розпорядниками нижчого рівня;

2. редукціон (нова процедура закупівлі);

3. засади громадського контролю;

4. нові критерії оцінки тендерних пропозицій

Державний нагляд, контроль та координацію у сфері закупівель закріплено за Верховною Радою України; Кабінетом Міністрів України; спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг; Рахунковою палатою; Державною контрольно-ревізійною службою України; Державним казначейством України; Міністерством аграрної політики України; спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики відповідно до Закону України "Про державну статистику"; правоохоронними органами в межах компетенції, визначеної Конституцією України та законами України.

Нині в Україні відбувається активне формування системи державних закупівель. І хоча цей процес істотним чином і впливає на механізми і методику реалізації своїх прав учасниками процедур закупівель за державні кошти, певні проблеми у цій сфері все ж залишаються, що, в свою чергу, призводить до виникнення судових спорів із цих питань.

Висновки, щодо розділу II

Таким чином, проаналізувавши порядок проведення та особливості закупівель за державні кошти треба визначити.

Для організації та проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти керівництвом замовника створюється тендерний комітет. Склад тендерного комітету і положення про тендерний комітет затверджується рішенням замовника. Кількість членів тендерного комітету повинна бути не менше 5 осіб. Члени тендерного комітету, в обов’язковому порядку протягом шести місяців з моменту вступу до тендерного комітету повинні отримати свідоцтва відповідного зразка про проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедури закупівлі. Повторне підвищення кваліфікації здійснюється не рідше одного разу на кожні два роки.

До роботи тендерних комітетів на договірних засадах можуть залучатися різні спеціалісти, експерти, консультанти, однак вони не несуть відповідальність за рішення, дії чи бездіяльність тендерного комітету. Рішення тендерного комітету оформляється відповідним протоколом.

На початку року тендерний комітет замовника складає річний план закупівлі, визначає етапи та строки здійснення процедури торгів та відповідальних осіб за їх проведення.

Процедура торгів не може здійснюватись до публікації оголошення про неї у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації та в інформаційному бюлетені Тендерної палати України (крім випадків застосування замовником процедур торгів з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника). Важливим етапом підготовки до проведення закупівлі є вибір найбільш прийнятної процедури торгів. Законодавством визначено, що закупівля може здійснюватись шляхом проведення відкритих торгів, торгів з обмеженою участю, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій (котирувань), закупівлі в одного учасника.

Слід звернути увагу, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та інших законодавчих актів України" від 15 грудня 2005 року № 3205-IV введено нову процедуру здійснення закупівлі – торги із зменшенням ціни (редукціон).Зазначена процедура застосовується у випадках, коли предметом закупівлі є товари, чи послуги, для яких існує постійно-діючий ринок і які виробляються або виконуються не за окремо розробленими специфікаціями, за умови, якщо очікувана вартість закупівлі таких товарів перевищує 100 тисяч гривень.

На сьогодні значно збільшився обсяг проведення відкритих торгів. Зазначена процедура є найбільш простою та відповідає головному принципу державних закупівель - прозорості і відкритості державних закупівель. Участь у відкритих торгах мають право брати всі учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення в інформаційних системах мережі Інтернет, в інформаційному бюлетені Тендерної палати України та в спеціалізованому друкованому виданні.

Що стосується процедури двоступеневих торгів, то вона застосовується в тих випадках, коли замовник не може визначитись з переліком необхідних товарів чи робіт, вибрати вид потрібних послуг, або, якщо з метою ефективного здійснення закупівлі необхідно провести попередні переговори з учасниками. Крім того, двоступеневі торги застосовуються під час здійснення закупівлі наукових досліджень, експериментів, розробок, надання консультаційних та інших спеціальних видів послуг. Процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) застосовується до закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 100 тисяч гривень.

Раніше до участі у процедурі запиту цінових пропозицій (котирувань) запрошувалось не менше ніж 5 учасників.

На сьогодні їх кількість зменшена від п`яти до трьох. Крім того, запрошення до участі замовник може надсилати, як письмово, так і шляхом опублікування оголошення в інформаційних системах мережі Інтернет.

Строк подання тендерних пропозицій визначається замовником.

Результат проведення будь-якої процедури торгів, в першу чергу, залежить від якості та повноти оформлення тендерної документації, оскільки оцінка, порівняння та акцептування тендерної пропозиції залежить від сукупності інформації, що міститься в тендерній документації.

Оскільки тендерні пропозиції учасників торгів оцінюється відповідно до критеріїв, специфікації та технічного завдання, визначених тендерною документацією вони повинні бути чіткими, повними за змістом та зрозумілими. Пропозиція, яка за критеріями оцінки визнана найкращою, акцептується. Протягом п`яти календарних днів з дня акцепту замовник надсилає учаснику – переможцю торгів повідомлення про результат проведеної процедури. З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник не раніше ніж через п`ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам торгів про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий укладає договір про закупівлю. Після цього, протягом 10 календарних днів з дня укладання договору про закупівлю, замовник опубліковує оголошення про результати торгів (відкритих торгів, двоступеневих торгів, торгів з обмеженою участю) в інформаційних системах мережі Інтернет, в Інформаційному бюлетені Тендерної палати України, а також у спеціалізованому друкованому виданні.

Таким чином, існуюче правове поле у сфері державних закупівель спрямоване на створення конкурентного середовища з метою оптимізації та раціоналізації використання бюджетних коштів. Але останнім часом було виявлене зловживання та прояви корупції у сфері державних закупівель

Висновки, щодо розділу III

Таким чином, проаналізувавши відповідальність за порушення законодавства при здійсненні торгів та удосконалення процессів закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти треба зазначити, що позитивний розвиток основних елементів системи державних закупівель, практика функціонування системи державних закупівель свідчить про існування фактів порушень замовниками встановлених законодавством процедур закупівель. Аналіз законодавчої бази і стани розвитку окремих елементів системи державних закупівель і державного замовлення свідчить про необхідність виконання ряду заходів як правового, так і організаційного характеру.

Проблеми, що вимагають рішення у сфері державних закупівель вимагають невідкладного рішення. Перш за все це:

- недосконалість законодавства, регулюючого питання формування державного замовлення на поставки продукції для державних потреб і захисту вітчизняних виробників при здійсненні державних закупівель;

- недостатній рівень погашення заборгованості за виконані в попередні роки державні замовлення;

- неналежне дотримання розпорядниками всіх рівнів вимог законодавства щодо здійснення державних закупівель;

Звідси витікає цілий ряд порушень у сфері держзакупівель, серед яких найпоширенішими є:

- дроблення предмету закупівель з метою уникнення процедури відкритих торгів;

- складання тендерної документації з порушеннями законодавства;

- ненадання або невчасне надання повідомлень про результати торгів в бюлетень "Вісник державніх закупівель";

- повільне упровадження механізму міжвідомчої координації державних закупівель ;

- відсутність узагальненої судової практики по розгляду в судах цивільно-господарських питань по організації і проведенню процедур державних закупівель і укладенню договорів по їх результатах;

- тяганина з упровадженням інформаційних технологій в сферу державних закупівель, зокрема, засобів програмного забезпечення і інтернет-ресурсів для автоматизації проведення державних закупівель, зокрема комп'ютеризації процедур закупівель.

Найближчі кроки для удосконалення системи державних закупівель є Забезпечення контролю за дотриманням конкурентних принципів здійснення державних закупівель згідно вимогам чинного законодавства, підвищення загального професіонально-кваліфікаційного рівня державних службовців, зокрема тих, діяльність яких пов'язана з проведенням державних закупівель, поглиблення міжнародної співпраці з питань державних закупівель, розвиток інформаційних технологій у сфері державних закупівель, упровадження методично-раз’яснювальних матеріалів на основі вивчення і узагальнення судової практики, пов'язаної з розглядом питань відносно державних закупівель, розробка механізму і упровадження аудиту державних закупівель як способу попередження порушень замовниками законодавства по державних закупівлях, розробка списку кваліфікованих постачальників, в цілях розширення конкуренції при проведенні торгів на поставку товарів, виконання робіт і для підвищення зацікавленості постачальників в участі тендерів, потрібно встановити як заохочення звання «Постачальник продукції для державних потреб».

ВИСНОВКИ

Необхідність вдосконалення законодавства в сфері державних закупівель давно усвідомлюється фахівцями і учасниками процесу закупівель. Невідкладною задачею тут є усунення численних суперечностей між нормами різних актів, регулюючих державні закупівлі. Проте радикальне поліпшення положення в цій області неможливе без зведення воєдино розрізнених нині норм, регулюючих окремі аспекти відносин, які виникають в процесі державних закупівель, в цілях забезпечення їх узгодженості і несуперечності.

Така систематизація повинна бути зроблена як відносно групи нормативних актів, регулюючих різні процедури розміщення державного контракту, так і групи нормативних актів, в основному присвячених регулюванню відносин, що виникають в процесі виконання державного контракту.

Необхідно дати чітке законодавче визначення поняття закупівель для державних потреб, щоб недвозначно позначити межі застосування передбачених законом процедур. Представляється, що у визначення закупівель для державних потреб повинні входити дві істотні ознаки:

по-перше, ці закупівлі повинні здійснюватися бюджетними установами (зокрема – органами державної влади);

по-друге, ці закупівлі повинні здійснюватися за рахунок засобів бюджету і позабюджетних фондів.

Необхідна відміна діючих жорстких обмежень на залучення іноземних постачальників до поставок продукції для державних потреб. Обмеження на участь іноземних постачальників в конкурсі можуть допускатися лише у випадках, передбачених українським законодавством.

В цілях заохочення конкуренція і зниження ступеня монополізації окремих ринків слід передбачити можливість участі в конкурсах груп постачальників, об'єднаних договором про спільну діяльність або договором про створення фінансово-промислової групи. При цьому для зниження ризиків державного замовника слід передбачити солідарну відповідальність учасників такої групи за дії всіх становлячих її осіб. В цілях проходження попереднього кваліфікаційного відбору повинні братися до уваги відповідні показники всіх складових групу осіб: наприклад, фінансові або трудові ресурси повинні підсумовуватися, а дискваліфікаційні показники однієї з вхідних в групу осіб повинні вважатися підставою для дискваліфікації всієї групи в цілому.

Необхідно істотно деталізувати регулювання конкурсних процедур.

В цілях розширення конкуренції при проведенні конкурсів на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних (муніципальних) потреб можна запропонувати наступні заходи:

1. Упровадження на законодавчому рівні обов'язкової електронної публікації запрошень до участі в конкурсах і заохочення такої практики на офіційному сайті.

2. Підвищення зацікавленості постачальників в участі в конкурсах шляхом встановлення звання «Постачальник продукції для державних (муніципальних) потреб».

Таке звання може привласнюватися виконавцям, що регулярно беруть участь в поставках для державних потреб за умови добросовісного виконання ними своїх договірних зобов'язань. Це звання може використовуватися постачальниками в рекламних цілях, а також давати перевагу претенденту, що володіє вказаним званням, перед іншими претендентами при участі в конкурсі за інших рівних умов.

Необхідно уточнити процедури зіставлення і оцінки конкурсних заявок і перелік критеріїв визначення переможця конкурсу. При цьому слід враховувати, що немає необхідності в застосуванні складної (тобто що враховує декілька критеріїв) системи оцінки конкурсних заявок при закупівлях стандартизованих товарів, для яких є ринок, що склався. Тим часом застосування складної системи оцінки істотно знижує прозорість відбору переможця. Тому в законі доцільно дати перелік випадків, коли відбір переможця здійснюється тільки за ціною.

У тих же випадках, коли визначення переможця конкурсу допускається виробляти по декількох критеріях, необхідно вимагати включення в конкурсну документацію переліку вживаних критеріїв з вказівкою їх відносної значущості і методики порівняльної оцінки, оскільки різні критерії мають неоднакову питому вагу при оцінці заявок.

Крім того, в цілях забезпечення прозорості процесу оцінки і зіставлення конкурсних заявок представляється доцільним наділити представників претендентів правом бути присутнім при цьому.

У законодавстві необхідно встановити підстави і порядок визнання конкурсу тим, що не відбудеться. Крім такої традиційної підстави, як участь в конкурсі менше двох постачальників, слід передбачити можливість визнання конкурсу тим, що не відбудеться у випадку, якщо всі постачальники, що беруть участь в конкурсі, запропонували невигідні для замовника умови. Це особливо актуально в галузях з обмеженою конкуренцією, де учасники конкурсу шляхом змови можуть пропонувати необґрунтовані завищені ціни.

На нашу думку, доцільно закріпити в законі перелік підстав для визнання результатів конкурсу недійсними. Такими підставами повинні бути допущені в процесі конкурсу порушення, які вплинули або могли вплинути на його результати. При цьому для полегшення судового розгляду представляється бажаним використати деякі доказові презумпції, тобто встановити в законі перелік порушень з боку державного (муніципального) замовника або сформованої їм конкурсної комісії, які є безумовними підставами для визнання результатів конкурсу недійсними незалежно від того, чи доведе зацікавлену особу, що такі порушення вплинули на результати конкурсу. До числа таких підстав слід, зокрема, віднести: порушення заборони на участь у складі конкурсної комісії осіб, зацікавлених в результатах конкурсу; надання окремим претендентам переваг при ознайомленні з конкурсною документацією; використовування сукупності критеріїв для оцінки конкурсних заявок без публікації у складі конкурсної документації методики їх порівняння і оцінки; необгрунтоване усунення окремих претендентів від участі в конкурсі і ін. Необхідно також передбачити можливість визнання недійсним державного (муніципального) контракту, укладеного за наслідками інших процедур, у випадку, якщо дані способи розміщення контракту були застосовані за відсутності для цього встановлених законом підстав.

Щоб уникнути штучного обмеження конкуренції шляхом використовування закритого конкурсу необхідно встановити, що єдиною підставою для його проведення є поставки товарів (робіт, послуг) для потреб оборони і безпеки держави в частині, що становить державну таємницю, відповідно до українського законодавства.

Необхідно встановити в законі вичерпний перелік підстав, коли державний контракт може полягати шляхом закупівель у єдиного джерела, виходячи з передумови, що при значній ціні контракту і відсутності прямих перешкод до проведення конкурсу виключення з конкурсного порядку допускатися не повинні.

В той же час до складання такого переліку слід підходити дуже уважно, враховуючи, що пропуски в ньому можуть заблокувати закупівлі деяких видів товарів, робіт і послуг, які не можна придбати іншими способами. Це торкається, наприклад: продукції природних монополій, а також локальних природних монополій; культурних цінностей; виняткових прав або товарів, відносно яких єдиний постачальник володіє винятковими правами, за відсутності рівноцінної заміни. До інших можливих підстав закупівель у єдиного джерела можна віднести наявність термінової потреби, обумовленої надзвичайними обставинами; необхідність забезпечення технічної сумісності з раніше закупленими товарами, роботами або послугами. В цілях боротьби з правопорушеннями у області державних закупівель треба необхідним встановити адміністративну і кримінальну відповідальність посадовців державного (муніципального) замовника, членів конкурсної комісії або посадовців органів, що здійснюють координацію процедур розміщення державних (муніципальних) контрактів і контроль їх проведення, за порушення законодавства, що регламентує процедури розміщення державних (муніципальних) контрактів.

Таким чином, наявні у законодавстві України істотні суперечності та прогалини в сфері державних закупівель обумовлюють актуальність та своєчасність розробки та прийняття нового Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ухвала Кабінета Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок організації і проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні" від 21.10.93 року № 871 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - N 3. - Ст. 59

2. Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22.12.95 року №493/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.- 1996.- -N 3 - (16.01.96) - Ст. 9

3. Ухвала Кабінету Міністрів України «Про Порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» з 29.02.96 року №266 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - N 8 - Ст. 239

4. Законом України "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.1999 року №464 // Урядовий кур'єр. – 1999. - N 65 - Ст.66

5. Програми інтеграції України в ЄС, з урахуванням послання Президента України Верховній Раді України «Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки»

// Урядовий кур'єр. - 2002. – 11. - N 211. - Ст.58

6. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490 – III \\ Відомості Верховної Ради України. - 2000. - N 20 (19.05.2000). - Ст. 148

7. Наказ Держбуду України Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003. - № 12 – Ст.256

8. Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження форм річного плану закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20.06.2006 №218-р // Офіційний вісник України. - 2006. - N 32 (23.08.2006). - ст. 2363

9. Основи Державного классіфікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації від 30.12.1997 № 822 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. - 2003. - . - № 4 – Ст.4

10. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 02.06.2005 року 2631-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 5-6 (09.02.2001) - ст. 30

11. Розпорядженням Антимонопольного комітету «Про затвердження форм звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та Інструкцій щодо їх заповнення» від 26.06.2006 № 219-р // Офіційний вісник України. - 2006. - N 32 (23.08.2006) - ст. 2364

12. Розпорядженням Антимонопольного комітету «Про затвердження форм оголошень про проведення процедур закупівель та Інструкцій щодо їх заповнення» від 26.06.2006 № 217-р // Офіційний вісник України. - 2006. - N 32 (23.08.2006). - ст. 2362

13. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.

14. Закон України. «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р // Урядовий кур'єр. — 2002. - 27 березня

15. Закон України «Про захист економічної конкуренції» вiд 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - N 12. - ст.64

16. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001. - № 36.-Ст.188

17. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 р.//Х.: - ТОВ „Одісей”, - 2004.- С.856

18. Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань державних закупівель //В.М. Колотій та ін. (підгот.) Науково-дослідний економічний інститут. – К. 2001. – С. 208.

19. Цивільне право України: Підручник у двох книгах. Книга 2. За редакцією О.В. Дзери та Н.С.Кузнєцової. - Київ: Юрінком Інтер, 2002. –С.640

20. Александров В.Т. , Ворона А.І., Германчук П.К., Назарчук О.І., Петренко П.Г. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державні замовлення та державні закупівлі. - К. - 2004. - С.89

21. Апопій І. Нові аспекти укладання договору поставки продукції для державних потреб // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №2.-С.18

22. Золотухин А. Что нужно знать уважаемому предпринимателю, решившему поторговать с государством // Бизнес. - 2001. - № 16 (431).

23. Максименко З.В., Ткаченко Н.Б. Державні закупівлі в Україні: економічні аспекти та збірка нормативних актів. Навч. Посібн.- К. - 2004.-С.56

24. Шевченко Л. И. Регулирование отношений поставки: теория и практика.- СПб., 2002. - С.221

25. Юрій Сколотяний. Газета «Дзеркало тижня». - №21. - 1 квітня 2006 р

26. Вайпан В.А. Практика применения законодательства о размещении заказов для государственных и муниципальных нужд ( с учетом Федерального закона от 20 апреля 2007г. № 53 –ФЗ) //Право и экономика.–2007.-№5.-С.4-11.

27. Манько Н. Закованные в тендер // Голос Украины. – 2007. - 27 марта (№53). – С.18

28. Скрипник В. Десять гривен за минуту телефонного разговора // Голос Украины. – 2007. – 7 июня (№98). – С.6.

29. Цебак И.И. Госзакупки: де-юре и де-факто...// Юридическая практика № 10 (532). – 4 марта 2008 года. – С.11

30. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004. – С.1457.

31. Пилипенко О.Л., Щербина В.С. Господарське право: курс лекцій. Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1991. – 140 с.

32. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право Украины: Учебное пособие. – М.: Издательство РДЛ, 2000. – 580 с.

33. Щербина В.С. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 754 с.

34. Хозяйственное право / Под ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 804 с.

35. Господарське право: Практикум / В.С.Щербина, Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інші. / За заг. ред. В.С. Щербіни. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 289 с.

36. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Г.Л. Знаменський, В.С. Щербина та ін., За ред. В.К. Мамутова. – К., 2004. – 750 с.

37. Корытцев М. Механизм формирования регионального заказа: теория и практика // Информационно-аналитический бюллетень «Конкурсные торги». - 2002. - № 3.

38. Решение Межведомственная комиссия по вопросам государственных закупок "О рассмотрении жалобы о проведении процедуры закупки за государственные средства рыбы свежемороженой" від 03.13.2008 р. № 142/03-ск // Інформаційний бюлетень Тендерної палати України. - 2008. - № 12

39. Юрій ГАНУЩАК. Система державних закупівель: як має бути: «Дзеркало тижня» - № 30 (659) 18 — 24 серпня 2007р.

40. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.95 № 356/95 ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 34 - ст. 266

41. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 №2135-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- N22 (02.06.92).-ст.303

42. Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 №3341-XII//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N35 (31.08.93). - ст. 358

43. Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 2001.01.11 №562// Відомості Верховної Ради України - 2001. - N 1(23.03.2001). - ст. 64

44. Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопаду 1993 року № 2837 // Відомості Верховної Ради України.- 1993.-№50(14.12.93)-ст.472

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬ

1.1.Історія розвитку закупівель

1.2.Законодавче забезпечення державних закупівель та проведення торгів

1.3. Принципи та задачі державних закупівель

РОЗДІЛ II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАКУПІВЕЛЬ

2.2 Дослідження розробки, структури, порядку надання тендерної документації на КП «Донецькміськводоканал»

3.2.Аналіз кризи державних закупівель в Україні та шляхи її подолання

3.3 Порівняльний аналіз положень Закону України «Про закупівлю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Метою роботи є:

ü проведення теоретичного дослідження правового регулювання закупівель в Україні;

ü здійсненні загального огляду розвитку актуальних проблем регулювання державних закупівель;

ü підготовка основних напрямків державної політики щодо здійснення закупівель

РОЗДІЛ I . ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАКУПІВЕЛЬ

1.1 Історія розвитку закупівель

Перехід від вольового до економічного підходу у відносинах між державою і виробниками (постачальниками) матеріальних ресурсів почався в XVII столітті, коли вперше з'явилася згадка про участь держави в ринкових відносинах як їх суб'єкта.

Історично перші згадки про заходи в Росії, які з певними обмовками можна розглядати як публічні торги, відносяться до періоду царювання Олексія Михайловича. Зберігся царський Указ, датований 7 липня 1654 р., про підрядну ціну на доставку до Смоленську борошна і сухарів.

Активізація економічних відносин в Росії за часів Петра I викликала зростання кількості публічних торгів. Перш за все, цьому сприяла військова активність царя.

Вже перші конкурси, організовані у той час, мали специфічні риси, характерні і для сучасних торгів. Перш за все, йдеться про відвертість і гласність відбору при проведенні торгів.

У 1714 р. спеціальним сенатським рішенням обумовлювалося публічне повідомлення результатів не тільки найважливіших, але і різних дрібних торгів. Необхідно було вказувати, хто на що н підрядився, за якими цінами. Ці відомості також подавалися в Канцелярію Сенату.

Була офіційно введена посада гоф-маклера (розпорядника, організатора торгів), без якого проведення конкурсу заборонялося. Звичайно ними були грамотні купці, що спеціалізуються на державних підрядах, які знали тонкість процесу і способи отримання вигідного результату.

Схема роботи з підрядниками була така: писалися квитки з вказівкою підряду, час (термін), з якого починали прийматися заявки і місце, куди повинні прибути претенденти підряду. Квитки відправлялися поліцмейстеру, який повинен був вивішувати їх в найвидніших місцях. Зразу ж йшла розсилка в магістрати (адміністрації) інших міст. Про матеріали, поставка яких повинна була відбутися влітку, повідомляти вказувалося в листопаді, зимових же - не пізніше за липень.

Підряд віддавався тому, хто запропонував найнижчу ціну за умови, що підрядчик був надійний. Якщо підрядчик виявлявся необов'язковим або недостатньо спроможним, підряд віддавався "вірній" людині, хай навіть і дорожче, але чиї поручительство і стан справ відповідали вимогам.

Наступний документ - Регул провіантського правління - був затверджений при Єлизаветі Петрівні в 1758 р., і він торкався поставок продовольства (переважно хліби).

Особлива увага в цьому документі надавалася закупівлям саме у виробників, минувши купців. Шляхті (дрібномаєтним дворянам) і селянам надавалася перевага при отриманні замовлення на поставку. Цим переслідувалася мета прибрати купця-посередника, заощадити казенні гроші і надати засоби саме на розвиток виробництва продукції. Рекомендувалося також уникати підрядів, а закупівлі проводити за твердими державними цінами у землевласників.

Олександр I, вступивши на престол, почав реформування системи державного управління. Перегляд існуючого законодавства торкнувся і регламентуючих документів з "публічного продажу казенних поставок і підрядів". За першу чверть XIX століття було видано 107 урядових актів, регламентуючих або коректуючи проведення торгів, їх забезпечення і подальше виконання замовлень. З них тільки правил по різних номінаціях держзамовлення опубліковано 15, причому 7 були затверджені за перші п'ять років правління Олександра I.

У 1802 р. був виданий "Статут про провіант для продовольства військ", де були і нові правила для висновку підрядів. Особлива увага відводилася довідковим цінам, і описувався механізм збору інформації для їх числення. Довідкова ціна була відправною крапкою в організації торгів, і всі рішення ухвалювалися, орієнтуючись на неї.

У тому ж році вийшли і правила соляної поставки, в яких вперше була приведена статистика і аналітика торгів. Також вперше був проведений розрахунок економії скарбниці від організації заходів щодо конкурсного розміщення замовлень.

У XIX столітті соціальні і правові відносини в суспільстві все більш ускладнюються. Розвиток техніки, поява нових установ, збільшення асортименту необхідних скарбниці речей, активне міське і дорожнє будівництво привели до розширення поля взаємовигідних контактів держави і приватного підприємництва. Все це вимагало удосконалення російського законодавства.

У 1830 р. був прийнятий так званий "Лист для торгу", яке зафіксувало основні правила проведення торгів для державного замовлення практично до кінця століття. Одночасно узагальнювалися матеріали по кримінальній відповідальності порушників підрядного законодавства.

У 1860 р. публікується Високий Указ про те, щоб казенні замовлення і покупки за межею обмежувалися найменуваннями, які одержати від російських фабрикантів було неможливо. Через шість років інший указ "наказує", щоб всі урядові замовлення виконувалися усередині держави, не дивлячись на труднощі, що виникають спочатку.

Приватний бізнес був вельми зацікавлений мати партнером казенні структури, які, у свою чергу, з метою економії засобів і підвищення якості своїх замовлень, надавали фірмам можливість позмагатися між собою за державне визнання. Найвідоміші виробники одержували звання "постачальників Двору Його Імператорської Величності", саме пройшовши ієрархічні ступені торгів і конкурсів.

У 1900 р. було опубліковане "Положення про підряди і поставки", яке діяло до жовтня 1917 р. Положення передбачало проведення торгів трьох типів: ізустні торги, торги за допомогою запечатаних оголошень і змішані. Ізустні торги фактично були аукціоном. Для вдосконалення процесу конкурсного відбору в Росії було запропоновано ввести англійську систему пошуку можливих учасників торгів. З цією метою кожне відомство вело списки підприємств, визнаних відповідними скарбниці контрагентами по своїй надійності і солідності.

Після революції потрібно було відновити конкурсну практику і створити відповідні структури. Таким органом стала робітничо-селянська Інспекція, яка вже мала на той час досвід роботи, крім іншого.

Узагальнивши цей досвід, інспекція розробила Положення про поставки і підряди, яке було затверджене 30 листопаду 1921 р., і інструкцію до нього, прийняту всіма господарськими наркоматами.

У Збірках Законів 1924-1926 рр. зустрічаються тільки акти з поточних питань, схожі на розпорядження початку століття - про ухвалення або неприйняття у вигляді застави тих або інших цінних паперів банків або, як вони стали називатися, Державних трудових ощадних кас.

У 1927-1928 рр. інтерес до торгів знову зростає, і зв'язано це, перш за все, з виданням нового Положення про державні підряди і поставки, затвердженого 11 травня 1927 р. В порівнянні з попередньою директивою в ньому були розширені і змінені деякі статті, інші ж з'явилися знову.

Основною темою торгів стали ремонтно-будівельні роботи і будівництво. Поставки замінювалися державним розподілом, і кількість конкурсів по них різко скоротилася. За формою проведення звичними стали змішані торги, зрідка організовувалися усні. Оголошення з регіонів практично не поступали, в основному поміщалася інформація московських підприємств і установ.

Конкурсні закупівлі повернулися в Росії на державний рівень тільки через 70 років.

У Україні історично система торгів розвивалася відповідно до стану розвитку торгівлі в державах, до яких в той або інший період належали певні регіони нашої держави. З моменту отримання Україною незалежності процес формування законодавства про державні закупівлі придбав самостійність і динамічність.

Поняття "державні замовлення" - прообраз сучасного поняття "державні закупівлі" - було вперше застосовано Держпланом СРСР при розробці проекту народногосподарського плану на 1988 рік. Головною причиною введення цієї економічної категорії було те, що вже з середини

80-х років Держплан СРСР в масштабах всього народногосподарського комплексу не міг повністю збалансувати планові завдання по виробництву продукції з наявними матеріальними ресурсами.

Така ідеологія щодо державного замовлення існувала до 1993 року, включаючи перші роки незалежності України.

Починаючи з 1993 року, коли система централізованого планування виробництва і розподілу матеріально-технічних ресурсів поступово втрачала свою дієздатність і адекватність економічної ситуації, трансформувалися і функції державного замовлення, все більш втрачаючи властивості абсолютного державного регулятора у виробництві продукції і послуг і перетворюючись на спосіб забезпечення потреб в матеріальних ресурсах, продукції, роботах і послугах споживачів, які містяться за рахунок державного бюджету.

Це знайшло своє відображення в щорічних указах Президента України до 1996 року про державний контракт і державне замовлення. Крім того, було прийнято Ухвалу Кабінету Міністрів України від 21.10.93 року № 871 "Про затвердження Положення про порядок організації і проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні"[1], яке дало початок проведенню міжнародних торгів і упорядкувало проведення на конкурсних основах закупівель товарів (робіт, послуг) виключно іноземного походження для задоволення державних потреб України.

Під час дії згаданої Ухвали (21.10.93 - 28.06.97) Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України зареєстровано 66 міжнародних тендерів.

Об'єктивні зміни в принципових підходах до формування і розміщення державних замовлень були зафіксовані в Законі України від 22.12.95 року №493/95-ВР "Про поставки продукції для державних потреб"[2], а також у відповідній Ухвалі Кабінету Міністрів України з 29.02.96 року №266 "Про Порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням"[3].

Окрім цього, в окремому порядку, певним Законом України "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.1999 року №464 [4], формується державне оборонне замовлення для забезпечення потреб Озброєних Сил України і інших військових формувань в озброєнні і військовій техніці, речовому і медичному майні, продовольстві, паливно-мастильних матеріалах, виконанні науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт.

В рамках реалізації заходів щодо удосконалення системи державних закупівель в Україні і з метою наближення діючих процедур розміщення державних замовлень до передбачених вимогами системи Світової організації торгівлі в 1997-1998 роках були прийняті ухвали Кабінету Міністрів України від 28.06.97 року №694 "Про організацію і проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)", від 24.09.97 року №1058 "Про створення єдиної системи закупівель товарів (робіт, послуг) за рахунок засобів державного бюджету і іноземних кредитів, які притягуються під гарантії Кабінету Міністрів України" і з 01.09.98 року №1369 "Про проведення торгів (тендерів) в будівництві".

У 2000-2003 роках здійснювався послідовний розвиток національної системи державних закупівель, зокрема шляхом реалізації Плану заходів Кабінету Міністрів України по розвитку системи державних закупівель в Україні і Програми інтеграції України в ЄС, з урахуванням послання Президента України Верховній Раді України "Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Європейський вибір"[5], в якому вдосконалення системи державних замовлень і закупівель визначене як один з основних механізмів модернізації промисловості.

1.2 Законодавче забезпечення державних закупівель та проведення торгів

На сьогодні питання закупівлі товарів, робіт, послуг за кошти як державного, так і місцевого бюджетів врегульовані нормами загального та спеціального законодавства, зокрема Господарського кодексу України та Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р [6].

У цілому існуюче правове поле у сфері державних закупівель спрямоване на створення конкурентного середовища з метою оптимізації та раціоналізації використання бюджетних коштів, зокрема фінансових ресурсів територіальної громади міста.

Процес закупівлі - це тривалий процес, який починається з визначенням потреби до постачання товарів, виконання робіт і надання послуг. Цей процес також потребує витрат часу і грошей для проведення торгів (тендера).

В понятті Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» торги (тендер) – здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (тендера) згідно з процедурами (крім процедури закупівлі у одного учасника), встановленими цим Законом.

Придбання товарів або послуг на основі належної комерційної практики згідно з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (м.Київ, від 22.02.2000 № 1490-Ш) [6] зі змінами внесеними відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [6] передбачає здійснення певних кроків – насамперед це організаційна робота замовника.

Замовник (розпорядник державних коштів) визначає відповідальних за цю роботу, формує наказом по організації тендерний комітет, затверджує його склад та розробляє Положення про головні функції тендерного комітету щодо організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. До тендерного комітету мають входити представники замовника, а у разі потреби, залежно від очікуваної вартості закупівлі, також представники міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Права та обов’язки замовника та учасників торгів (тендера) регламентуються чинним законодавством України у сфері державних закупівель, а також договорами, підписаними в результаті проведення торгів (тендера) між замовником та постачальником (виконавцем) товарів, робіт та послуг за державні кошти.

В даному розділі і далі поняття товару, роботи, послуги визначені відповідно до Закону , а саме:

«товари» - продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, виключаючи електроенергію, а також послуги, пов’язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів;

«роботи» - будь-яка діяльність, пов’язана з проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією об’єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним переозброєнням діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомка та інші, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості самих робіт;

«послуги» - будь – яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв’язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування;

«частина предмета закупівлі (лот)» - визначена замовником (за обсягом, номенклатурою чи місцем поставки товару (виконання робіт, надання послуг) частина товарів, робіт і послуг, на яку, в межах єдиної процедури закупівлі, учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції. Кількість тендерних пропозицій на кожну окрему частину предмета закупівлі не може бути меншою ніж три;

«державні кошти» - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державні цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов’язкове державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», гуманітарна допомога в грошовій формі, Аграрного фонду, Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти підприємства;

«учасник процедури закупівлі (далі – учасник)» - фізична чи юридична особа (резидент або нерезидент), що підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі та подає чи подала тендерну пропозицію.

1.3.Принципи та задачі державних закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти України

Термін «державна закупівля» використовується коли йдеться про закупівлю у державному секторі. Для забезпечення в межах законодавства належної закупівельної практики закупівля має відбуватися з урахуванням основних принципів:

- прозорість;

- недискримінаційний характер (об’єктивність).

Зазначені принципи обумовлюють здійснення закупівлі на основі ділового підходу, що передбачає:

- сприйняття кожної закупівлі як ділової операції, з урахуванням обставин, що можуть викликати економічну зацікавленість упродовж довго- і короткострокового періодів;

- спроби скористатися перевагами і сприяння існуючій конкуренції або її створенні;

- належне планування закупівлі, включаючи аналіз потреб;

- розробка графіка закупівлі, для досягнення найкращих можливих умов;

- визначення необхідної якості предмета закупівлі або результату.

- довіра (Величезне значення має створення посадовими особами, відповідальними за державну закупівлю, і підтримка ними довіри до своєї здатності і бажання розсудливо витрачати державні кошти. Гроші платників податків мають використовуватися так, аби кожна витрачена гривня була підзвітною і населення вірило, що матиме найбільшу економічну вигоду).

Державна закупівля (далі – закупівля) – придбання замовником (розпорядником державних коштів) товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі – Закон) [6].

Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 5 тисячам євро, а робіт – 20 тисячам євро.

Особливості відносин, що виникають у зв’язку з закупівлею товарів, робіт і послуг, що здійснюються в межах державного оборонного замовлення, а також з закупівлею інших спеціально визначених Кабінетом Міністрів України (специфічних) товарів (робіт і послуг), визначаються окремими актами законодавства України.

Дія Закону не поширюється на випадки , якщо предметом закупівлі є:

- водо-,тепло- та енергопостачання;

- водовідведення та обслуговування каналізаційних систем;

- поштові послуги;

- послуги електрозв’язку (за винятком мобільного);

- телекомунікаційні послуги щодо ретрансляції радіо- та телесигналів;

- послуги щодо перевезення залізничним транспортом;

- професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітних кадрів у державних професійно-технічних навчальних закладах.(Стаття 2).

Висновки, щодо розділу I

Вищенаведеним Законом запроваджено:

2. редукціон (нова процедура закупівлі);

3. засади громадського контролю;

4. нові критерії оцінки тендерних пропозицій

Дата: 2019-12-10, просмотров: 254.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒