Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний технічний університет
Економічний факультет
Кафедра ′′Фінансів та планування′′
Курсова робота
на тему:
′′ Кредитна політика комерційного банку в сучасних умовах′′
Виконав :
студент 4-го курсу
Групи ФК-97-2
Москаленко В.М.
Перевірив :
Файзієва Н.В.
Оцінка:
Кіровоград 2000
План.
Вступ.
Розділ 1. Кредитна політика банку, її основні елементи.
1.1 Економічна сутність кредитного механізму, умови його здійснення.
1.2. Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням.
Розділ 2. Форми забезпеченості повернення кредитів, наданих комерційним банком (на прикладі обласної дирекції АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк по Кіровоградській області).
2.1. Характеристика діяльності ОД Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ′′Укрсоцбанк′′
2.2. Застава, як засіб забезпечення виконання зобов’язань
2.3. Резервування на випадок неповернення кредиту.
Розділ3. Шляхи удосконалення методичних та організаційно-практичних основ забезпечення кредитів.
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ.
В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.
Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання.
В той же час однією з проблем здійсненні реформування та становлення фінансово – кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є : теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб’єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.
Проведений об’ємний аналіз ситуації, яка склалася в банківській сфері, свідчить, що банки зазнають фінансового краху в зв’язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.
Основна причина банківських банкрутств – неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих сум неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. Усі зусилля банку щодо повернення кредитів зводяться нанівець через недосконалість нашого законодавства. Тому застосовувані в даний час і рекомендовані заходи щодо запобігання кредитних ризиків зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще на стадії його використання, постійно перевіряти здатність позичальника повернути кредит, а також перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою. З огляду на економічну та політичну нестабільність в Україні, найкращою гарантією повернення кредиту є його забезпечення оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставленого майна. Використання кожної окремої форми забезпечення повернення кредиту залежить від різних обставин, серед яких можна виділити такі проблемні для банку як : перевірка платоспроможності гарантів та поручителів, прийняття в якості застави неліквідного майна, звернення стягнення на заставу, можливість погашення боргу страховою компанією з огляду на нерозвиненість страхового бізнесу в Україні та його слабку економічну базу тощо.
І все ж необхідність забезпечення повернення наданих кредитів змушує кредитні установи звертатися до такої форми, як застава. Останнім часом саме застава стала найбільш популярною формою забезпечення зобов’язань, але через малий досвід роботи з нею та недосконалість законодавства змушують ставитись до неї досить обережно, тобто приймати тільки те майно позичальника, яке відповідає вимогам ринкових відносин. Для цього потрібно також враховувати те, що вартість майна постійно змінюється, тому на цьому етапі важливо якомога точніше визначити його вартість в майбутньому.
В подальшому послаблений контроль за цільовим використанням кредиту може призвести до негативних наслідків для всієї банківської системи і економіки України в цілому.
З огляду на існуючи труднощі з наданням кредиту та перелічених проблем, обрана тема є досить актуальною. Адже вивчення джерел і форм гарантованості погашення позичок, розробка методів зниження питомої ваги неповернених позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу кредитоспроможності клієнтів, а отже і впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність. Визначення кредитоспроможності позичальника, віднесення його до відповідного класу надійності , а отже і формування банком резерву покриття на можливі втрати за позиками є ще однією проблемою на шляху здійснення кредитних операцій.
Цим пояснюється потреба у всебічному вивченні вітчизняного та частково іноземного досвіду щодо надання кредитів, застосування ефективних форм забезпечення, повернення управління кредитним портфелем банку, дослідження сучасного стану по даній темі, висвітлення нових методів, концептуальних підходів, науково-методичних рекомендацій з питання проблем оцінки заставленого майна, страхування ризиків неповернення кредиту та удосконалення законодавства в області кредитування.
Проблема забезпеченості повернення кредитів, реалізації заставного права та формування резерву покриття на можливі втрати, а також оцінки та страхування майна знайшли своє відображення в працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г.Таскі, О.Куценко, С.Івасів., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та інші.
Між тим ,до теперішнього часу в Україні комплексного визначення видів кредитних ризиків, джерел їх виникнення, аналізу впливу на прибутковість – збитковість кредитних операцій в умовах переходу до ринку не проводилося. Таке становище пояснюється передусім обмеженим використанням товарно-грошових відносин протягом тривалого часу, а також характерними в минулому адміністративними методами управління. Це виключало необхідність забезпечення гарантії повернення виданих позик, оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідно і страхування кредитів.
Тому, з причин складності та багатогранності проблеми, яка досліджується , чимало питань потребує поглибленого системного вивчення. Серед останніх розрізняють основи організації банківського кредитування в Україні, джерела та інструменти забезпечення повернення позичок, формування кредитної політики, практичні методи визначення оцінки майна та інші.
Отже метою роботи є вивчення теоретичних, методологічних та практичних аспектів визначення та оцінки форм забезпечення повернення кредитів, розробка рекомендації щодо удосконалення кредитування, зокрема при застосуванні такої форми забезпечення, як застава, та зменшення ризикованості кредитних операцій.
Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань :
- проаналізувати причини і фактори неповернення кредитів;
- вивчити вітчизняний досвід в сфері застосування методів захисту від ризику неповернення позичок;
- виявити ефективність застосування методів та форм забезпечення повернення кредитів;
- порекомендувати практичні шляхи зменшення питомої ваги неповернених кредитів в загальному обсязі наданих позичок.
Методологічну та теоретичну основу роботи складають існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Національного банку, внутрішньобанківські інструкції та положення. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, інші джерела інформації.
Розділ 1. Кредитна політика банку, її основні елементи.
1.1. Економічна сутність кредитного механізму, умови його здійснення.
Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровироб-никами – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто – у кредит. [16,c.120]
Згідно положення про кредитування, кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.
У кредитних відносинах беруть участь дві сторони : позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об’єктами кредиту.
Операції з наданням кредитів належать до активних операцій банку. Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов’язання позичальників повернути кошти та заплатити проценти у встановлені строки. Це ключовий вид активних операцій банків, вони забезпечують переважну частину доходів у багатьох банків. Позички банків – важливе джерело грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком позички та процентів, належних кредитору.
Разом з тим, кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків – ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків. До цих заходів належать :
- перевірка здатності позичальника повернути позичку;
- перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою особою (банком, страховою компанією);
- створювання резервного фонду, тощо.
Як було сказано вище, кредитна діяльність займає провідне місце в діяльності банків, яка водночас носить як ризиковий так і прибутковий характер. Потрібно також зазначити, що банківський кредит надається для забезпечення розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності.
Так найпоширенішими є кредитні відносини між банками та підприємствами, організаціями і товариствами. Другий тип відносин – це кредитні відносини між банками і державою. Третій – між підприємствами, організаціями та товариствами. Четвертим типом є відносини між банками та населенням і останній (п’ятий) – між фізичними особами і банками (споживчій кредит).
Виходячи з наведених вище типів кредитних відносин, розрізняють три основні форми кредиту :
- товарний кредит (коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу);
- грошовий;
- акцентний, авальний.
Але, існуючи в таких формах, кредит має виконувати такі функції:
- перерозподільчу;
- емісійну;
- контрольну.
При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.
За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже – кредит виконує перерозподільчу функцію.
Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу – емісійна функція.
Кредиту також властива контрольна функція [17,c.132], вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.
Для того, щоб мати повне уявлення про кредит та його види, потрібно класифікувати його за різними параметрами [17]. Нижче наведена таблиця класифікації кредитів.
| Параметри | Види кредиту |
| за видами кредиту | - національний; - міжнародний; - банківський; - державний; - комерційний; - споживчий; - лізинговий; - консорціумний. |
| за сферами спрямування | - спрямований у сферу обігу; - спрямований у сферу виробництва. |
| за призначенням і характером використання позичкових коштів | - позички торгово-промисловим підприємствам; - кредити під нерухомість; - споживчі та сільськогосподарські позички; - кредит під цінні папери та кредити, пов’язані з вексельним обігом; - контокорентний кредит та міжбанківські позички; - позички небанківським фінан-совим установам та позички органам влади. |
| за характером забезпечення | - забезпечені (ломбардні) - гарантовані (банками, третьою особою) - незабезпечені (бланкові) |
| за строками використання | - строкові; - безстрокові; - прострочені; - відстрочені; |
| за кількістю кредиторів | - надання кредитів одним бан-ком; - синдиковані, консорціальні; - паралельні. |
Наведена класифікація не є вичерпною, тому що можна кредити класифікувати і за іншими параметрами і ознаками, але по суті така класифікація зумовлена великою кількістю видів критеріїв, а також умовами гарантування, і дає підтвердження тому, що кредит – це складна економічна категорія, до якої потрібно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зі своїми позичальниками в щільній взаємодії від подання заяви на отримання кредиту до повного повернення кредиту і відсотків за ним. Банки співпрацюють лише з фінансово-сталими підприємствами, які мають постійні надходження коштів на розрахунковий рахунок, або з тими підприємствами та організаціями, які в цей нелегкий час, долаючи труднощі, мають в майбутньому перспективи свого розвитку. Це насамперед стосується тих вітчизняних товаровиробників, які в економіці України займають не останнє місце.
Найбільш поширеними видами кредиту, що застосовується українськими банками, є кредитування по системі овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.
Овердрафт являє собою короткострокове кредитування укрупненої потреби клієнта в засобах при їхній недостатності для завершення поточних розрахунків. Овердрафт – це кредит банку, який надається платоспроможним позичальникам, які мають постійні надходження на розрахункові рахунки. [15]. Він виникає коли клієнт використовує зі свого рахунку суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку. В залежності від надходжень, встановлюється ліміт кредитування.
Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється договором.
Особливістю даного виду кредиту є те, що клієнт банку може користуватися кредитом без попередження банку (в рамках встановленого ліміту) і без додаткового оформлення документів на видачу позички.
Але банк здійснює нагляд за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв’язок з позичальником на протязі всього періоду користуванням кредитом.
Якщо позичка надається в межах встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, то така форма надання кредиту називається відкриттям кредитної лінії.[15, c.156]. Використовується позичальником по мірі потреби шляхом оплати платіжних документів на протязі визначеного періоду. Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь-які розрахунково-грошові документи, передбачені в кредитній угоді. Кредитна лінія відкривається найчастіше на один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період.
Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійким фінансовим станом. Але банк має право відмовити клієнту в наданні позички, якщо встановить погіршення фінансового становища позичальника.
Розрізняють відновлювальну і невідновлювальну кредитну лінію. В разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії – після видачі позички та її погашення відносини між банком і клієнтом закінчуються. Відновлювальна передбачає надання і погашення кредиту в межах встановленого ліміту автоматично. Кредитна лінія може бути цільовою (рамочною), якщо вона відкривається банком клієнту для сплати ряду поставок товарів в рамках одного контракту.
При укладенні договорів з фізичними особами під заклад ювелірних виробів установи банку укладають з регіональними представництвами Національного банку України або суб’єктами підприємницької діяльності, яким згідно діючого законодавства надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів та в разі їх непогашення – скупки цих цінностей по оціночній вартості.
В підтвердження оцінки банку надається довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні про якість, вагу та ціну, тощо.
Ювелірні вироби до погашення кредиту зберігаються в спеціальних депозитних ячейках у сховищі банку.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Якщо кредит не погашається в строк, наступного дня банк передає заставлене майно регіональному управлінню Національного банку України або вищезазначеній організації на реалізацію згідно укладеного договору.
Зараз широко використовується надання гарантій одним банком іншому при видачі останнім кредиту клієнту першого банка. Така ситуація виникає у зв’язку з відсутністю у банка вільних ресурсів для надання кредиту своєму клієнту, або видача великої суми кредиту може знизити ліквідність його балансу. Під час видачі гарантії банк не втрачає зв’язки з клієнтом, хоча і не надає йому кредит, одночасно має визначений доход.
Банки не єдині учасники ринку гарантійних послуг. Водночас відомо, що банківські гарантії приймають значно охочіше в якості забезпечення банківського кредиту, чим поліси навіть першокласних страхових компаній, тому що: по-перше, рівень банківських комісій значно нижче страхових премій; по-друге банки виконують свої гарантійні зобов’язання на першу вимогу, тим часом як страхові компанії обумовлюють такі платежі масою додаткових документів і процедур.
Іншим видом забезпечення повернення кредитів є гарантія фінансово-стійкої організації чи установи. Тут джерелом гарантії є власні кошти цієї організації. Тому банк у попередньому порядку повинен переконатися в спроможності гарантів як у фінансовому плані, та і з погляду готовності виконати свої зобов’язання при настанні гарантійного випадку. [15]
До недавнього часу під час кредитування підприємств, що мали недостатність власних обігових коштів, приймався гарантійний лист від вищестоящої організації. А зараз гарантії надають страхові товариства. Основою видачі гарантій є перевірка підприємства або організації.
Гарантії можуть надавати і фінансово стійкі підприємства, з якими підприємство-позичальник має систематичні виробничі зв’язки (наприклад, постачальник або покупець даного підприємства.) В цьому випадку необхідна інформація про кредитоспроможність підприємства-гаранта. Якщо вказане підприємство обслуговується в тому ж банку, що й позичальник – така задача вирішується просто. Задача ускладнюється, якщо підприємство-гарант обслуговується іншим банком. Тому для цього потрібно мати єдиний центр, де була б відома інформація про кредитоспроможність будь-якого підприємства чи організації в країні у аналізованому аспекті гарантії бувають двох видів: незабезпечені й забезпечені. Перший вид означає, що гарантія даної особи приймається на основі довіри, оскільки з ним давно підтримуються зв’язки, а репутація в нього бездоганна. Від всіх інших контрагентів необхідно потребувати доказів надійності і надання забезпечення. Вони, в свою чергу потребують індиві-дуального підходу: відносно фізичних осіб можна скористатися даними про їх майно і прибутки, методика визначення платоспроможності підприємств банкам відома; є свої відомі методики визначення фінансових станів банків, страхових компаній, фондів. Якщо фінансове положення гаранта викликає сумнів, банк повинен очікувати забезпечення його гарантій заставою майна.
Що стосується з’ясування готовності гаранта виконати при необхідності своє зобов’язання, то в цьому плані практикується використання двох відповідей на такі питання як:
- збір широкої і об’єктивної інформації про клієнта;
- попередня зустріч з ним, де потрібно з’ясувати його умови і реальні наміри.
Необхідною вимогою до гарантій як до засобу забезпечення повернення кредитів є правильне оформлення відповідного документа . Рекомендується перевіряти істинність гарантій, для чого потрібно звернутися до того, від чийого імені подана гарантія. Такою перевіркою повинна займатися служба економічної безпеки банку.
Взагалі варто мати на увазі, що практика видачі і прийому гарантій потребує високої юридичної письменності, знання багатьох нюансів. Через незнання тонкощів відповідного законодавства сторони часом несуть суттєві збитки.
Поручительство теж виступає формою забезпечення повернення кредиту. Функція поручництва полягає в тому, що воно створює для кредитора велику можливість реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручництвом зобов’язанню у випадку невиконання цього зобов’язання. Велика можливість досягається завдяки тому, що при поручництві відповідальним перед кредитором стає поряд із боржником ще інша особа – поручитель. Крім того можуть мати місце обставини, що збільшують таку можливість (наприклад, велика платоспроможність поручителя в порівняні з боржником). Поручительство на відміну від гарантії оформляється письмовою угодою між банком і поручителем. В угоді може бути може бути визначена максимальна сума, яку гарантує повернути поручитель. Використання цієї форми забезпечення повернення кредиту потребує ретельного аналізу кредитоспроможності поручителя. Поручительство знайшло широке застосування при видачі довгострокового кредиту населенню. В світовій практиці поручителем може бути фізична особа, яка має постійне місце роботи, постійний прибуток або майно (дім, автомобіль, дачу, земельну ділянку). [15,c.159]
У якості спеціального випадку поручництво може розглядатися вексельне поручительство (аваль). Поручительство є договором і виникає в результаті угоди між кредиторами боржника і його поручителем. Поручитель не вправі без згоди кредитора односторонньо відмовитися від поручительства, або змінити його умови. В процесі надання поручительства виникають відносини не тільки між кредитором і поручителем, але й між останнім і боржником. У поручителя і боржника виникають по відношенню один до одного взаємні права і обов’язки.
Є ряд зобов’язань, що взагалі не можуть бути виконанні без особистої участі боржника. Тому поручитель по загальному правилу несе обов’язок відшкодувати в грошовій формі невиконане боржником зобов’язання. У випадку невиконання зобов’язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлене договором поручництва. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема за сплату відсотків за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлене договором. Особи, що спільно дали поручительство, відповідають перед кредитором теж солідарно. Солідарність не є ознакою договору поручництва. У договорі може бути встановлено, що поручитель несе субсидіарну (“запасну”) відповідальність за боржника: у такому випадку до звернення з вимогою до поручителя кредитор повинен вжити заходів для одержання боргу від головного боржника.
Якщо до поручителя пред’явлений позив він зобов’язаний залучити боржника до участі в справі. У противному випадку боржник має право проти вимоги поручителя всі заперечення, що він мав проти кредитора. Поручитель вправі висувати проти вимог кредитора заперечення, що міг би подати боржник. Поручитель не втрачає права на ці заперечення навіть у тому випадку, якщо боржник він них відмовився, або визнав своє зобов’язання.
Обов’язок поручителя залучити боржника до участі в справі не процесуальним, а матеріально – правовим. Він повинен бути реалізований у форм оповіщення боржника поручителем. Поручитель повинен залучити боржника до участі в справі у всіх випадках пред’явлення позову кредитором.
До поручителя, що виконав зобов’язання, переходять усі права кредитора по цьому зобов’язанню. Кредитор зобов’язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимогу до боржника і передати права по забезпеченню цієї вимоги. Це означає, що поручитель став на місце кредитора по головному зобов’язанню. По суті поручителю дається право регресу і одночасно він наділяється деякими правами кредитора.
Наступною формою забезпечення повернення наданих кредитів, яка досить активно до недавнього часу використовувалася банками, в тому числі і Укрсоцбанком, були уступка вимоги та передача права власності. [2]
Уступка (цесія) передбачала уступку позичальником (цедентом) своїх вимог (дебіторської заборгованості) кредитору (банку) в ролі забезпечення повернення кредиту.
Договір цесії доповнював кредитний договір створюючи правову основу для забезпечення повернення отриманої клієнтом банку позики. Договір цесії передбачає перехід до банку права отримання грошових коштів по утупленій вимозі.
Вартість уступленої вимоги має бути достатньою для погашення позикової заборгованості. Банк має право використати надійшовши кошти лише на погашення суми основного боргу чи нарахованих відсотків. У випадку перевищення суми надійшовших коштів над сумою боргу, банк зобов’язаний повернути різницю цеденту.
На практиці розрізняють тиху та відкриту цесію, різниця між якими полягає у неповідомлені чи відповідно повідомленні покупців цеденту про здійснення уступки права вимоги на користь банку.
Загальна цесія передбачає зобов’язання цедента перед банком регулярно уступати вимоги по поставці товарів чи наданні послуг на певну суму.
Глобальна цесія передбачає уступку банку всіх існуючих вимог до конкретних клієнтів, а також виникаючі протягом певного періоду певні вимоги. [22]
При використанні глобальної чи загальної цесії максимальна сума кредиту не може перевищувати 20-40% від вартості уступлених вимог.
Додамо, що укладання договорів уступки вимог, переводу боргу, оформлення права передачі власності було обмежено введенням в дію з Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від 04.03.1998 року. Цей Указ діє і по цей день.
Таким чином, дивлячись на існуючі труднощі, застава як форма забезпечення повернення кредиту у порівняння з поручительством, гарантією та інших має свої переваги, але вище наведені проблеми змушують комерційний банк з обережністю ставитися до неї і використовувати у комплексі з іншими формами більшого забезпечення безпеки кредитування і розвитку банківської справи.
Висновок.
В курсовій роботі були проведені дослідження, які показали важливість застосування банками різноманітних форм кредиту, їх впливу на діяльність комерційних банків.
Аналіз теоретичних аспектів розробленої теми довів провідне значення обгрунтування банківських ризиків, в т.ч. кредитного ризику. Дослідження наявних теоретичних джерел показали розробленість теми вітчизняними вченими, що дало змогу порівняти теоретичні наробки з фактичними даними на практиці щодо застосування банком форм гарантованості повернення позички, їх відповідність реальним умовам сьогоднішньої системи банківського кредитування.
Практична частина роботи показала, що розроблені форми і застосовувані на практиці : методи оцінки забезпечення в цілому дають можливість визначити їх відповідності ринковим вимогам та впровадити заходи щодо попередження проблемних позичок та мінімізації збитків банку при кредитуванні позичальника. Використання зазначених методик оцінки забезпечення є недостатнім, підтвердженням чого може бути банкрутство кількох провідних українських банків.
З огляду на вище перераховані труднощі визначення ризиків неповернення кредитів для комерційних банків, набувають першочерговості гарантії забезпечення повернення наданих кредитів. Ознайомлення із законодавчою базою України та практичними формами забезпечення дозволило проаналізувати стан справ в даній сфері і зробити певні застереження щодо законодавчої нормативної нерозробленості гарантування повернення позик, у зв’язку з чим значно підвищується ризикованість кредитування малих та середніх підприємств. Основними напрямками забезпечення серед вітчизняних банків залишається застава чи її різновид – заклад та страхування. Але кожен з цих видів має свої суб’єктивні недоліки, які в сукупності можуть повністю зашкодити роботі комерційних банків.
Наприклад, нерозвиненість страхового бізнесу в Україні, недостатній капітал страховиків, стримує використання страхування кредитних ризиків. Аналіз методів захисту від кредитних ризиків показує їх спрямованість на попередження імовірності настання випадку неповернення кредиту до його фактичного надання. Принципу забезпеченості надається дуже велике значення, тому що найкращим показником оцінки ризикованості надання кредиту є розмір забезпечення кредиту, оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставного майна.
Недостатньо кваліфікована оцінка реальної вартості заставного майна , як в теперішньому так і в майбутньому , теж негативно впливає на діяльність банків. Через це банк не може реалізувати заставлене майно, якщо стався випадок неповернення кредиту, або в кращому випадку реалізувати його за ціною, меншою від наданого кредиту. Це змушує банки застосовувати крім застави паралельно і додаткові гарантії, які при інших умовах дають можливість зменшити кредитний ризик
До таких форм належать - гарантія і поручительство. Але і вони мають свої недоліки, тому що потрібно постійно перевіряти використання кредиту, а також фінансовий стан гарантів та поручителів. Банківську гарантію приймають в якості забезпечення кредиту значно охотніше, ніж страхові поліси першокласних страхових компаній.
Поручительство створює для кредитора велику можливість реального задоволення його вимоги до боржника по заданому поручительством зобов’язанню у випадку невиконання цього зобов’язання.
Використання комерційними банками системи резервування втрат від наданих позик сприяє стабілізації фінансового стану банків та попереджає настання загальної банківської кризи в результаті банкрутства одного чи кількох банків пов’язаних між собою.
Рекомендовані, шляхом вдосконалення кредитування та практичних основ забезпечення повернення кредитів стосується удосконалення ефективних форм забезпечення та внутрішньобанківського контролю за позичальниками, реальної оцінки забезпечення та страхування кредитних ризиків, що дозволить значно підвищити ефективність кредитної діяльності банку та принести необхідні результати.
Запропоновані зміни можна запровадити лише при відповідному їх нормативному забезпеченні, тобто шляхом удосконалення діючого законодавства, що стосується деталізації пріоритетів форм забезпечення повернення наданих позичок через гарантії, надані самими позичальниками; резервування частини коштів комерційних банків в Національному банку та при звільненні їх від оподаткування. Інші наведені пропозиції стосуються удосконалення механізму реалізації закону “Про заставу”, що може значно вплинути на зменшення імовірності несення збитків по наданим кредитам, гарантування прибутковості та збереження фінансової стабільності в майбутньому періоді.
Список літератури.
1. Банківська енциклопедія. / Під ред. А. М.Мороза – К. : Ельтон, 1993. – 328 с.
2. Банковское дело /Под ред. Лаврушина О.И. – М. : банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 428с.
3. Галасюк В., Галасюк В. Незалежна експертна оцінка, як засіб забезпечення необхідного рівня ліквідності об’єктів застави // Вісник НБУ. – 1999. – 2. – с.51-54.
4. Энгслер П. Рыночная экономика для начинающих бизнесменов . – К.; 1992. – 120с.
5. Заржицький О., Левченко А. Застова як засіб забезпечення виконання зобов’язань. //Право України. – 1996. – 7. – с.35-36.
6. Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст та форми страхування кредитів. //Вісник НБУ. – 1998. – 5. – с.41-47.
7. Кардаш О. Источник убытков. Кредиты и деятельность банков по обеспечению их возвратности. //Бизнес. - 1995. - 16 – с.41.
8. Коваленко В.В. Особливості кредитування підприємств і організацій в сучасних умовах // Фінанси України. – 1998. – 10. – с.27 – 30.
9. Колесников В.И. Банковское дело . - М.: Финансы и статистика, 1995. – 200с.
10. Костюченко В. Формування резервів для покриття кредитних ризиків.//Вісник НБУ. – 1999. – 2. – с.43-46.
11. Кредитование //Под ред. Гольцберга, Л.М.Хасан-Бек – К.: Торгово-издательское бюро. - 1994. – 316 с.
12. Куценко О. Резерви комерційного банку // Банківська справа . – 1998. – 4-5. – с.36-39.
13. Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банками Закону України “Про банкрутство”, лист НБУ 20.06.97., № 06-03/ 101.
14. Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банками Закону України “Про заставу”.
15. Ольшаный А.И. Банковское кредитование. М. : Финансы и статистика, 1996. - 203с.
16. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В.Ричаківська. Л.: Центр Європи, 1997. – 289 с.
17. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А.Н. – К.: Либра, 1994. – 330с.
18. Павлодский Н.Н. Банковский кредит и способы его обеспечения. М.: Знание, 1994. – 79с.
19. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. М.: Аланс. – 1997. – 275с.
20. Положення про проведення кредитної політики і фінансування капітальних вкладень в установах УСБ, затверджене Правлінням банку 16.06.95р.
21. Порядок проведення банками операцій з векселями . (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ №171 від 02.06.97р. //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -–1997. – 9. – с.1-30.
22. Про банки і банківську діяльність. Закон України. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – 25. – с.220 – 252.
23. Про заставу. Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – 42. – с. 201-242.
24. Про кредитування. Положення НБУ, затверджене Постановою Правління НБУ №246 від 28.09.95р. // Банківська справа. – 1996. – 2. – с.58-61.
25. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Інструкція НБУ, затверджена Постановою Правління НБУ №141 від 14.04.98р.
26. Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Положення НБУ, затверджене постановою Правління НБУ №122 від 27.03.98р.
27. Ревун В.М. Проблеми функціонування комерційних банків // Вісник НБУ. – 1997. – 7. – с. 28-32.
28. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. - К.: Лібра, 1998. – 344с.
29. Старцев О.І. Застава – універсальний інструмент врегулювання майнових відносин // Юридичний вісник України. – 1998. – 29. – с.15.
30. Таскі Г. Резерви на покриття можливих втрат за позиками і витрати на створення таких резервів : міжнародні аспекти // Вісник НБУ . – 1997. – 8. – с.17-19.
31. Шибалкіна В. Оптимальні умови кредитування. // Банківська справа. – 1998 . – 4. – с.39-41.
Додаток 1.
Ходатайство
ЧПКФ «Тонга» просит открыть кредитную линию сроком до 01.01.2000 года в сумме 10 000 – 00 грн. (Десять тысяч гривен), для приобритений запасных часией для ремонта топливной апаратуры тракторов и автомобилей.
В обеспечение кредитной линии предлагаем :
1. Стенд для испытания топливной аппартауры НС-128 производство «Мотореал». - 13700 грн
2. Стенд для испытания топливной аппаратуры
КИ – 921 - 2170 грн
3. Стенд для испытаний топливной аппаратуры
КИ-921 - 1030 грн
4. Аввтомобиль ГАЗ – 33021 «Газель» 1996 г.в. - 9430 грн.
Итого - 26 330 грн.
Заверено нотариально.
Возврат кредита и процентов гарантируем в установленный срок.
Директор ЧПКФ «Тонга»
Додаток 2.
Выписка из бизнес-плана за 1998 год
Кировоградская производственно-коммерческая фирма “Тонга” осуществляет свою деятельность согласно Устава за зерегстрированого Рестрационной Палатой и испольнительного комитета Кировоградского Горсовета народных депутатов от 24 октября 1996 года. Адрес фирмы: г.Кировоград.
Директор предприятия - ФИО
Главный бухгалтер …… количество служащих 20 человек.
Форма собственности частная. Учредитель ФИО . Размер уставного фонда 2000 грн.
Основной деятельною фирмы являеться пемонт топливной аппаратуры с/х техники. Предприятие обслуживает сельские хозяйства Кировоградской и Николаевской областей. Основными поставщиками материалов для ремонта являются АОА «ИТА», АОЗТ «Техтанс», ООО «ДТА – сервис», ООО «Синтез – агро». За 1998 год объем оказаных услуг поремонту топливной аппаратуры составил 138 тыс. грн.
Помимо производственной деятельности фирма осуществляет оптовую, розничную торговлю с/х продуктами. За 1998 год товарооборот составил 110 тыс. грн. В 1999 году планируется расширить районы обслуживания сельских хозяйств других областей: Херсонской и Черкаской. Облегчить сельским хозяйствам условия обслуживания по ремонту топливной аппаратуры при помощи передвижной мастерской.
Директор ЧПКФ «Тонга»
Додаток 3.
Кировоградская ОД УСБ
9 марта 1999 года
Справка
О проведении маркетинговых исследований ликвидности имущества предоставляемого в обеспечении кредита.
(открытие кредитной лини)
В отдел кредитования ОД УСБ обратилась ЧПКФ «Тонга» с просьбой открыть кредитную линию в сумме 10 000 грн. Сроком до 1 января 2000 года. (на 10 месяцев).
В обепечение кредита предостовляются: автотранспорт (автомобиль ГАЗ –3321 «Газель» 1996 г.в., пробег 160 тыс. км балансовая стоимость 9430 грн.) и производстевнное оборудование (Стенд для испытания топливной аппартауры НС-128 производство «Мотореал». Балансовая стоимость 13700 грн, стенд для испытания топливной аппаратуры КИ – 921, Россия, 1998 г.в. стоимостью – 1030 грн.). Таким образо предлгаэмая в качестве залога имущество оцентивается залогодателем 26330 грн.
На основе марктинговых исследований, проведенных экономистом отдела кредитования, было установлено следующее :
1. Прайс-листы газеты «Бизнес» № 9 от 1 марта 1999 года предлагали следующие цены на автомобили «Газель» на рынке Украины: от 14200 то 17400 грн.
2. Фирмы торгующие стендами по ремонту, реглировке и испытанию топливной апаратуры:
- официальный представитель чешской фирмы «Мотореал» на Украине – фирма «Эсо», г. Киев, предлагает к продаже ИС-128 за 16000 доларов.
- Фирма «УкрАТК», г. Киев предлагает стенды КИ по цене от 13000 грн. до 25 000 грн в зависимости рот марки.
Заключение : считаю выдачу кредита возможным в связи с диквидностью прдлагаемого имущества. Однаок учитывая коъюнктуру рынка, соотношение спроса и предложения. Финансовые возможности потенциальных покупателей цены сложивштеся на рынке Украины. Считаю необходимым оценить
1. Автомобиль ГАЗ 33021 «газель» с учетом износа за 7000 грн.
2. Стенды для испытаний топливной аппартауры с учтом износа на сумму:
- НС – 128 - 10 700 грн.
- КИ – 321 - 1500 грн.
- КИ – 921 - 800 грн.
Общая сумма залога 20000 грн. (двадцать тысяч гривен).
Нач. отдела кредитования:
Исполнитель:
Додаток 4.
Оцінка
Фінансового стану позичальника при видачі кредиту та класифікація груп позик.
Назва клієнта ПВКФ «Тонга»
Сума кредиту 10000 грн
ФІБ керівника
Мета кредиту придбання запасних частин для
Ремонт паливної апаратури
Строк кредитна лінія до 01.01.2000 р.
Фінансовий стан за балансом на 0.1.01.1999
Показники платоспроможності
Значення Показання
прийняте фактичне
1 Коефіцієнт загальної ліквідності >1.0 1.10
2 Коефіцієнт ліквідності >0.3 0.18
3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0.15 0.10
Показники фінансової стійкості
1 Коефіцієнт фінансової стійкості >0.3 0.67
2 Коефіцієнт співвідношення залучених
та власних коштів >0.28 0.49
3 Коефіцієнт ділової активності >0.5 1.38
4 Коефіцієнт маневреності власних коштів >0.25 0.05
5 Коефіцієнт співвідношення статутного фонду
позичальника до суми кредиту >0.1 8.70
6 Коефіцієнт переливу капіталу >0.01 0.00
Показники “солідності” підприємства
1 Коефіцієнт забезпеченості кредиту >1.0 2.00
2 Закриття кредитних угод 1.00
3 Сплата відсотків за кредит 1,00
4 Коефіцієнт рентабельності реалізації >0.03 0.06
5 Наявність бізнес-плану (так/ні) Наявний
6 Період функціонування підприємства 5
7 Наявність аудиторської перевірки та висновків за останній рік діяльності Відсутні
Вид забезпечення кредиту Застава
За результатами оцінки системи підприємство віднесено до класу А
Рішення системи про надання кредиту:
Підприємство із дуже стійким фінансовим станом.
Рішення установи банку про надання кредиту:
- фінансовий стан дозволяє відкрити позичальнику кредитну лінію.
Нач. управління
Нач. сектору (економіст)
Додаток 5.
АКТ
Перевірки наявності книги запису застави та залишків в ній по ПВКФ «Тонга».
Економістом відділу кредитування ОД УСБ проведена перевірка книги заставта своєчасних записів в неї ПВКФ «Тонга».
Перевірка проводилася з відома директора та в присутності Головного бухгалтера.
Проведеною перевіркою встановлено слідуюче:
ПВКФ «Тонга» заведена книга запису застави та зроблені в ній відповідні записи згідно Договіру застави вд 10.03.99р.
Ведення книги застави зауважень не визиває.
Директор
Головний бухгалтер
Економіст відділу
Кредитування ОД УСБ
Додаток 6
Затверджено
Директор ОД УСБ
М.В. 23 березня 1999р.
АКТ
Первірки цільового використання кредиту в сумі 9996 грн. по ПВКФ «Тонга».
Перевірка проведена економістом відділу кредитування з відома директора фірми ПВКФ «Тонга».
та в присутності Головного бухгалтера.
Перевіркою встановлено:
10 березня 1999р. ПВКФ «тонга» відкрита кредитна лінія до 10 тис. грн. строком до 01.01.2000р.
По додатковій угоді від 10.03.99р. виданий кредит в суму 9996 грн. На запасні частини. Згідно податкової накладаної № 49 від 12.03.99р. фірма «тонга» отримала запасні частини на суму 9995 грн. 94 коп. від ТОВ «Техтранс» м. Горловка Донецької області.
По складському обліку перевірено своєчасність оприбуткування запасних частин, зауваженнь не виявлено.
Отриманий кредит використаний за цільовим призначенням, термін повернення якого 10.05.99 р.
Директор ПВКФ «Тонга»
Головний бухгалтер А.М.
Економіст ОД УСБ В.М. Бондаренко
Додаток 7
ВИСНОВКИ
Про фінансовий стан та можливість відкриття кредитної лінії та надання кредиту ПВКФ «Тонга»
Керівництво ПВКФ «тонга» звернулося з клопотанням до Кіровоградської ОД УСБ про відкриття кредитної лінії в сумі 10 тис. грн. та надання кредиту в межах кредитної лінії на придбння запасних частин для ремонта паливної апаратури тракторів та автомобілів.
Розглянуті представлені документи:
Клопотання, установчі документи, фінансова звітність, документи на заставу, договор поставки, виписка із бізнес-планута інше. ПВКФ «Тонга» заснована згідно діючого законодавства України, засновником підприємства та власником майна виступає
Дане підприємство зараєєстровано 24 жовтня 1996 року, являється клієнтом нашого банку з моменту його реєстрації.
Місце знаходження м. Кіровоград, вул.
Фрма власності - приватна.
Даний клієнт періодично користувався позичками банка, які завжди погашав своєчасно.
Заборгованість по кредиту на момент розгляду відкриття кредитної лінії відсутня.
Фінансовий стан позичальника по балансу на 01.01.99р. дуже стійкий клас «А», група ризику – 1, підлягає відрахуванню страхового фонду 2% від суми заборгованості.
Показники платежеспроможності клієнта характеризуються даними:
оптимальне значення фактичне значення
на 01.01.99р.
- коефіцієнт загальної
ліквідності >1 >1.1
- коефіцінєнт ліквідності >0,3 >0,18
- коефіцієнт абсолютної
ліквідності >0,15 >0,10
- коефіцієнт фінансової
стійкості >0,03 >0,07
- коефіцієнт ділової
активності >0,05 >1,38
Фактичний обсяг реалізації за 1998 рік склав 248 тис. грн. Залишкова вартість основних засобів 81 тис. грн., обігові власні кошти складають 4 тис. грн.
За 1998 рік фірма отримала прибуток в сумі 11 тис. грн. Дебіторська заборгованість 2 тис. грн., кредиторська заборгованість 27 тис. грн.
Надходження на розрахунковий рахунок за січень-лютий склали 181 тис. грн. В забезпечення кредиту пропонується власне майно ПВКФ “Тонга”, засвідчено нотаріально.
В зв’язку з вищевикладеним вважаю можливим відкрити кредитну лінію в сумі 10 тис. грн. до 01.01.2000р. Видачу кредиту проводити в межах відкритої кредитної лінії при наявності вільних кредитних ресурсів.
Начальник відділу О.В. Коваленко
Кредитування ОД УСБ
Додаток 8
Графік користування кредитною лінією
1. Березень 1999р. - 10000-00 грн
2. Травень 1999р. - 10000-00 грн
3. Вересень 1999р. - 10000-00 грн.
Директор ПВКФ “Тонга”
Додаток 9
Технико-экономическое обоснование кредита.
Закупка запасных частей для ремонта топливной аппаратуры.
1. Плунжерная пара 114 шт. по цене 64,00 грн.
2. Распылитель 300 шт. по цене 9,00 грн.
Итого: 9996,00 грн.
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний технічний університет
Економічний факультет
Кафедра ′′Фінансів та планування′′
Курсова робота
на тему:
′′ Кредитна політика комерційного банку в сучасних умовах′′
Виконав :
студент 4-го курсу
Групи ФК-97-2
Москаленко В.М.
Перевірив :
Файзієва Н.В.
Оцінка:
Кіровоград 2000
План.
Вступ.
Дата: 2019-12-22, просмотров: 281.